Іменем України
13 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1072/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком",
код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601,
в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком",
код ЄДРПОУ 01189425, проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000,
е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації,
код ЄДРПОУ 03196067, вул. Вокзальна, 9 , м. Корюківка, 15300,
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
про стягнення 37 112,95 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Управління соціального захисту населення Кюрюківської районної державної адміністрації про стягнення 37 112,95 грн, з яких 11 567,62 грн - 3% річних та 25 545,33 грн - інфляційних втрат, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2019 у справі №927/550/19.
Ухвалою суду від 22.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.
28.10.2021, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 26.10.2021 №01-22/6089. Також у відзиві відповідач просив суд здійснити розгляд справи за відсутності представника управління.
01.11.2021, у встановлений судом строк, від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2019 у справі №927/550/19 позов задоволено повністю і стягнуто з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" 197960,34 грн. боргу та 2969,41 грн. судового збору.
Відповідачем на зазначене рішення суду було подано апеляційну скаргу, проте 07.11.2019 ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу повернуто. Судове рішення від 05.09.2019 року по справі № 927/550/19 набрало законної сили 07.11.2019.
02.12.2019 Господарським судом Чернігівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 05.09.2019 з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2019.
Наказ направлено стягувачем на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області. Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області від 21.07.2021 №02-52-06/887 на виконання рішення у справі №927/550/19 Управлінням Казначейства було здійснено часткове стягнення суми судового збору в розмірі 1493,17 грн ( 493,17 грн на основі меморіального ордеру № 286 від 19.12.2019 та 1000,00 грн на основі меморіального ордеру № 31 від 02.03.2020).
Позивач зазначає, що судове рішення відповідачем не виконане, що стало підставою для нарахування трьох процентів річних за період з 08.11.2019 по 13.10.2021 у сумі 11567,62 грн та інфляційних втрат за період з листопада 2019 по вересень 2021 у сумі 25545,33 грн та звернення з позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень посилається на те, що рішення суду від 05.09.2019 у справі №927/550/19 виконується Управлінням в порядку та відповідно до чинного законодавства України, вважає безпідставним і неправомірним стягнення заявлених позивачем інфляційних втрат та процентів річних.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а в випадках установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2019 у справі №927/550/19 встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати витрат, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення та наявність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 197960,34 грн. боргу та 2969,41 грн. судового збору.
Вказаним рішенням суду встановлено, що зобов'язання відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів.
Предметом даного позову є стягнення з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації трьох процентів річних за період з 08.11.2019 по 13.10.2021 у сумі 11567,62 грн та інфляційних втрат за період з листопада 2019 по вересень 2021 у сумі 25545,33 грн у зв'язку простроченням останнім виконання грошових зобов'язань з оплати заборгованості, встановленої рішеннями Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2019 по справі № 927/550/19.
Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16.
Перевіривши розрахунок 3 % та інфляційних втрат судом встановлено, що сума 3 % річних та інфляційні втрати за вказані вище періоди нараховані вірно.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання не виконав.
Заперечення відповідача не спростовують висновків суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача три відсотка річних в сумі 11567,62 грн та втрат від впливу інфляційних процесів в сумі 25545,33 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
З відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2270,00грн в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації (вул. Вокзальна, 9, м. Корюківка, 15300, код ЄДРПОУ 03196067,) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, р/р НОМЕР_1 в АТ "Альфа Банк" м. Київ, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656) три відсотка річних в сумі 11567,62 грн, втрат від впливу інфляційних процесів в сумі 25545,33 грн та 2270,00грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення складено та підписано 13.12.2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/