07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 924/250/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
ОГП: Семенчук М.А.,
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
третьої особи 1: Колбанцев В.В., Тесленко В.Г.,
третьої особи 2: не з'явились,
третьої особи 3: Овсієнко Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021
у справі № 924/250/19
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради
до Приватного акціонерного товариства "Летичівське"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Приватного підприємства агрофірми "Троя";
2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь";
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор грейн",
про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки,
Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Летичівське" про скасування державної реєстрації права приватної власності Публічного акціонерного товариства "Летичівське" на 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавством не передбачено норм, якими дозволено правонаступнику майнових прав підприємства, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку; рішень про передачу у приватну власність відповідачу спірних земельних ділянок не приймалось, з огляду на що відповідач без будь-яких правових підстав набув право приватної власності на 17 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 310,5964 га.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 (суддя Виноградова В.В.), позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності Публічного акціонерного товариства "Летичівське" 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (судді Гудак А.В. - головуючий, Олексюк Г.Є., Мельник О.В.) вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021.
Підставою касаційного оскарження є п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 30 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції чинній на час передачі майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Летичівське"), ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст.ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".
В якості підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості набуття правонаступником підприємства права приватної власності на земельну ділянку, яка попередньо використовувалась на підставі державного акта на право колективної власності, в порядку іншому ніж той, що встановлений ст. 8 Закону України "Про колективні сільськогосподарське підприємство" та державної реєстрації права приватної власності на таку землю. Також заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при реєстрації права приватної власності на земельну ділянку на підставі державного акта на право колективної власності на землю за товариством.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2021 відкрито касаційне провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.10.2021.
На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор грейн" надійшов відзив, поданий в межах строку, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 ГПК України, в якому товариство заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Також до Суду 22.10.2021 надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Летичівське" (поданий 20.10.2021). Втім, враховуючи, що відзив подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2021, він долучається до матеріалів справи однак залишається без розгляду відповідно до положень ст. ст. 118, 295 ГПК України.
Крім того до Суду від Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури 25.10.2021 електронною поштою надійшло клопотання про передачу справи № 924/250/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (підписане ЕЦП) та таке ж клопотання, подано безпосередньо до Суду 25.10.2021, у яких заявник вказує на те, що дана справа містить виключну правову проблему.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 розгляд справи відкладено на 07.12.2021.
В судовому засіданні 07.12.2021 керівником Приватного підприємства агрофірми "Троя" заявлено клопотання, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, оскільки Рівненська обласна прокуратура не була учасником справи та не має жодного відношення до справи № 924/250/19. З урахуванням приписів ст. 17, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Дослідивши доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі та клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням матеріалів справи у їх сукупності, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 302 ГПК України, оскільки наявна виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на таке.
Причиною спору у даній справі є наявність/відсутність підстав для: виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки на підставі державного акта на право колективної власності на землю та правомірності державної реєстрації такого права; виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки колективної власності, у зв'язку із набуттям у власність розташованого на такій ділянці об'єкту нерухомого майна або багаторічних насаджень; виникнення умов переходу права колективної власності до юридичної особи, яка є правонаступником майнових прав колективного сільськогосподарського агроформування, внаслідок реорганізації останнього.
Задовольняючи позов Заступника прокурора Хмельницької області суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить. Відтак, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб'єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству. Одночасно, суд першої інстанції, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, зазначив, що ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз. 2 - 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Наявність же зареєстрованого права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює здійснення позивачем розподілу земель згідно з наведеною нормою, позбавляючи права на реалізацію визначених законом повноважень. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки є достатнім та ефективним способом захисту та відновлення прав позивача на здійснення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, на надання земельних ділянок в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а у випадку відмови суб'єктів права колективної власності від права колективної власності на землю на передання у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено факту порушення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а обраний спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав Летичівської селищної ради. Також апеляційним судом вказано на те, що оскільки на спірних земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомості та плодові сади, які увійшли до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Летичівське" при перетворені Державного підприємства агрофірма "Летичівське", а в подальшому Публічного акціонерного товариства "Летичівське", вказані землі перейшли у власність відповідача.
В обґрунтування поданого клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури зазначає, що розгляд даної справи пов'язаний із необхідністю вирішення виключної правової проблеми та надання наступних висновків щодо:
- можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки на підставі державного акта на право колективної власності на землю та правомірності державної реєстрації такого права;
- можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки колективної власності, у зв'язку із набуттям у власність розташованого на такій ділянці об'єкту нерухомого майна або багаторічних насаджень;
- можливості та умов переходу права колективної власності до юридичної особи, яка є правонаступником майнових прав колективного сільськогосподарського агроформування, внаслідок реорганізації останнього.
Так ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 N 561-XII (в редакції, чинній на час видання державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995) було передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Зокрема, згідно зі ст. 5 ЗК України від 18.12.1990 земля могла належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою було урегульовано ст. 22 ЗК України від 18.12.1990, за змістом якої право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Статтею 23 цього Кодексу визначалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18 агрофірмі "Летичівська" смт. Летичів, Летичівського району Хмельницької області на підставі рішення Летичівської районної ради народних депутатів від 19.10.1995 № 48 передано у колективну власність земельну ділянку площею 2558,6 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про власність" (чинного на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції, чинній на момент видачі вищезазначеного державного акта) об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном (ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в редакції, чинній на момент видачі державного акта).
Відповідно до ч. 3 вказаної статті право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.
При цьому ст. 28 вказаного Закону передбачалося, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу.
В свою чергу, редакція Земельного кодексу України, яка набула чинності 01.01.2002, передбачала, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст. 79 ЗК України). При цьому згідно зі ст. 140 ЗК України в чинній редакції підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що законодавством не було передбачено автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність, зокрема землі, яка належала підприємству на праві колективної власності.
Станом на момент прийняття наказу Регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 24.10.1997 № 787 про перетворення Державного підприємства агрофірми "Летичівська" у Відкрите акціонерне товариство "Летичівське", агрофірмі "Летичівська" на праві колективної власності належала земля, передана їй згідно з державним актом від 16.11.1995 серії ХМ № 18.
В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 18.05.1998 № 268 було затверджено план приватизації майна цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", а також передано нерухоме майно до статутного фонду ВАТ "Летичівська" згідно з додатком, а саме: на суму 560, 2 тис. гривень.
Водночас, відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Частиною 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка на 2558,6 га не вибувала з власності агрофірми "Летичівське" будь-яким способом, а право на землю є майновим, то з огляду на викладені вище положення законодавства, до Відкритого акціонерного товариства "Летичівське", яке є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська", перейшли майнові права, включаючи право колективної власності на землю та на відповідне майно.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області листом від 19.09.2018 повідомило ПАТ "Летичівське", що згідно з архівними документами ВАТ "Летичівське" (ПАТ "Летичівське") - код ЄДРПОУ 00412576, створено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 24.10.1997 №787 шляхом перетворення державного підприємства агрофірми "Летичівська" у Відкрите акціонерне товариство "Летичівське" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". ВАТ "Летичівське" є правонаступником державного підприємства агрофірми "Летичівська". Відповідно до відомості розрахунку залишкової вартості основних засобів агрофірми Летичівська станом на 01.08.1997 та враховуючи План приватизації цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 18.05.1998 №268, в частині вилучення майна з цілісного майнового комплексу, до статутного капіталу ВАТ "Летичівське" (ПАТ "Летичівське") увійшли зокрема сади плодові в кількості 13 штук, що знаходяться у с. Щедрова. Відповідно п. 7 Плану приватизації цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", землі агрофірми "Летичівська" знаходяться на околиці смт. Летичів - земельна ділянка розміром - 1003 га., з них сільськогосподарські угіддя - 946 га. Інша інформація щодо земельної ділянки у регіональному відділені відсутня. У додатку, доданому до вищезазначеного листа вказано інформацію щодо плодових садів, які під час приватизації увійшли до статутного капіталу ВАТ "Летичівське" (ПАТ "Летичівське"), зокрема: місцезнаходження - с. Щедрова, рік введення в експлуатацію, первісна та залишкова балансова вартість. При цьому багаторічні насадження, як основні засоби, включені до статутного фонду акціонерних товариств і кожен акціонер набув права на володіння відповідної кількості акцій. Жоден акціонер не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями.
Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації від 10.08.2005 №211/2005-р 260-ти власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності ВАТ "Летичівське" виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Як встановлено судами обох інстанцій, відповідно до плану земельних ділянок землі під садами та під господарськими будівлями до складу земель, що підлягали паюванню, не увійшли, у зв'язку чим суди дійшли висновку, що такі землі залишились у колективній власності Відкритого акціонерного товариства "Летичівське".
Тобто сільськогосподарські угіддя, які входили в межі земельної ділянки площею 2558,6 га яка, надана агрофірмі "Летичівська" згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ №18 від 16.11.1995 розпайовано і передано у власність членам агрофірми та їх пенсіонерам. Земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами, садами паюванню не підлягали і залишились в колективній власності ВАТ "Летичівське". Так земельні ділянки з кадастровими номерами: 6823055100:10:003:0080, площею 0,8841 га; 6823055100:10:003:0081, площею 0,9316 га; 6823055100:10:003:0082, площею 0,9555га; 6823055100:10:003:0083, площею 1,4696га, відносяться саме до таких земель, які не підлягають паюванню, оскільки на них розташовані будівлі та споруди, які набуті у власність ВАТ "Летичівське" у встановленому законодавством порядку на підставі наказу Фонду Держмайна №787 від 24.10.1997 і зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме: - Будівля телятника загальною площею 832,7кв.м. за адресою м. Летичів, вул. Горбасівська, 2/2, розташована на земельній ділянці 6823055100:10:003:0080, площею 0,8841га; будівля прививочної загальною площею 832,7кв.м. за адресою м. Летичів, вул. Горбасівська, 2/2, розташована на земельній ділянці 6823055100:10:003:0082, площею 0,9555га, будівля корівника загальною площею 1841,1кв.м. за адресою м. Летичів, вул. Горбасівська, 2/4, розташована на земельній ділянці 6823055100:10:003:0081, площею 0,9316га.;будівля гаража загальною площею 965,8кв.м. адресою м. Летичів, вул. Горбасівська, 2/10, розташована на земельній ділянці 6823055100:10:003:0083. У зв'язку з цим, вказані земельні ділянки забезпечують розміщення та обслуговування господарських будівель та споруд і не підлягають паюванню, залишаючись у власності ВАТ "Летичівське".
При цьому на земельних ділянках з кадастровими номерами 6823055100:10:001:0026, 6823055100:10:001:0023, 6823055100:10:001:0108, 6823055100:10:001:0021, 6823055100:10:001:0019, 6823055100:10:001:0020, 6823055100:11:001:0109, 6823055100:10:001:0016, 6823055100:10:001:0017, 6823055100:10:001:0018, 6823055100:10:001:0025, 6823055100:11:005:0022, 6823055100:10:001:0022 знаходяться плодові сади у кількості 13 штук, які відповідно до відомостей листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №11-04-02720 від 19.09.2018 увійшли до статутного капіталу ВАТ "Летичівське" при перетворенні ДП агрофірми "Летичівська" у ВАТ "Летичівське" в подальшому ПАТ "Летичівське".
Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Зміст п. 7 Розділу Перехідних положень ЗК України гарантує чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, право власності на землю, яке виникло у суб'єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, збереглося у нього після цієї дати.
При цьому, з виникненням права власності на об'єкт нерухомості власник такого об'єкта не звільняється від обов'язку оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи вищевикладене, є обґрунтовані підстави стверджувати, що з урахуванням Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 120 ЗК України (принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованій на ній будівлі або споруди) ПАТ "Летичівське" є правонаступником прав та обов'язків ВАТ "Летичівське", яке в свою чергу є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська", якій надано земельну ділянку площею 2558,6 га у колективну власність згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ №18, і який є чинним, і ПАТ "Летичівське" має право на переоформлення у власність земельних ділянок під господарськими будівлями і спорудами та інших не розпайованих земель, що належали на праві колективної власності колишньому КСП в даному випадку агрофірми "Летичівська". На час реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки за ПАТ "Летичівське" 14.01.2019, 23.01.2018, 16.10.2018 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, тобто колективної власності не передбачалось.
Поряд з цим, починаючи з моменту отримання агрофірмою "Летичівська" землі у колективну власність, а також станом на момент реєстрації права приватної власності відповідача на спірні земельні ділянки були чинними положення ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало. У контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст. ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.ст. 316-319 ЦК України).
При цьому здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить. Відтак, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб'єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству.
Необхідність дотримання передбачених ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом - 01.01.2019. Так, згідно зі ст. 14-1 цього Закону у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.
У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Тобто законодавцем як на момент спірної реєстрації, так і після набрання чинності змінами до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" допускалась можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.
Таким чином право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження є виключною компетенцією позивача. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування, є відповідне рішення відповідної селищної ради.
Таким чином, також наявні обґрунтовані підстави стверджувати про те, що оскільки відповідачем не дотримано вищенаведеного порядку, спірні земельні ділянки не повинні були перебувати у приватній власності відповідача станом на 01.01.2019. Одночасно, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 й рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз. 2 - 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Таким чином, у даному випадку виникла ситуація, за якою, з одного боку, з урахуванням Перехідних положень Земельного кодексу України (відповідно до яких право власності на землю, яке виникло у суб'єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, збереглося у нього після цієї дати), ст. 120 ЗК України (принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованій на ній будівлі або споруди) ПАТ "Летичівське" є правонаступником прав та обов'язків ВАТ "Летичівське", яке в свою чергу є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська", якій надано земельну ділянку площею 2558,6 га. у колективну власність згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ №18, і який є чинним, і ПАТ "Летичівське" має право на переоформлення у власність земельних ділянок під господарськими будівлями і спорудами та інших нерозпайованих земель, що належали на праві колективної власності колишньому КСП в даному випадку агрофірми "Летичівська", і в той же час, з іншого боку, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 й рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз. 2 - 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону), що, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, становить виключну правову проблему.
Вона полягає у тому, що ПАТ "Летичівське", з одного боку, враховуючи положення Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 120 ЗК України зберегло право власності на землі та майно, передані на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ №18, і мало не тільки право, а й обов'язок оформлення права на земельну ділянку (земельні ділянки) відповідно до вимог законодавства, і в той же час, оскільки відповідачем не дотримано вищенаведеного порядку, спірні земельні ділянки не повинні були перебувати у приватній власності відповідача станом на 01.01.2019, і наявність зареєстрованого права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює здійснення позивачем розподілу земель згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", позбавляючи права на реалізацію визначених законом повноважень.
Таким чином, наразі очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно можливості набуття правонаступником підприємства права приватної власності на земельну ділянку, яка попередньо використовувалась на підставі державного акта на право колективної власності, в порядку іншому ніж той, що встановлений ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та державної реєстрації права приватної власності на таку земельну ділянку та щодо застосування ст.ст. 7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при реєстрації права власності на земельну ділянку на підставі державного акта на право колективної власності на землю за товариством, з метою забезпечення вимог верховенства права, складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, ураховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.
В цьому контексті, для вирішення виключної правової проблеми, підлягають вирішенню питання щодо: можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки на підставі державного акта на право колективної власності на землю та правомірності державної реєстрації такого права; можливості виникнення у юридичної особи права приватної власності на земельні ділянки колективної власності, у зв'язку із набуттям у власність розташованого на такій ділянці об'єкту нерухомого майна або багаторічних насаджень; можливості та умов переходу права колективної власності до юридичної особи, яка є правонаступником майнових прав колективного сільськогосподарського агроформування, внаслідок реорганізації останнього.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно із ч. 4 ст. 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Колегія суддів вважає, що справа містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вона не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження. При цьому на сьогодні існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справи.
Вирішення правової проблеми необхідне також для забезпечення сталої судової практики, оскільки існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Оцінюючи клопотання Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури щодо обґрунтованості заявлених підстав передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає прийнятними доводи заявника щодо наявності в даному випадку виключної правової проблеми.
Враховуючи наведене, справа № 924/250/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись ст. 234, ч. 5 ст. 302, ст. 303 ГПК України, Суд, -
Справу № 924/250/19 разом з касаційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Міщенко І.С.