Справа № 463/5805/20
Провадження № 2/463/273/21
03 грудня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Фурик Л.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Деревецького В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» про виплату страхового відшкодування, -
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та просить стягнути суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 126481,83 грн та судові витрати.
Позов мотивує тим, що 16.11.2018 між ним та ПрАТ «АХА Страхування» (на даний час переіменованого у ПрАТ «Аркс») укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №336309ак8згга. В період дії договору, 26.08.2019 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 , під його керуванням Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 04.09.2019 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності за ст.124 КпАП України.
У зв'язку із цим, він звертався до страховика із заявою-повідомленням про настання страхового випадку та подав ряд необхідних документів для здійснення страхового відшкодування. Однак, листом від 24.09.2019 страховик відмовив йому у виплаті страхового відшкодування з мотивів того, що пошкодження застрахованого автомобіля настали під час здійснення ним керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вважає таку відмову незаконною, а зазначені у листі страховика твердження хибними та безпідставними. Так, після настання дорожньо-транспортної пригоди, 26.08.2019 працівниками патрульної поліції його було скеровано до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» для огляду на стан сп'яніння. В ході огляду у нього відбиралися біологічні зразки, за результатами токсикологічного дослідження яких вмісту етанолу не було виявлено. Крім цього, щодо нього не складався протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України. Також він звертався із запитом в Управління патрульної поліції на який отримав відповідь листом від 10.01.2020 про те, що згідно даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», 26.08.2019 у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 був тверезим.
З приводу цього, 26.02.2020 він повторно звертався до страховика щодо розгляду питання страхового випадку. В подальшому, листом від 10.03.2020 страховик його повідомив про розгляд його заяви в строки, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян», а листом від 24.03.2020 про звернення в Управління патрульної поліції для перевірки наведеної позивачем інформації. Йому відомо, що 27.03.2020 патрульна поліція повідомила страховика про те, що на момент ДТП він був тверезим, однак по даний час страховик виплату страхового відшкодування не здійснив. Розмір такого відшкодування визначений за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, а тому просить позов задоволити.
Ухвалою судді від 19 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання, визначено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
22 вересня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Проти позову відповідач заперечив, вважає, що дійсно 26.08.2019 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля AUDI A6, н.з. НОМЕР_1 в період дії договору добровільного страхування, укладеного 16.11.2018 за №336309ак8згга. Про вказану подію страхувальник повідомив 27.08.2019 надавши відповідне повідомлення до контакт-центру страховика. З метою страхового врегулювання випадку у відповідності із положеннями Закону та договору, страховиком було розпочато процедуру збору та аналізу документів. В процесі цього, отримано з НПП інформацію щодо обставин ДТП, в тому числі про те, що водій застрахованого автомобіля ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після цього, страховою компанією було отримано письмові пояснення від учасників подій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт перебування водія застрахованого автомобіля в алкогольному сп'янінні на момент ДТП. Ствердили, що такий проходив огляд на місці події за допомогою приладу «Драгер», який виявив ступінь сп'яніння позивача - 1,02 проміле. На підставі наведеного, страховик дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування керуючись п.26.12.1 договору страхування.
Однак, в подальшому, позивач не погодившись з такою відмовою від 24.09.2019, звернувся до них із заявою про виплату страхового відшкодування. Зважаючи на право позивача, вони розпочали процедуру перевірки наведених страхувальником відомостей, користуючись своїм правом на відстрочення складення страхового акта аж до трьох місяців, про що повідомили страхувальника листом від 24.03.2020.
В процесі цього вони зверталися із різними запитами з метою збору інформації. Так, з отриманої від Личаківського районного суду м. Львова копії матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП, а саме наявної в ній схеми ДТП від 26.08.2020, було встановлено, що за результатами огляду було виявлено у ОСОБА_2 стан алкогольного сп'яніння 1,02 проміле.
Крім цього, з КНП «Львівська лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» надійшла копія акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 26.08.2019 №293, у якому вказано, що за результатами огляду працівники медзакладу дійшли висновку, що ОСОБА_2 клінічно п'яний. В той же час, переконаний, що представлений позивачем висновок токсикологічного дослідження не може братися до уваги і є неналежним доказом, оскільки в акті огляду відсутні відомості про відібрання біологічних зразків, що суперечить положенням чинного законодавства.
З врахуванням наведеного, страхувальнику направлено лист від 22.05.2020 з вимогою прибути до офісу ПрАТ «АРКС» для надання письмових пояснень щодо обставин пошкодження застрахованого автомобіля. Однак, позивач не з'явився, пояснень не надав, що є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбаченою п.26.13.4 договору.
Крім цього, сума страхового відшкодування розрахована позивачем не правильно. За умовами договору визначено порядок виплати страхового відшкодування на базі неавторизованої СТО за вибором Страховика, де при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі неавторизованої СТО за вибором страховика. Відповідно до рахунку на оплату СТО ТОВ «Велет Авто» від 02.09.2019 вартість ремонту застрахованого транспортного засобу становить 93375,01 грн., що не відповідає вирахуваній сумі у висновку експертизи. На переконання відповідача така розбіжність полягає у невідповідності висновку експертизи умовам договору, включення в заміну або ремонт тих деталей та частин автомобіля, які не підлягають заміні або ремонту. А тому вважає, у відповідності до ст.991 ЦК України, ст.ст.25,26 Закону України «Про страхування» та п.26.12.1, 26.13.4, 26.13.6 у страховика відсутні підстави для визнання заявленої події страховим випадком та виплати страхового відшкодування. Просить відмовити у задоволенні позову.
15.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив наведені доводи щодо його перебування в стані алкогольного сп'яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди. Вказав, що відповідь патрульної поліції щодо перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння не є допустимим доказом, оскільки вказана довідка ніким не підписана та не являється документом установленої форми. В той же час, поліцією надано актуальну інформацію що ОСОБА_2 за результатами перевірки на стан сп'яніння, згідно з якою під час керування автомобілем він був тверезий. Письмові показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не можуть братися до уваги, оскільки не є належним джерелом доказування перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, не перебувають в статусі свідка та під присягою не надали таких показань суду. В той же час, жодних письмових доказів про виявлення в ОСОБА_2 ступеня сп'яніння 1,02, чи 1,5 проміле не існує.
Щодо представленого рахунку ТзОВ «Велет Авто», то вважає такий доказ не підлягає врахуванню, оскільки вказаний сервісний центром не проводив ремонтні роботи автомобіля на відповідну суму, а відтак не може підтверджувати дійсний розмір завданої майнової шкоди. В той же час, для висновків про необхідність проведення ремонту деталі чи її заміни необхідні спеціальні технічні знання, якими володіє експерт, а не сторона у справі. А тому таку позицію відповідача слід оцінювати критично.
У своєму запереченні, поданому до суду 12.11.2020, відповідач вказав, що сам позивач подав до суду довідку Управління патрульної поліції №3019239504337043, в якій зафіксовано факт його перебування у стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП.
Повторно вказав на проведення токсикологічного дослідження №6186 від 27.08.2019 із порушеннями положень ст.266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки акту огляду від 26.08.2019 не містить відомостей про відбір біологічних матеріалів. В той же час, іншими доказами доведено факт перебування ОСОБА_2 на момент ДТП в стані алкогольного сп'яніння, а саме: довідкою управління патрульної поліції №3019239504337043, схемою ДТП від 26.08.2019, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також актом медичного огляду від 26.08.2019.
Ухвалою суду від 27.11.2020, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив. Доповнив, що акт медичного огляду не може вважатися доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказаний документ є підставою для складення висновку про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Однак, такий висновок не складався, позивач до адміністративної відповідальності за керування в стані сп'яніння не притягався, а згідно результатів токсикологічного дослідження в його біологічних зразках алкоголю не виявлено. У свою чергу схема ДТП не є документом, який може підтверджувати факт перебування особи в алкогольному сп'янінні, а лише містить інформацію щодо розташування об'єктів на момент ДТП. Крім цього, зазначив, що положеннями договору страхування дозволяється оцінка вартості збитків на підставі висновку експертизи, висновок експертизи та кошторис СТО можуть між собою відрізнятися, однак на його переконання слід брати до уваги висновок експерта, складений особою, що володіє достатнім рівнем спеціальних технічних знань та попереджається про кримінальну відповідальність.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позову, дав аналогічні пояснення наданим у відзиві на позов та запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд встановив наступне.
Постановою Личаківського районного суду від 04.09.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст124 КпАП України, зокрема у тому, що він 26.08.2019 о 14 год. 09 хв. у м. Львові на вул. Личаківській, 37, керуючи автомобілем марки «Audi A6» н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п. 1.5, 2.3, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №336309ак8згга, укладений 16.11.2018 між АТ «СК «АХА Страхування» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «СК «АРКС») та ОСОБА_2 .
Відповідно до умов цього договору Страховик взяв на себе зобов'язання перед Страхувальником нести витрати по відшкодуванню шкоди, завданої майну - транспортному засобу марки «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася з вини водія транспортного засобу в межах ліміту відповідальності (страхової суми) 630000 грн. При цьому, умовами договору визначено за загальним правилом 0% франшизи при відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Пунктами 19.1, 19.2.2. договору передбачено, що при страхуванні Страховик бере на себе зобов'язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, в тому числі «Збитки внаслідок ДТП», чим визнається будь яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.
Як встановлено судом, після настання події дорожньо-транспортної пригоди, позивач на виконання п.23.1.3 договору, 27.08.2019 о 09.20 подав відповідачу заяву про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.117 том 1).
Однак, як вбачається з листа відповідача від 24.09.2019 за №2351/12цв (а.с.28 том 1), ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку встановленням обставин керування ним застрахованим транспортним засобом у момент події в стані сп'яніння.
Крім цього, встановлено, що на підставі повторної заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 06.02.2020 (а.с.29-30 том 1), Страховиком розпочато процедуру страхового врегулювання, та з метою отримання ряду документів для перевірки причин та розміру збитку, усунення розбіжностей, у відповідності до п.25.4 договору відстрочено складання страхового акта на необхідний строк, що не може перевищувати три місяці. Про вказані обставини повідомлено позивача листом від 24.03.2020.
В подальшому, листом від 22.05.2020 (а.с.186-187 том 1), ОСОБА_2 повідомлено про встановлення суперечливості інформації про причини та обставини заявленого випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу, та з метою їх усунення запропоновано позивачу прибути в офіс Страховика для надання письмових пояснень.
Як встановлено судом, в подальшому позивачем такі пояснення Страховику не надавалися, жодні рішення щодо визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування відповідачем не приймалися.
За змістом статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Аналогічно, у відповідності до ст.16 Закону України «Про страхування» договором страхування визнається письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону.
У відповідності до п.2,3 ч.1 ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
В той же час, за правилами ст.991 ЦК України, ст.26 Закону України «Про страхування» передбачено право Страховика відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування внаслідок навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку; в інших випадках передбачених законом, або договором, якщо це не суперечить закону.
Дійсно, п.26.12.1 договору сторонами передбачено було, що не підлягають відшкодуванню збитки, які сталися під час керування транспортним засобом страхувальником або будь якою іншою особою у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних, токсичних речовин чи медичних препаратів, протипоказаних (заводом виробником або лікарем) при керуванні ТЗ, а також збитки, які сталися під час керування ТЗ особою, яка не мала посвідчення на право управління ТЗ відповідної категорії.
Проте, у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, у відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. А, за правилами ст.ст. 76-79 ЦПК України доказування здійснюється належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
На підтвердження своєї позиції щодо правомірності відмови у здійсненні страхового відшкодування, відповідач покликається на ряд доказів, якими на його переконання встановлено факт перебування позивача на момент дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, такими доказами відповідач вважає: акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.08.2019 за №293; схему ДТП від 26.08.2019, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також довідку Управління патрульної поліції у Львівській області №3019239504337043.
Однак, аналізуючи представлені докази, слід зазначити наступне.
Чинні положення ст.266 КпАП України станом на 26.08.2019 визначали процедуру огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, яка проводилася з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у випадку незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Ні сторонами, ні Управлінням патрульної поліції за час розгляду справи не представлено суду жодних доказів про те, що після настання дорожньо-транспортної пригоди 26.08.2019 за участю застрахованого транспортного засобу, працівником поліції проводився на місці події огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Натомість в матеріалах справи наявний акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.08.2019 за №293, що складався під час огляду ОСОБА_2 в закладі охороні здоров'я. (а.с. 154-155 Том 1)
Однак, процедура огляду особи на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (надалі Порядок).
Так, у відповідності до положень п.15-20 Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Крім цього, у відповідності до вимог п.13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Крім цього п. 12 вказаного порядку передбачає, що Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Із змісту акту від 26.08.2019 за №293 (а.с. 154-155 Том 1) на який посилається відповідач, вбачається, що такий складено без проведення жодних лабораторних досліджень лише за зовнішнім виглядом особи.
З наведеного випливає, що належним доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння за результатами огляду такої особи в закладі охорони здоров'я, є саме висновок лікаря про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, який виданий на підставі акта медичного огляду та заключного діагнозу в ньому, котрий у свою чергу, зроблений на підставі огляду обстежуваної особи та за результатами лабораторної діагностики біологічного середовища.
Проте, за час судового розгляду жодною із сторін такого доказу суду не представлено, що позбавляє суд можливості на підставі акту медичного огляду прийти до висновку про перебування ОСОБА_2 на момент ДТП під час керування застрахованим транспортним засобом 26.08.2019 в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, як вбачається з представленого позивачем результату токсикологічного дослідження №6186 від 27.08.2019 (а.с.48 том 1), за наслідками дослідження відібраного біоматеріалу - сечі у ОСОБА_2 , етанолу не виявлено.
Судом не приймаються до уваги доводи сторони відповідача про недопустимість вказаного доказу внаслідок відсутності в акті медичного огляду відомостей про відібрання зразків біологічних матеріалів у ОСОБА_2 . Як вбачається зі змісту результату токсикологічного дослідження, таке проводилося в межах реєстрації медичного огляду ОСОБА_2 за тим же актом, а тому відсутність відповідних записів в акті медичного огляду не може свідчити про недопустимість вказаного доказу.
Аналізуючи довідку Управління патрульної поліції у Львівській області за №3019239504337043, суд враховує, що в матеріалах справи представлено дві довідки з однаковим номером та датою (а.с.49, 53), які в графі щодо перевірки на стан сп'яніння містять абсолютно протилежні твердження.
В довідці на а.с.49 міститься інформація про перебування на момент ДТП водія автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння від 0,5 до 1,5 проміле.
В той же час, в аналогічного змісту довідці, під цим же номером і від тієї ж дати (а.с.53) міститься інформація про перебування цієї ж особи в тверезому стані.
На виконання вимоги суду, Управлінням патрульної поліції м. Львова листом від 26.11.2021 було повідомлено суд про те, що розбіжність інформації у вказаних довідках зумовлена тим, що на місці події працівником патрульної поліції проводився огляд водія ОСОБА_2 за допомогою спеціальних технічних засобів, за результатом чого у нього було виявлено стан сп'яніння 1,02 проміле. Однак, з вказаними результатами водій не погодився, його було скеровано для огляду в медичний заклад за наслідками якого було представлено висновок токсикологічного дослідження біологічних матеріалів про відсутність виявленого етанолу в ОСОБА_2 . У зв'язку із цим, до інформаційної підсистеми «ДТП» інформаційно-телекомунікаційної системи «ІПНП» було внесено зміни в графу «стан сп'яніння», де зазначено про перебування на момент ДТП ОСОБА_2 в стані - тверезий. Окрім того повідомляють, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 не складався. Просять вважати достовірною, інформацію внесену в довідку про ДТП в якій в графі «перевірка на стан сп'яніння» вказано - тверезий.
Враховуючи наведені обставини, суд не може визнати довідку Управління патрульної поліції у Львівській області за №3019239504337043 (а.с.49) належним доказом перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП.
Крім цього, не може вважатися допустимим доказом перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння схема ДТП, оскільки така складалася на місці події, куди внесено відомості про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння на підставі результатів огляду працівником поліції за допомогою спеціальних технічних засобів, з якими особа в подальшому не погодилася, і які внаслідок цього не можуть використовуватися для доведеності перебування особи в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст.. 266 КУпАП крім цього в матеріалах справи відсутній підтверджуючий документ огляду водія щодо стану сп'яніння на місці події.
За таких обставин, суд приходить до переконання про безпідставність висновку відповідача про керування позивачем застрахованим транспортним засобом на момент ДТП, що мала місце 26.08.2019 в стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку із чим суд вважає відмову відповідача визнати вказану подію страховим випадком та здійснити страхове відшкодування незаконною.
Доводи відповідача про відмову у здійсненні страхового відшкодування з підстав п.26.13 договору внаслідок не виконання вимоги щодо надання письмових пояснень суд вважає не спроможними.
Як встановлено в судовому засіданні, отримавши повторну заяву позивача про здійснення страхового відшкодування, Страховик скористався своїм правом на продовження строку страхового врегулювання до трьох місяців, про що повідомив Страхувальника листом від 24.03.2020.
Проте, з моменту подачі такої заяви і до спливу трьохмісячного строку жодного рішення за результатами страхового врегулювання Страховиком прийнято не було. Після спливу цього строку, листом від 22.05.2020 запропоновано Страхувальнику надати письмові пояснення без обмеження певним строком, після чого також не приймалося жодного рішення, в тому числі про відмову у виплаті страхового відшкодування через невиконання умов п.22.2.16 договору.
А тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування внаслідок заподіяння шкоди застрахованому майну є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.
Досліджуючи питання розміру такого страхового відшкодування, суд враховує, що позивачем представлено висновок судової автотоварознавчої експертизи №2134 від 29.11.2019 (а.с.31-42 том 1) відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 26.08.2019, з урахуванням результатів його обстеження 20.11.2019 та 26.11.2019, в цінах на дату ДТП - 26.08.2019 становила 126481,83 грн.
Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У відповідності до положень п. 25.12 договору сторонам надано право визначення розмір збитків при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку, як шляхом складання відповідного кошторису, так і шляхом проведення автотоварознавчої експертизи.
Оскільки позивач скористався своїм правом, представив суду висновок експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 КК України, тому на переконання суду розмір заподіяного позивачу збитку є доведений належним та допустимим доказом, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
позов задоволити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на користь ОСОБА_2 126 481, 83 грн страхового відшкодування.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що становлять 1264, 82 грн судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 13 грудня 2021 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912
Суддя Г.Б. Жовнір