Справа № 127/19627/21
Провадження № 2/127/3321/21
02.12.2021 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Власенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
В серпні 2021 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 461 600 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 01.05.2017, близько 00.35 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «HYUNDAI Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Вінниці, по вул. Київській, зі сторони 1-го провул. Київського, в напрямку вул. Грибоєдова, в районі будинку №49, в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Київської, в невстановленому місці, зліва-направо по ходу руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості чи зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого, з необережності допустив наїзд на останнього. Після наїзду на пішохода, водій ОСОБА_1 на керованому автомобілі самовільно залишив місце ДТП попрямував далі по вул. Київській в м. Вінниці, де в районі будинку №104 був зупинений очевидцями події. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був доставлений до реанімаційного відділення МКЛ ШМД м. Вінниці, де під час надання медичної допомоги помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 у справі №127/12909/17, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.11.2017, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «HYUNDAI Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8827620.
Керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV представник позивача, 25.04.2018 повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивачу було виплачено 38 400 грн. моральної шкоди.
В силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає у разі недостатності страхової виплат (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати позивача довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у її життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан її психологічного здоров'я, величину моральної шкоди позивач оцінює у 500 000 грн. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована за рахунок ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ», тому решта суми моральної шкоди завданої позивачу внаслідок смерті її сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить 461 600 грн. На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
До судового засідання позивач та її представник не з'явилися, однак надали суду заяву, відповідно до якої просять розглянути справу в їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Власенко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву (а.с. 50-56).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є батьками відповідача ОСОБА_1 , суду повідомили, що в 2017 році ними було відшкодовано завдану матеріальну і моральну шкоду ОСОБА_2 в загальній сумі 200 000 грн., про що вона написала розписку і відповідні заяви на адресу суду, цивільний позов та будь-яких претензій з цих питань не заявляла.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 у справі №127/12909/17, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.11.2017, визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін - домашній арешт. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув'язнення з 01.05.2017 до 08.06.2017 (а.с. 9-14).
Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , 01 травня 2017 року, близько 00.35 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «HyundaiSonata» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у місті Вінниці, по вулиці Київській, зі сторони 1-го провулку Київського, в напрямку вулиці Грибоєдова, в районі будинку №49, в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Київської, в невстановленому місці, зліва-направо по ходу руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості чи зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого, з необережності допустив наїзд на останнього. Після наїзду на пішохода, водій ОСОБА_1 на керованому автомобілі самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, попрямував далі по вулиці Київській, міста Вінниці, де в районі будинку №104 був зупинений очевидцями події. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був доставлений до реанімаційного відділення МКЛ ШМД м. Вінниці, де під час надання медичної допомоги помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.01.1976 р. міським відділом РАЦС, актовий запис №371. (а.с. 15 на звороті). Після розірвання шлюбу змінила призвіще ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 03.08.1994 відділом РАГС, актовий запис №535 (а.с. 16 на звороті).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 03.05.2017 Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_3 (син позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Померлий ОСОБА_3 працював лікарем у Вінницькій міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та отримував відповідну заробітну плату (а.с. 19-21).
Позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом ІІІ групи та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком (а.с. 17-18).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ» про стягнення страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника (справа №127/8066/20). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2020, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15.01.2021, ОСОБА_2 у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 59-63).
Як вказує позивач і не заперечується відповідачем по справі, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «HYUNDAI Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СТ «ГАРАНТІЯ», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8827620 (а.с. 23). Представник позивача, 25.04.2018 повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивачу було виплачено страховою компанією 38 400 грн. моральної шкоди.
Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, суд встановив, що під час розгляду кримінальної справи №127/12909/17 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 не заявлявся, але ОСОБА_1 та його батьками в добровільному порядку було відшкодовано ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 заявою на адресу Вінницького міського суду Вінницької області, в якій вона вказувала, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, матеріальна та моральна шкода їй відшкодована в повному обсязі, цивільний позов заявляти не буде (а.с. 78).
Згідно матеріалів справи №127/11606/17 по розгляду клопотання захисника в інтересах ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ) грошові кошти в сумі 150 000 грн. у відшкодування повністю матеріальної шкоди та частково у відшкодування моральної шкоди, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_2 заявою та розпискою від 03.05.2017 (а.с. 80, 81).
В спростування обставин відшкодування позивачу моральної шкоди будь-яких доказів ОСОБА_2 не надала, до суду не з'явилася.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно із статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У роз'ясненнях, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, по справі встановлено, що позивачу ОСОБА_2 було виплачено страховою компанією 38 400 грн. моральної шкоди, також батьками ОСОБА_1 відшкодовано ОСОБА_2 завдану матеріальну і моральну шкоду. В матеріалах справи міститься власноручно написана ОСОБА_2 заява на адресу Вінницького міського суду Вінницької області, в якій вона вказувала, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, матеріальна та моральна шкода їй відшкодована в повному обсязі, цивільний позов заявляти не буде (а.с. 78).
Частиною 5 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що моральна шкода ОСОБА_2 була відшкодована під час досудового слідства в кримінальній справі, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати відшкодування моральної шкоди вдруге, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди суперечить вимогам ч. 5 ст. 23 ЦК України.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 13.12.2021 року.
Суддя: