13 грудня 2021 року Справа № 915/1472/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; адреса електронної пошти legal.collection@raiffeisen.ua; ідентифікаційний код 14305909)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Балабана Євгенія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 53 389,92 грн,
Суть спору:
01.10.2021 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 114/5-228785 від 20.09.2021 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти дану позовну заяву до провадження та призначити розгляд по справі у порядку спрощеного провадження без виклику сторін;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Балабана Євгенія Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість, яка виникла за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/30265/569866 від 27.05.2019 у сумі 53 389,92 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 53 389,92 грн
- стягнути з відповідача на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі - 2270,00 грн та 1135,00 грн за заяву про забезпечення позову.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/30265/569866 від 27.05.2019; виписки по рахунку; вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 114-43/3-185779 від 09.08.2021; застосування норм статей 16, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 07.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відрито провадження у справі № 915/1472/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; постановлено позивачу надати суду та направити відповідачу пояснення щодо наявності чи відсутності реалізації банком умов п. 1.3 Договору стосовно продовження строку дії кредиту, з наданням доказів на підтвердження вказаних обставин; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 18.10.2021, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144622010.
Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була 15.11.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144622029).
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Фізичній особі-підприємцю Балабану Євгенію Олександровичу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2021 у справі № 915/1472/21 є 15.11.2021.
07.12.2021 до суду від позивача надійшов запит № 114-43/3-214315 від 01.12.2021 про повідомлення судом стану розгляду справи, на який було надано відповідь листом № 915/1472/21/14848/21 від 09.12.2021.
08.12.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.12.2021 (вх. № 18480/21) про поновлення строку подання відзиву.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 07.10.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Датою вручення відповідачу копії вказаної ухвали слід вважати 15.11.2021. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 30.11.2021 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
При цьому, як уже було наведено, відповідач звернувся до суду з клопотанням б/н від 08.12.2021 (вх. № 18480/21) про поновлення строку подання відзиву. Вказане клопотання мотивоване тим, що Балабан Сергій Олександрович не отримував ніяких документів від АТ «Райффайзен Банк» та від Господарського суду Миколаївської області, так як вже з березня 2020 року фактично не проживає за адресою АДРЕСА_1 . Про подачу позовної заяви та відкриття розгляду справи дізнався випадково, через сповіщення від інтернет платформи Опендатабот. Ознайомившись із змістом винесеної ухвали від 06.10.2021 відповідач зазначає, що готовий надати відзив та просить суд прийняти до уваги те, що він не був належним чином проінформований щодо даного провадження. Також відповідач повідомляє, що завжди відповідав на дзвінки від співробітників АТ «Райффайзен Банк» та 17.092021 здійснив останній платіж у сумі 5000 грн, але в позовній заяві вказано протилежне, а також на номер тел. 0977960956 отримав смс від «Райффайзен Банк» з проханням оплати заборгованості в сумі 35563,23грн, а не з сумою що зазначено у матеріалах справи.
За результатами розгляду вказаного клопотання суд зазначає, що згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Суд також наголошує, що доводи відповідача стосовно не проживання за відповідною адресою відхиляються судом, як недоведені, оскільки відомості щодо місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Балабана Євгенія Олександровича за адресою АДРЕСА_1 встановлені судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.
Крім того, щодо наданих фізичною особою-підприємцем до клопотання доказів, суд зауважує, що за правилами ч.ч. 3, 8-9 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Таким чином, за відсутності підтвердження надсилання позивачу клопотання б/н від 08.12.2021 (вх. № 18480/21) з доданими до нього документами, суд не бере до уваги надані до вказаного клопотання докази при вирішення даної справи по суті.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 06.12.2021 до 10.12.2021, повний текст рішення складено і підписано судом 13.12.2021.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
27 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»), як Банком, та Фізичною особою-підприємцем Балабаном Євгенієм Олександровичем, як Клієнтом, був укладений Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/330265/569866 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого протягом строку дії Кредиту Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 260091001154 (1530099700), МФО 328351, (далі - Рахунок) шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 250 000,00 грн (далі - Максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладення Договору Поточний ліміт Кредиту складає 100 000,00 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору (п. 1.1).
За умовами наведеного Кредитного договору:
- строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) - з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (далі - Дата початку кредитування) по 27.05.2021 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором) (п. 1.2);
- без укладання додаткових угод до Договору, Банк має право продовжити Строк дії Кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на Дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня Строку дії Кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від продовження Строку дії Кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором; відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору. Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода Клієнта на продовження Строку дії кредиту (п. 1.3);
- протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п.п. 2.2 Договору (п. 2.1);
- для операцій зі здійснення Клієнтом операцій по Рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок Кредиту (далі - Операція) проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою Датою розрахунку процентних платежів після такої операції (далі - Пільговий період) розраховується на основі процентної ставки 0 % річних. Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за кредитом станом на наступну після проведення Операції Дату розрахунку процентних платежів буде сплачена Клієнтом до кінця Пільгового періоду. У разі несплати Клієнтом заборгованості за Кредитом в сумі Операцій згідно вищевказаних умов, Пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за Кредитом внаслідок здійснених Операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в п. 2.1 Договору (п. 2.2);
- на умовах Договору, у разі ініціювання Клієнтом операцій по Рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Клієнта банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на Рахунок в межах Поточного ліміту та здійснити ініційовану Клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав Клієнту кредит на суму здійснених Банком платежів. При цьому, використання коштів за рахунок кредиту з використанням платіжної карти до Рахунку із застосуванням пін-коду та/або реквізитів картки (зокрема, номер картки, строк дії картки, код cvv2тощо), у т.ч. довіреними особами Клієнта, або із застосуванням cin-коду, при здійсненні видаткових операцій з Рахунку, розглядається сторонами як використання Кредиту Клієнтом (п. 3.1);
- Поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений. В першому місяці кредитування Поточний ліміт встановлюється з Дати початку кредитування. Банк письмово повідомляє Клієнта про встановлений Поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення. Поточний ліміт встановлюється на наступний Банківський день після дати відправлення Банком Клієнту відповідного повідомлення. У разі, якщо Банк не надіслав Клієнту повідомлення про встановлення розміру Поточного ліміту в наступному місяці, Сторони домовились, що розмір Поточного ліміту на наступний місяць дорівнює розміру Поточному ліміту, встановленого в попередньому місяці. Якщо фактична заборгованість за Кредитом перевищує встановлений Поточний ліміт, Клієнт зобов'язаний до початку місяця, на який встановлюється Поточний ліміт, зменшити заборгованість за Кредитом до вказаного у повідомлення Поточного ліміту (п. 3.2);
- розмір Поточного ліміту не може перевищувати більше ніж на 900% та бути меншим ніж на 100% розміру Поточного ліміту в попередньому місяці. В будь-який випадку розмір Поточного ліміту не може перевищувати розміру Максимального ліміту (п. 3.3);
- Клієнт зобов'язаний протягом дії Договору здійснювати Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2 Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування (п. 5.1);
- Клієнт зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладання Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми встановленої відповідними тарифами Банку. При цьому залишок заборгованості, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов'язань Клієнта за Договором, Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором (п. 5.2);
- у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань (обов'язків) за Договором, обставин, передбачених пунктом 8.2 Договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання Клієнта за Договором не будуть виконані, Банк має безумовне право без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів про зміни) відмовити Клієнту в наданні Кредиту та/або скасувати Максимальний ліміт/Поточний ліміт та вимагати дострокового Погашення заборгованості (п. 8.1);
- Банк вправі скористатися правами, зазначеними в пункті 8.1 Договору, та/або пред'явити Клієнту відповідну вимогу при настанні будь-якої з обставин, але не обмежуючись ними, зокрема: порушення Клієнтом обов'язків, встановлених Договором, у тому числі: строків виконання грошових зобов'язань, передбачених Договором, обов'язку зменшити фактичну заборгованість за Кредитом до розміру Поточного ліміту на новий календарний місяць, обов'язку щодо проведення обсягу сукупних безготівкових надходжень згідно з пунктом 3.5 Договору та обов'язків щодо попереднього письмового узгодження дій відповідно до статті 7 Договору (п. 8.2.1);
- якщо Банк вирішив скористатися правами, визначеними у пункті 8.1 Договору, в частині скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту, він повідомляє про це Клієнта шляхом відправлення письмового повідомлення (в тому числі направлення щомісячної виписки з таким повідомленням) або вручає зазначене повідомлення Клієнту під розписку. У цьому разі зобов'язання Банка є припиненими, Максимальний ліміт/Поточний ліміт є скасованим з дати направлення Банком відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної Банком самостійно. Дата закінчення кредитування є такою, що настала, в Дату скасування Максимального ліміту/Поточного ліміту (п. 8.4);
- Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. Укладання договору здійснюється в рамі спільної акції, що проводиться банком та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених договором спеціальних умов кредитування (п. 13.2).
Вищенаведений Кредитний Договір скріплено підписами Банка (позивача) та Клієнта (відповідача).
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як кредитора, до відповідача, як позичальника, про стягнення з останнього заборгованості за дозволеним овердрафтом за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини укладання позивачем та відповідачем кредитного договору та наявність відповідного розміру заборгованості і прострочення відповідачем зобов'язань з повернення грошових коштів.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази по суті позовних вимог:
- Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/30265/569866 від 27.05.2019;
- виписка по рахунку;
- вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 114-43/3-185779 від 09.08.2021.
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції щодо суті позовних вимог у встановленому процесуальним законом порядку суду не надав.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов'язання.
Так, згідно з приписами статей 1054 (ч. 1), 1049 (ч. 1) Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору, починаючи з дати укладання Кредитного договору банк забезпечував надання Клієнту кредитного ліміту, яким останній користувався, що підтверджується випискою по рахунку позичальника (а.с. 15-17).
Позичальник, в свою чергу, зобов'язання зі своєчасного та повного повернення кредиту виконував не в повному обсязі, та не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно з умовами Кредитного договору до 10 числа включно кожного місяця, у зв'язку з чим за розрахунком банку станом на 05.07.2021 виникла заборгованість в сумі 53 389,92 грн, яка складається з 53 389,92 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, що підтверджується наданими банком розрахунком заборгованості (а.с. 13-14) та випискою по рахунку позичальника (а.с. 15-17).
При цьому, суд зауважує, що за приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом п.п. 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до п. 48 Положення у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Відповідно до п. 51 Положення первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до п. 59 Положення банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.
У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Відповідно до п. 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Таким чином, банківські виписки по особовому рахунку позичальника є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.
З урахуванням наведеного суд констатує, що за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем станом на 05.07.2021 заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 53 389,92 грн, яка складається з: 53 389,92 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.
Крім того, суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами Кредитного договору сторони погодили термін строк дії Кредиту: з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (27.05.2019) по 27.05.2021 включно (з можливістю пролонгації). Так, сторони погодили, що без укладання додаткових угод до Договору, Банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за відповідних умов.
За даними позивача, не запереченими та не спростованими відповідачем, строк дії кредиту було пролонговано.
При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що банк у спірних правовідносинах скористався правом дострокового повернення кредиту.
Так, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).
Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).
Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Враховуючи наведене, 11.08.2021 Банк (позивач) направив Клієнту (відповідачу) вимогу № 114-93/3-185779 від 09.08.2021 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, в якій керуючись умовами Кредитного договору, ст.ст. 625, 1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», вимагав протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, здійснити дострокове погашення Кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені.
Таким чином, банком було змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору, а строк виконання кредитного договору вважається таким, що настав в повному обсязі.
Клієнт вимоги банку не виконав, кредит не повернув, нараховані проценти не сплатив. Отже, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах Фізичною особою-підприємцем Балабаном Євгенієм Олександровичем дійсно порушено умови Кредитного договору в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за наданим кредитом та нарахованими відсотками, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до суду з позовною заявою розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Балабана Євгенія Олександровича за дозволеним овердрафтом за Кредитним договором становить 53 389,92 грн.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у даній справі підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балабана Євгенія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за дозволеним овердрафтом, яка виникла за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/30265/569866 від 27.05.2019 у сумі 53 389,92 грн, а також 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 143059 09);
Відповідач: Фізична особа-підприємець Балабан Євгеній Олександрович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано судом 13.12.2021.
Суддя О.Г. Смородінова