?
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3227/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 (головуючий суддя Стойка О. В., судді Пелипенко Н. М., Пушай В. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба»
до Харківської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Свято-Покровський чоловічий монастир Харківської єпархії Української Православної Церкви
про визнання права користування за договором оренди,
за участю представників:
позивача - Шабанової С. О. (адвокат);
відповідача - Новікова М. С. (у порядку самопредставництва);
третьої особи - не з'явився.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба» (далі - ТОВ ТФ «Дружба») придбало у Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української Православної Церкви (далі - Монастир) нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці.
2. Вважаючи, що право користування вказаною земельною ділянкою перейшло з моменту набуття ним права власності на нерухоме майно, ТОВ ТФ «Дружба» звернулося до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада) з листом-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.04.2004, укладеного між Харківською міськрадою та Монастирем (далі - договір оренди земельної ділянки), та проектом додаткової угоди.
3. Однак, отримавши від Харківської міськради вимогу про відшкодування безпідставно збережених грошових коштів за використання земельної ділянки, ТОВ ТФ «Дружба» звернулося до суду з позовом про визнання права користування земельною ділянкою, поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною додаткової угоди.
4. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасоване та прийнято нове рішення про відмову в позові. Не погодившись із судовим рішення апеляційного господарського суду, ТОВ ТФ «Дружба» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. В даній справі перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи перейшло до позивача право користування земельною ділянкою в момент набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на ній?
- чи може суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» на умовах, що відрізняються від встановлених таким договором?
- чи є вимога про визнання договору оренди поновленим на новий строк ефективним способом захисту порушеного права?
6. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
Короткий зміст позовних вимог
7. У жовтні 2020 року ТОВ ТФ «Дружба» звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16.11.2020) до Харківської міськради про:
- визнання права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6310136300:01:008:0006, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 8, загальною площею 0,2711 га (далі - спірна земельна ділянка), за договором оренди земельної ділянки;
- визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором;
- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, об'єктом оренди за яким є спірна земельна ділянка, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О. М. за № 982, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 30.04.2004 за № 381/04.
8. Позов мотивовано тим, що з 12.12.2005 права та обов'язки землекористувача за договором оренди земельної ділянки перейшли від Монастиря безпосередньо до ТОВ ТФ «Дружба» як до нового власника будівлі, оскільки статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на нерухомість у відповідних правовідносинах щодо користування землею відбувається зміна користувача земельної ділянки в силу прямої норми закону, незалежно від того чи відбулося документальне переоформлення права користування землею шляхом внесення змін до договору стосовно землекористувача.
9. Позивач вважав, що договір оренди земельної ділянки не припинився у зв'язку із закінченням його строку в 2013 році, а продовжив свою дію на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки він як орендар направив орендодавцю звернення від 22.08.2013 з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі зазначеної норми, в якому зазначив, що 12.12.2005 між ним та Монастирем укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована на спірній земельній ділянці, та він є правонаступником попереднього орендаря на підставі статті 120 Земельного кодексу України.
10. Оскільки він не отримав відповіді від Харківської міськради, позивач вважав це «мовчазною згодою» на поновлення договору оренди земельної ділянки, але звернувся до суду в 2020 році, через те, що отримав листа від 10.09.2020 про заперечення відповідачем факту законного користування спірною земельною ділянкою.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» на вул. Клочківській, 8 (далі - нежитлова будівля) 09.02.1996 зареєстроване за Монастирем відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого на підставі рішення Харківського міськвиконкому від 05.10.1995 № 725.
12. Рішенням Харківської міськради від 24.09.2003 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надано Монастирю в оренду строком до 01.10.2013 (але не пізніше початку реконструкції району) спірну земельну ділянку.
13. На підставі вищевказаного рішення 01.04.2004 між Харківською міськрадою та Монастирем було укладено договір оренди земельної ділянки зі строком до 01.10.2013 (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку. Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі. Харківським міським управлінням земельних ресурсів 11.11.2003 видано акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості, землекористувачем зазначено Монастир.
14. Між Монастирем та ТОВ ТФ «Дружба» 12.12.2005 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, реєстраційний № 1-4383, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В.
15. Харківською міськрадою 25.12.2007 прийнято рішення № 282/07 «Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів» (далі - рішення № 282/07) . Додатком 1 до даного рішення визначено перелік замовників та об'єктів, серед яких в пункті 37 визначено ТОВ ТФ «Дружба» як користувача земельною ділянкою загальною площею орієнтовно 0,3910 га (в тому числі ділянка № 1 - площею орієнтовно 0,2460 га; ділянка № 2 - площею орієнтовно 0,1450 га, без права капітальної забудови в межах «червоних ліній») на вул. Клочківській, 8 для будівництва та подальшої експлуатації торгово-адміністративного комплексу, за рахунок знесення нежитлової будівлі.
16. Пунктом 12.2 додатку до рішення Харківської міськради від 16.04.2008 № 77/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» припинено Монастирю право користування спірною земельною ділянкою за його добровільною відмовою; відповідно до пункту 12.3 ТОВ ТФ «Дружба» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5200 га (в тому числі ділянка № 1 - площею орієнтовно 0,278 га; ділянка № 2 - площею орієнтовно 0,2432 га, без права капітальної забудови в межах «червоних ліній») для будівництва торгово-адміністративного комплексу за рахунок знесення нежитлової будівлі на вул. Клочківській, 8 до 30.04.2013 (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації); також зазначено, що відповідно до пункту 12.4 договір оренди земельної ділянки втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди землі з ТОВ ТФ «Дружба».
17. Пунктом 12 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 16.04.2008 № 77/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» внесено зміни в пункт 37 додатку 1 до рішення № 282/07 шляхом викладення його в такій редакції: « 37. ТОВ Торгова фірма «Дружба» - загальною площею, орієнтовно, 0,5200 га (в тому числі ділянка № 1 - площею, орієнтовно, 0,2768 га: ділянка № 2 - площею, орієнтовно, 0,2432 га, без права капітальної забудови в межах «червоних ліній») по вул. Клочківська, 8 для будівництва та подальшої експлуатації торгово-адміністративного комплексу за рахунок знесення нежитлової будівлі. Попередити ТОВ Торгова фірма «Дружба», що земельна ділянка за вказаною адресою буде надана окремим рішенням у встановленому порядку, тільки після вирішення у встановленому законодавством порядку всіх питань з власниками та користувачами земельних ділянок, будівель та споруд, що знаходяться в межах майданчика для проектування та будівництва об'єкта».
18. 22.08.2013 ТОВ ТФ «Дружба» звернулося до Харківської міськради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», в якому зазначило, що 12.12.2005 між ним та Монастирем укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці, та воно є правонаступником попереднього орендаря на підставі статті 120 Земельного кодексу України.
19. До вказаного листа позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якій зазначено, що у зв'язку з переходом права власності на нежитлову будівлю до ТОВ ТФ «Дружба» останнє стало правонаступником Монастиря у договорі оренди земельної ділянки з усіма правами та обов'язками, визначеними договором та чинним законодавством України; відповідно до пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки сторони дійшли згоди поновити його на той самий строк, на тих же умовах; викласти пункт 1.2. договору оренди земельної ділянки в такій редакції: «Земельна ділянка надається в оренду строком до 01 квітня 2023 року (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку»; інші умови договору оренди залишаються незмінними; додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди; додаткова угода складається у двох примірниках.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд Харківської області рішенням від 14.12.2020 позов задовольнив повністю.
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дійшов висновку про наявність у ТОВ ТФ «Дружба» переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, вважав доведеним, що за вказаним договором між ТОВ ТФ «Дружба» та Монастирем відбулося правонаступництво на підставі статті 120 Земельного кодексу України; цей догорів продовжив свою дію після закінчення його строку, оскільки ТОВ ТФ «Дружба» 22.08.2013 звернулося до Харківської міськради з листом-повідомленням та з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», натомість доказів про направлення відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки заперечень щодо такого поновлення дії договору не надано.
22. Місцевий господарський суд вказаним рішенням визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою поновлено вказаний договір на 9 років та 5 місяців з 06.10.2020, тобто з моменту подання ТОВ ТФ «Дружба» позову у цій справі, та визначив, що земельна ділянка надається в оренду на строк до 01.04.2030.
23. Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.03.2021 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову.
24. Судове рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що:
- доводи ТОВ ТФ «Дружба» про набуття ним статусу сторони за договором оренди земельної ділянки не засновані на вимогах закону в редакції, яка діяла на час придбання ним у власність нежитлової будівлі;
- дію договору оренди земельної ділянки припинено внаслідок його розірвання за угодою сторін шляхом прийняття Харківською міськрадою відмови Монастиря від користування земельною ділянкою, що оформлено відповідним рішенням;
- судом першої інстанції прийнято помилкове рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25. У квітні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ ТФ «Дружба», в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 залишити без змін.
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
26. Підставою звернення з касаційною скаргою ТОВ ТФ «Дружба» зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
27. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ ТФ «Дружба» посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі» без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1164/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 23.06.2020 у справі № 910/14057/18, від 15.07.2020 у справі № 127/2061/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19, від 04.11.2020 у справі № 915/1795/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 25.11.2020 у справі № 909/1293/19, від 25.11.2020 у справі № 925/215/19, від 26.11.2020 у справі № 915/1797/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 01.12.2020 у справі № 925/392/19, від 01.12.2020 у справі № 923/263/19, від 12.01.2021 у справі № 922/1958/17, від 12.01.2021 у справі № 920/352/19.
28. У судовому засіданні представниця ТОВ ТФ «Дружба» підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
29. Харківська міськрада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
30. У судовому засіданні представник Харківської міськради заперечував проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
31. Монастир надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
32. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 провадження у справі було зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 903/1030/19 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, а ухвалою від 05.10.2021 - провадження у справі поновлено.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо переходу права користування земельною ділянкою
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована нежитлова будівля, право власності на яку перейшло від Монастиря до ТОВ ТФ «Дружба» на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2005.
36. ТОВ ТФ «Дружба» в позовній заяві зазначало, що з 12.12.2005 права і обов'язки землекористувача за договором оренди земельної ділянки перейшли від Монастиря до нього як до нового власника нежитлової будівлі на підставі положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України. Суд першої інстанції погодився з вказаним твердженням позивача.
37. Натомість суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
38. Відповідно до п. 4.5. договору оренди земельної ділянки при переході права власності або права користування на будівлі і споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до іншої юридичної чи фізичної особи, а також при реорганізації юридичної особи-орендаря права і обов'язки сторін діють в повному обсязі згідно з цим договором.
39. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за змістом вищенаведених норм земельного законодавства, які діяли на момент укладення між позивачем та третьою особою договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, не було передбачено автоматичної заміни орендаря за договором оренди земельної ділянки, для цього було потрібно укласти відповідний договір між новим власником будівлі та власником земельної ділянки, тобто між сторонами спору в даній справі.
40. Звідси апеляційний господарський суд зазначив, що доводи позивача про автоматичний перехід до нього прав та обов'язків за договором оренди земельної ділянки не засновані на вимогах закону в редакції, що діяла на час придбання ним у власність нерухомого майна.
41. При цьому, як вказав суд апеляційної інстанцій, вищезазначене не спростовує наявності права позивача на укладення договору оренди на спірну земельну ділянку в передбаченому законом порядку у зв'язку з переходом права її користування через набуттям позивачем права власності на відповідну будівлю, але наявність такого права не є предметом спору в межах даної справи.
42. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), на яку посилається ТОВ ТФ «Дружба» в касаційній скарзі, зазначила, що правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 (у період з 01.01.2002 до 20.06.2007) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачався статтею 377 Цивільного кодексу України, стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 27.04.2007 № 997-V) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України від 05.11.2009 № 1702-VI) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди і ці норми мають імперативний характер.
44. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
45. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
46. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
47. Згідно з принципом юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні прав на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18), від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, та постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 128/2949/17).
48. Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначених норм ТОВ ТФ «Дружба» набуло право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування набутої на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.
49. У зв'язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність переходу прав та обов'язків за договором оренди земельної ділянки від Монастиря до ТОВ ТФ «Дружба» є необґрунтованим.
Щодо умов, на яких поновлюється договір оренди земельної ділянки
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2013 позивач звернувся до Харківської міськради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».
51. Судом першої інстанції також встановлено, що до вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки наступного змісту: «У зв'язку з переходом права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 276,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8, до Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба», останнє стало правонаступником Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української Православної Церкви у договорі оренди з усіма правами та обов'язками, визначеними договором оренди та чинним законодавством України; відповідно до пункту 4.3 договору оренди сторони дійшли згоди поновити його на той самий строк, на тих же умовах; викласти пункт 1.2 договору оренди в такій редакції: «Земельна ділянка надається в оренду строком до 01 квітня 2023 року (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку»; інші умови договору оренди залишаються незмінними; Додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди; Додаткова угода складається у двох примірниках».
52. Натомість Господарський суд Харківської області, задовольняючи позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, в рішенні від 14.12.2020 зазначив, зокрема, такі умови додаткової угоди: « 1. Поновити строк дії договору оренди на наступні 9 (дев'ять) років та 5 (п'ять) місяців, починаючи з 06 жовтня 2020 року. 2. Викласти пункт 1.2 договору оренди в такій редакції: «Земельна ділянка надається в оренду строком до 01.04.2030 року (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку».
53. Разом з тим судами попередніх інстанцій також зазначено, що згідно з пунктом 1.2 договору оренди земельної ділянки, остання надається в оренду строком до 01.10.2013 (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку.
54. Пунктом 4.3 договору оренди земельної ділянки встановлено, що поновлення договору оренди землі здійснюється після закінчення строку, на який укладено цей договір. Орендар при належному виконанні умов цього договору має за інших рівних умов переважне право про поновлення договору. У разі продовження договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
55. Строк, протягом якого орендар має повідомити орендодавця про бажання скористатися переважним правом на поновлення договору, зазначеним договором оренди не встановлений. У такому випадку застосовуються положення частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якої орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
56. Суд першої інстанції в своєму рішення зазначив, що до закінчення строку дії договору оренди позивач як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та положеннями вказаної норми.
57. При ухваленні рішення про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки суд першої інстанції зазначив, що відповідно до умов вказаної додаткової угоди договір є поновленим на 9 років та 5 місяців, починаючи з 06.10.2020, тобто з моменту подання позову в даній справі. Проте судом першої інстанції, всупереч нормам Закону України «Про оренди землі», не враховано, що договір поновлюється з моменту закінчення строку, на який його було укладено. Оскільки договір оренди, як встановлено судами попередніх інстанцій, укладено до 01.10.2013, то і поновлений він має бути на той самий строк, починаючи саме з цієї дати. Суд апеляційної інстанції також цього не врахував.
58. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскільки ТОВ ТФ «Дружба» у передбачений строк звернулося до Харківської міськради з листом-повідомленням та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, а Харківська міськрада залишила його без будь-якого реагування, - договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
59. Однак згідно із частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
60. 28.09.2021, тобто після подання касаційної скарги ТОВ ТФ «Дружба» у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) за позовом фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі (в ЄДРСР № 99890781).
61. Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 зазначила, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
62. Отже, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити на доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.
63. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.
64. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
65. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
66. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) і № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 922/1958/17, на які скаржник також посилається в касаційній скарзі).
67. Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату подання позивачем листа-повідомлення) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
68. Тобто при розгляді справ щодо поновлення договору оренди земельної ділянки суди повинні звертати увагу, серед іншого, і на зазначені орендарями в додаткових угодах, які необхідно визнати укладеними, строки, на які поновлюється такий договір оренди.
69. Натомість суд першої інстанцій у цій справі (№ 922/3227/20) визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, яка містить, зокрема, умови щодо поновлення договору на 9 років та 5 місяців, починаючи з 06.10.2020, та надання земельної ділянки в оренду на строк до 01.04.2030. Тобто за рішенням суду договір є поновленим на нових умовах, а не на тих самих, як це передбачено частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
70. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції стосовно визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки в редакції, запропонованій орендарем, передчасним.
Щодо способу захисту
71. Судом першої інстанції рішенням від 14.12.2020 визнано поновленим договір оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах.
72. Разом з тим, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
73. 19.11.2021, тобто після подання касаційної скарги ТОВ ТФ «Дружба» у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/11414/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» до Київської міської ради (далі - Київрада) (в ЄДРСР № 101179497).
74. Верховний Суд у справі № 910/11414/20 зазначив, що згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
75. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
76. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
77. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
78. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
79. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
80. Поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави для продовження орендних прав і обов'язків.
81. Таким чином, належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захист порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/913/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 12.01.2021 у справі № 920/352/19, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, та від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19).
82. За таких обставин Верховний Суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства.
Щодо інших підстав касаційного оскарження
83. ТОВ ТФ «Дружба» у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі» без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1164/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 23.06.2020 у справі № 910/14057/18, від 15.07.2020 у справі № 127/2061/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19, від 04.11.2020 у справі № 915/1795/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 25.11.2020 у справі № 909/1293/19, від 25.11.2020 у справі № 925/215/19, від 26.11.2020 у справі № 915/1797/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 01.12.2020 у справі № 925/392/19, від 01.12.2020 у справі № 923/263/19, від 12.01.2021 у справі № 922/1958/17, від 12.01.2021 у справі № 920/352/19.
84. Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
85. Предметом позову у справі № 530/212/17 були вимоги визнати договори оренди земельних ділянок недійсними, скасувати державну реєстрацію договорів, визнати договори оренди земельних ділянок поновленими. Підставами позову стало те, що орендарем та орендодавцями за договорами оренди було досягнуто згоди про поновлення відповідних договорів оренди та підписано договори оренди на новий строк. Однак в той же день орендодавці підписали та зареєстрували договори оренди земельних ділянок з іншим орендарем, який запропонував їм більш вигідні умови. Суди задовольнили вказані позовні вимоги.
86. На відміну від зазначеної справи № 530/212/17, у справі № 922/3227/20 є іншими предмет та підстави позову, а також встановлені обставини справи, оскільки між ТОВ ТФ «Дружба» та Харківською міськрадою не було укладено додаткової угоди про поновлення договору, спірна земельна ділянка в оренду іншій особі не передавалася.
87. У справі № 32/563 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рибалка» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило (з урахуванням уточнень до позовної заяви) визнати за ним право оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень (кафе, магазинів, торгових рядів), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 12А, визнати укладеним договір оренди цієї земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем, та зобов'язати зареєструвати його в установленому законом порядку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, та вчинив всі необхідні й передбачені законом дії, спрямовані на оформлення права користування (оренди) цією ділянкою, проте з огляду на бездіяльність місцевої ради з цього питання звернувся до суду із зазначеним позовом.
88. Аналогічно у справі № 921/158/18 фізична особа-підприємець звернулася з позовом до міської ради про визнання незаконними (протиправними) дій та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.
89. Предметом позову у справі № 914/2649/17 була вимога Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства «Міська оренда» про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень.
90. У справі № 263/6022/16-ц фізична особа звернулася з позовом до міської ради з вимогою про визнання незаконним рішення останньої і зобов'язання відповідача внести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання про надання позивачеві земельної ділянки в оренду.
91. У справі № 910/14057/18 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження обласної державної адміністрації, яким визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
92. Предметом позову у справі № 127/2061/16-ц також були вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і державного акта на право приватної власності на землю.
93. У справі № 908/3146/19 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до міської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки на умовах, викладених у позовній заяві. Позовна заява мотивована тим, що позивач набув у власність нерухоме майно, але міська рада ухиляється від укладення договору оренди землі.
94. У справі № 921/99/18 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до іншого товариства з обмеженою відповідальністю про припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
95. Натомість у справі № 922/3227/20, постанова суду апеляційної інстанції в якій переглядається, спір у справі виник щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, а в наведених вище справах предметом судового розгляду були вимоги про визнання укладеним нового договору оренди, за яким надається в користування новосформована земельна ділянка; про внесення змін до діючого договору; про оскарження рішень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.
96. У цій справі (№ 922/3227/20) також не оскаржувалося право користування або право власності інших осіб на земельну ділянку та не розглядалися у судах попередніх інстанцій вимоги про скасування державних актів на право постійного користування або право приватної власності.
97. У справі № 709/433/17 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до фізичних осіб, нотаріуса, районної державної адміністрації та управління Держгеокадастру з вимогою про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування їх державної реєстрації, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим із попереднім орендарем на новий строк. Однак, як встановлено судами в даній справі, орендарем не виконано необхідних умов щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, а саме не направлено орендодавцю листа-повідомлення про бажання скористатися переважним правом на поновлення договору оренди та проекту додаткової угоди.
98. Так само у справі 378/596/16-ц предметом позову були вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими.
99. У справі № 922/1464/18 позивач звернувся з позовною вимогою до відповідача про визнання договору оренди землі поновленим з огляду на те, що він виконав усі необхідні вимоги для його поновлення, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Однак суди відмовили в задоволенні позову, оскільки орендодавцем протягом встановленого строку було направлено повідомлення про наявність заперечень у поновленні договору оренди землі.
100. У справах № 915/1795/19, № 914/236/18, № 925/392/19, № 909/1293/19, № 915/1797/19 та № 923/263/19 позивачі звернулися з позовами про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі. Однак суди відмовили в задоволенні позовів, оскільки позивачі не направили відповідачам у встановлені строки листи-повідомлення з проектами додаткових угод, що свідчить про недотримання ними вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі».
101. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій у справі № 922/3227/20, ТОВ ТФ «Дружба» направило відповідний лист-повідомлення та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди з додержанням вимог, встановлених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), заперечень від Харківської міськради не надходило, а вимог про припинення інших договорів оренди в суді не заявлялося.
102. У справі № 922/510/19 міська рада звернулася з позовом до приватного акціонерного товариства про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу об'єкта будівництва, який огороджений металевим парканом. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення умов оренди земельної ділянки, яке полягає у здійсненні будівництва на орендованій земельній ділянці, всупереч договору оренди землі.
103. Натомість у справі № 922/3227/20 вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та її звільнення судами не розглядалися.
104. У справах № 908/1164/17 та № 908/1165/17 фермерське господарство звернулося з позовом до управління Держгеокадастру з вимогою визнати поновленими договори оренди земельних ділянок та укладеними додаткові угоди до них. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні позовів, оскільки орендодавець після отримання від орендаря листів-повідомлень та проектів додаткових угод відмовив у поновленні договору на діючих умовах та запропонував нові умови, однак фермерське господарство відмовилося від них.
105. Предметом позову у справі № 925/215/19 були вимоги про визнання поновленим договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до вказаного договору. У даній справі між орендарем та орендодавцем після отримання останнім листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та проекту додаткової угоди тривали переговори стосовно нових умов договору, запропонованих орендодавцем. Зрештою сторони шляхом обміну листами досягли згоди з усіх істотних умов, але орендодавець ухилявся від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на змінених умовах.
106. Натомість у справі № 922/3227/20 Харківською міськрадою не висувалися заперечення стосовно поновлення договору на тих самих умовах, що ним передбачені, та не пропонувалися нові умови договору оренди земельної ділянки.
107. З урахуванням викладеного правовідносини у справі № 922/3227/20, що розглядається, та у наведених вище справах, не є подібними ні за суб'єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.
108. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність переходу прав та обов'язків за договором оренди земельної ділянки від Монастиря до ТОВ ТФ «Дружба».
109. Судами попередніх інстанцій також не надано належної оцінки відмові Монастиря від права користування земельною ділянкою з огляду на перехід прав та обов'язків землекористувача за договором оренди земельної ділянки до ТОВ ТФ «Дружба» внаслідок набуття останнім права власності на нежитлову будівлю, розміщену на спірній земельній ділянці.
110. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки умовам, на яких поновлюється договір оренди земельної ділянки, та способу захисту порушеного права позивача, а звідси дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
111. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
112. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з'ясувати усі істотні обставини справи, зокрема, щодо умов поновлення договору оренди земельної ділянки, від чого безпосередньо залежить вирішення питання про задоволення позову в частині визнання укладеною додатковою угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
113. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
114. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ ТФ «Дружба» необхідно задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
115. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Дружба» задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 у справі № 922/3227/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов