13 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5006/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Стасюк С.В.)
від 10.06.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Пашкіна С.А., Шапран В.В.)
від 28.10.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України"
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору,
1. ТОВ "Захисні технології України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 № 286/3/20/119, в частині строку та обсягів виконання зобов'язання з поставки продукції, враховуючи обставини, які суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов'язання з поставки товару.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, позов задоволено частково. Внесено зміни в договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 № 286/3/20/119, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Захисні технології України", а саме: в пункт 1.3 договору внесено зміни та викладено його в редакції, запропонованій позивачем; рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 1 до договору) викладено в редакції, запропонованій позивачем. В іншій частині позову відмовлено.
3. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що запропоновані позивачем зміни до договору в частині строків та обсягів поставки товару є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства і такі зміни не призводять до збільшення суми, визначеної в договорі. Позивач довів належними доказами, як сам факт виникнення та існування форс-мажорних обставин, так і те, що ці обставини були обставинами непереборної сили (форс-мажором) по відношенню саме для цього випадку виконання господарських зобов'язань безпосередньо за цим спірним договором поставки. Посилання відповідача, як на підставу для відмови у позові, на те, що сертифікат № 3000-20-1835 Київської Торгово-промислової палати не є підставою для зміни умов договору, є необґрунтованим з огляду на те, що сертифікат Торгово-промислової палати є доказом того, що визначені в ньому форс-мажорні обставини мали безпосередній вплив на строки поставки позивачем товару за укладеним договором, і що існування форс-мажорних обставин призвело до затримки виготовлення та відповідно поставки товару на користь відповідача.
4. 18.11.2021 відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми частини 2 статті 651, частин 1, 2 статті 652 ЦК України та не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, щодо того, що сертифікат Торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин не є підставою для внесення змін до договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого; сертифікат Торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
7. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
8. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
9. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
10. Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270, 00 грн.
12. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 540, 00 грн (200 % х 2 270,00 грн).
13. До касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, водночас, скаржник просив відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення Верховним Судом рішення у цій справі.
14. Верховний Суд розглянув клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.
15. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
16. Отже суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб - позивачів, тільки за наявності певних умов, або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
17. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що відповідачі у справі не є суб'єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів - фізичних осіб.
18. З огляду на те, що на скаржника не розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання.
19. Оскільки до касаційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 ГПК України залишається без руху для надання скаржнику строку на усунення встановлених недоліків.
20. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
21. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 910/5006/21 до ухвалення постанови Верховним Судом.
2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- сплатити судовий збір у розмірі 4 540, 00 грн та подати суду документ, що підтверджує його сплату.
5. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова