13 грудня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/4220/21
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши матеріали справи
за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до товариства по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей, м. Чернівці
про стягнення неустойки в сумі 28286,68 грн
Представники сторін - не викликалися
Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей про стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 28286,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним звільненням відповідачем орендованих нежитлових приміщень першого поверху (8-1) - (8-6) будівлі літ. А, загальною площею 65,0 кв.м., за адресою: Соборна площа, 8, м. Чернівці, в результаті чого позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, шляхом стягнення з відповідача неустойки за період з 01.09.2020 по 24.05.2021 в сумі 28286,68 грн.
Ухвалою суду від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвала суду від 19.10.2021 направлена за юридичною адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду не врученою з відміткою Укрпошти: «за зазначеною адресою не проживає».
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Відповідно до абз.2 ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою та п'ятою статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
16.03.2009 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та товариством по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей укладено договір оренди нерухомого майна № 12/Д, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - приміщення, загальною площею 65,00 кв.м., що розміщені за адресою: м. Чернівці, Соборна площа, на першому поверсі будівлі будинку під номером 8, що знаходиться на балансі КРЖЕП - 6, вартість якого становить 252138 грн.
Приміщення, які передаються в оренду, є власністю Територіальної громади м. Чернівці на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданий виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 05.01.2009, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 №1009/21 (п. 1.2.).
Цей договір укладено строком на десять років, що діє до 15 березня 2019 року включно (п.1.2. договору).
Згідно п. 2.3. договору орендодавець передає орендарю майно згідно з цим договором з оформленням акта приймання - передачі.
Згідно п. 10.2. договору оренди у разі несвоєчасного повернення Орендарем майна при припиненні або розірванні договору він сплачує Орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його Орендодавцеві за актом приймання-передачі.
Пізніше, 05.01.2012 між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди нерухомого майна №12/Д від 16.03.2009, де погодили оплату оренди, починаючи з 29.01.2012 в сумі 656,34 грн в місяць з урахуванням ПДВ і корегуванням на індекс інфляції.
Рішенням Чернівецької міської ради від 22 грудня 2018 року № 1604 “Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради” ліквідовано Департамент економіки Чернівецької міської ради з 28 лютого 2019 року, утворено з 01 березня 2019 року Департамент розвитку Чернівецької міської ради.
Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 18 лютого 2019 року № 1620 “Про внесення змін до рішення міської ради від 22 грудня 2018 року № 1604 “Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради” внесено зміни в дату утворення Департаменту розвитку міської ради та визначено його утворення з 21 лютого 2019 року. Також зазначеним рішенням міської ради затверджено положення “Про Департамент розвитку Чернівецької міської ради”, яким визначено, що Департамент розвитку є правонаступником Департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.
Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 №177 утворено управління комунальної власності міської ради з 15.06.2021. Цим же рішенням міської ради департамент розвитку міської ради ліквідовано з 01.07.2021.
Як вбачається з позовної заяви, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.02.2021 року по справі №926/2042/20, яке набрало законної сили 17.03.2021 року стягнуто з відповідача неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 42852,30 грн за період з 01.04.2019 по 31.08.2020 та зобов'язано звільнити відповідача нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Чернівці, Соборна площа, на першому поверсі будівлі будинку під номером 8.
Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 11.02.2021 року по справі №926/2042/20 обставини щодо встановлення припинення договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна та виникнення у відповідача обов'язку у вигляді негайного повернення орендодавцю речі є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
11.05.2021 головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Чернівці Душенко В.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у справі №926/2042/20 від 17.03.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 року відповідач повернув орендовані нежитлові приміщення, про що складено відповідний акт передавання - приймання об'єкта оренди.
Приймаючи до уваги використання відповідачем орендованого майна поза межами строку дії договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що становить 28286,68 грн, яка нарахована за період з 01.09.2020 по 24.05.2021, тобто період, який не охоплений судовим рішенням у справі №926/2042/20, а також станом по день фактичного повернення орендованого майна.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Так, під час розгляду матеріалів справи судом встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна № 12/Д від 16.03.2009, обставина щодо припинення дії якого встановлена рішенням суду у справі №926/2042/20.
Як встановлено судом орендоване майно відповідачем на користь позивача повернуто 25.05.2021.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги до відповідача про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення по день фактичного повернення об'єкта оренди, зокрема, в межах спірного у цій справі періоду з 01.09.2020 по 24.05.2021, що не охоплений періодом нарахування неустойки, стягнутої за рішенням суду у справі №926/2042/21.
Перевіривши здійснений позивачем у цій справі розрахунок неустойки, суд встановив його арифметичну вірність та відповідність положенням законодавства, застосованого судом у спірних правовідносинах. При цьому відповідачем розрахунок позивача жодним чином не спростований.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, позивач належними доказами довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення, а відповідач не спростував позовні вимоги у цій частині належними доказами.
З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з товариства по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей (58002, м. Чернівці, пл. Соборна, буд. 8, код ЄДРПОУ 21434091) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПОУ 44388619) неустойку за несвоєчасне звільнення приміщення в сумі 28286,68 грн за період з 01.09.2020 - 24.05.2021.
3. Стягнути з товариства по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей (58002, м. Чернівці, пл. Соборна, буд. 8, код ЄДРПОУ 21434091) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПОУ 44388619) 2270,00 грн судового збору на розрахунковий рахунок: одержувач - управління комунальної власності Чернівецької міської ради, код ЄДРПОУ 44388619, р/р - UA658201720344280005000114295 банк - ДКСУ у м. Київ, МФО - 820172, КЕКВ 2800 - судовий збір.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено і підписано 13.12.2021.
Суддя В.В.Дутка