79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.12.2021 Справа № 914/3037/21
За позовом: Луганського обласного центру зайнятості, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів
про стягнення 117 093, 37 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача:не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Луганського обласного центру зайнятості до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” про стягнення 117 093, 37 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 10.11.2021.
Ухвалою суду від 10.11.2021 судове засідання відкладено на 08.12.2021.
24.11.2021 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
У судове засідання 08.12.2021 сторони справи явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, місце та час розгляду справи належним чином повідомлені.
Враховуючи закінчення строку розгляду справи, достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності представників сторін.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем договору про закупівлю товарів №30/10-97 на суму 98 315, 00 грн. Також за порушення умов договору позивач просив стягнути з відповідача 11 798,40 грн пені, 6 882, 05 грн штрафу та 97,92 грн інфляційних втрат.
Відповідач станом на момент розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
08.04.2020 Луганський обласний центр зайнятості (далі-Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (далі-Продавець) уклали договір про закупівлю товарів №30/10-97 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний йому на праві власності товар - бензин марки А-95 за розрахунково-обліковими документами (талонами номіналом 10л) у кількості та за ціною, що зазначені в специфікації, яка додається та є невід'ємною частиною Договору, а Покупець - оплатити та прийняти такий товар у строки, обумовлені Договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього Договору становить 101 760,00 грн (сто одна тисяча сімсот шістдесят грн 00 коп) , у тому числі ПДВ 20 % - 16 960,00 грн.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться в строк не пізніше 10 банківських днів після отримання Товару та підписання Сторонами накладної, за умови наявності фінансування.
Відповідно до розділу V договору Продавець повинен передати у власність Покупця розрахунково-облікові документи (талони номіналом 10л) протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання договору Сторонами за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 20-в. Розрахунково-облікові документи (талони номіналом 10л) реалізуються Покупцем шляхом заправки автотранспортних засобів Покупця через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС) Продавця у Сєвєродонецьку, Луганської області та у всіх областях України. Передача розрахунково - облікових документів (талонів номіналом 10л) на бензин здійснюється в момент двостороннього підписання накладної. Розрахунково-облікові документи (талони номіналом 10л) мають необмежений термін використання та приймаються через мережу АЗС Продавця до моменту повної вибірки палива.
Згідно з пунктом 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за переданий товар.
Відповідно до пункту 6.3.1. договору Продавець зобов'язаний забезпечити передачу товарів відповідно до розділу V цього Договору.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язань за даним Договором винна Сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості зобов'язання з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, крім того Продавець повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до пункту 10.1. договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.06.2020 року.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору Покупець перерахував Продавцю 101 760, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №622 від 08.04.2021 з призначенням платежу “опл.за бензин А-95 зг.дог.№30/10-97 від 08.04.2020р, в.н. № 250320/7 від 08.04.2020р. у т.ч. ПДВ-16960,00грн.”
Продавець у свою чергу, згідно з актом приймання-передачі паливних карток на пальне від 08.04.2020, передав у власність Покупцю 384 штук паливних карток.
14.09.2020 Продавцем замінені нереалізовані розрахунково-облікові документи, про що складено акт приймання-передачі.
Як ствердив позивач, його представник, пред'явивши талони для отримання пального на АЗС у м. Сєвєродонецьку отримав відмови у видачі такого, про що повідомив відповідача листом № 253/10-21 від 04.02.2021.
Відповідач у своїй відповіді №1238 від 18.02.2021 повідомив про технічний збій у системі, що здійснює комунікацію, облік та видачу пального.
Оскільки порушення договірних зобов'язань з боку відповідача не усунуті, позивач звернувся з претензією №1184/12-21 від 18.05.2021 з вимогою про повернення коштів за не отриманий товар.
Матеріали справи містять відповідь на претензію, в якій відповідач повідомив, що існують проблеми та карантинні обмеження, які не дають змоги відновити поставку палива в повному обсязі, а про можливість отримання пального на АЗС позивача буде повідомлено в телефонному режимі.
Після відповіді відповідача, позивач 07.06.2021 отримав 50 л. палива на АЗС, що підтверджується копією фіскального чеку.
В подальшому, позивач ствердив, що знову отримував відмову у видачі пального.
У зв'язку з цим позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №2054/12-21 від 31.08.2021 з вимогою про повернення коштів за не отриманий товар.
У відповіді від 15.09.2021 відповідач повідомив, що у зв'язку із сукупністю негативних факторів не може виконати взяте на себе зобов'язання та просив продовжити його виконання до 31.12.2021.
Порушення умов договору не усунуті відповідачем і залишок розрахунково-облікових документів станом на 05.10.2021 становить 3710л на суму 98 315,00 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується довідкою головного бухгалтера позивача.
У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача 98 315, 00 грн - основного боргу, 11 798, 40 грн пені, 6 882, 05 грн штрафу та 97, 92 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 зазначено, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №30/10-97 від 08.04.2020 позивач перерахував відповідачу 101 760, 00 грн вартості бензину та отримав талони для заправки автомобілів.
Після заміни нереалізованих розрахунково-облікових документів, пред'явивши талони на АЗС позивач отримав відмову у видачі пального, про що листом повідомив відповідача.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, що підтверджується листом відповідача від 18.02.2021, в якому останній повідомив про технічний збій у системі.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем порушення договірних зобов'язань так і не були усунуті, позивач звернувся з претензією № 1184/12-21 від 18.05.2021 про повернення коштів за не отриманий товар.
У відповіді від 04.06.2021 відповідач повідомив, що існують проблеми та карантинні обмеження, що не дають змоги відновити поставку палива.
Після відповіді відповідача позивач отримав 50л палива, що підтверджується копією фіскального чеку, проте в подальшому знову отримував відмову в отриманні палива.
У зв'язку з цим позивач 31.08.2021 вдруге направив претензію №2054/12-21 з вимогою про повернення коштів за не отриманий товар.
У своїй відповіді від 15.09.2021 відповідач підтвердив, що не може виконати взяті на себе зобов'язання та просив продовжити виконання такого до 31.12.2021.
У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем сплачених позивачем на виконання умов договору коштів, а згідно з довідкою №2330/07-21 від 05.10.2021 залишок розрахунково-облікових документів становить 3710 л на суму 98 315,00 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 98 315,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 97, 92 грн інфляційних втрат, нарахованих за період 08.06.2021-05.10.2021.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такий є правильний та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Тому позивач також заявив до стягнення 11 798, 40 грн пені, яка нарахована за період 08.06.2021-05.10.2021 та 6 882,05 грн штрафу.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що такий підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.
Відповідно до пункту 7.2. договору про закупівлю товарів №30/10-97 від 08.04.2021 у разі несвоєчасного виконання зобов'язання за даним договором винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості зобов'язань.
Пунктом 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Тобто наведене свідчить про врахування сторонами норм Господарського кодексу при укладенні договору.
Однак при нарахуванні пені у розмірі 0,1 % вартості зобов'язань позивач не врахував, що такий не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов'язано з виконанням державного контракту, а матеріали справи не містять доказів, що виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Крім того, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тому установлений договором розмір пені 0,1% перевищує розмір встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
У зв'язку з наведеним вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Пеня за порушення грошових зобов'язань підлягає стягненню з відповідача, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає 5 120, 46 грн, а в задоволенні решти пені слід відмовити.
Також позивач просив стягнути з відповідача 6 882, 05 грн штрафу за невиконання умов договору. Нарахування такого є правильним та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 110 415,43 грн з яких: 98 315,00 грн основного боргу, 6 882,05 грн - штрафу, 5 120,46 грн - пені та 97,92 грн інфляційних втрат.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (місцезнаходження: 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова,84 офіс 1Б, ідент. код: 39046990) на користь Луганського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: 93405, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, 20В, ідент. код: 03490878) 110 415, 43 грн, з яких: 98 315, 00 грн основного боргу, 6 882, 05 грн - штрафу, 5 120, 46 грн - пені та 97,92 грн інфляційних втрат та 2 140, 54 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.12.2021.
Суддя Галамай О.З.