29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" грудня 2021 р. Справа № 924/941/21
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ТОВ "Мікрофільтр", м.Кременчук, Полтавської області
до ТОВ Компанія "Укрінтек", м.Хмельницький
про стягнення 831 830,15 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Козлова Т.М. згідно ордера № 061913 від 08.10.2021р. (в режимі відеоконференції);
Від відповідача: Дарченко А.О.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Мікрофільтр", м.Кременчук, Полтавської області до ТОВ Компанія "Укрінтек", м.Хмельницький про стягнення 831 830,15 грн..
Ухвалою суду від 20.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.11.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в засіданні суду (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, обгрунтовуючи доданими до заяви доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні у своїх усних поясненнях та у поданому відзиві на позов від 05.10.2021р. позовні вимоги щодо стягнення 692 080,08 грн. суми основної заборгованості по оплаті за поставлену продукцію згідно договору поставки № 315 від 29 жовтня 2019 року та 103400,00 грн. суми основної заборгованості по оплаті за поставлену продукцію згідно договору поставки № 5 від 04 січня 2021 року визнає.
Посилаючись на важке фінансово - економічне становище ТОВ Компанія "Укрінтек", зокрема наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, не надання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення боргу в повному обсязі, виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих послуг населенню, виконання заявником державного оборонного замовлення, відповідач просить суд зменшити пред'явлену неустойку - пеню у розмірі 31427,93 грн. по договору поставки №315 від 29.10.2019 року та 4 922,14 грн. по договору № 5 від 04.01.2021 року, на загальну суму 36 350,07 грн. на 90% до 3 635,01 грн. та розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» на корись ТОВ «Мікрофільтр» по справі № 924/941/21 до 01 жовтня 2022 року рівними щомісячними платежами за наступним графіком:
- до 30 листопада 2021 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 грудня 2021 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 січня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 28 лютого 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 березня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 30 квітня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 травня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 30 червня 2022 - 66 290,01 грн;
- до 31 липня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 серпня 2022 року - 66 290,01 грн.
- до 30 вересня 2022 - 66 290,01 грн;
- до 25 жовтня 2022 року - 66 290,01 грн;
Судові витрати стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» у розмірі 50 % - 6 238,73 грн.
У поданій суду відповіді на відзив від 05.11.2021р. позивач зазначає, що до звернення до суду з позовною заявою відповідачу листом вих. № 25/08/21 від 25 серпня 2021 року було запропоновано в добровільному порядку сплатити борг. В листі зазначено, що крім основної заборгованості позивач має право стягнути штрафні санкції, а також сплачений судовий збір. Однак, даний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
Стосовно розстрочки виконання рішення суду, яку просить відповідач, позивач звертає увагу на те, що позивач погодився на розстрочку погашення заборгованості без застосування штрафних санкцій, передбачених договором, про що 04.01.2021 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору №315 від 29.10.2019 року, згідно якої встановлений план-графік погашення заборгованості. Однак, свої зобов'язання відповідач не виконав.
Позивач вважає, що відповідач умисне ухилявся від розрахунку за поставлену продукцію, не виконує умови укладеного договору.
Стосовно зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50%, позивач вважає таку вимогу відповідача безпідставною.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
29 жовтня 2019 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки № 315 на поставку продукції.
Згідно пункту 1.1. Договору постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, зазначену у рахунках-фактурах, яку останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.
На підставі Договору відповідач 13.11.2019 року отримав у позивача продукцію на загальну суму 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень) - а саме:
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРР2 у кількості 49 штук за ціною 5 гривень за штуку на загальну суму 245,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРРЗ у кількості 161500 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 1001300,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРР2 у кількості 34 штуки за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 136,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» СЛ (К) РРР2 у кількості 4088 штук за ціною 5,5 гривень за штуку на загальну суму 22484,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» СЛ (К) РРРЗ у кількості 1070 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 6634,00 гривень;
- Респіратор «Лепесток» РРРЗ у кількості 4245 штук за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 16980,00 гривень;
- Респіратор «Лепесток» РРР2 у кількості 29988 штук за ціною 3,8 гривні за штуку на загальну суму 113954,40 гривень.
Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №494 від 13.11.2019 року.
29.10.2019 року відповідач отримав рахунок-фактуру №494, згідно якого до сплати за отриманий товар підлягало 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень).
Згідно п. 2.2 Договору відповідач зобов"язаний сплатити за поставлений товар у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок позивача частинами: 20% суми поставки з відстрочкою платежу до 15 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, решта 80% - через 90 календарних днів з моменту здійснення останнього платежу.
Порушуючи умови п. 2.2. Договору в частині оплати за поставлений товар відповідач здійснив оплату товару частково, а саме:
- 26.11.2019 року за платіжним дорученням № 6746 - 279000,00 гривень;
- 17.03.2019 року за платіжним дорученням № 7203 - 45000,00 гривень;
- 04.05.2020 року за платіжним дорученням № 7389 - 30000,00 гривень;
- 29 грудня 2020 року за платіжним дорученням № 8380 - 333000,00 гривень.
27.01.2020 року згідно видаткової накладної №28 відповідач отримав від позивача товар, а саме півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРРЗ у кількості 23657 штук за ціною 6,0 гривень за штуку на загальну суму 141942,00 гривень. З урахуванням ПДВ загальна сума платежу становила 170330,40 гривень. За даний товар відповідач розрахувався своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 25.03.2020 року.
Заборгованість за поставлений відповідачу товар за Договором склала 707 080,08 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.01.2021 року.
04.01.2021 року відповідач звернувся до позивача з листом № 01/21-04, в якому запропонував затвердити план-графік погашення заборгованості. Позивач погодився з пропозицією відповідача і 04.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору. В додатковій угоді передбачено, що заборгованість в сумі 707 080,08 відповідач погасить:
- до 29.01.2021 року - 235 693,36 гривень;
- до 26.02.2021 року - 235 693,36 гривень;
- до 31.03.2021 року - 235 693,36 гривень.
В порушення строків сплати заборгованості відповідачем частково було перераховано позивачу:
- 5000,00 гривень за платіжним дорученням № 88 від 12 травня 2021 року;
- 10000,00 гривень за платіжним дорученням № 842 від 25 червня 2021 року.
Таким чином, станом на 26 червня 2021 року сума основної заборгованості за Договором №315 від 29.10.2019р. склала 692 080,08 гривень, яка відповідачем не сплачена.
Відповідно до пункту 3.2. Договору за невиконання умов Договору позивач має право пред'явити штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати за поставлений товар, що діяла на момент прострочення.
Виходячи із зобов'язань відповідача та фактичної часткової і несвоєчасної сплати за поставлений товар, сума штрафних санкцій (пеня) за Договором складає 31 427,93 грн., згідно наданих розрахунків:
- за період з 30.01.2021 року по 12.05.2021 року - 13 163,31 гривень;
- за період з 13.05.2021 року по 25.06.2021 року - 6347,57 гривень;
- за період з 26.06.2021 року по 13.09.2021 року - 11917,05 гривень.
04.01.2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №5.
Згідно пункту 1.1. якого постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, яку останній зобов'язався прийняти та оплатити на умовах пункту 2.2. Договору.
04.01.2021 року позивач поставив відповідачу півмаску фільтрувальну «Мікрон» (К) РРРЗ N11 у кількості 9800 штук за ціною 13,00 гривень за штуку, всього на суму 127 400,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №12771 від 04.01.2021 року. За поставлену продукцію згідно пункту 2.2 Договору відповідач зобов"язаний сплатити 127 400,00 гривень не пізніше 16 лютого 2021 року.
24.06.2021 року відповідач частково сплатив за поставлену продукцію 24 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 816 від 24.06.2021 року.
Сума основної заборгованості по Договору складає 103 400,00 гривень, яка відповідачем не сплачена.
Відповідно до п. 3.2. Договору за невиконання умов Договору позивач має право пред'явити штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати за поставлений товар, що діяла на момент прострочення.
Виходячи з зобов'язань відповідача та фактичної часткової і несвоєчасної сплати за поставлену продукцію по Договору, сума штрафних санкцій (пеня) складає згідно наданих розрахунків:
- за період з 17.02.2021 року по 24.06.2021 року - 3120,43 гривні;
- за період з 25.06.2021 року по 13.09.2021 року - 1801,71 гривні.
Загальна сума штрафних санкцій (пені) за договором становить 4 922,14 гривні.
Загальна сума основної заборгованості відповідача за поставлену продукцію за Договором №315 від 29.10.22019р. та Договором 5 від 04.01.2021р. станом на 13.09.2021 року складає 795 480,08 гривень, загальна сума штрафних санкцій (пені) за вказаними Договорами складає 36 350,07 грн.
25 серпня 2021 року листом №25/08/21 позивач звернувся до відповідача з пропозицією добровільного погашення суми заборгованості. Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованості не погасив.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Як вбачається із матеріалів справи 29 жовтня 2019 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки № 315 на поставку продукції.
Згідно пункту 1.1. Договору постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, зазначену у рахунках-фактурах, яку останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.
На підставі Договору відповідач 13.11.2019 року отримав у позивача продукцію на загальну суму 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень) - а саме:
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРР2 у кількості 49 штук за ціною 5 гривень за штуку на загальну суму 245,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРРЗ у кількості 161500 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 1001300,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРР2 у кількості 34 штуки за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 136,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» СЛ (К) РРР2 у кількості 4088 штук за ціною 5,5 гривень за штуку на загальну суму 22484,00 гривень;
- Півмаска фільтрувальна «Мікрон» СЛ (К) РРРЗ у кількості 1070 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 6634,00 гривень;
- Респіратор «Лепесток» РРРЗ у кількості 4245 штук за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 16980,00 гривень;
- Респіратор «Лепесток» РРР2 у кількості 29988 штук за ціною 3,8 гривні за штуку на загальну суму 113954,40 гривень.
Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №494 від 13.11.2019 року.
29.10.2019 року відповідач отримав рахунок-фактуру №494, згідно якого до сплати за отриманий товар підлягало 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень).
Згідно п. 2.2 Договору відповідач зобов"язаний сплатити за поставлений товар у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок позивача частинами: 20% суми поставки з відстрочкою платежу до 15 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, решта 80% - через 90 календарних днів з моменту здійснення останнього платежу.
Порушуючи умови п. 2.2. Договору в частині оплати за поставлений товар відповідач несвоєчасно здійснив оплату товару частково, а саме:
- 26.11.2019 року за платіжним дорученням № 6746 - 279000,00 гривень;
- 17.03.2019 року за платіжним дорученням № 7203 - 45000,00 гривень;
- 04.05.2020 року за платіжним дорученням № 7389 - 30000,00 гривень;
- 29 грудня 2020 року за платіжним дорученням № 8380 - 333000,00 гривень.
27.01.2020 року згідно видаткової накладної №28 відповідач отримав від позивача товар, а саме півмаска фільтрувальна «Мікрон» (К) РРРЗ у кількості 23657 штук за ціною 6,0 гривень за штуку на загальну суму 141942,00 гривень. З урахуванням ПДВ загальна сума платежу становила 170330,40 гривень. За даний товар відповідач розрахувався своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 25.03.2020 року.
Заборгованість за поставлений відповідачу товар за Договором склала 707 080,08 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.01.2021 року.
04.01.2021 року відповідач звернувся до позивача з листом № 01/21-04, в якому запропонував затвердити план-графік погашення заборгованості. Позивач погодився з пропозицією відповідача і 04.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору. В додатковій угоді передбачено, що заборгованість в сумі 707 080,08 відповідач погасить:
- до 29.01.2021 року - 235 693,36 гривень;
- до 26.02.2021 року - 235 693,36 гривень;
- до 31.03.2021 року - 235 693,36 гривень.
В порушення строків сплати заборгованості відповідачем частково було перераховано позивачу:
- 5000,00 гривень за платіжним дорученням № 88 від 12 травня 2021 року;
- 10000,00 гривень за платіжним дорученням № 842 від 25 червня 2021 року.
Таким чином, станом на 26 червня 2021 року сума основної заборгованості за Договором №315 від 29.10.2019р. склала 692 080,08 гривень, яка відповідачем не сплачена.
04.01.2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №5.
Згідно пункту 1.1. якого постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, яку останній зобов'язався прийняти та оплатити на умовах пункту 2.2. Договору.
04.01.2021 року позивач поставив відповідачу півмаску фільтрувальну «Мікрон» (К) РРРЗ N11 у кількості 9800 штук за ціною 13,00 гривень за штуку, всього на суму 127 400,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №12771 від 04.01.2021 року. За поставлену продукцію згідно пункту 2.2 Договору відповідач зобов"язаний сплатити 127 400,00 гривень не пізніше 16 лютого 2021 року.
24.06.2021 року відповідач частково сплатив за поставлену продукцію 24 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 816 від 24.06.2021 року.
Сума основної заборгованості по Договору складає 103 400,00 гривень, яка відповідачем не сплачена.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.2. Договору за невиконання умов Договору позивач має право пред'явити штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати за поставлений товар, що діяла на момент прострочення.
Виходячи із зобов'язань відповідача та фактичної часткової і несвоєчасної сплати за поставлений товар, сума штрафних санкцій (пеня) за Договором 315 від 29.10.2019р. складає 31 427,93 грн., згідно наданих розрахунків:
- за період з 30.01.2021 року по 12.05.2021 року - 13 163,31 гривень;
- за період з 13.05.2021 року по 25.06.2021 року - 6347,57 гривень;
- за період з 26.06.2021 року по 13.09.2021 року - 11917,05 гривень.
За Договором №5 від 04.01.2021р., сума штрафних санкцій (пеня) складає 4 922,14 грн., згідно наданих розрахунків:
- за період з 17.02.2021 року по 24.06.2021 року - 3120,43 гривні;
- за період з 25.06.2021 року по 13.09.2021 року - 1801,71 гривні.
Загальна сума основної заборгованості відповідача за поставлену продукцію за Договором №315 від 29.10.22019р. та Договором 5 від 04.01.2021р. станом на 13.09.2021 року складає 795 480,08 гривень, загальна сума штрафних санкцій (пені) за вказаними Договорами складає 36 350,07 грн.
25 серпня 2021 року листом №25/08/21 позивач звернувся до відповідача з пропозицією добровільного погашення суми заборгованості. Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованості не погасив.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягання з відповідача 795 480,08 грн. основного боргу в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов посилаючись на важке фінансово - економічне становище ТОВ Компанія "Укрінтек", зокрема наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, не надання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення боргу в повному обсязі, виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих послуг населенню, виконання заявником державного оборонного замовлення, відповідач просить суд зменшити пред'явлену неустойку - пеню у розмірі 31427,93 грн. по договору поставки №315 від 29.10.2019 року та 4 922,14 грн. по договору № 5 від 04.01.2021 року, на загальну суму 36 350,07 грн. на 90% до 3 635,01 грн.
Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Суд враховує, що відповідач здійснював часткову оплату позивачу за поставлений товар до звернення позивача до суду із цим позовом, та визнає позовні вимоги, а позивач не зазнав суттєвих збитків, у зв'язку із не виконанням відповідачем основного зобов'язання.
Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст.3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50% від заявленої суми, що становить 18 175,03 грн., та є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин, наведених сторонами в обґрунтування позицій щодо зменшення розміру штрафних санкцій. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
Що ж стосується клопотання відповідача у відзиві на позов розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» на корись ТОВ «Мікрофільтр» по справі № 924/941/21 до 01 жовтня 2022 року рівними щомісячними платежами за наступним графіком:
- до 30 листопада 2021 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 грудня 2021 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 січня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 28 лютого 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 березня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 30 квітня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 травня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 30 червня 2022 - 66 290,01 грн;
- до 31 липня 2022 року - 66 290,01 грн.;
- до 31 серпня 2022 року - 66 290,01 грн.
- до 30 вересня 2022 - 66 290,01 грн;
- до 25 жовтня 2022 року - 66 290,01 грн.
Судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004 р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Посилання відповідача на важке матеріальне становище та можливість доведення його до банкрутства в разі виконання рішення суду, до уваги судом не береться, оскільки позивач погодився на розстрочку погашення заборгованості без застосування штрафних санкцій, передбачених договором, про що 04.01.2021 року було між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №315 від 29.10.2019 року, згідно якої встановлений план-графік погашення заборгованості. Однак, наданим правом відповідач не скористався, своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості по договору не виконав.
Щодо зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50%, суд вважає таку вимогу відповідача безпідставною та не обгрунтованою.
Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача викладенні у відзиві на позов про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн. та зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50% задоволенню не підлягають.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.3, ч.4, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрінтек", (м.Хмельницький, вул. Трудова, 9, код: 37462850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофільтр", м.Кременчук, Полтавської області, вул. Генерала Жадова, буд.3, офіс 6, код: 38052694) - 795 480,08 грн. (сімсот дев"яносто п"ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 08 коп.) - основного боргу, 18 175,03 грн. (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п"ять тисяч гривень 03 коп.) - що становить 50% від заявленої до стягнення суми пені та 12 204,82 грн. - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
У клопотаннях відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн. та зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50% відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 3 прим.:
1- до справи
2- позивачу - mikrofiltr.@gmail.com;
3 - відповідачу - office@ukrintek.com.