вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" грудня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/443/20(918/750/21)
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у справі
за заявою боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
до відповідача: Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 )
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
ОСОБА_1 звернувся в Господарський суду Рівненської області із заявою, в якій просив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. В даній заяві ОСОБА_1 зазначав про наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами розмір яких більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, наявність обставин припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, наявність постанови у виконавчому провадженні ВП №60433327 відносно нього про відсутність у останнього майна, на яке може бути звернено стягнення.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ).
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 02 червня 2021 року затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі №918/443/20 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Книш З.І..
Супровідним листом 918/443/20/724/21 від 14 липня 2021р. всі матеріали справи №918/443/21 за заявою боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв'язку із оскарженням Ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2021 року.
ОСОБА_1 у межах справи №918/443/21 про неплатоспроможність, звернувся в господарський суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №58005, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення 13 817,78 грн. з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №200788007801 від 05 березня 2017 року, укладеним з ПАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4). Даний позов обгрунтовує тим, що вищевказаний виконавчий напис не підлягає виконанню як такий, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності достатніх підстав для його вчинення, оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинено за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого договору, доказів вручення боржнику повідомлення та спливу 30 днів з моменту такого вручення.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 вересня 2021 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829), до повернення матеріалів справи №918/443/20 до Господарського суду Рівненської області.
20.09.2021 року всі матеріали справи №918/443/21 за заявою боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність повернулись з Північно-західного апеляційного господарського суду до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 у межах справи №918/443/21 до Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.11.2021 року. Зобов'язано АТ "Перший Український міжнародний банк" до 15.11.2021 року надати суду копію виконавчого напису за №58008, вчиненого 11.06.2021 року, копії документів, наданих приватному нотаріусу Грисюк Олені Василівні для вчинення виконавчого напису за реєстровим номером №58005 від 11.06.2021 року.
Ухвалу суду від 26 жовтня 2021 року про витребування у АТ "Перший Український міжнародний банк" копії виконавчого напису за №58008, вчиненого 11.06.2021 року, копії документів, наданих приватному нотаріусу Грисюк Олені Василівні для вчинення виконавчого напису за реєстровим номером №58005 від 11.06.2021 року, виконано не було.
Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.12.2021 року.
В судове засідання 07.12.2021 року не з'явились представники сторін та третьої особи, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Від третьої особи повернулась ухвала суду з відміткою поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідач відзиву на позов суду не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема позиція, викладена у справі "Пономарьов проти України", в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також враховуються висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", де зазначено: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву з боку Відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
11.06.2021 року приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1772, вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №58005 про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який є Боржником за Кредитним договором 200788007801 від 05 березня 2017 року, укладеним з ПАТ "Перший український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4). Зокрема у виконавчому написі №58005 зазначено, що строк платежу за Кредитним договором 200788007801 від 05 березня 2017 року настав, Боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період 30 серпня 2020 року по 26 квітня 2021 року, сума заборгованості складає 13317,78 (тринадцять тисяч триста сімнадцять гривень 78 копійок), в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1580,75 (одна тисяча п 'ятсот вісімдесят гривень 75 копійок); прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 (нуль гривень 00 копійок), прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3575,28 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 28 копійок); строкова заборгованість за сумою кредиту становить 7719,44 (сім тисяч вісімнадцять гривень 44 копійок); строкова заборгованість за комісією становить 00 (нуль гривень 00 копійок); строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 443,31 (чотириста сорок три гривні 31 копійка). За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 500,00 (п'ятсот гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржник на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 13 817,78 (тринадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 78 копійок).
05.08.2021 року Приватним виконавцем Виконавчого округу міста Рівне Сідоренком С.П. відкрито виконавче провадження ВП №66358437 від 03.08.2021 року з виконання виконавчого напису №58005 від 11.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення 13 817,78 грн. з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №200788007801 від 05 березня 2017 року, укладеним з ПАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4), про що винесено відповідну постанову.
Постановою приватного виконавця від 05.08.2021 року накладено арешт на майно боржника, звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника ОСОБА_1 ..
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
З огляду на викладені положення вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Тобто, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При цьому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В даному випадку, звертаючись з позовом до суду про визнання виконавчого напису №58005 таким, що не підлягає виконанню, позивачем було визначено, зокрема, що: він не відповідає вимогам Переліку документів; відсутність документів, які підтверджують безспірність заборгованості; відсутність вручення боржнику повідомлення та спливу 30 днів з моменту такого вручення. Кредитний договір у вигляді заяви №200788007801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на якій вчинено оспорюваний виконавчий напис, нотаріально не посвідчений. Більше того, виконавчий напис вчинено не на оригіналі заяви, а на її незавіреній копії.
Згідно п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.
На виконання вимог статті 87 Закону України "Про нотаріат" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29.06.1999 №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Відповідно до п. 1 Переліку документів, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.11.1999 №2075, від 24.04.2000 №693 та від 29.11.2001 №1602, до відповідних документів було віднесено виключно нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", було внесено зміни до Переліку документів та доповнено останній після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" такого змісту: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості." Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Положення ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) визначають, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
За змістом ст.ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як зазначалося в п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов'язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Визнаючи протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними. Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
З огляду на викладене та враховуючи закріплену в положеннях ст. 129-1 Конституції України обов'язковість остаточного судового рішення суд не вбачає за можливе застосування до спірних правовідносин Переліку документів в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 у визнаній нечинною постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 частині, адже оскаржуваний виконавчий напис №58005 було вчинено після набрання законної сили вказаним судовим рішенням.
Отже, надана заява вчинена в простій письмовій формі, не є нотаріально посвідченим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення відповідної заборгованості з Сечка С.В. (05.03.2017).
Наприклад, за змістом правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 04.03.2015 у справі №6-27цс15, від 11.03.2015 у справі №6-141цс14 розгляд судом по суті спору щодо розміру заборгованості, для погашення якої вчинено виконавчий напис, нівелює безспірність такої заборгованості.
Таким чином, при вчиненні виконавчого напису 03.08.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.
При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц.
Доказів наявності безспірної заборгованості ОСОБА_1 та її розміру за кредитним договором №200788007801 від 05.03.2017 перед АТ "ПУМБ" не надано.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 30.08.2020 по 26.04.2021, що загалом викликає сумніви у дійсності розрахунків.
Суд враховує також ті обставини, що з матеріалів справи не можливо встановити, що правонаступником за кредитним договором №200788007801 від 05.03.2017 є АТ "ПУМБ", оскільки ніяких підтверджуючих документів правонаступництва АТ "ПУМБ" суду надано не було, що викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності у відповідача прав звертатися у будь-який спосіб за погашенням заборгованості позивача перед АТ "ПУМБ", якщо така й існувала.
Доказів направлення на адресу позивача претензій/вимог щодо заборгованості за кредитним договором, а також отримання останнім таких документів суду не надано також.
Відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення 13 817,78 грн. з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №200788007801 від 05 березня 2017 року, укладеним з Приватним акціонерний товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) та зареєстрований в реєстрі за №58005 слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до пункту 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення 13 817,78 грн. з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), який є боржником за кредитним договором №200788007801 від 05 березня 2017 року, укладеним з Приватним акціонерний товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4), зареєстрований в реєстрі за №58005.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.