29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"07" грудня 2021 р. Справа № 924/1063/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Крупській В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 112406грн. 00коп.
За участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Рарицький Т.В. згідно ордеру серії ВХ №1019644 від 08.11.2021р.
Рішення ухвалюється 07.12.2021р. оскільки в судовому засіданні 23.11.2021р. оголошувалась перерва.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
07.12.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240ГПК України.
23.10.2021р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 112406грн. 00коп.
В обгрунтування поданого позову позивач вказує на те, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 112406грн. 00коп. у вигляді попередньої оплати за недопоставлений відповідачем товар.
Крім цього, в позовній заяві позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 26.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1063/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 год. 23.11.2021р.
11.11.2021р. на адресу суду через службу діловодства від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/9126/21) із запереченнями. У відзиві зазначає про те, що у поданих позивачем до позову документах, зокрема, рахунку-фактурі №СФ-0000050 на оплату товару, не міститься жодних відомостей про строк поставки товару, а також не надано будь-яких доказів, які б містили відомості про строк та місце поставки товару. У відзиві вказує на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про самовивіз товару, що підтверджується претензією №1 від 27.05.2019р., яка містить вимогу у строк сім робочих днів здійснити самовивіз товару зі складу відповідача та сплатити 24485грн. 30коп. за зберігання товару, проте вказана претензія залишена позивачем без відповіді та належного реагування. У відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що місце отримання товару позивачу відоме, оскільки він неодноразово здійснював самовивіз товару зі складу відповідача відповідно до видаткових накладних №РН-000086 від 14.12.2018р., №РН-0000020 від 03.04.2019р., №РН-0000042 від 14.06.2019р. До відзиву додано додаткові докази в підтвердження викладених обставин та заперечень, а також докази надсилання відзиву на адресу позивача.
23.11.2021р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 10:30год. 07.12.2021р. із занесенням до протоколу судового засідання. Представник відповідача повідомлений під розписку, позивач повідомлений ухвалою суду від 23.11.2021р.
06.12.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/9774/21) про розгляд справи без участі його представника.
07.12.2021р. на адресу суду через службу діловодства від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№05-22/9788/21). В поясненнях зазначає про те, що у своїй письмовій претензії №1 від 27.05.2019р. адресованій позивачу, відповідач посилався на договір поставки №56/19/18 від 29.10.2018р. Однак, в подальшому було встановлено, що вказаний договір не підписаний зі сторони позивача, тому відповідач погоджується із позицією позивача, що між сторонами було укладений договір у спрощений спосіб.
Представник позивача в судове засідання 07.12.2021р. не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2021р. проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
29.10.2018р. ТОВ "Фірма "Династія" (відповідачем у даній справі) виставлено ТОВ "Антарес Інвест М" (позивачу у даній справі) рахунок-фактуру №СФ-0000050 на оплату товару - ячменю у кількості 110000 тон на загальну суму 682000грн. 00коп. (з ПДВ). Рахунок дійсний до сплати до 30.11.2018р.
29.10.2018р. позивачем згідно платіжного доручення №7311 від 29.10.2018р. перераховано відповідачу 682000грн. 00коп. вартість ячменю, в призначенні платежу зазначено "оплата за ячмінь згідно рахунка-фактури №СФ-50 від 29.10.2018р.".
На вказану господарську операцію позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №5 від 29.10.2018р. на суму 682000грн. 00коп.
Згідно видаткової накладної №РН-000086 від 14.12.2018р. та товарно-транспортної накладної №49 від 14.12.2018р. позивачем отримано від відповідача 30500 тон ячменю на загальну суму 189100грн. 00коп. (з ПДВ). У товарно-транспортній накладній вказано пункт навантаження с. Слобідка-Рихтівська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 03.04.2019р. та товарно-транспортної накладної №23 від 03.04.2019р. позивачем отримано від відповідача 32530 тон ячменю на загальну суму 201686грн. 00коп. (з ПДВ). У товарно-транспортній накладній вказано пункт навантаження с. Слобідка-Рихтівська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Відповідачем до матеріалів справи надано письмову претензію №1 від 27.05.2019р., адресовану позивачу у даній справі. В претензії відповідач зазначає про те, що 29.10.2018р. між ТОВ "Антарес Інвест М" (Покупець) та ТОВ "Фірма "Династія" (Постачальник) було укладено Договір поставки №56/19/18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити і прийняти товар (ячмінь) урожаю 2018р. Відповідно до п. 3.1 Договору, місцезнаходження та пункт відгрузки товару - зерносклад Постачальника, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 21Б. Товар передається на умовах самовивозу Покупцем. Покупець зобов'язаний здійснити самовивіз товару у строк до 12.11.2018р. У претензії зазначається, що станом на дату подання претензії, Покупець не вивіз зі складу Постачальника товар у кількості 46,97 тон на суму 291215грн. 00коп. У претензії відповідач також просить позивача вивезти зі складу Постачальника, у строк сім робочих днів, залишок товару на суму 291214грн. 00коп. у кількості 46,97 тон, а також у цей же строк сплатити грошові кошти у сумі 24485грн. 30коп. за його зберігання. Надсилання претензії підтверджується описом вкладення документів у цінний лист; поштовою накладною №3230201724526 від 27.05.2019р. та фіскальним чеком від 27.05.2019р., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Згідно видаткової накладної №РН-0000042 від 14.06.2019р. та товарно-транспортної накладної №73 від 14.06.2019р. позивачем отримано від відповідача 28840 тон ячменю на загальну суму 178808грн. 00коп. (з ПДВ). У товарно-транспортній накладній вказано пункт навантаження с. Слобідка-Рихтівська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Загалом відповідачем передано, а позивачем отримано товар на суму 569594грн. 00коп.
07.09.2021р. ТОВ "Антарес Інвест М" направило на ім'я ТОВ "Фірма "Династія" претензію №07/09 з вимогою у строк до 25.09.2021р. повернути ТОВ "Антарес Інвест М" грошові кошти у сумі 112406грн. 00коп., сплачені як попередня оплата за ячмінь, який не було поставлено у власність покупця. Надсилання претензії підтверджується поштовою накладною №4200009713470 від 07.09.2021р.; описом документів, вкладених у цінний лист та Трекінгом поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.
Позивач вважає, що відповідачем в порушення умов усної домовленості недопоставлено йому товар, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про стягнення 112406грн. 00коп. попередньої оплати.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18).
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 т. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріалами справи стверджується, що 29.10.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" виставило на ім'я ТОВ "Антарес Інвест М" (позивачу у даній справі) рахунок-фактуру №СФ-0000050 на оплату товару - ячменю у кількості 110000 тон по ціні 5166,67грн. за 1т на загальну суму 682000грн. 00коп. (з ПДВ). Рахунок дійсний до сплати до 30.11.2018р.
29.10.2018р. позивачем згідно платіжного доручення №7311 від 29.10.2018р. перераховано відповідачу 682000грн. 00коп. вартість ячменю з призначенням платежу "оплата за ячмінь згідно рахунка-фактури №СФ-50 від 29.10.2018р.".
Згідно видаткових накладних №РН-000086 від 14.12.2018р., №РН-0000020 від 03.04.2019р., №РН-0000042 від 14.06.2019р.; товарно-транспортних накладних №49 від 14.12.2018р., №23 від 03.04.2019р., №73 від 14.06.2019р. відповідач передав, а позивач отримав ячмінь в загальній кількості в кількості 91,87т по ціні 5166,67грн. (без ПДВ) за 1т. Всього отримано товару на суму 569594грн. 00коп. з ПДВ.
Договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами між сторонами не укладався, про що вказано позивачем в позовній заяві, а також не заперечується відповідачем та не спростовано матеріалами справи.
Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Звертаючись до суду, позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем не поставлено товар на суму 112406грн. 00коп. здійсненої ним предоплати.
Проте, посилання позивача, що відповідачем порушено строк поставки товару на суму 112406грн. 00коп. судом оцінюється критично, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором. У випадках, коли договір передбачає обов'язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Отже, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час, а покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк із дня пред'явлення вимоги.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Таким чином, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару продавцю у встановлений строк.
Проте, з наданих позивачем до суду доказів не вбачається, що вони містять відмості про строк поставки товару.
Відповідачем до матеріалів справи надано письмову претензію №1 від 27.05.2019р., адресовану позивачу у даній справі, з вимогою вивезти зі складу Постачальника (відповідача), у строк сім робочих днів, залишок товару на суму 291214грн. 00коп. у кількості 46,97 тон, а також у цей же строк сплатити грошові кошти у сумі 24485грн. 30коп. за його зберігання.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Матеріалами справи стверджується, що 07.09.2021р. позивач надіслав відповідачу письмову претензію №07/09 з вимогою у строк до 25.09.2021р. повернути ТОВ "Антарес Інвест М" грошові кошти у сумі 112406грн. 00коп. сплачені як попередня оплата за ячмінь, який не було поставлено у власність покупця. Вказана претензія не містить вимоги про поставку товару.
Зважаючи на приписи ст.530 та ст.693 Цивільного кодексу України, за встановлених у справі обставин, оскільки строки поставки товару між сторонами не врегульовано, а позивачем не надано доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст.530 ЦК України суд приходить до висновку про передчасність звернення з позовом щодо повернення коштів попередньої оплати.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання зі своєчасної поставки товару позивачу, що є умовою для застосування положень ст. 693 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 112406грн. 00коп.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 112406грн. 00коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021р.
Суддя В.О. Кочергіна
Виготовлено 4 примірники:
1-до справи (в паперов.),
2-позивачу ТОВ "Антарес Інвест М" (antares-invest-m@ukr.net в електр.),
3,4- ТОВ "Фірма "Династія" (dynasty_llc@ukr.net; Taras.Raritsky@ukr.net в електр.).