ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2021Справа № 910/13896/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ВР"
вул. Космічна, буд. 76, кв. 2, м. Бердичів, Житомирська область, 13308
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд"
пров-к. Артилерійський, б.7-9, блок А, кв.41, м. Київ, 03113
про розірвання договору та стягнення 64 036, 63 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ВР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 64 036, 63 грн.
Звертаючись до суду із позовом позивач просить суд:
- стягнути з Відповідача суму у розмірі 49 442,00 гривні в якості відшкодування витрат Позивача по усуненню недоліків Робіт силами третьої особи та 14 594,63 гривні в якості штрафної санкції у зв'язку із порушенням строків виконання робіт;
- визнати роботи станом на 20.01.2021 року не закінченими;
- визнати Роботи Відповідача за Договором підряду № 1612/2020 від 16.12.2020 року не виконаними;
- визнати Договір підряду № 1612/2020 від 16.12.2020 року розірваним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 відкрито провадження у справі №910/113896/21, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.10.2021.
29.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що безпідставно завищено розмір витрат на правову допомогу.
Позивач відповіді на відзив не надав, наведених заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог не спростовував.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2021 судом оголошено перерву до 27.10.2021.
Протокольною ухвалою суду від 27.10.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2021.
24.11.2021 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (замовник) було укладено договір підряду №1612/2020, згідно пункту 2.1 якого в порядку і на умовах договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати за завданням замовника роботи по виконанню зварювальних робіт чотирьох встановлених бункерів приймання MAVITEC згідно додатку 1, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи і здійснити розрахунки за договором.
Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна робіт є договірною. Вартість робіт по цьому договору визначається додатками до договору (договірна ціна), складених на підставі наданої документації. Сумарна вартість робіт по договору дорівнює сумарній вартості всіх додатків до договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору для забезпечення виконання робіт замовник сплачує підряднику аванс згідно додатків до договору, на підставі рахунку - фактури, отриманого від підрядника.
Пунктами 5.3 договору встановлено, що замовник здійснює оплату за фактично виконані підрядником роботи не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від підрядника рахунку, складеного на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт встановленої форми та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ - 3.
Відповідно до пункту 7.2 договору замовник протягом трьох робочих днів з дня отримання акту виконаних будівельних робіт підписує і направляє підряднику один оригінальний примірник цього акту, або надає підряднику мотивовану відмову від підписання цього акту протягом строку, встановленого сторонами для його підписання. В разі ненадання письмової відмови від підписання акту виконаних робіт, згідно термінів, передбачених договором, акт рахується підписаним і підлягає оплаті.
Відповідно до пункту 9.4 договору у випадку порушення строків оплати вартості робіт, узгоджених сторонами в договорі та (або) в додаткових угодах до договору, замовник зобов'язується сплатити підряднику, за його письмовою вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати пені, від суми невиконаного замовником зобов'язань.
Додатком №1 "Договірна ціна" від 16 грудня 2020 року сторони погодили, що вартість робіт складає 179000,00 грн., в т.ч. ПДВ 29833,34 грн.
Строк виконання робіт складає 30 календарних днів. Початок робіт запланований на період з 18 грудня 2020 року, після отримання авансу в розмірі 51% від вартості робіт в сумі 90000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.
21 грудня 2020 року позивач виписав рахунок на оплату №210 на суму 90000,00 грн.
28 грудня 2020 року позивачем видано рахунок №214 на сплату 89000,00 грн.
ТОВ "Прогрес ВР" свої зобов'язання щодо авансового платіжу виконав частково, сплативши 24 грудня 2020 року суму 50000,00 грн. (призначення платежу - оплата за роботи по виконанню зварювальних робіт згідно рах. №210 від 21 грудня 2020 року.
Згідно акта виконаних робіт №07/12 на суму 179000,00 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами 19 січня 2021 року та завірені їх печатками, позивач приступив до виконання підрядних робіт і виконав їх у повному обсязі.
Після підписання сторонами акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 19 січня 2021 року, відповідач 19 січня 2021 року сплатив позивачу кошти в сумі 25000,00 грн., 19 лютого 2021 року в сумі 5000,00 грн., 31 березня 2021 року в сумі 9500,00 грн. з призначенням платежу: оплата за роботи по виконанню зварювальних робіт згідно рах. №210 від 21 грудня 2020 року.
Позивач звертаючись до суду із позовом в якості обґрунтування позовних вимог посилається на фотофіксацію неякісно виконаних підрядних робіт по Договору та істотність порушення Відповідачем
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 49 442,00 гривень в якості відшкодування витрат по усуненню недоліків робіт силами третьої особи через невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р., і, в той же час, просить визнати такі роботи за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р. невиконаними та незакінченими станом на 20.01.2021р.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, при укладенні договору підряду № 1612/2020 від 16.12.2020сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.
Судом встановлено, що позивач кількість та якість робіт перевірив, підписавши відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) без зауважень та заперечень, що не спростовувалося стороною позивача. Матеріали справи не містять мотивованої відмови позивача від приймання виконаних відповідачем робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
Відповідно до ст. 860 ЦК України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі - продажу.
Пунктом 8.2 договору визначено, що гарантійний термін за договором складає 12 календарних місяців від дати підписання сторонами акту виконаних будівельних робіт.
В позовній заяві, із посиланням на розділ 8 договору «Гарантійні зобов'язання», позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань за договором, був вимушений залучити третю особу ТОВ «ТБ «Інжиніринг» для усунення недоліків та витратив для усунення недоліків суму у розмірі 49 442,00 гривень.
Щодо вимог про визнання робіт за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р. незакінченими та невиконаними станом на 20.01.2021р. позивач вказує, що Акт виконаних робіт № 07/21, підписаний сторонами, «не відображає реальних обставин» та не підтверджує проведення господарської операції.
Таким чином, у разі, якщо, як стверджує позивач, підрядні роботи не були закінчені та не були виконані, а перебіг гарантійного строку починається з дня передання виконаних робіт, то, відповідно, відсутні підстави для виконання відповідачем гарантійних зобов'язань за договором у вигляді усунення недоліків, а також відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування витрат на усунення таких недоліків силами третьої особи.
Щодо недоліків у виконаних роботах, застосування ст. 853 ЦК України до спірних правовідносин
Відповідач приступив до виконання робіт та виконав їх належним чином на загальну суму 179 000,00 гривень, що підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2021 року, підписаними сторонами без зауважень та без будь-яких застережень.
Крім того, здійснення позивачем часткових платежів після передачі виконаних робіт та підписання акта виконаних робіт, а саме платежі: від 19.01.2021р. - на суму 25 000,00 грн., від в19.02.2021р. - на суму 5 000,00 грн, від 31.03.2021р. - на суму 9 500,00 грн, свідчать про належне виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем.
Відповідно до ст. 853 ЦК України:
замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України);
замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2 ст. 853 ЦК України);
якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. З ст. 853 ЦК України);
у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).
Відповідно до статті 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Зі змісту ст. 859 ЦК України слідує, що основною відмінністю гарантійного випадку є те, що роботи на момент прийняття були виконані якісно, а в процесі експлуатації відбулося погіршення якості виконаних робіт, що зумовило позбавлення замовника очікуваного результату підрядних робіт в межах гарантійного строку.
Таким чином, в предмет доказування в цій частині входить встановлення причини та можливості виявлення неякісно виконаних робіт: у випадку їх існування на момент прийняття робіт - правові наслідки прийняття підрядних робіт та наслідки виявлення недоліків після їх прийняття врегульовані ст. 853 ЦК України: у випадку виявлення недоліків в процесі експлуатації результату підрядних робіт застосовуються положення щодо гарантійних зобов'язань підрядника.
Позивач обґрунтовує позов щодо наявності недоліків у виконаних роботах посиланням на лист ТОВ «Фіднова» № 17/21 від 23.03.2021р., а також фотокартками.
В листі ТОВ «Фіднова» № 17/21 від 23.03.2021р. вказує, що на стадії прийняття робіт ним, як замовником /договір № 10/06/20 від 10.06.2020р., укладений між позивачем та ТОВ «Фіднова»), було оглянуто результат виконання певних робіт та відмовлено позивачу у підписанні Акта прийому - передачі виконаних робіт через наявність невідповідностей.
На фотокартках, долучених позивачем до матеріалів справи, містяться зображення певних елементів металевих конструкцій із вказівкою на невідповідності.
З аналізу листа ТОВ «Фіднова» № 17/21 від 23.03.2021р. та фотокарток слідує, що ці невідповідності були виявлені ТОВ «Фіднова» при звичайному огляді.
Натомість, позивач, приймаючи виконані відповідачем роботи в січні 2021 року, не заявив жодних зауважень до виконаних робіт, не надав мотивовану відмову від підписання Акта, а навпаки, підписав Акт виконаних робіт за січень 2021 року без будь-яких застережень, хоча, з огляду на вищезазначені документи (лист ТОВ «Фіднова № 17/21 від 23.03.2021р., фотокартки), такі недоліки у роботах, у разі дійсно їх наявності, могли б бути виявлені позивачем при звичайному огляді.
Тобто, недоліки, на які посилається позивач, не є гарантійними недоліками, оскільки можлива невідповідність результату підрядних робіт не є наслідком його експлуатації та могла б бути виявлена в процесі прийняття робіт позивачем.
Таким чином, обов'язок прийняття робіт, їх перевірка та виявлення недоліків покладено саме на позивача і цей обов'язок залежав від волевиявлення останнього. Позивач, прийнявши від відповідача без зауважень щодо якості виконані роботи, не зазначивши про недоліки, які могли бути виявлені при звичайному способі прийняття, у порядку та строки, встановлені договором та законом, втратив право заявляти про такі недоліки згідно з ч. 2 ст. 853 ПК України.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в постанові № 910/5253/19 від 15.10.2020р.. в постанові № 910/13725/16 від 15.03.2018р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 17.06.2021р. у справі №906/462/21, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021р., частково задовольнив позов ТОВ "Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» до ТОВ «Прогрес ВР» про стягнення заборгованості, а також встановив, що «факт виконання підрядних робіт на загальну суму 179000,00 грн. позивач підтверджує актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2021 року. Жодних зауважень чи заперечень щодо оформлення документів, відповідно до яких передаються виконані роботи, чи зауважень відносно якості (відповідності умовам договору) робіт, відповідач в день їх прийняття не висунув, що вказує на те, що відповідач втратив право посилатися на будь-які недоліки у виконаній роботі».
В постанові від 28.09.2021р. у справі № 906/462/21 суд апеляційної інстанції робить висновок відносно того, що «підписання відповідачем без заперечень та зауважень Акта та Довідки свідчить про прийняття відповідачем робіт без зауважень та заперечень, в тому числі, щодо передачі всієї необхідної документаиії та виконання дій, які є передумовою для прийняття відповідачем таких робіт (відсутність документів на підтвердження права позивача здійснювати діяльність по зварювання бункерів, відсутність документів про хід виконання робіт та про їх завершення, порушення умов спеціального законодавства)».
Таким чином, обставини прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р. без будь-яких зауважень та передачі всієї необхідної документації встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, та не потребують доказування у даній справі.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане вище судове рішення, набрало законної сили у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №906/462/21, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
Щодо вимоги про відшкодування витрат на усунення недоліків силами третьої особи
Як було зазначено вище, вказані позивачем недоліки, в першу чергу, не є гарантійним випадком, окрім іншого, позивачем не було дотримано вимог розділу 8 договору.
Відповідно до п. 8.2 договору гарантійний термін за договором складає 12 календарних місяців від дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що протягом гарантійного терміну підрядник зобов'язаний за свій рахунок, негайно усувати всі недоліки і дефекти якості робіт, що виявлені замовником та зафіксовані в акті підписаному представниками замовника та підрядника і є наслідком неякісного виконання підрядником робіт, допущення ним помилок.
Відповідно до п. 8.4 договору у випадку відмови підрядника усувати недоліки, які виникли в період гарантійного строку, замовник має право усунути такі недоліки власними силами чи/або із залученням третіх осіб, при цьому підрядник зобов'язаний компенсувати замовнику всі понесені витрати. Відмовою усувати недоліки сторони погодились вважати (окрім прямої відмови) бездіяльність підрядника протягом більше п'яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги та складання акта, підписаного обома сторонами, про необхідність усунення недоліків.
Позивач вказує, що при передачі ним, як підрядником за договором № 10/06/20 від 10.06.2020р., виконаних робіт ТОВ «Фіднова», як замовнику за договором № 10/06/20 від 10.06.2020р., останнім було виявлено певні невідповідності у виконаних роботах.
З метою усунення цих недоліків позивачем було залучено ТОВ ТБ «Інжиніринг», оформлено Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 15 від 30.06.2021р. на суму 49442,00 гривень.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки, що дорівнюються вартості витрат, які поніс позивач для відновлення свого порушеного права.
Проте, сторонами при укладанні договору погоджено спеціальний порядок фіксації недоліків в роботах, а саме:
складання двостороннього акта;
встановлено, що право усувати недоліки власними силами або із залученням третіх осіб позивач набуває лише у випадку відмови відповідача усувати такі недоліки протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги та складання акта, підписаного обома сторонами, про необхідність усунення недоліків.
Двосторонній акт про виявлення недоліків сторонами не складався, з відповідною вимогою позивач до відповідача не звертався, що, в свою чергу, виключає і сам факт відмови відповідача усувати недоліки.
Відтак, позивачем в даному випадку не був дотриманий порядок виявлення та фіксації недоліків робіт протягом гарантійного періоду, і строк усунення таких недоліків, з огляду на відсутність в матеріалах справи дефектного акту, на момент розгляду даної справи не настав.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 1612/2020 від 16.12.2020р., відшкодування збитків за рахунок останнього має визначатись, виходячи з правил, якими регулюються правовідносини, пов'язані з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань.
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.
Позивач вказує, що ним було понесено витрати у розмірі 49 442,00 гривень в якості оплати послуг третьої особи, ТОВ «ТБ «Інжиніринг», по усуненню недоліків в роботах, про що складено Акт здачі - приймання робі т № 15 від 30.06.2021р.
Відповідно до ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Як було зазначено вище, п. 8.4 договору надає право позивачу усувати недоліки власними силами або силами третьої особи лише у випадку відмови відповідача усунути недоліки протягом 5-ти робочих днів з дня отримання письмової вимоги позивача та складання двостороннього акта.
Оскільки відповідач не надавав відмову від усунення недоліків, так само як і самого дефектного акта сторони не складали, то позивачем без належних правових підстав було залучено третю особу.
Також, при поданні позову, на виконання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач не надав доказів оплати робіт (понесених ним витрат) ТОВ «ТБ «Інжиніринг» за Актом № 15 від 30.06.2021р.
Відносно самого Акта № 15 від 30.06.2021р., оформленого між позивачем та ТОВ «ТБ «Інжиніринг», слід звернути увагу на наступне.
Як зазначено в самому Акті № 15 від 30.06.2021р., його було складено між позивачем та ТОВ «ТБ «Інжиніринг» на підставі договору № 08/02/2021 від 08.02.2021р., тоді як зауваження до робіт ТОВ «Фіднова» датуються пізніше, а саме 23.03.2021р.
Тобто, станом на день укладання між позивачем та ТОВ «ТБ Інжиніринг» договору № 08/02/2021 позивачу не було відомо про недоліки, і виконання робіт за Актом № 15 від 30.06.2021р. на підставі договору № 08/02/2021 від 08.02.2021р. не свідчить про виконання робіт по усуненню недоліків.
В Акті № 15 від 30.06.2021р. вказано, що ТОВ «ТБ «Інжиніринг» проведено зварювальні роботи в бункерах ІІМ01, КМ02,ІІБ 01ДМ03.
Виходячи з викладеного, недоліки, про які зазначає позивач в листі № 13 від 25.03.2021р., з урахуванням положень п.4.8, п. 4.9 ГОСТ 18442-80, а тим більше щодо надання документів, не потребують усунення їх шляхом проведення зварювальних робіт, а тому Акт № 15 від 30.06.2021р. не підтверджує обставин того, що залучена позивачем третя особа проводила роботи з усунення недоліків.
Таким чином, позивач жодним належним, достатнім, достовірним та допустимим доказом не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування відповідачем збитків.
Щодо позовних вимог про визнання договору розірваним, визнання робіт невиконаними та незакінченими станом на 20.01.2021р.
Як було зазначено вище, відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та виконав роботи в повному обсязі та у відповідності до умов договору, а позивач, в свою чергу, такі роботи прийняв, про що сторони оформили акт виконаних робіт № 07/21 від 19.01.2021р. без жодних зауважень та застережень позивача.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.06.2021р. у справі № 906/462/21, постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2021р. у справі № 906/462/21 встановлено належне виконання відповідачем підрядних робіт, безпідставність тверджень позивача щодо недоліків з огляду на вимоги ч. 2 ст. 853 ЦК України та наявність підстав для стягнення на користь відповідача суми заборгованості за виконані роботи за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р.
Таким чином, твердження позивача про істотність порушення спірного договору як підстави для розірвання договору, а також вимоги про визнання робіт невиконаними та незакінченими станом на 20.01.2021р. є необґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді штрафу
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 9.4 договору у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, визначених цим договором, додатками до нього, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику, за письмовою вимогою останнього, неустойку у вигляді штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати пені від вартості робіт за кожен день прострочення.
Строки виконання робіт сторони передбачили в п. 4.1 договору та Додатком № 1 до договору № 1612/2020 від 16.12.2020 року.
Пункт 4.1 договору передбачає, що підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надходження авансу від замовника в розмірі, вказаному в додатках до цього договору на поточний рахунок підрядника.
Додатком № 1 до договору визначено, що строк виконання робіт складає ЗО календарних днів. Початок робіт запланований на період з 18.12.2020р., після отримання авансу у розмірі 51% від вартості робіт в сумі 90 000,00 гривень, в т.ч ПДВ 15 000,00 гривень.
Підрядні роботи були виконані відповідачем в повному обсязі у відповідності до договору № 1612/2020 від 16.12.2020р. та прийняті позивачем, про що сторони оформили 19.01.2021р. Акт виконаних робіт № 07/21.
Тобто, роботи були виконані відповідачем в строк, передбачений Додатком № 1 до договору підряду, а саме в межах 30 -ти календарних днів від орієнтовної дати початку робіт 18.12.2020р.
Підсумовуючи викладені вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 49 442,00 гривень в якості відшкодування витрат по усуненню недоліків робіт силами третьої особи через невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р.,, про визнання робіт за договором № 1612/2020 від 16.12.2020р. невиконаними та незакінченими станом на 20.01.2021р., розірвання договору задоволенню не підлягають, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних вимог Позивача.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 13.12.2021
Суддя М.О. Лиськов