ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2021 р. справа № 300/1276/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.03.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Так, станом на 05.02.2020 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) ОСОБА_1 , на її переконання, з моменту прийняття Конституційним Судом рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, має право на призначення пенсії за віком у віці 50 років на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач просила суд визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії на пільгових умовах за списком №2 протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з моменту виникнення права на таке призначення.
20.04.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на адміністративний позов за №0900-0803-7/13268 від 14.04.2021 року. У відзиві представник відповідача зазначила, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі - Закон №1058). Так, згідно частини 2 вказаної норми Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,зокрема жінки, які народилися в період з 01 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і наявності страхового стажу не менше 24 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказала, що вік ОСОБА_1 станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 51 рік. З врахуванням викладеного, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просила суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 провадження в даній адміністративній справі №300/1276/21 було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі за №360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 поновлено провадження в даній адміністративній справі у зв'язку з тим, що рішення Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 від 21.04.2021 набрало законної сили 03.11.2021 року. Постанову Великої Палати Верховного суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2021 року.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 5 місяців, в тому числі, стаж роботи за списком №2 - 12 років 8 місяців.
Дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
За доводами ОСОБА_1 , станом на 05.02.2020 дата звернення із заявою про призначення пенсії) вона набула право виходу на пенсію на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з наявністю вищезазначеного стажу.
На переконання позивача, право на призначення пенсії вона набула з 23.01.2020, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 за №1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII (надалі - Закон №213-VIII).
Зокрема, з 23.01.2020 відновлено редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII.
Судом встановлено, що в зв'язку із вказаними обставинами, ОСОБА_1 05.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 21.02.2020 за №333 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та немає порядку виконання даного рішення. Після внесення відповідних змін, пенсія призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи слід керуватись нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тих редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних відносин.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.02.2020 за №333, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №2, одночасно, із змісту даного рішення слідує, що відповідач підтвердив наявність в позивача страхового стажу 32 роки 5 місяців, в тому числі, стажу роботи за списком №2 - 12 років 8 місяців.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- наявності у ОСОБА_1 необхідного загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №2;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
У відзиві на позов представник відповідача вказує на відсутність підстав для застосування норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" під час призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №2, оскільки застосуванню підлягають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 21.02.2020 за №333 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з огляду на нижчевикладене.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 2 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Отже, в даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.
Одночасно суд приймає до уваги, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд зазначає, що відповідач в рішенні від 21.02.2020 за №333про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по списку №2, проаналізувавши подані нею необхідні документи, фактично погодився з тим, позивач має страховий стаж 32 роки 5 місяців (що є більше обов'язкових 20 років), та з них 12 років 8 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (що є більше обов'язкових 10 років), з чим погоджується і суд.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 05.02.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягнула 50-річного віку.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 05.02.2020 року. Таким чином, враховуючи, що при зверненні позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, вона досягла 50 років, підтверджений необхідний загальний стаж та пільговий стаж, то ОСОБА_1 належить призначенню пенсія за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії.
Одночасно суд відхиляє як необгрунтовані твердження відповідача про відсутність порядку виконання вказаного рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 за № 1-р/2020, та зазначає, що висновками Конституційний Суд України у рішенні за №15-рп/2000 від 14.12.2000 встановлено, що виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 21.02.2020 за №333 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №2 є протиправним, тому, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, воно підлягає до скасування. Відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов'язати призначити з 05.02.2020 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 грн. згідно квитанції за №MP_AB29088IKNV_18156579 від 26.02.2021 року.
Таким чином відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 908 грн.
На підставі статей 19, 129-1, 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду №1-р/2020, статей 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 24, 45, 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» керуючись статтями 78, 139, 241-246, 255, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.02.2020 за №333 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 13.12.2021, як дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ,76018, електронна адреса gu@if.pfu.gov.ua.
Суддя Гундяк В.Д.