Справа № 446/961/21
02.12.2021 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Самсін М. Л.
секретаря судового засідання Груба Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янка-Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Добротвірської селищної ради Львівської області (смт. Добротвір Львівської області) про визнання права власності на колгоспний двір,
Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,76 га, сертифікат серії ЛВ №055573 від 09.08.2006р.
Позивач в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Суд відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи мама позивача - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 16.06.2020 р. серія НОМЕР_1 .
Батько позивача - ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 16.01.1995 р. серія НОМЕР_2 .
Факт перебування позивача в родинних стосунках підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 14.06.1986 року.
Спадкове майно, що залишилось після смерті матері позивача - це земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,76 га, сертифікат серії ЛВ №055573 від 09.08.2006р.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Добротвірської селищної ради Львівської області №101 від 22.02.2021р., головою колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 була ОСОБА_4 .
Згідно вказівок по веденню по господарському обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в господарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Відповідно до витягу даних господарської книги Незнанівської сільської ради, станом на 15.04.1991 року вбачається, що за АДРЕСА_2 проживали та були прописані ОСОБА_4 (померла), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 (позивач).
Судом встановлено, що усі спадкоємці та/або претенденти на частку в колгоспному дворі, спадковому майні відмовились на користь позивача.
Згідно ст. 1261 ч.1 ст. 1266 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з батьків, який його пережив, та батьки. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові дідові, бабі, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст. 12, п.2 ч. 1 ст. 346 ЦК України особа може відмовитись від свого майнового права.
Право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.
Відповідно до ч. 1.3 ст. 347 ЦК особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Так, згідно Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
У п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч. 4 ст.3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,76 га, згідно сертифіката серії ЛВ №055573 від 09.08.2006р.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Камянка-Бузький районний суд Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Добротвірська селищна рада Львівської області (смт. Добротвір Львівської області)
Суддя : Самсін М.Л.