Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3255/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "КІНТО", м. Київ
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків
про стягнення 224430,09 грн.
за участю представників:
позивача - Кологойда О.В. (адвокат), ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1124586 від 22.07.21р.;
відповідача - Жовнір М.П., довіреність б/н від 10.09.21р.
Приватне акціонерне товариство "КІНТО" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Турбоатом" (м. Харків) як невиплачені в строк дивіденди за результатами господарської діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" у 2018 році на підставі Рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 р. та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17 жовтня 2019 року, з яких:
- 2 532,53 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 53 копійки) на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" (ідентифікаційний код - 32980900);
- 87 402,13 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста дві гривні 13 копійок) на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" (ідентифікаційний код - 33151991);
- 47 304,04 грн. (сорок сім тисяч триста чотири гривні 04 копійки) на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний";
- 2 803,87 грн. (дві тисячі вісімсот три гривні 87 копійок) на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський";
- 16 461,45 грн. (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 45 копійок) на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті";
- 67 926,07 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 07 копійок) на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі".
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 18.08.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
09.09.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.
15.09.21р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 05.10.21р. задоволено клопотання відповідача про врахування зміни найменування відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 15.11.21р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.
22.11.21р. від позивача надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу.
07.12.21р. від позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні 09.12.21р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.21р. проти позову заперечував повністю.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (на дату звернення до суду - Акціонерне товариство "ТУРБОАТОМ") - є акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. (ч. 1 ст. З Закону України "Про акціонерні товариства").
Позивач (ПрАТ "КІНТО") є компанією з управління активами та на підставі статті 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" діє від власного імені в інтересах учасників корпоративних та пайових інвестиційних фондів: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний", Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський", Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті", Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі", Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал", Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб", як акціонерів АТ "ТУРБОАТОМ".
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування", пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.
Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами і діє на підставі регламенту (ст. 42 Закону "Про інститути спільного інвестування").
Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб (ч. 3 ст. 41 Закону "Про інститути спільного інвестування").
Відповідно до ч. З ст. 43 Закону "Про інститути спільного інвестування", активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду.
Учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність компанії з управління активами (ч. 2 ст. 45 Закону "Про інститути спільного інвестування").
Корпоративний інвестиційний фонд - це юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про інститути спільного інвестування"). Органами корпоративного фонду є загальні збори та наглядова рада. Утворення органів корпоративного фонду, не передбачених цим Законом, забороняється (ст. 15 Закону України "Про інститути спільного тестування").
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону "Про інститути спільного інвестування" управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.
У відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами (ч. 6 ст. 63 Закону "Про інститути спільного інвестування").
Таким чином, ПрАТ "КІНТО" на підставі ст. 14, 41, 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та п. 5.4.7, 5.4.27, 11.1 - 11.3 Статуту як компанія з управління активами здійснює представництво корпоративних і пайових інвестиційних фондів та діє від імені та в інтересах корпоративного фонду на підставі договору про управління активами, а в інтересах учасників пайового фонду діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового фонду.
17 квітня 2019 року річні загальні збори АТ "ТУРБОАТОМ" з сьомого питання порядку денного прийняли рішення: "Розподілити чистий прибуток, отриманий Товариством за результатами фінансово - господарської діяльності у 2018 році, з урахуванням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", таким чином:
- 50% - на виплату дивідендів акціонерам Товариства; на поповнення резервного капіталу Товариства не нараховувати, оскільки він сформований у повному обсязі;
- 50% - на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом Товариства на 2019 рік.
Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2018 рік у розмірі - 382 137,5 тис. грн.
Встановити, що виплата дивідендів здійснюється Товариством безпосередньо акціонерам".
24.05.19 року Наглядовою радою Відповідача (Протокол №12-НР) затверджена дата, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, що мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (повідомлення, розміщене на офіційному власному веб-сайті Відповідача https://www.turboatom.com.ua/investors/273/6834):
- розмір дивідендів, що підлягають виплаті відповідно до рішення річних Загальних зборів: 382'137'500,00 грн.
- дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2018 році - 10.06.2019 року.
- розмір річних дивідендів на 1 акцію - 0,904475 грн.
- нарахування та виплата дивідендів з 14.06.2019 по 17.10.2019 р.
- виплата дивідендів здійснюється Товариством безпосередньо акціонерам з урахуванням вимог Податкового кодексу України з обов'язковим наданням копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) та документів необхідних для уникнення подвійного оподаткування (для юридичних осіб-нерезидентів).
Для отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році акціонерам необхідно:
- фізичним особам - надати заяву на отримання дивідендів у письмовій, довільній формі з зазначенням способу отримання дивідендів (шляхом поштового переказу, перерахування на поточний рахунок акціонера або готівкою в касі Товариства), паспортних даних, реквізитів поточного рахунку (у разі перерахування дивідендів на поточний рахунок) та обов'язковим наданням копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
- юридичним особам-нерезидентам надати документи необхідні для уникнення подвійного оподаткування згідно Податковому кодексу України та копію паспорта уповноваженої особи згідно Постанови НБУ № 22 від 21.01.2004 р.;
- юридичним особам надати заяву на отримання дивідендів у письмовій, довільній формі з зазначенням банківських реквізитів.
До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, включені акціонери, що володіють акціями відповідача, зокрема:
- Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" у кількості 2800 шт.;
- Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" у кількості 96633 шт.,
- Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "КІНТО-Класичний" у кількості 52 300 шт.;
- Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд "КІНТО-Казначейський" у кількості 3 100 шт.;
- Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій "КІНТО-Еквіті" у кількості 18 200 шт.;
- Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "Індекс Української Біржі" у кількості 75 100 шт.
Позивач направив заяву із реквізитами банківських рахунків на які здійснювати виплату нарахованих дивідендів вищевказаним акціонерам (вих. №226 від 24.05.2021р.). (а.с. № 50 том1)
За твердженнями позивача, станом на час звернення до суду з даним позовом відповідь не отримана.
В позовні заяві позивач вказує про те, що із загальнодоступних ресурсів, а саме, з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивачу стало відомо про обставини які встановлені Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2021 року у справі №640/19446/20 щодо сплати Відповідачем на користь акціонера - держави до Державного бюджету України дивідендів за результатами 2018 року в сумі 287459435,90 грн. на державну частку в товаристві відповідно до прийнятого рішення загальними зборами від 17 квітня 2019р.
Крім того, за твердженнями позивача, відповідач додатково сплатив до Державного бюджету України частину чистого прибутку (дивідендів) за результатами 2018 року в сумі 229967516,94 грн. на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році" в редакції від 04 грудня 2019 року, якою було збільшено норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, за результатами 2018 року з 50% до 90%.
Як стверджує позивач, відповідач виплатив дивіденди за результатами фінансово - господарської діяльності у 2018 році на користь акціонера - держави у розмірі 90% чистого прибутку на державну частку в товаристві, але іншим акціонерам, зокрема, позивачам дивіденди не виплачує.
Відповідно до Річного звіту емітента за 2019 рік відповідач направив на виплату дивідендів за 2018 рік 296759957,77 грн. чистого прибутку, з яких 287459435,90 грн. на державну частку. Отже, як зазначає позивач, дивіденди за 2018 рік крім держави на загальну суму 9300521,87 грн. отримали і окремі інші крім держави акціонери відповідача.
Таким чином, на переконання позивача, такі дії відповідача прямо дискримінують права позивача та інших акціонерів відповідача на отримання нарахованих дивідендів за 2018 рік та суперечать абз. 2 ч.1 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки, виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Оскільки, дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності 2018 року на користь акціонерів Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал", Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб", Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний", Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський", Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті", Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі" не перераховано, що зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Пунктом 8 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
Акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").
Відповідно до абз.1ст.4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3) вийти у встановленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні акціонерним товариством;
2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;
4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Відповідно до пп.2 п. 8.2 Статуту АТ "ТУРБОАТОМ" акціонери Товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди) у разі оголошення їх виплати в порядку, строки та способом, передбаченим законодавством та Статутом.
Таким чином, аналіз вищевказаних норм, свідчить серед іншого, про право акціонера акціонерного товариства на отримання певної частки прибутку (дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за звітній період (рік).
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства"),
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами (Постанова КГС ВС від 17.01.2018 р. у справі № 910/11316/17).
До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом та затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", пп.16, пп. 19 п. 16.2.1, п. 10.7 Статуту Відповідача, затвердженого річними загальними зборами акціонерів (Протокол №23 від 18 квітня 2018 року).
Таке рішення про розподіл прибутку і збитків товариства та затвердження розміру дивідендів було прийнято річними загальними зборами відповідача (протокол №24 від 17 квітня 2019 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 10.9 Статуту відповідача, для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями, визначається рішенням Наглядової ради, але не раніше ніж через 10 (десять) робочих днів після дня прийняття такого рішення Наглядовою радою.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення зобов'язання у відповідача є рішення річних загальних зборів відповідача, оформлене протоколом №24 від 17.04.2019р., про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності 2018 року.
Відповідно до абз. 3 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 10.7. Статуту відповідача, дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує про те, що АТ "Українські енергетичні машини" не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства".
Так, зокрема, відповідач зазначає про те, що Компанія з обмеженою відповідальністю "Біскоун Лімітед" (BISCONE LIMITED) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (зараз АТ "Українські енергетичні машини"), в якому просить визнати укладеним між Компанією з обмеженою відповідальністю "БІСКОУН ЛІМІТЕД" (BISCONE LIMITED) та Акціонерним товариством "ТУРБОАТОМ" договір про обов'язковий викуп AT "ТУРБОАТОМ" належних акціонеру акцій на підставі статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" від 16.03.2021.
Проте, АТ "Українські енергетичні машини" не було надано суду доказів того, що воно має зобов'язання про викуп акцій відповідно до статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства".
Вирішення питання про наявність чи відсутність зобов'язання про викуп акцій, буде встановлено лише за результатами розгляду справи №922/1678/21, тоді як положеннями п. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено заборону виплати дивідендів саме при наявності зобов'язання про викуп акцій.
Таким чином, на переконання суду, встановлення в майбутньому наявності чи відсутності зобов'язання АТ "Українські енергетичні машини" про викуп акцій, тобто за результатами розгляду справи №922/1678/21, на теперішній час не може вплинути на виплату дивідендів іншим акціонерам до моменту встановлення такого зобов'язання.
У силу положень ГК України, ЦК України, Закону України "Про акціонерні товариства" та прийнятого відповідачем рішення річних загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів за результатами фінансово - господарської діяльності 2018 року, оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 р., у відповідача виникло зобов'язання зі сплати грошових коштів - виплати дивідендів. Зобов'язання зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Такий строк був встановлений для нарахування та виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році з 14.06.2019р. по 17.10.2019р. та сплив 17.10.2019р.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами вказав, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Судом визнано необґрунтованими доводи товариства про те, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, з огляду на те, що акціонер не зобов'язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства обов'язку не встановлено.
У відповідності до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, відповідач, починаючи з 18.10.2019 р., прострочив виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році акціонерам в силу прямого обов'язку, що випливає із рішення річних загальних зборів (Протокол №24 від 17.04.2019р.).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 41 Конституції України передбачено право володіти, користуватися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України)
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном, про що зазначає Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 та від 11.08.2020 у справі №910/13193/19.
На підтвердження нарахованих та не виплачених відповідачем дивідендів, позивачем наведено розрахунок нарахованих дивідендів шляхом множення кількості акцій, якою володіють акціонери, від імені та в інтересах яких подано позов, на затверджену суму дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році на 1 акцію (0,904475 грн.). Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено, що він є арифметично вірним, а саме:
Акціонер АТ "ТУРБО АТОМ»Рік, за який нараховано дивідендиКільк-ть акцій, шт.Дивіденди на 1 акцію, грн.Розрахунок суми дивідендівСума нарах-х дивідендів, грн.
ПАТ «ЗНКІФ «КІНТО Капітал»20182 8000,9044752800x0,9044752 532,53
ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб»201896 6330,90447596633x0,90447587 402,13
ВДПІФ «КІНТО- Класичний»201852 3000,90447552300x0,90447547 304,04
ВДПІФ «КІНТО- Казначейський»20183 1000,9044753100x0,9044752 803,87
ПІФ «КІНТО- Еквіті»201818 2000,90447518200x0,90447516 461,45
ЗНПІФ «Індекс Української біржі»201875 1000,90447575100x0,90447567 926,07
Всього 224430,09
Таким чином, загальна заборгованість відповідача з виплати дивідендів акціонерам від імені та в інтересах яких подано позов за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році становить 224430,09 грн.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 224430,09 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" невиплачених в строк дивідендів в сумі 224430,09 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З метою захисту своїх порушених прав 14.06.21р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Інтеракціо" підписано Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №153/АО/2019 від 29.07.2019 року відповідно до якої дана Додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги щодо захисту прав та законних інтересів Замовника, пов'язаних з розглядом у господарських судах спорів щодо стягнення невиплачені у строк дивіденди за результатами господарської діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" у 2018 році на підставі Рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 р. та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17 жовтня 2019 року. (а.с. № 94-95 том 2)
Також, на підтвердження понесених позивачем адвокатських послуг, позивачем та адвокатом 19.11.21р. підписано Розрахунок розміру витрат на правову допомогу, відповідно до якого вартість наданих послуг склала 13000,00 грн. (а.с. № 96 том 2); Звіт про надані послуги на суму 13000,00 грн. На підтвердження отримання адвокатом коштів від клієнта, надано платіжні доручення на загальну суму 14000,00 грн. (а.с.№ 97-99 том 2).
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованою заявлену до стягнення з відповідача суму витрат на правову допомогу та приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 2, 4, 20, 25, 30, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"; ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"; 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; 8, 14, 41-43, 45, 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування"; ст.167 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 92, 116, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 128, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, місто Харків, проспект Московський, будинок 199, код ЄДРПОУ 05762269) як невиплачені в строк дивіденди за результатами господарської діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" у 2018 році на підставі Рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", оформленого протоколом №24 від 17.04.2019 р. та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", строк виплати яких настав 17 жовтня 2019 року, з яких:
- 2532,53 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "КІНТО Капітал" (ідентифікаційний код - 32980900);
- 87402,13 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" (ідентифікаційний код - 33151991);
- 47304,04 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Класичний";
- 2803,87 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "КІНТО-Казначейський";
- 16461,45 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій "КІНТО-Еквіті";
- 67926,07 грн. на рахунок, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Індекс Української Біржі".
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, місто Харків, проспект Московський, будинок 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "КІНТО" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Б, код ЄДРПОУ 16461855) судовий збір в сумі 3366,45 грн., витрати на правову допомогу в сумі 13000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "13" грудня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко