ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2021Справа № 910/16362/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТІ ФАРМ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ»
про стягнення 54 720, 29 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАХТІ ФАРМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» про стягнення 54 720, 29 грн, з яких 54 014, 40 грн основного боргу, 599, 34 грн пені та 106, 55 грн 3% річних, а також просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 17 від 07.07.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені та 3% річних, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 12.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, приміщення 7015.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
04.11.2021 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника та ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
22.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
07.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШАХТІ ФАРМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» (покупець) було укладено договір поставки № 17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором поставити вироби медичного призначення, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором прийняти та оплатити таку продукцію.
Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, що визначається у видатковій накладній, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору продукція відвантажується покупцю на умовах DDP (Інкотермс 2000). Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною.
За умовами п. 4.5 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятий покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видатково-прибуткових накладних.
Ціна на товар, що поставляється постачальником, вказується у видаткових накладних постачальника (п. 6.1 Договору).
Пунктами 7.1, 7.2 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника вказаний в реквізитах постачальника в цьому Договорі.
Відстрочка оплати на кожну партію товару становить 60 (шістдесят) календарних днів, починаючи з дати фактичної поставки товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб на супровідній документації.
За порушення строків оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу від вартості неоплаченого товару (п. 8.4 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору, він вступає в дію з дати його укладення і діє до 31.12.2021.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, він відвантажив на користь відповідача товар на загальну суму 54 014, 40 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, 08 липня 2021 року позивачем поставлено відповідачеві товар:
- брильянтовий зелений Лікол, водно-спиртовий р-р 1%, 5 мл флакон-олівець у кількості 1650 одиниць на суму 22 506, 00 грн без ПДВ;
- йод Лікол, водно-спиртовий р-р 5%, 5 мл флакон-олівець у кількості 1650 одиниць на суму 22 506, 00 грн без ПДВ.
Загальна сума постачання становить 45 012, 00 грн без ПДВ (54 014, 40 грн з ПДВ).
Відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № ВН-098 від 08.07.2021, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками. Відповідальною особою за одержання товару з боку ТОВ «КАН-СТАЙЛ» був в.о. директора Кравченко М.В.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана позивачем видаткова накладна містить найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.
З урахуванням погодженого сторонами у п. 7.2 Договору, порядку розрахунків, граничним строком оплати за поставлений згідно видаткової накладної № ВН-098 від 08.07.2021 товар, є 06 вересня 2021 року.
Разом з цим, докази оплати за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 54 014, 40 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54 014, 40 грн є цілком обґрунтованими.
Керуючись пунктом 8.4 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 599, 34 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 106, 55 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені позивачем розрахунки пені та 3% річних є арифметично правильними, у зв'язку з чим вимоги підлягають задоволенні в заявленому розмірі.
Поряд із цим, позивач в позовній заяві просив зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Пунктом 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказаною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд констатує, що при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування, ніж встановлений законом.
Відтак, враховуючи наявність боргу, обмеження нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов до висновку про зазначення в рішенні про нарахування пені органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення до моменту виконання рішення згідно частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України:
Оскільки, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 07 вересня до 30 вересня 2021 року включно, суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування пені, починаючи з періоду не охопленого предметом позовних вимог (з 01 жовтня 2021 року), з визначенням граничного строку її нарахування до моменту виконання судового рішення, але не пізніше ніж до 07 березня 2022 року (шість місяців в моменту прострочення оплати - з 07 вересня 2021 року).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача в сумі 2 270, 00 грн.
Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, сума переплати в розмірі 109, 00 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, приміщення 7015; ідентифікаційний код 42456429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТІ ФАРМ» (61046, Харківська обл., м. Харків, вул. Автогенна, буд. 10; ідентифікаційний код 42758679) 54 014, 40 грн (п'ятдесят чотири тисячі чотирнадцять гривень 40 коп) основного боргу, 599, 34 грн (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 34 коп) пені, 106, 55 грн (сто шість гривень 55 коп) 3% річних та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені, починаючи з періоду не охопленого предметом позовних вимог (з 01 жовтня 2021 року), у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, але не пізніше ніж до 07 березня 2022 року.
Нарахування пені здійснювати за наступною формулою:
Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 13.12.2021.
Суддя О.С. Комарова