"01" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2662/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (вул. Велика Арнаутська, 19, приміщення №10, Одеса, Одеська область, 65012) до відповідача: Відділ освіти, культури, спорту та молодіжної політики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Соборна, 1, корпус А, Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) про стягнення 337871,74 грн.;
за участю представників:
від позивача: Безуглий А.А., довіреність;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу освіти, культури, спорту та молодіжної політики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в якому просить господарський суд: про стягнення 337871,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на постачання природного газу №003 від 26.02.2021р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2662/21 за правилами загального позовного провадження.
28.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно якого Відділ освіти, культури, спорту та молодіжної політики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 283104грн. Щодо стягнення пені та штрафу просить суд відмовити позивачу в повному обсязі.
Крім того, 01.10.2021 відповідач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
09.12.2019 року по справі оголошено перерву до 08.01.2020 року
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі .
У судовому засіданні 01.12.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» та Відділом освіти, культури, спорту та молодіжної політики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області був укладений Договір на постачання природного газу № 003 від 26.02.2021 р.
Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу протягом 2021 року природний газ (код за ДК 021:2015 09120000-6 «Газове паливо»), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені умовами Договору.
Згідно до п. 1.7. Договору споживання природного газу здійснюється за наступними адресами та ЕІС-кодом вузлу обліку газу: Е1С 56XS00017RJF8009 Великодолинський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія №1"; Великодолинська ЗОШ "Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів №2"; Молодіжненська "Загальноосвітня школа І-Ill ступенів"; Великодолинська ЗОШ І-ІІІ ступеню (початкова школа); Великодолинський НВК"Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей № 3"; Великодолинська дитяча музична школа; ДНЗ "Теремок"; ДНЗ № 2 "Зірочка"; ДНЗ "Тополька"; Великодолинський будинок культури "Аккаржа"; Молодіжненський будинок культури ; Великодолинська НВК №2 (початкова школа).
Пунктом 1.2. договору встановлено, що плановий обсяг постачання природного газу складає: 51,45 тис. куб. м.. При цьому, відповідно до п. 1.3. Договору планові обсяги постачання газу по місяцях становили: лютий 2021р. - 21,45 тис. куб. м. та березень 2021 р. - 30,00 тис. куб. м.
Згідно з п. 1.4. Договору планові обсяги постачання природного газу зазначені в п. 1.2. та п. 1.3 Договору можуть змінюватись протягом періоду дії Договору, з урахуванням фактичної потреби та обсягу видатків Споживача.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковим періодом за Договором є один календарний місяць.
Обсяг переданого (спожитого) природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних вузлів обліку, визначених в заяві приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ЕРМ (ПАТ «Одесагаз» та Споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених кодексом ЕРМ. (п. 2.3 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору ціна газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і виходу в/з газотранспортної системи (замовлена договірна потужність) та ПДВ - 20% складає 9000,00 грн. за 1000 куб.м, природного газу.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що місячний обсяг відбору (споживання) газу Споживачем не повинен перевищувати та бути меншим на ±3% заявленого Споживачем обсягу газу, даний відсоток встановлений п. 15 глави 6 розділу XIV Кодексу Газотранспортної системи затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493. Коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу, здійснюється за письмовою заявкою Споживача у порядку передбаченому п. 2.5. Договору. Постачання та споживання підтверджених обсягів газу (п. 2.6. Договору) протягом місяця здійснюється в рівномірному режимі виходячи із середньодобової норми , яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання протягом місяця здійснюється не рівномірно.
Пунктом 2.7 Договору встановлено порядок визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами.
У відповідності до п. 2.7 Договору сторонами складено Акт приймання-передачі від 28.02.2021р., згідно якого розмір фактично поставленого природного газу у лютому 2021 року становить 48.1 1400 тис. куб. м. на суму 433 026.00 (чотириста тридцять три тис. двадцять шість грн. 00 коп.) гривень з ПДВ 20%.
У відповідності до п. 2.7 Договору сторонами складено Акт приймання-передачі від 31.03.2021р., згідно якого розмір фактично поставленого природного газу у березні 2021 року становить 34,79200 тис. куб. м. на суму 313 128,00 (триста тринадцять тис. сто двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень з ПДВ 20%.
Таким чином загальний обсяг фактично поставленого (спожитого Відповідачем) газу в лютому-березні склав: 82,906 тис.куб. м. на загальну суму: 746 154.00 (сімсот сорок шість тис. сто п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) гривень з ПДВ 20%.
Пунктом 5.4.2. Договору передбачено зобов'язання Споживача оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та обсягах визначених Договором.
Споживачем по Договору № 003 від 26.02.2021р. було сплачено 463 050,00 (чотириста шістдесят три тис. п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень. Вказана обставина підтверджується довідкою Акціонерного банку «Південного» вих № 236-253-29078-2021БТ від 05.07.2021 та доданими роздруківками про рух грошових коштів по рахунку ТОВ «ЮГ-ГАЗ» (оригінали додаються).
Відповідно до п. 4.2.1 Договору оплата вартості газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 30.08.2021 р. складає: 283 104,00 гривень, що не заперечується сторонами
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 28 310,40грн., пеню в розмірі 16 621,64грн., інфляційні в розмірі 6 554,80грн., 3% річних в розмірі 3280,90грн.
Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «ЮГ-ГАЗ», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу за спожитий природний газ в розмірі 283 104грн., штраф в розмірі 28 310,40грн., пеню в розмірі 16 621,64грн., інфляційні в розмірі 6 554,80грн., 3% річних в розмірі 3280,90грн. та 5068,08грн. судового збору..
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Пунктом 2 розділу II Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (дані - Правила постачання) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ \ необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Так, судом встановлено наявність заборгованості поставленого (спожитого Відповідачем) газу у розмірі 283104 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16621,64грн - пені та 28310,40грн. - штрафу.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку Постачальника, передбачені розділом VII Правил постачання природного газу затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.
Пункт 20 розділу II Правил постачання природного газу затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, передбачає обов'язок Споживача дотримуватись дисципліни відбору (споживання) газу в обсягах передбачених Договором, а також самостійно обмежувати (припиняти) споживання газу у випадку перевищення підтвердженого обсягу газу без узгодження з Постачальником.
Пунктом 5 розділу 1 Правил постачання визначено, що підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
Необхідно зазначити, що протягом дії Договору Споживач не скористався правом на зміну планових обсягів споживання, не надавав Постачальнику відповідних письмових заяв, як то передбачено п. 2.5 Договору.
Як вбачається з п. 1.3 Договору плановий обсяг (підтверджений) споживання природного газу складав: на лютий 2021 року - 21.45 тис. куб.м. Фактично було спожито 48,11400 тис. куб.; на березень 202! року - 30,00 тис. куб.м. Фактично було спожито 34,79200 тис. куб. м.
Таким чином, Споживач: у лютому 2021 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому від підтвердженого на 26,664 тис. куб м.; у березні 2021 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому від підтвердженого на 4,79200 тис. куб. м.
Пунктом 6.2. Договору передбачена відповідальність Споживача, зокрема п.п 6.2.4. Договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).
Згідно п. 6.2.1. Договору передбачена відповідальність Відповідача за затримку оплати газу, а саме у разі порушенням Відповідачем строків оплати, передбачених розділом IV Договор) . Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого (спожитого Відповідачем) газу, позивачем нарахована 16621,64грн - пені та 28310,40грн. - штрафу.
Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом 16621,64грн - пені та 28310,40грн. - штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу щодо стягнення пені та штрафу але ніяким чином не надав належних та допустимих обгрунтувань.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором інфляційні витрати в розмірі 6 554,80грн., 3% річних в розмірі 3280,90грн..
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3280,90грн., індексу інфляції у розмірі 6554,80грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, спорту та молодіжної політики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Соборна, 1, корпус А, Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код 43991548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (вул. Велика Арнаутська, 19, приміщення №10, Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 30194498) суму боргу за спожитий природний газ в розмірі 283 104грн., штраф в розмірі 28 310,40грн., пеню в розмірі 16 621,64грн., інфляційні в розмірі 6 554,80грн., 3% річних в розмірі 3280,90грн. та 5068,08грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов