вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2021 р. м. Київ Справа №911/581/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокор плюс» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 94)
про стягнення 1887142,30 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
Від позивача: Горбач А.М.
Від відповідача: Щербина С.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №ТОВВИХ-21-2150 від 19.02.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврокор плюс” про стягнення 1887142,30 грн, з яких 695304,70 грн пені та 1191837,60 грн штрафу.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач зобов'язався поставити позивачу в строк до 22.08.2020 товари на загальну суму 12405420 грн згідно із укладеним сторонами договором про закупівлю товарів №2005000321 від 25.05.2020. Однак фактично станом на 22.08.2020 поставку відповідач виконав лише частково, товари були поставлені відповідачем повністю на всю суму тільки 23.10.2020. Укладеним між сторонами договором на закупівлю передбачено застосування до відповідача пені в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено, за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів - також штрафу у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Враховуючи порушення відповідачем умов договору про закупівлю щодо строку поставки та оскільки відповідач відхилив претензію позивача від 20.11.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф у вказаному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2021.
31.03.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява №2021/03/30-1 від 30.03.2021 про відкладення підготовчого засідання, відповідно до якої останній просить суд відкласти підготовче засідання, призначене на 01.04.2021, оскільки відповідач 30.03.2021 надіслав позивачу і до суду відзив на позовну заяву, а враховуючи строки доставки поштових відправлень та необхідність дотримання процесуальних прав позивача та відповідача, передбачених ст.ст.166, 167 Господарського процесуального кодексу України щодо подання відповіді на відзив позивачем та заперечення відповідачем, з метою об'єктивного розгляду справи, відповідач вважає неможливим проведення підготовчого засідання, призначеного на 01.04.2021.
01.04.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2021/03/29-1 від 29.03.2021. У відзиві на позов відповідач позов не визнає та посилається на те, що заявку позивача на поставку №1 від 23.06.2020 від імені позивача підписувала і направляла неуповноважена особа. Відповідач також наголошує, що у позивача не було нагальної потреби в отриманні товарів саме в серпні 2020, тому будь-яких збитків чи втрат через строки поставки товарів позивач не зазнав.
Одночасно відповідач у відзиві зазначає, що після укладення договору на закупівлю №2005000321 від 25.05.2020 відповідач направив виробнику, який розташований в Китаї, замовлення від 10.06.2020 на виготовлення товарів для їх наступної поставки позивачу. Але відповідач отримав від виробника інформацію про те, що через накопичені під час пандемії невиконані попередні замовлення виробник зможе виконати замовлення відповідача не в повному обсязі, а трьома партіями через певний період. Тому відповідач листом від 10.06.2020 заздалегідь попереджав позивача про постачання товарів відповідачем лише трьома партіями. Але у відповідь відповідач отримав від позивача лист від 11.06.2020 №ТОВВИХ-20-6587 та заявку на поставку №1 від 23.06.2020, які від імені позивача підписав директор по закупівлях Янюк А.В., якого відповідач вважає неуповноваженою особою на підписання документів. Тим не менше, після отримання вказаної заявки позивача на поставку №1 від 23.06.2020, відповідач повторно звернувся до виробника з проханням виконати поставку товару в повному обсязі однією партією. У відповіді від 26.06.2020 виробник повідомив відповідача, що виробник зможе виконати замовлення відповідача трьома партіями до кінця листопада 2020. Тому листом від 20.07.2020 відповідач просив позивача внести корективи до заявки на поставку №1 від 23.06.2020 щодо обсягів та строків поставки. У відповідь листом від 03.08.2020 за підписом Янюка А.В. відповідача було повідомлено, що обставини, на які посилається відповідач, не вважаються обставинами непереборної сили. Після цього, відповідач звернувся та отримав від Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати висновок від 18.09.2020, яким підтверджується наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору на закупівлю №2005000321 від 25.05.2020, для внесення змін до даного договору в частині строків поставки товару. Тому листом від 02.10.2020 відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду до договору на закупівлю №2005000321 від 25.05.2020, якою строк поставки продовжити до 30 листопада 2020. При цьому відповідач вважає, що він поставив товар позивачу в межах строку дії договору - до 31.12.2020, оскільки заявку позивача на поставку №1 від 23.06.2020 підписувала і направляла неуповноважена особа.
01.04.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.04.2021.
08.04.2021 до Господарського суду київської області від позивача надійшла відповідь на відзив №ТОВВИХ-21-3886 від 05.04.2021. У відповіді на відзив позивач посилається на те, що відповідачем не надано доказів надіслання відповідачем виробнику замовлень відповідача від 10.06.2020 та від 23.06.2020 та не надано відповідей від виробника, на які відповідач посилався у відзиві. Також позивач звертає увагу на те, що строк поставки товарів був визначений в Додатку 1 до договору на закупівлю і становив 60 днів з дати подання заявки позивачем. Умови договору на закупівлю щодо строку поставки, штрафу, пені та характеристик товарів були відомі відповідачу заздалегідь ще до укладення відповідачем цього договору з позивачем, оскільки цей договір укладався за результатами публічної конкурентної процедури на закупівлю (тендеру), в якому добровільно взяв участь відповідач та переміг. Умови тендеру не передбачали прив'язку предмета закупівлі до конкретної торгової марки або виробника і відповідач був не єдиним учасником цього тендеру. На підтвердження повноважень Янюка А.В. діяти від імені позивача позивач надав копію довіреності №647 від 19.06.2020. Позивач також послався на те, що за умовами договору на закупівлю підставою для звільнення постачальника від відповідальності можуть бути обставини непереборної сили, які виникли саме на території України, до яких не відноситься карантин на території Китаю, а висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини.
21.04.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява №2021/04/21-1 від 21.04.2021 про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 22.04.2021, у зв'язку з тим, що відповідачем відправлено всіх працівників у відпустку без збереження заробітної плати до 30.04.2021 на період карантину через встановлення у члена сім'ї працівника підтвердженого діагнозу хвороби COVID-19.
22.04.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.05.2021.
20.05.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання №2021/05/19-2 від 19.05.2021 про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у позивача інформацію про дати та обсяги надходження та дати і обсяги вивозу в'язко-еластичної системи холодного нанесення поставленої відповідачем по договору на склад позивача в с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області, оскільки зазначені докази неможливо отримати відповідачу самостійно, оскільки вказана інформація становить комерційну таємницю позивача.
20.05.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у підготовчому засіданні на 27.05.2021.
24.05.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення №ТОВВИХ-21-5741 від 24.05.2021 проти клопотання відповідача про витребування доказів, відповідно до яких позивач зазначає, що подане відповідачем клопотання не відповідає вимогам ст.81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що воно подано з порушенням процесуального строку.
27.05.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання №2021/05/27-1 від 27.05.2021 про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у позивача інформацію про дати та обсяги надходження, дати та обсяги вивозу виробничим підрозділам позивача в'язко - еластична система холодного нанесення, поставленої відповідачем на склад позивача.
Також 27.05.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява №2021/05/27-2 від 27.05.2021 про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 27.05.2021, у зв'язку з тим, що 24.05.2021 на адресу позивача було направлено адвокатський запит №2 від 24.05.2021, а станом на 27.05.2021 відповіді не надходило.
27.05.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2021.
07.06.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення №ТОВВИХ-21-6095 від 01.06.2021 проти клопотання про витребування доказів, відповідно до яких позивач зазначає, що клопотання відповідача про витребування доказів подано з порушенням процесуального строку, а також не містить обґрунтованих причин неможливості самостійного отримання доказів, тому позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
10.06.2021 суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у підготовчому засіданні на 17.06.2021.
17.06.2021 на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання №2021/06/16-1 від 16.06.2021 про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у позивача засвідчені копії документів: складських накладних складу позивача за 2020 рік на отримання товаро-матеріальних цінностей, службових записок виробничих підрозділів позивача за 2020-2021 про потребу у в'язко-еластичній системі холодного нанесення зі складу позивача та накладних на переміщення товаро-матеріальних цінностей / накладних - вимог / товаро-транспортних накладних щодо відвантаження в'язко - еластичних систем холодного нанесення зі складу позивача на адресу виробничих підрозділів позивача за 2020-2021 роки. Відповідач в обґрунтування даного клопотання зазначає, що інформація з вказаних документів необхідна для підтвердження обставин відсутності потреби у надходженні повного обсягу в'язко-еластичної системи холодного нанесення по договору до 23.08.2020 і відповідно відсутності потреби та можливостей у використанні виробничими підрозділами позивача такої великої кількості матеріалу негайно з 23.08.2020, і відповідно, наявність у неуповноваженої на подання заявки на поставку посадової особи позивача - директора по закупівлям Янюка А.В. особистої ініціативи та зацікавленості.
17.06.2021 у підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про залишення без задоволення клопотань відповідача про витребування доказів, оскільки визначені ним докази не стосуються обставин, що мають значення для вирішення даного спору, та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2021.
В судових засіданнях 05.08.2021, 26.08.2021, 09.09.2021 та 16.09.2021 відбувались перерви та відкладення судового розгляду, про що судом на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановлено відповідні ухвали від 05.08.2021, 26.08.2021, 09.09.2021 та 16.09.2021.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 30.09.2021 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, якими вони обґрунтовані, оцінивши наявні в справі докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю товарів №2005000321від 25.05.2020 (надалі - Договір), копія якого міститься в матеріалах справи.
Предметом Договору (пункт 1.1) є зобов'язання відповідача, як постачальника, передати у власність позивача, як покупця, конструкційні матеріали (в'язко-еластичну систему холодного нанесення), далі - Товари, зазначені у специфікації (Додаток 1 до Договору), та зустрічне зобов'язання позивача прийняти та оплатити Товари. Найменування, кількість Товарів, ціна за одиницю, строк поставки та інші умови поставки вказуються у Специфікації (Додаток 1 до Договору). У Специфікації сторони визначили найменування, кількість Товарів, ціну за одиницю та інше, а також строк поставки - 60 календарних днів з моменту подання заявки.
Відповідно до пункту 5.3 Договору поставка здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (редакція 2010).
Датою поставки відповідно до п.5.8 Договору є прийняття покупцем Товарів за кількістю, комплектністю та якістю відповідно до п.5.14 цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі визначених Договором документів.
Загальна сума Договору відповідно до пункту 3.1 та Специфікації (Додаток 1) становить 12405240,00 грн з ПДВ.
Строк дії Договору сторони визначили в п. 12.1 Договору, а саме- до 31.12.2020.
Строк оплати Товарів визначено в п. 4.2 Договору, відповідно до якого покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих Товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки.
Статтею 7 Договору сторони погодили відповідальність покупця та постачальника за невиконання своїх зобов'язань. Зокрема, пунктом 7.3 Договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків поставки Товарів або недопоставку, а саме - обов'язок постачальника сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, а за прострочення поставки Товарів понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.
Із пункту 7.7 Договору вбачається, що Договір укладений позивачем та відповідачем за результатами проведення процедури публічної закупівлі згідно з оголошенням UA-2020-02-18-000200-c. Про те, що Договір укладався за результатом проведення процедури публічної закупівлі, зазначав також сам позивач у відповіді на відзив, та зазначав також сам відповідач у листі відповідача від 02.10.2020 №2020/10/02-1 позивачу.
Листом від 10.06.2020 №2020/6/10 відповідач повідомив позивача про розміщення замовлення на фабриці виробника та намір здійснити поставку Товарів відповідачем позивачу трьома партіями, а саме орієнтовно в серпні, в жовтні та в листопаді 2020.
У відповідь позивач листом від 11.06.2020 №ТОВВИХ-20-6587 звернув увагу відповідача, що за умовами Договору поставка має бути здійснена в строк саме 60-ти календарних днів з дати заявки.
Згодом позивач надав відповідачеві заявку на поставку №1 від 23.06.2020, яка отримана відповідачем від позивача 23.06.2020. Факт отримання вказаної заявки на поставку №1 підтверджується листом відповідача від 20.07.2020 №2020/06/24-2 позивачу. Листом від 20.07.2020 №2020/06/24-2 відповідач просив позивача внести корективи до заявки на поставку №1 від 23.06.2020 щодо обсягів та строків поставки, посилаючись на велику завантаженість виробника товару під час пандемії.
У відповідь листом від 03.08.2020 №ТОВВИХ-20-8972 позивач повідомив відповідача про зміст ч.2 ст.218 Господарського кодексу України щодо настання господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання, крім випадку, коли належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили.
Згодом позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 28.08.2020, в якій звернув увагу відповідача, що строк поставки за Договором сплив 22.08.2020, а відповідач станом на 28.08.2020 не виконав своїх зобов'язань щодо поставки Товарів в частині на суму 11918376 грн.
У відповідь відповідач листом від 01.09.2020 №2020/09/01-1 повідомив позивача про завантаженість виробника товару під час пандемії та що відповідач вживає всіх можливих заходів для забезпечення дотримання строків поставки товару.
Листом від 02.10.2020 №2020/10/02-1 відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору, якою строк поставки продовжити до 30 листопада 2020. При цьому відповідач послався на висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07, в якому стверджується про наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, для внесення змін до даного Договору в частині строків поставки товару. Відповідно до висновку Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07 Кременчуцьке відділення Полтавської ТПП вважає, що унеможливлення виконання зобов'язань відповідачем за Договором, а саме постачання Товарів у строки, визначені у заявці №1 від 23.06.2020, спричинено істотною зміною обставин. Істотна зміна обставин має об'єктивний та невідворотній характер, яка в конкретних умовах не залежить від волі, бажань та дій відповідача, та згідно з ст.652 Цивільного кодексу України є підставою для зміни умов Договору.
Товари, які є предметом Договору, фактично були поставлені відповідачем позивачу кількома партіями, а саме:
- згідно з видатковою накладною №21 від 20.07.2020 на загальну суму 486864 грн,
- згідно з видатковою накладною №36 від 13.10.2020 на загальну суму 3171624 грн,
- згідно з видатковою накладною №40 від 23.10.2020 на загальну суму 8746752 грн,
що разом становить 12 405 240грн з ПДВ.
Після цього позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 20.11.2020, в якій пред'явив до відповідача вимогу про сплату пені в розмірі 695304,70 грн та штрафу в сумі 1191837,60 грн за Договором з підстав порушення відповідачем строку поставки Товарів.
У відповідь на претензію позивача відповідач листом від 24.12.2020 №2020/12/24-2 претензію не визнав та пояснив, що ним вживались всі можливі заходи для забезпечення дотримання строків поставки, послався також на висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07, а також на те, що переговори відповідача з позивачем щодо відміни або поділу заявки позивача на поставку товару партіями не мали успіху. Також відповідач пояснив, що вважає дії посадових осіб позивача нелогічними і непослідовними, які шкодять репутації позивача та можуть призвести до значного підвищення постачальниками відпускних цін на товари через необхідність компенсації майбутніх збитків від сплату позивачу, як замовнику товарів, штрафних санкцій.
Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та не заперечуються сторонами, суд виходить з того, що укладений між позивачем та відповідачем Договір відповідно до його предмету та змісту є договором поставки, який регулюється параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та положеннями Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Так, відповідно до ч.1, ч.4 та ч.6 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Строк виконання обов'язку передати товар визначено в ст.663 Цивільного кодексу України, а саме: продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначені в ст.611 Цивільного кодексу України. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов'язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Також статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що за умовами Додатку 1 до Договору відповідач був зобов'язаний поставити позивачу Товари протягом 60-ти календарних днів з дати заявки позивача на поставку №1 від 23.06.2020, тобто до 22.08.2020. Однак, в порушення умов Договору поставка фактично повністю була здійснена лише 23.10.2020
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що заявка позивача на поставку №1 від 23.06.2020 була підписана Янюком О.В., якого відповідач вважає неуповноваженою особою на підписання документів. Відповідач вважає, що він поставив товар позивачу правомірно, а саме в межах строку дії договору - до 31.12.2020.
Оцінюючи наявні докази, доводи позивача щодо прострочення поставки Товарів відповідачем, а також заперечення відповідача, який заперечує прострочення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу за Договором лише одну заявку на поставку, а саме заявку на поставку №1 від 23.06.2020. Факт отримання відповідачем цієї заявки 23.06.2020 підтверджується листом відповідача від 20.07.2020 №2020/06/24-2.
Крім того, подальша поведінка відповідача, яка мала місце після 23.06.2020, свідчить, що відповідач визнавав правові наслідки заявки позивача на поставку №1 від 23.06.2020 у вигляді настання зобов'язання відповідача поставити Товари позивачу протягом 60-ти днів, тобто до 22.08.2020, а саме:
- відповідач листом від 20.07.2020 №2020/06/24-2, посилаючись на карантинні заходи в Китайській Народній Республіці та велику завантаженість виробника, просив позивача внести корективи до заявки на поставку №1 від 23.06.2020 таким чином, щоб продовжити 60-ти денний строк поставки до листопада 2020;
- у відповідь на претензію позивача №1 від 28.08.2020 щодо порушення строку поставки відповідач листом від 01.09.2020 №2020/09/01-1 повідомляв позивача про завантаженість виробника товару під час пандемії та що відповідач вживає всіх можливих заходів для поставки товару в строк;
- у зв'язку із фактичним простроченням відповідачем 60-ти денного строку поставки, відповідач листом від 02.10.2020 №2020/10/02-1 запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору, якою строк поставки продовжити до 30 листопада 2020;
- відповідач в листі від 24.12.2020 №2020/12/24-2 пояснював факт прострочення ним 60-ти денного строку поставки істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, а також зазначав про безуспішність переговорів відповідача з позивачем щодо продовження строку поставки до листопада 2020.
Отже, відповідач своєю поведінкою під час виконання Договору та до пред'явлення позивачем позову послідовно визнавав як настання у нього зобов'язання поставити Товари позивачу на підставі заявки позивача на поставку №1 від 23.06.2020 протягом 60-ти днів від цієї заявки, тобто до 22.08.2020, так і факт прострочення відповідачем виконання цього зобов'язання.
Частиною 3 ст.3 Цивільного кодексу України визначено, що засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду (постанова від 15.05.2019 у справі №917/803/18, постанова від 31.03.2021 у справі №923/875/19) цивільне законодавство ґрунтується на добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тому доводи відповідача про те, що заявка позивача на поставку №1 від 23.06.2020 була підписана неуповноваженою особою та що відповідачем з цих підстав не прострочено 60-ти денний строк поставки, судом відхиляються, оскільки відповідач під час виконання Договору по отриманню заявки №1 від 23.06.2020 своєю поведінкою по відношенню до позивача визнавав настання у відповідача зобов'язання поставити Товари на підставі заявки позивача на поставку №1 від 23.06.2020 протягом 60-ти днів від цієї заявки і не заявляв позивачу про наявність недоліків в отриманій відповідачем заявці №1 від 23.06.2020. Крім того, суд бере до уваги також наявність довіреності від 19.06.2020 №647 на представлення директором із закупівель Янюком А.В. інтересів позивача при виконанні умов Договору, у т.ч. на підписання документів від імені позивача. Доводи відповідача про те, що Товар за умовами Договору міг бути поставлений відповідачем в межах строку дії Договору - до 31.12.2020, є необґрунтованими, тому що строк дії договору поставки і строк виконання зобов'язання з поставки є різними поняттями відповідно до ст.530, 631 та 663 Цивільного кодексу України. При цьому строк виконання зобов'язання з поставки Товарів за Договором був визначений сторонами в Специфікації, де зазначено, що цей строк становить 60 календарних днів з моменту подання заявки.
На підставі наведеного, оскільки в Специфікації до Договору сторони погодили, що строк поставки становить 60 календарних днів з моменту подання заявки, а заявка позивача на поставку №1 була подана відповідачу 23.06.2020, що підтверджується листом відповідача від 20.07.2020 №2020/06/24-2, суд приходить до висновку, що поставку Товарів за Договором відповідач повинен був здійснити в строк 60 календарних днів від дати 23.06.2020, тобто до 22.08.2020.
Однак, як встановлено судом, фактично відповідач здійснив поставку Товарів позивачу з прострочкою погодженого сторонами строку поставки, а саме:
- згідно з видатковою накладною №21 від 20.07.2020 на загальну суму 486864 грн,
- згідно з видатковою накладною №36 від 13.10.2020 на загальну суму 3171624 грн,
- згідно з видатковою накладною №40 від 23.10.2020 на загальну суму 8746752 грн.
Отже сума непоставленого товару в період з 23.08.2020 по 12.10.2020 складала 11918376 грн (12405240 грн - 486864 грн = 11918376 грн), кількість днів прострочення у періоді - 51 день; а сума непоставленого товару в період з 13.10.2020 по 22.10.2020 складала 8746752 грн (12405240 грн - 486864 грн - 3171624 грн = 8746752 грн), кількість днів прострочення у періоді- 10 днів.
Відповідач у відзиві послався також зазначає, що відповідач отримав від виробника інформацію про те, що через накопичені під час пандемії невиконані попередні замовлення виробник зможе виконати замовлення відповідача не в повному обсязі, а трьома партіями через певний період. Тому листом від 20.07.2020 відповідач просив позивача внести корективи до заявки на поставку №1 від 23.06.2020. Після отримання висновку від Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07, в якому стверджується про наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, для внесення змін до даного Договору в частині строків поставки товару, відповідач листом від 02.10.2020 вдруге запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору, якою строк поставки продовжити до 30 листопада 2020.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти цих доводів відповідача, посилаючись на те, що за умовами Договору підставою для звільнення постачальника від відповідальності можуть бути обставини непереборної сили, які виникли саме на території України, до яких не відноситься карантин на території Китаю, а висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини.
Надаючи правову оцінку вищевказаним доводам та запереченням сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст.13 та ст.14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд зауважує, що звільнення постачальника від відповідальності за порушення строку поставки внаслідок випадку або непереборної сили, та зміна договору (зміна строку поставки в договорі) у зв'язку з істотною зміною обставин, - це різні юридичні факти і вони тягнуть за собою різні (відмінні) правові наслідки.
Так, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені в ст.617 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, в пункті 8.2 Договору сторони обумовили, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим Договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
В той же час, порядок і підстави зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин визначені в ст.652 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 4 цієї статті визначено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як встановлено судом, позивач не надав своєї згоди на внесення змін до Договору у відповідь на листи відповідача від 20.07.2020 №2020/06/24-2 та від 02.10.2020 №2020/10/02-1 та висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07, в якому стверджується про наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, для внесення змін до даного Договору в частині строків поставки товару.
Таким чином, оскільки сторони Договору не дійшли згоди щодо внесення змін до Договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, то відповідач з цих підстав мав право відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України звернутись в суд з вимогою про зміну Договору (строку поставки в Договорі) за рішенням суду. Однак відповідач як заінтересована сторона з такою вимогою до суду не звертався.
Отже, зміни до Договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, в Договір не були внесені ні угодою сторін, ні рішенням суду за вимогою заінтересованої сторони.
Тому доводи відповідача про карантинні заходи в Китайській Народній Республіці та велику завантаженість виробника товару так і як істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, для продовження відповідачу строку поставки товару до 30.11.2020 є неспроможними, оскільки відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України внесення змін до договору за відсутності на це згоди сторін можливе лише за рішенням суду за вимогою заінтересованої сторони, а відповідач до суду з такою вимогою не звертався.
Як вказує відповідач у відзиві на позов, він не посилався на форс-мажорні обставини, пропонуючи позивачу змінити строк поставки товару до листопада 2020. Водночас, відповідно до відзиву, відповідач вважає, що весь обсяг товару був поставлений ним в строк, навіть раніше обіцяного строку.
Враховуючи, що карантинні заходи в Китайській Народній Республіці та велику завантаженість виробника товару та інші обставини, досліджені у висновку Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07, відповідач не вважає форс-мажорними обставинами, не доказує їх в якості підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбачених ст.617 Цивільного кодексу України, в т.ч. не сповіщав позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, передбаченому пунктом п.8.2 Договору, суд вважає нерелевантними заперечення позивача про те, що висновок Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати від 18.09.2020 №261/02-07 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини, оскільки відповідач про форс-мажор не заявляв.
Отже, відповідач про форс-мажорні обставини не заявляв і в ході розгляду справи не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, які передбачені ст.617 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Тому заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивач не міг зазнати збитків, завданих прострочкою поставки Товарів, є недоречними.
При цьому, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Відповідно до наведених положень ст.550 Цивільного кодексу України та ст.3 Господарського кодексу України та приймаючи до уваги, що використання (споживання) отриманих покупцем товарів є правом самого покупця та його внутрішньогосподарськими відносинами, судом відхилені клопотання відповідача про витребування доказів щодо дат та обсягів надходження та дат і обсягів вивозу й витрачання позивачем в'язко-еластичної системи холодного нанесення, оскільки такі обставини не стосуються вирішення справи відповідно до ст.73 та 74 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено строк поставки Товарів за Договором, а тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відповідно до пункту 7.3 Договору та ст.549 Цивільного кодексу України неустойку, а саме пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, а за прострочення поставки Товарів понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Матеріалами справи підтверджується право позивача на отримання від відповідача пені в загальному розмірі 695304,70 грн, а саме:
- пені в сумі 87467,52 грн за період прострочення поставки з 13.10.2020 по 22.10.2020 (10 днів прострочення, розмір пені - 0,1% вартості непоставлених товарів за кожен день); та
- пені в сумі 607837,18 грн за період прострочення поставки з 23.08.2020 по 12.10.2020 (51 день прострочення, розмір пені - 0,1% вартості непоставлених товарів за кожен день);
а також право позивача на отримання від відповідача штрафу в розмірі 1191837,60 грн за прострочення поставки з 23.08.2020 по 12.10.2020 (51 день прострочення, що становить 10% від вартості непоставленого товару в сумі 11918376 грн).
Заяв про зменшення розміру штрафних санкцій та доводів, якими боржник обґрунтовував би необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій, суду не подано та відповідно не наведено.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за Договором в загальному розмірі 695304,70 грн та штрафу в розмірі 1191837,60 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку з задоволенням позову судові витрати у справі зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28307,14 грн.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокор плюс» про стягнення 695304,70 грн пені та 1191837,60 грн штрафу за прострочення виконання договору задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокор плюс» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 94, ідентифікаційний код 37153992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код 42795490) 695304 (шістсот дев'яносто п'ять тисяч триста чотири) грн 70 коп. пені, 1191837 (один мільйон сто дев'яносто одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн 60 коп. штрафу та 28307 (двадцять вісім тисяч триста сім) грн 14 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.12.2021.
Суддя О.О. Третьякова