ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2021Справа № 910/15955/21
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/15955/21
За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"
про стягнення 12589,39 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" (далі - відповідач) про стягнення 12589,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору на виконання робіт №1942 від 31.07.2008, не здійснив повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг у розмірі 11097,60 грн, 3% річних у розмірі 422,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 1069,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15955/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 30/1.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 була отримана відповідачем - 12.10.2021.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
31.07.2008 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (далі - замовник) та Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - виконавець) було укладено договір на виконання робіт №1942 (далі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе виконання робіт по наданню та інформаційно-технічному супроводженню програмного забезпечення виконавця на ПК замовника відповідно до додатку № 1 до договору.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору, замовник зобов'язаний своєчасно, протягом 5-ти днів з дня отримання, розглядати надані виконавцем на підпис акти виконаних робіт та, у відповідності до умов договору, оплачувати вартість виконаних робіт. В разі не отримання від замовника протягом п'яти робочих днів по завершенню кожного календарного місяця письмових зауважень щодо виконаних робіт, обумовлених п. 1.1 договору, роботи вважаються виконаними належним чином.
Згідно з пунктом 3.1 договору, місячна вартість робіт, обумовлених даним договором, визначається згідно додатку №1, який, за домовленістю сторін, може бути змінений в разі впровадження нових задач чи зміні витрат на виконання робіт.
Виконані виконавцем роботи оплачуються замовником шляхом безготівкового розрахунку на основі, узгодженого сторонами, акта виконаних робіт та по пред'явленню платіжної вимоги-доручення (пункт 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що вартість робіт, що обумовлені в акті виконаних робіт, оплачується замовником протягом одного місяця з дня отримання акта.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору, термін дії договору встановлюється з 01.07.2008 року до 31.12.2008 року. Якщо за місяць до припинення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про зміни його умов, він вважається пролонгованим на тих же умовах на кожен наступний рік.
Доказів припинення дії договору сторонами під час розгляду справи суду не надано, а отже він є діючим і приймається судом.
Додатком №1 до договору сторони погодили розрахунок вартості послуг за календарний місяць по КП УЖГ «Печерськжитло» та визначили вартість наданих послуг за місяць в сумі 693,60 грн з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надало обумовлені договором послуги на загальну суму 11097,60 грн у період з вересня 2019 року по грудень 2020 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 335-16088 від 30.09.2019 на суму 693,60 грн, №335-18094 від 31.10.2019 на суму 693,60 грн, №335-20143 від 29.11.2019 на суму 693,60 грн, №335-22089 від 28.12.2019 на суму 693,60 грн, №335-860 від 31.01.2020 на суму 693,60 грн, №335-2668 від 28.02.2020 на суму 693,60 грн, №335-4695 від 31.03.2020 на суму 693,60 грн, №335-6563 від 30.04.2020 на суму 693,60 грн, №335-8205 від 29.05.2020 на суму 693,60 грн, №335-10148 від 30.06.2020 на суму 693,60 грн, №335-12068 від 31.07.2020 на суму 693,60 грн, №335-14088 від 31.08.2020 на суму 693,60 грн, №335- 16072 від 30.09.2020 на суму 693,60 грн, №335-18106 від 30.10.2020 на суму 693,60 грн, №335-20077 від 30.11.2020 на суму 693,60 грн та №335-22145 від 31.12.2020 на суму 693,60 грн, що підписані уповноваженим представниками сторін без заперечень та зауважень та скріплені печатками.
При цьому, враховуючи відсутність письмових зауважень з боку відповідача стосовно наданих позивачем послуг за актом приймання-передачі наданих послуг №335-20143 від 29.11.2019 на суму 693,60 грн, останній в силу положень пункту 2.3.3 договору вважається підписаним з боку замовника, а передані за ним послуги такими, що виконані належним чином.
Про належне виконання Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ним умов укладеного договору.
Позаяк, відповідач, в порушення своїх зобов'язань, повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим виник борг в сумі 11097,60 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що вартість робіт, що обумовлені в акті виконаних робіт, оплачується замовником протягом одного місяця з дня отримання акта.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих за договором послуг у встановлений договором строк належним чином не виконав.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині їх оплати підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 11097,60 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано за кожним актом окремо та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 422,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 1069,51 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за належний період прострочення, за розрахунком суду їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути суму інфляційних втрат у розмірі 1069,51 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення 12589,39 грн задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 30/1; ідентифікаційний код 03366569) на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (02192, місто Київ, вул. Космічна, будинок 12-А; ідентифікаційний код 04013755) основний борг у розмірі 11097 (одинадцять тисяч дев'яносто сім) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 422 (чотириста двадцять дві) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021
Суддя Т.В. Васильченко