Справа №173/1639/21
Провадження №2/173/812/2021
02 грудня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадженні, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням,-
26.08.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , з позовом про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням до відповідача. ОСОБА_3
02.09.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
03.09.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 08.11.2021 року.
08.11.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 02.12.2021 року в зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про надання строку для уточнення позовних вимог.
30.11.2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява.
02.12.2021 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в с удовому засіданні на 02.12.2021 року
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.
Згідно заявлених позовних вимог за уточненою позовною заявою позивач просить визнати відповідача втратившою право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ОСОБА_1 , проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є її користувачем. Наймачем зазначеної квартири є ОСОБА_4 , відповідно до виданого йому та членам його сім'ї ордеру.
ОСОБА_4 , тривалий час не проживає в зазначеній квартирі та не зареєстрований в ній, а проживає на території іншої держави.
Відповідач ОСОБА_3 ,. проживає в іншому населеному пункті з 2007 року і по теперішній час
Реєстрація відповідача, ОСОБА_3 , у зазначеній вище квартирі створює перешкоди у користуванні нею , оскільки позивач не може приватизувати квартиру. Крім того позивачка несе додаткові витрати за користування квартирою, в зв'язку з реєстрацією в ній позивачки. Вона самостійно не має можливості зняти відповідача з реєстраційного обліку у вказаній вище, так як для цього потрібна особиста присутність відповідача, що й стало підвою звернення до суду.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі за підставами, викладеними в позовній заяві в подальшому в судове засідання не з'явилась подавши заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзиву на позовну заяву не подала.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір із житлових правовідносин.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , на підставі ордеру, виданому на ім'я ОСОБА_4 ,. проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є її користувачем.
За доводами позивачки, ОСОБА_4 ,. тривалий час не проживає в зазначеній квартирі та не зареєстрований в ній, а проживає на території іншої держави.
Відповідач ОСОБА_3 ,. проживає в іншому населеному пункті з 2007 року і по теперішній час.
Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 в зазначеній вище квартирі підтверджується актом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АКТ» від 17 серпня 2021 року, згідно якого вказується, що ОСОБА_3 , в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2007 року, так як виїхала на навчання в інше місто і після його закінчення в житлове приміщення не повернулась.
Відповідно до ст. 64 ЖК України - члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР - При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР - Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Якщо особа, що не є членом сім'ї власника житла не погоджується на добровільне зняття з реєстрації місця проживання, власник в будь-який час може звернутись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16.
Будь-яких доказів на підтвердження факту проживання в житловому приміщенні, я ким користується позивач, наміру користуватись ним, відповідач суду не надав.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач чи інші особи створювали їй перешкоди у користуванні даним житловим приміщенням. З чого суд приходить до висновку, що відповідач не має наміру проживати вищевказаній квартирі та користуватись нею.
За даних обставин суд відповідно до обраного позивачем способу захисту цивільних прав, а саме припинення права користування житловим приміщенням, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з якими погоджується суд, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Так як, судом встановлено, що реєстрація відповідача без проживання та користування житловим приміщенням, що перебуває в користуванні позивача порушує право приватної позивача на користування зазначеним житлове приміщення.
Відповідно до ст. 7 ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином рішення суду про визнання ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за даною адресою і не потребує додаткового покладення відповідних обов'язків на орган, що здійснює державну реєстрацію місця проживання фізичних осіб. Відповідно позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зняти позивача з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою задоволенню не підлягають
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, так як судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням - задовольнити
Визнати ОСОБА_3 , 1987 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 , 1987 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 1969 року народження, ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 понесені судові витрати в сумі 908-00 грн., за сплачений судовий збір.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 02.12.2021 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 13.12.2021 року
Дата набрання законної сили: 05.01.2022 року