Справа № 199/5744/15-к
(1-кп/199/159/21)
13 грудня 2021 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне
провадження №12015040630000797 від 26.04.2015, відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КК України, -
за участі: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - ОСОБА_5 ,
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КК України.
ОСОБА_3 обвинувачується у тім, що він 25.04.2015 приблизно о 21-00 годині на автомобілі «Toyota Camri V6», державний номер НОМЕР_1 , приїхав до аптеки ТОВ «Регіональна аптечна мережа РУАН», яка знаходиться у будинку №14 по вул. Маршала Малиновського в м. Дніпрі. У вказаний час ОСОБА_3 у дворі будинку АДРЕСА_1 зустрівся з малознайомою невстановленою особою на ім'я ОСОБА_6 , з яким почав спілкуватися та прогулюватися уздовж будинку №14. Дійшовши до будинку №20 по вул. Маршала Малиновського, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зупинилися та побачили двох раніше їм незнайомих чоловіків, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, та які почали чіплятися до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , провокувати на конфлікт. В цей момент між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_7 підійшов і почав погрожувати ОСОБА_10 спричиненням йому тілесних ушкоджень, намагався нанести удари. Після чого, ОСОБА_3 з метою самозахисту дістав ніж, який був при ньому, та став його тримати у своїй правій руці, сподіваючись, що ОСОБА_7 злякається та припинить вчиняти відносно нього протиправні дії і піде від нього. В цей момент до них підійшов ще один товариш ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , який також вступив у конфлікт на стороні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Після цього у цей же день, тобто 25.04.2015, в період часу приблизно з 21-15 години до 21-20 години ОСОБА_12 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 почав рухатися до свого автомобіля «Toyota Camri V6», який він раніше залишив у дворі будинку АДРЕСА_1 біля аптеки « РУАН», з ОСОБА_6 . Однак біля вказаної аптеки їх наздогнав ОСОБА_7 , поруч із яким була група осіб в кількості не менше 4 осіб, у тому числі ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ще декілька невстановлених осіб, які тримали у руках каміння, палки та йшли у його сторону. При цьому потерпілий ОСОБА_7 вказував своїм товаришам, що ОСОБА_12 є особою, яка раніше його образила і його необхідно побити. З метою припинення протиправних дій з боку ОСОБА_7 та його товаришів, ОСОБА_3 ,. розуміючи, що його дії можуть призвести до тяжких наслідків, з метою самозахисту, а також з метою не підпустити до себе осіб, які намагалися вчинити проти нього протиправні дії, перебуваючи в стані необхідної оборони, тримаючи в своїй правій руці ніж, який дістав перед цим, почав махати ним перед собою. ОСОБА_7 разом із особами, які були разом з ним, не зважаючи на вказані дії ОСОБА_15 , продовжував наступ на останнього, при цьому під час цього наступу хтось із зазначених осіб з боку ОСОБА_7 умисно кинув в бік ОСОБА_3 камінь, який потрапив в лобну область голови останнього, чим ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми, забію головного мозку 1-го ступеню, втисненого перелому передньої стінки лобної пазухи праворуч, забійної рани в лобній області праворуч, ближче до надбрівної дуги з переходом на неї, підшкірної емфіземи м'яких тканин навколо рани, забію правого ока з птозом верхньої повіки, з розвитком посттравматичного періоду керато-конк'юнктивіту та зниження зору на праве око, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Після цього, в зазначений період часу, ОСОБА_12 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, передбачаючи те, що його дії можуть привести до тяжких наслідків, навмисно продовжуючи махати перед собою ножем, з метою самозахисту, перебуваючи у стані необхідної оборони, але перевищуючи її межі, умисно спричинив ОСОБА_7 , в руках якого нічого не було, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і знаходився до нього ближче від усіх, - один удар ножем в область передпліччя, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої підключичної артерії, яке ускладнилося розвитком гострої крововтрати, і яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_7 , від якого він помер в цей же день на місці спричинення йому тілесного ушкодження. Тілесне ушкодження у ОСОБА_7 у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої підключичної артерії - відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 124 КК України, як такі, що виразилися в умисному заподіяні тяжких тілесних ушкоджень, вчинені у разі перевищення меж необхідної оборони.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та наполягав на його звільненні від кримінальної відповідальності.
Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Представник потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_18 подав до суду клопотання про розгляд клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 без його участі та без участі потерпілих, в якому заперечував проти звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно останнього.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки є всі підстави, передбачені ст. 49 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.
Стаття 337 КПК України визначає межі судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Частина 1 ст. 285 КПК України встановлює, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законодавством матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Системне тлумачення ст. 49 КК України вказує на імперативність цієї норми кримінального закону, а тому суд, встановивши наявність підстав для застосування положень зазначеної статті, зобов'язаний закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке було ним скоєно 25 квітня 2015року.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, зворотної дії в часі не має.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Станом на 25 квітня 2015 року ст. 124 КК України передбачала покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Отже, з урахуванням положень ст. 5 КК України для визначення санкції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, яке було вчинено обвинуваченим ОСОБА_3 25.04.2015, застосуванню підлягає норма ст. 124 КК України в редакції, яка діяла станом на 25.04.2015, оскільки санкція в цій редакції є більш м'якою ніж санкція, встановлена нормою ст. 124 КК України в редакції, що діє на даний час ( час розгляду кримінального провадження).
Стаття 12 КК України в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, відносить злочин за ст. 124 КК України до злочину невеликої тяжкості (в редакції закону, що діє на даний момент до кримінального проступку).
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 49 КК України визначені строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. ч. 2-4 ст. 49 КК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Так, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року, який набрав чинності 24 березня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні 22 грудня 2015 року злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Відповідно до положень ч.3 ст. 49 КК України початок перебігу строку давності має обчислюватися з дня вчинення обвинуваченим нового злочину. Оскільки з моменту вчинення нового злочину минуло більше п'яти років, то з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.49 КК України обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 355, п. п. 1,5,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п. п. 5,12 ч.2 ст. 115 КК України. Дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, остаточне рішення по даному кримінальному провадженню судом на даний час, тобто станом на 13.12.2021, не прийнято.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Оскільки на даний час, тобто на момент розгляду судом питання про застосування до ОСОБА_3 положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, вирок щодо останнього за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 355, п. п. 1,5,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п. п. 5,12 ч.2 ст. 115 КК України ухвалено не було, то підстав для переривання перебігу строків давності суд не вбачає.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним в постанові суду від 03 червня 2021 року (справа № 344/7812/16-к, провадження № 51-6207 км 20).
При цьому, слід зазначити, що частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а ч. 6 цієї статті також визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 2 ст. 288 КК України встановлено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження інтереси потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 представляє захисник ОСОБА_18 , який суду надав заяву і висловив позицію потерпілої сторони щодо заявленого стороною захисту і обвинуваченим ОСОБА_3 клопотання про застосування до останнього положень ст.49 КК України.
Положення ст. 49 КК України та ст. 285 КК України зобов'язують суд, за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого, звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
При цьому під час вирішення питання застосування положень ст.49 КК України вирішальною є позиція саме обвинуваченого.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, судом йому було роз'яснено, що у разі звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України кримінальне провадження буде закрито з нереабілітуючих підстав, але, не зважаючи на це, обвинувачений не заперечував, а навпаки наполягав на його звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закритті кримінального провадження відносно нього.
Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні злочину. Обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а не визнання ним вини. До таких висновків дійшов ВС/ККС при розгляді справи №552/5595/18 від 29.07.2021.
Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законодавством умов, і розширеному тлумаченню не підлягає. У зв'язку з чим, при закритті кримінального провадження з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, судом не вирішується.
Така правова позиція також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Враховуючи вищевикладене та те, що обвинуваченому ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення невеликої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України (в редакції в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011), за яке сплив строк давності кримінальної відповідальності, оскільки з моменту його вчинення пройшло більше трьох років, а для даного кримінального правопорушення згідно з п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону України № 1183-VII від 08.04.2014), встановлено строк давності притягнення до кримінальної відповідальності три роки відповідно, наявність згоди обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 124 КК України на підставі ст. 49 КК України, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження за його обвинуваченням за вищевказаною кваліфікацією на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України.
Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження знаходяться цивільні позови потерпілої ОСОБА_16 та представника малолітнього потерпілого ОСОБА_17 про стягнення з ОСОБА_3 завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. кожній.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З урахуванням того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закривається з нереабілітуючих підстав, цивільні позивачі - потерпіла ОСОБА_16 та представник малолітнього потерпілого ОСОБА_17 мають право вирішити питання про стягнення завданої моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Така позиція узгоджується із судовою практикою застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відображеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року, а також із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 24 вересня 2020 року (справа №348/1355/17) та постанові від 17 травня 2018 року (справа №445/1569/15-к) щодо можливості звернення позивача, у разі закриття кримінального провадження, в цивільному порядку з питанням про відшкодування шкоди.
Керуючись ст.ст. 110, 350, 369, 371, 372, 376 КПК України, ст. 49 КК України (в редакції ЗУ № 1183-VII від 08.04.2014), суд, -
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції ЗУ № 1183-VII від 08.04.2014), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12015040630000797 від 26.04.2015 відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, - закрити відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільні позови потерпілої ОСОБА_16 та представника малолітнього потерпілого ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду, роз'яснивши позивачам право вирішити свої позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровській районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
13.12.2021