"01" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2367/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 20969,67 грн., -
Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ „Приватанк") звернулось до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором № б/н від 06.11.2019р. у розмірі 20 969,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 16 666,71 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 433,33 грн., заборгованості за комісією у розмірі 3 869,63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору.
Ухвалою суду від 11.08.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою судом у порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України було зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1
26.08.2021р. до господарського суду від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшло повідомлення про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місця проживання згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65033, м. Одеса, вул. Строганова, буд. 16, були повернуті суду у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки ОСОБА_1 не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
06.11.2019р. ОСОБА_1 (Клієнт) було подано до АТ КБ „Приватбанк" (Банк) заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до преамбули якої відповідач шляхом підписання заяви приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги „КУБ", що розміщені на сайті позивача, та прийняв на себе зобов'язання, зазначені в Умовах, які разом із вказаною заявою складають кредитний договір. Анкета-заява була підписана відповідачем із використанням електронного цифрового підпису, на підтвердження чого позивачем було надано суду файл перевірки електронного цифрового підпису.
Відповідно до п. 1.1 анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 06.11.2019р. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов'язання Клієнта повернути кредит, сплатити проценти та інші винагороди в обумовлений цим договором термін.
Згідно з п. п. 1.2.-1.4, 1.6 анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 06.11.2019р. розмір кредиту складає 130 000,00 грн.; строк кредиту складає 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту; проценти (комісія) за користування кредитом складають перші 6 місяців 1,7% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,5% від початкового розміру кредиту (в т. ч. при достроковому погашенні кредиту); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, до календарного числа місяця, в якому було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, до календарного числа місяця, в якому було надано кредит, включно із цим числом.
Відповідно до п. 1.5 анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 06.11.2019р. у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, клієнт сплачує 4% від суми простроченої заборгованості.
Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.
Згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених у заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком вони вважаються простроченими.
Пунктом 3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. п. 3.2.8.1., 3.2.8.3 цього договору Клієнт сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. 3.2.8.3.2.
Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом був визначений АТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_1 у додатку №1 до заяви про приєднання до умов та правил надання послуги „Куб" від 06.11.2019р.
З матеріалів справи, а саме виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що АТ КБ „Приватбанк" на виконання кредитного договору від 06.11.2019р., укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, було 06.11.2019р. перераховано на користь останнього грошові кошти у розмірі 130 000,00 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 позивачем було наголошено на наявність підстав для стягнення із відповідача заборгованості за кредитом, комісією та відсотками.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно розрахунку позивача, відповідачем прийняті на себе зобов'язання щодо погашення основної суми заборгованості та процентів відповідно до графіка, доданого до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 06.11.2019р., виконані у повному обсязі не були.
Проте, оцінка питанню правомірності заявлених АТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості буде надана судом по тексту рішення нижче.
У зв'язку з переданням АТ КБ «Приватбанк" у користування ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов кредитного договору, позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за процентами, розмір яких станом на 25.06.2021р. складає 433,33 грн. При вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ «Приватбанк" позовних вимог у названій частині, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1.4. заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" від 06.11.2019р. розмір процентів за користування кредитом є наступним: перші 6 місяців - 1,7% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,5% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Відповідно до п.1.5 проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором складають 4% від суми простроченої заборгованості.
Натомість, як вбачається з наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості при визначенні розміру процентів, які мають бути сплачені ОСОБА_1 , Банком було застосовано процентну ставку у розмірі 48,00%, що не відповідає умовам, які були визначені сторонами в якості істотних під час підписання кредитного договору від 06.11.2019р. Будь-якого правового обґрунтування правомірності застосування процентної ставки саме у зазначеному розмірі позивачем ні по тексту по тексту позовної заяви, ні в процесі вирішення спору суду надано не було.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи застосування АТ КБ «Приватбанк» процентної ставки у розмірі 48,00%, тобто у розмірі більшому, ніж передбачений умовами заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" від 06.11.2019р., господарський суд доходить висновку про необґрунтованість здійсненого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ «Приватбанк» позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 433,33 грн. з огляду на безпідставність застосування процентної ставки у розмірі 48,00 %.
У зв'язку з переданням АТ КБ «Приватбанк" у користування ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов кредитного договору, позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за комісією, розмір якої станом на 25.06.2021р. складає 3 869,63 грн. При вирішенні питання щодо задоволення вимог АТ КБ «Приватбанк" у названій частині, господарський суд виходить з наступного.
Заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" від 06.11.2019р., яка була підписана ОСОБА_1 взагалі не передбачено обов'язку Позичальника сплачувати на користь Банку комісію. Будь-якого правового обґрунтування правомірності нарахування саме комісії за договором позивачем ні по тексту по тексту позовної заяви, ні в процесі вирішення спору суду надано не було. Умови п.п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.9. кредитного договору, на які посилається позивач як на підставу для нарахування комісії, не містять положень про нарахування Банком комісії та передбачають лише право на нарахування процентів.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги зміст заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" від 06.11.2019р., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ КБ «Приватбанк" позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 3 869,63 грн.
Слід зазначити, що згідно розрахунку АТ КБ «Приватбанк" відповідачем за період з 07.12.2019р. по 31.03.2021р. було сплачено грошові кошти у розмірі 32 790,37 грн., які були зараховані Банком в рахунок оплати комісії, сплата якої кредитним договором не передбачена. Таким чином, розмір зарахованих АТ КБ „Приватбанк" грошових коштів в рахунок оплати комісії є значно більшим, ніж розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно зі ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 проголошено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи сплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 32 790,37 грн., які були зараховані Банком в рахунок оплати комісії сплата якої кредитним договором не передбачена, приймаючи до уваги наявність простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 16 666,71 грн., керуючись приписами ст. ст. 534 ЦК України, а також верховенством права, господарський суд доходить висновку про правомірність зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ КБ «Приватбанк" до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 16 666,71 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 666,71 грн., відсотків у розмірі 433,33 грн., комісії у розмірі 3 869,63 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна