ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 грудня 2021 року Справа № 923/607/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації
до відповідача: Приватного підприємства "ЛЕВАС", м.Херсон
про зобов'язання виконати умови договору
за участю прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури Федоренко О.Б. (посвідчення № 059756 від 08.02.2021)
представників сторін:
від позивача: Савченко Н.В. - заступник начальника управління (паспорт НОМЕР_1 , виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 27.08.2011), розпорядження № 41 від 20.01.2020,
від відповідача: Іванюта О.Д., адвокат (посвідчення № 321 від 11.03.2004), ордер ХС № 123008 від 17.06.2021
Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації до відповідача Приватного підприємства "Левас", м.Херсон, про зобов'язання виконати умови договору, відповідно до якого просить зобов'язати ПП "Левас" виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою №31 від 09.07.2018, укладеного між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та ПП "Левас", а саме: виконати в повному обсязі послуги вартістю 54702,29 грн., встановлені пунктами 1.1., 3.3.1. - 3.3.5. угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 06.05.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено заявнику строк для усунення недоліків.
20.05.2021 прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази і пояснення.
Ухвалою суду від 25.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 24.06.2021.
Ухвалою від 24.06.2021 за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 07.07.2021.
29.06.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, який ухвалою від 01.07.2021 залишено без руху.
06.07.2021 від прокурора надійшла відповідь на відзив, яка ухвалою від 07.07.2021 залишена без руху.
Ухвалою від 07.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 25.08.2021.
Ухвалами від 25.08.2021 відзив відповідача на позовну заяву залишено без розгляду, відповідь на відзив прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 06.10.2021.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді Сулімовської М.Б. у період з 16.09.2021 по 13.10.2021 судове засідання, призначене на 06.10.2021, не відбулося.
Ухвалою від 22.10.2021 розгляд справи призначено на 10.11.2021.
В судовому засіданні 10.11.2021 оголошено перерву до 02.12.2021.
В судове засідання з'явились прокурор та представники сторін.
Прокурор підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 02.12.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
09.07.2018 між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Левас" укладено договір № 31 (з додатками до договору) на надання послуги з розробки проекту землеустрою, відповідно до якого Виконавець у 2018 році надає Замовнику послугу з розробки проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски".
За договором Замовник прийняв на себе зобов'язання, пов'язані з наданням для опрацювання первинних документів, проведення оплати за договором і прийняття виконаних робіт за актом приймання-передачі, а Виконавець зобов'язався надати послуги у строк, встановлений договором та додатками до нього.
Свої обов'язки за вказаним договором позивач виконав повністю та своєчасно перерахував на рахунок відповідача вартість наданих послуг в сумі 54702,29 грн.
Водночас, як стверджує прокурор, відповідач відмовився виконати календарний план та технічне завдання до договору щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою в органах виконавчої влади та замовлення державної експертизи проекту землеустрою, чим порушив норми, встановлені ст. 28 Закону України "Про землеустрій", якими передбачено, що виконувати роботи із складання документації із землеустрою необхідно у строк, передбачений Договором.
Жодних повідомлень про обов'язок Замовника щодо надання ним додаткової документації Виконавцем не було направлено. За таких обставин, з урахуванням самого договору та положень ЗК України, умови угоди щодо оформлення проекту землеустрою відповідно до норм та вимог, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, в повній мірі не були виконані з вини відповідача.
Вказані порушення відповідачем не були усунуті, що призвело до невиконання договору зі сторони останнього та зумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.
Щодо права прокурора на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави, що підтверджується листом останнього від 02.04.2021 №1/92.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, створюється реальна загроза вибуття об'єкту природно-заповідного фонду у приватну власність, через відсутність зареєстрованих обмежень, наслідком чого може бути непоправне пошкодження чи знищення відповідних об'єктів, що, на думку прокурора, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача до виконання умов договору.
Таким чином, дії позивача Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації свідчать про бездіяльність останнього, який, будучи обізнаним з фактом порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" тим, що ПП "Левас", порушуючи умови договору, створює відсутність сформованої земельної ділянки та встановлених меж об'єктів на території природно-заповідного фонду, чим значно ускладнює доведення правопорушень у сфері захисту природно-заповідного фонду, що можуть мати місце на відповідних територіях, невнесення даних до земельного кадастру свідчить про те, що ділянка не є повноцінним об'єктом цивільних прав, що створює реальну загрозу вибуття її у приватну власність, з відсутністю зареєстрованих обмежень, наслідком чого може бути непоправне пошкодження чи знищення відповідних об'єктів, чим в свою чергу, суттєво порушуються інтереси держави.
Водночас, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу, у повноваження якого входить здійснення функції з реалізації державної політики в області у сфері охорони та раціонального використання земель, та встановлено факт невжиття суб'єктом владних повноважень заходів до усунення порушених державних інтересів.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 09.07.2018 між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (Замовник) та Приватним підприємством "Левас" (Виконавець) укладено договір №31 про надання послуги з розробки проекту землеустрою, відповідно до п.1.1 якого за завданням Замовника Виконавець у 2018 році надає Замовнику послугу з розробки проекту землеустрою, а саме код за ДК 021:2015-79421200-3 Послуги з розробки проектів, крім будівельних "Розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски" (Послуга), відповідно до Переліку першочергових природоохоронних заходів на 2018 рік для фінансування з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища за рахунок планових надходжень у 2018 році, затвердженого рішенням Херсонської обласної ради від 16.03.2018 року №741.
Кількість послуг, що надається за цим Договором - одна Послуга.
Згідно п.1.2 Договору, технічні, економічні та інші вимоги до Послуги визначаються Договором та додатками до нього, які складають невід'ємну частину цього Договору.
За умовами п.1.3, строк надання послуги:
1.3.1 - І етап - протягом місяця з дати підписання Сторонами Договору.
1.3.2 - ІІ етап - з наступного дня закінчення строку, встановленого п.1.3.1 Договору і до 20 грудня 2018 року.
В п.1.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що зміст, терміни надання етапів Послуги визначаються пунктом 1.3 Договору, Технічним завданням (Додаток 1) та Календарним планом (Додаток 2), що складають невід'ємну частину цього Договору. Виконавець має право надати Послугу достроково.
Згідно п.1.6, Виконавець повинен надати Замовнику Послугу, якість якої відповідає умовам нормативних актів (БНіПи, ДБНи, держстандарти та ін.), які діють на час виконання заявленої Послуги.
В розділі 2 Договору сторони визначили вартість надання послуг та порядок розрахунків.
Так загальна вартість надання послуги за цим Договором становить 54702,29 грн. Планова калькуляція кошторисної вартості послуги та розрахунки витрат за статтями наведені у Додатку 3 (п.2.1).
Розрахунок за цим Договором проводиться за фактично надану Послугу згідно із актом приймання-передачі послуги протягом 10-ти банківських днів з дня його підписання. До акту приймання-передачі Послуги додаються документи, визначені п.4.2 Технічного завдання (п.2.2).
У випадку наявності зауважень щодо наданої Виконавцем Послуги та (або) наданих документів, замовник протягом 10 робочих днів надсилає Виконавцю перелік недоліків, які Виконавець зобов'язується виправити за власний рахунок у строк, встановлений Замовником.
За умовами розділу 3 Договору Замовник, крім іншого, зобов'язаний за відсутності зауважень прийняти надану Послугу згідно із актом приймання-передачі Послуги, та має право, в тому числі, в односторонньому порядку достроково розірвати Договір у разі невиконання Виконавцем зобов'язань за цим Договором, в тому числі недотримання строків надання етапів Послуги, передбачених п.1.3 Договору; контролювати надання Послуги у строки, встановлені Договором.
В свою чергу, Виконавець зобов'язаний надати послугу у строки, встановлені цим Договором (п.3.3.1).
Надати Послугу, якість якої відповідає якості для такого виду послуг з додержанням умов, визначених у Технічному завданні та Договорі (п.3.3.2).
Замовити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (п.3.3.3).
Оплатити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою (п.3.3.4).
Надати Замовнику оригінали документів, виданих спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи за результатами проведення державної експертизи проекту землеустрою, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Виконавцем (п.3.3.5).
Згідно розділу 8, Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаємних розрахунків за Договором та зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5, 7.6 Договору - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.
В якості Додатка 1 до Договору сторонами складено та підписано Технічне завдання на надання послуги з розробки проекту землеустрою, умовами якого визначено строки, мету, основні етапи виконання послуги та перелік технічної документації.
Так Послугу має бути надано у наступні строки:
І етап - протягом місяця з дати підписання Сторонами Договору.
ІІ етап - з наступного дня закінчення строку, встановленого п.1.3.1 Договору і до 20 грудня 2018 року.
Мета: розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски".
Основні етапи виконання послуги:
І етап - підготовчі роботі, польові топографо-геодезичні роботи, камеральні роботи та розробка проекту землеустрою, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріплення меж земельної ділянки в натурі межовими знаками, передача межових знаків за актом прийомки-передачі на зберігання, виготовлення проекту землеустрою.
ІІ етап - погодження відповідно до статті 186 Земельного кодексу України проекту землеустрою.
Перелік технічної документації:
На підтвердження виконання надання І етапу Послуги Виконавець надає Замовнику не пізніше 3 робочих днів з дня закінчення строку виконання І етапу послуги, встановленого п.1.3.1 Договору, проект землеустрою у 1 примірнику.
За результатами надання Послуги Виконавець надає замовнику акт приймання-передачі Послуги у 2-х примірниках; проект землеустрою, погоджений відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, в 4 примірниках; електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру; копії документів, завірені Виконавцем, що підтверджують надання проекту землеустрою для проведення державної експертизи землевпорядної документації та сплату коштів за проведення державної експертизи проекту землеустрою.
Також, в якості додатків до Договору сторонами складено Календарний план надання послуги (Додаток 2), Планову калькуляцію кошторисної вартості послуг (Додаток 3), Протокол угоди про договірну ціну (Додаток 4).
Як слідує з матеріалів справи, за результатами виконання Договору сторонами було підписано Акт №ОУ-010076 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого представниками Замовника та Виконавця складено акт про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) - Розробка проекту землеустрою - розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски".
Загальна вартість робіт (послуг) - 54702,29 грн.
Сторони претензій одна до одної не мають.
Акт підписано уповноваженими представниками обох сторін, підписи скріплено печатками.
19.12.2018 на підставі платіжного доручення №8 Департаментом екології та природних ресурсів на розрахунковий рахунок ПП "Левас" перераховано 54702,29 грн. із призначенням платежу - за послуги з розробки проекту землеустрою заповідного урочища "Летючі піски", акт №010076 від 19.12.2018, договір №31 від 09.07.2018.
Водночас, як стверджує прокурор, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим прокурор просить зобов'язати ПП "Левас" виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою №31 від 09.07.2018, а саме виконати в повному обсязі послуги вартістю 54702,29 грн., встановлені пунктами 1.1, 3.3.1-3.3.5 угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статями 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Прокурор стверджує, що виконавцем не було виконано у повному обсязі послуги, визначені пунктами 1.1, 3.3.1-3.3.5 укладеного між сторонами договору.
Водночас, з поданих матеріалів вбачається, що відповідачем у встановлений договором строк було надано обумовлену договором послугу, а саме розроблено проект землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", про що сторонами підписано Акт №ОУ-010076 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Прокурор зауважує, що на підтвердження виконання обумовлених договором робіт, окрім акта здачі-прийняття робіт (надання) послуг №ОУ-010076 від 19.12.2018, інших доказів відповідачем не надано.
Однак суд критично ставиться до такої позиції прокурора з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено складання інших документів на підтвердження наданих послуг окрім відповідного акту приймання-передачі послуги.
З означеного акту слідує, що відповідачем виконано умови п.1.1. договору - розроблено проект землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски".
Вказану роботу виконано у обумовлений сторонами строк (п.п.1.3, 3.3.1 договору), про що свідчить проведення позивачем 19.12.2018 оплати за виконану роботу, оскільки відповідно до п.2.2 договору, розрахунок проводиться за фактично надану Послугу згідно із актом приймання-передачі Послуги протягом 10 банківських днів з дня його підписання.
Послуга прийнята позивачем без будь-яких зауважень.
При цьому, прокурор посилається на лист Департаменту енергетики та екології Херсонської обласної державної адміністрації (який визначено правонаступником повноважень позивача) від 10.07.2020 №01-10-1627/0/20/013.2.2, скерований відповідачу із вимогою надати проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", що, на думку прокурора, свідчить про висловлення позивачем зауважень до виконаної відповідачем послуги.
Проте, суд не приймає до уваги означений лист, оскільки умовами п.2.3 договору передбачено, що у випадку наявності зауважень щодо наданої Виконавцем Послуги та (або) наданих документів, Замовник протягом 10 робочих днів надсилає Виконавцю перелік недоліків, які Виконавець зобов'язується виправити за власний рахунок у строк, встановлений Замовником.
Доказів виконання даної умови договору позивачем суду не надано.
В судовому засіданні прокурор зазначила, що в порушення умов п.4.2.3 Технічної документації, відповідачем не передано позивачу електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Суд звертає увагу, що умовами п.2.2 Договору визначено, що до акту приймання-передачі Послуги додаються документи, визначені п.4.2 Технічного завдання.
Як зазначено вище, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-010076 підписано представниками обох сторін без зауважень, крім того, акт містить застереження, що сторони претензій одна до одної не мають. Таким чином, суду не доведено не виконання відповідачем умов п.4.2.3 Технічного завдання.
При цьому суд зауважує наступне.
Як слідує з листа Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 №15/1-120вих-21, адресованого Департаменту екології та природних ресурсів, опрацюванням відкритих даних веб-порталу публічних закупівель "Прозорро" встановлено, що у 2018 році Департаментом екології і природних ресурсів проведено закупівлю послуг "Розроблення проектів землеустрою" за 12 лотами, в тому числі з предметом закупівлі "Розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски".
Крім того, веб-портал "Прозорро" містить дані про підписання у грудні 2018 року актів здачі-приймання робіт, якими посвідчено виконання умов договору у повному обсязі. На підставі зазначених актів оприлюднені звіти про виконання договорів про закупівлю та здійснено повну оплату договорів.
Отже, самим позивачем було визнано виконання відповідачем укладеного між сторонами договору.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за змістом договору вбачається, що його предметом були надання послуги з розробки проекту землеустрою, а відповідно до пунктів 3.3.3-3.3.5 та Технічного завдання (додаток 1 до договору) до предмету виконання договору входило, поміж іншого, проведення державної експертизи проекту за рахунок виконавця та передача замовнику проекту, погодженого у встановленому законом порядку (з позитивним висновком держекспертизи).
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів від 19.03.2021 №1/76, в процесі здійснення управлінської діяльності Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів обласної державної адміністрації встановлено, що 09.07.2018 між Департаментом та ПП "Левас" було укладено договори про надання послуг по розробці проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж 12 територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Вказані послуги Департаментом були оплачені за рахунок бюджетних призначень з коштів обласного бюджету на загальну суму більш ніж 900000,00 грн., про що керівниками Департаменту та ПП "Левас" підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Проте, як виявилось, остаточно виготовлену відповідно до умов п.3.3 договорів про надання послуг з розробки проектів землеустрою технічну документацію ПП "Левас" не надав.
В процесі розгляду справи з пояснень прокурора та представників сторін встановлено, що даний спір фактично виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов'язань щодо проведення державної експертизи проекту землеустрою.
Представником відповідача дана обставина не заперечується, при цьому останній посилається на те, що обов'язки щодо проведення державної експертизи виходять за межі предмету Договору, оскільки Приватне підприємство "Левас" виконало роботи з розробки землеустрою, а плановою калькуляцією кошторисної вартості послуг не передбачено оплату за проведення державної експертизи.
Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки, як зазначено вище, умовами п.п.3.3.3-3.35 укладеного між сторонами Договору визначено, що виконавець зобов'язаний:
Замовити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (п.3.3.3).
Оплатити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою (п.3.3.4).
Надати Замовнику оригінали документів, виданих спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи за результатами проведення державної експертизи проекту землеустрою, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Виконавцем (п.3.3.5).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, з матеріалів справи слідує та не заперечується учасниками провадження, що відповідачем не було виконано саме умови п.п.3.3.3-3.3.5 Договору.
За змістом позовних вимог прокурор просить суд зобов'язати відповідача Приватне підприємство "Левас", в тому числі, виконати в повному обсязі послуги, встановлені пунктами 3.3.3-3.3.5 Договору, тобто - замовити, оплатити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та надати Замовнику оригінали документів, виданих спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи за результатами проведення державної експертизи проекту землеустрою, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Виконавцем.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій", погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
В Земельному кодексі України в редакції станом на дату укладення між сторонами Договору в ст.186 містився п.19, відповідно до якого документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу".
Водночас суд звертає увагу на те, що 27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ, на підставі якого Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визнано таким, що втратив чинність.
Окрім того, на підставі наведеного Закону внесено зміни в Земельний кодекс України, в тому числі стаття 186 викладена у новій редакції, яка не передбачає проведення експертизи землевпорядної документації.
За наведених обставин, при вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В статтях 6, 13 цієї Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Відповідно до пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Суд враховує, що, як зазначено вище, прокурором не доведено порушення відповідачем умов п.п.1.1, 3.3.1, 3.3.2 Договору, у зв'язку з чим підстави для спонукання відповідача до їх примусового виконання відсутні.
Що стосується вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати умови п.п.3.3.3-3.3.5 Договору, а саме - замовити, оплатити проведення первинної та повторної (у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи) державної експертизи проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Летючі піски", відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", та надати Замовнику оригінали документів, виданих спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи за результатами проведення державної експертизи проекту землеустрою, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Виконавцем, то обраний прокурором у цій справі спосіб захисту прав позивача не буде "ефективним" у контексті ст. 13 Конвенції, так як заявлена вимога в цій частині не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку у зв'язку із втратою чинності Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на Херсонську обласну прокуратуру у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати в сумі 2270,00 грн. судового збору покласти на Херсонську обласну прокуратуру.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 13.12.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська