№ 207/3510/21
№ 1-кп/207/428/21
13 грудня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське об'єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст. 186 КК України,
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 2 місяці, а точніше на 60 днів, так як перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході обвинувачений може переховуватися від органів прокуратури та суду, вчинити інші злочини, не з'являтись за викликом суду, що призведе до затягування судового розгляду.
Захисник просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначивши що прокурором не доведені ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений також просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як з'ясовано у судовому засіданні, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 було продовжено до 23 грудня 2021 року.
Суд враховує, ризики вірогідності переховування від суду, скоєння нових злочинів чи правопорушень, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працює, раніше судимий. Тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню повністю.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто по 10 лютого 2022 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст. 186 КК України - до 10 лютого 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1