Дата документу 08.12.2021
Справа № 334/7727/21
Провадження № 2/334/4297/21
08 грудня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Добрєва М.В.,
при секретарі Піка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.07.2008 року між ним та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» було укладено кредитний договір № 34.12/АК-00018.08.2, за умовами якого відповідач надав позивачу споживчій кредит в сумі 22138,22 доларів США строком до 16.07.2015 року з відсотковою ставкою 7,7 % річних для придбання транспортного засобу.
На забезпечення виконання вказаного договору було укладено між позивачем, відповідачем та поручителем - договір поруки № 34.12/АК-00018.08.2-3/П від 18.07.2008р., між позивачем та відповідачем - договір застави рухомого майна (транспортного засобу) від 18.07.2008 року.
Вважає, що відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав у повному обсязі про умови кредитування відповідно до Закону «Про захист прав споживачів». Позивачу з боку банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США. Також договір не містить порядку зміни або припинення договору, які б враховували інтереси споживача. Позивач вважає надання резиденту кредитів в іноземній валюті для розрахунків на території України є незаконним. У банка немає дозволу на споживче кредитування в іноземній валюті.
Вважає, що видача кредитних коштів в валюті, відмінній від валюти, зазначеної в кредитному договору суперечить як умовам договору так і законодавству України, та є проявом нечесної підприємницької практики. Оскільки при укладенні кредитного договору банком було порушено його права через видачу кредиту в національній валюті, позивач звертається до суду та просить визнати кредитний договір недійсним, як укладений з використанням нечесної підприємницької практики.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, направив до суду заяву з проханням слухати справу в його відсутність.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити.
Також подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що аргументи, наведені позивачем у позовній заяві безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання за кредитним договором та не відповідає дійсності. Підписуючи кредитний договір позичальник надає банку згоду на доступ до його кредитної історії, яка сформована або буде сформована, а також надає право банку на використання отриманої інформації на власний розсуд та передачу відомостей, які складають кредитну історію до Бюро кредитних історій та будь-яким третім особам, підприємствам, організаціям, та установам будь-якої власності, які приймають участь в процесі видачі, супроводження кредиту та виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. У додатку № 1 до кредитного договору (детальний розпис вартості кредиту), вказано, що всі ризики при кредитування у валюті щодо коливання курсів валют покладаються на позичальника. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі № 334/7800/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 14231,09 доларів США та 196011,54 грн. Стрімкий ріст долара США до гривні розпочався у 2014-2015 роках, а наявність зобов'язання та сума боргу за оспорюваний кредитним договором доведена та визначена рішенням суду у справі № 334/7800/13-ц, яке не оскаржувалося та набрало законної сили 21.10.2014 року. Станом на день укладення договору - 16.07.2008 року надання кредитного договору у іноземній валюті не суперечило законодавству України. Позивачем не надано доказів для визнання кредитного договору недійсним в цілому та не доведено порушення прав споживачів.
Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позву у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору.
В судовому засіданні встановлено, що 18.07.2008 року між ним та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» було укладено кредитний договір № 34.12/АК-00018.08.2, за умовами якого відповідач надав позивачу споживчій кредит в сумі 22138,22 доларів США строком до 16.07.2015 року з відсотковою ставкою 7,7 % річних для придбання транспортного засобу.
На забезпечення виконання вказаного договору було укладено між позивачем, відповідачем та поручителем - договір поруки № 34.12/АК-00018.08.2-3/П від 18.07.2008р., між позивачем та відповідачем - договір застави рухомого майна (транспортного засобу) від 18.07.2008 року.
У пункті 7.9 Кредитного договору вказано, що позичальник, підписуючи цей договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомлений з інформацією, наданою Банком про умови кредитування, вартість супутних послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис вартості кредиту наведено в Додатку 1 до цього Договору. Даний договір підписаний власноруч позичальником (а.с. ).
На а.с. міститься розписка в якій вказано, що Я, ОСОБА_1 , підтверджую, що до моменту укладання цього Договору в письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування, передбачені п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споивачів». Один оригінальний примірник кредитного договору отримав 16.07.2008 року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду із позовом такий строк пропущено, оскільки суду не надано доказів, що він не знав і не міг знати про порушення його прав, оскільки він є стороною кредитного договору, укладеного 16 липня 2008 року, в якому сторони досягли домовленості щодо всіх його істотних умов, позивач здійснював платежі на виконання зазначених умов, тобто був обізнаний щодо змісту кредитного договору з моменту його вчинення, а тому перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами до кредитного договору почався 16 липня 2008 року. Разом з тим, з позовом позивач звернувся до суду 07 жовтня 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Враховуючи викладене, на підставі належним чином оцінених доказів, суд приходить до висновку, що спірний договір кредиту був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов цього договору та в подальшому виконував його умови, протягом дії кредитного договору не звертався до банку з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз'ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та були спростовані доказами дослідженими під час розгляду справи, у зв'язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Добрєв М. В.