ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2021Справа № 910/12192/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА ЯКІСТЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ТРАНС БУД"
про стягнення 362284,51 грн
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА ЯКІСТЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ТРАНС БУД" про стягнення 362284,51 грн., з яких: 347112,93 грн - сума основного боргу, 1523,11 грн - 3% річних, 4612,34 грн - інфляційні втрати, 9036,13 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №2403/21-1 від 24.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
10.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 11.08.2021 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12192/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021.
Протокольною ухвалою від 23.09.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 23.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого судового засідання на 19.10.2021.
У підготовчому засіданні 19.10.2021 представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунків.
Протокольною ухвалою від 19.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
18.11.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи не скріплене електронним цифровим підписом, а тому клопотання не вважається таким, що підписане відповідачем (його представником). У зв'язку із наведеним, суд керуючись ст. 42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання.
Протокольною ухвалою від 18.11.2021 відкладено розгляд справи по суті на 02.12.2021.
02.12.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У своєму клопотанні представник зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник позивача у судове засідання 02.12.2021 не прибув. Проте від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У своєму клопотанні представник зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 02.12.2021 також не з'явився.
Ухвала суду від 18.11.2021 отримана відповідачем 30.11.2021, що підтверджується відомостями з Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0105481522613, а отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Частиною п'ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
24.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА ЯКІСТЬ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ТРАНС БУД" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №2403/21-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю товар, а покупець приймає на себе зобов'язання оплатити та прийняти товар в порядку визначеному даним договором.
Згідно із п.1.5. договору на замовлений покупцем товар, продавець виписує рахунок-фактуру, який є підставою для оплати замовлення.
Відповідно до п.2.4. договору приймання товару за кількістю, асортименту та якістю здійснюється в момент фактичної передачі товару на підставі товарно-супровідних документів. Підтвердження факту постачання товару є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно до п.3.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження товару, на підставі залізничних накладних (СМГС, ЦІМ) або на умовах, які можуть бути визначені в специфікаціях чи додатках до даного договору.
Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку прострочення строку оплати за отриманий товар покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення зобов'язання від загальної вартості неоплаченого товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умом договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1016583,80 грн, на підтвердження чого надав у матеріали справи видаткові накладні № 161 від 30.03.2021, №165 від 31.03.2021, №166 від 01.04.2021, №211 від 14.04.2021, № 214 від 15.04.2021, №278 від 26.04.2021, № 283 від 27.04.2021, №284 від 27.04.2021, № 285 від 27.04.2021, №286 від 27.04.2021, № 347 від 07.05.2021, № 353 від 08.05.2021, № 354 від 09.05.2021, №355 від 10.05.2021, № 362 від 11.05.2021, № 363 від 12.05.2021, № 380 від 12.05.2021, №383 від 13.05.2021, № 384 від 13.05.2021, № 394 від 14.05.2021, № 395 від 21.05.2021, №474 від 21.05.2021, № 475 від 22.05.2021, № 476 від 22.05.2021, № 477 від 23.05.2021, №478 від 23.05.2021, № 516 від 25.05.2021 та товарно-транспортні накладні № Р161 від 30.03.2021, № Р165 від 31.03.2021, № Р166 від 01.04.2021, № Р211 від 14.04.2021, № Р214 від 15.04.2021, № Р278 від 26.04.2021, № Р283 від 27.04.2021, № Р284 від 27.04.2021, №Р285 від 27.04.2021, № Р286 від 27.04.2021, № Р347 від 07.05.2021, № Р353 від 08.05.2021, № Р354 від 09.05.2021, № Р355 від 10.05.2021, № Р362 від 11.05.2021, № Р363 від 12.05.2021, № Р380 від 12.05.2021, № Р383 від 13.05.2021, № Р384 від 13.05.2021, №Р394 від 14.05.2021, № Р395 від 21.05.2021, № Р474 від 21.05.2021, № Р475 від 22.05.2021, № Р476 від 22.05.2021, № Р477 від 23.05.2021, № Р478 від 23.05.2021, № Р516 від 25.05.2021.
Оскільки відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 347112,93 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 347112,93 грн.
Також у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував пеню у сумі 9036,13 грн, 3% річних у сумі 1523,11 грн та інфляційні втрати у сумі 4612,34 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними позивач у період з 30.03.2021 по 25.05.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 1016583,80 грн
Видаткові накладні № 161 від 30.03.2021, №165 від 31.03.2021, №166 від 01.04.2021, №211 від 14.04.2021, № 214 від 15.04.2021, №278 від 26.04.2021, № 283 від 27.04.2021, №284 від 27.04.2021, № 285 від 27.04.2021, №286 від 27.04.2021, № 347 від 07.05.2021, № 353 від 08.05.2021, № 354 від 09.05.2021, №355 від 10.05.2021, № 362 від 11.05.2021, № 363 від 12.05.2021, № 380 від 12.05.2021, №383 від 13.05.2021, № 384 від 13.05.2021, № 394 від 14.05.2021, № 395 від 21.05.2021, №474 від 21.05.2021, № 475 від 22.05.2021, № 476 від 22.05.2021, № 477 від 23.05.2021, №478 від 23.05.2021, № 516 від 25.05.2021 підписані відповідачем без заперечень на зауважень.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно до п.3.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково на суму 669470,87 грн, що підтверджується наданими позивачем у матеріали справи платіжними дорученнями.
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, заборгованість відповідача перед позивачем утворилася за видатковими накладними № 384 від 13.05.2021, № 394 від 14.05.2021, № 395 від 21.05.2021, №474 від 21.05.2021, № 475 від 22.05.2021, № 476 від 22.05.2021, № 477 від 23.05.2021, №478 від 23.05.2021, № 516 від 25.05.2021 та становить 347112,93 грн.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 347112,93 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 347112,93 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 347112,93 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 347112,93 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 9036,13 грн, 3% річних у сумі 1523,11 грн та інфляційні втрати у сумі 4612,34 грн.
Згідно із розрахунків викладеного позивачем у позові та наданого до суду разом із клопотанням від 19.10.2021, судом встановлено, що нарахування пені здійснено за періоди з: 28.05.2021 по 23.07.2021, з 29.05.2021 по 23.07.2021, з 05.06.2021 по 23.07.2021, з 06.06.2021 по 23.07.2021, з 07.06.2021 по 23.07.2021, з 08.06.2021 по 23.07.2021, з 09.06.2021 по 23.07.2021;
нарахування 3% річних здійснено за періоди з: 28.05.2021 по 27.07.2021, з 29.05.2021 по 27.07.2021, з 05.06.2021 по 27.07.2021, з 06.06.2021 по 27.07.2021, з 07.06.2021 по 27.07.2021, з 08.06.2021 по 27.07.2021, з 09.06.2021 по 27.07.2021;
нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем на заборгованість за видатковою накладною № 384 від 13.05.2021 за період з травня по червень 2021 року, за видатковими накладними: № 394 від 14.05.2021, № 395 від 21.05.2021, №474 від 21.05.2021, № 475 від 22.05.2021, № 476 від 22.05.2021, № 477 від 23.05.2021, №478 від 23.05.2021, № 516 від 25.05.2021 - за червень 2021 року.
Судом встановлено, що при нарахуванні пені та 3% річних за видатковими накладними № 475 від 22.05.2021, № 476 від 22.05.2021, № 477 від 23.05.2021, №478 від 23.05.2021 позивачем не враховані вимоги ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно із якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України нарахування пені та 3% річних на заборгованість за видатковими накладними: № 475 від 22.05.2021 (останній день оплати 05.06.2021), №476 від 22.05.2021 (останній день оплати 05.06.2021), № 477 від 23.05.2021 (останній день оплати 06.06.2021), №478 від 23.05.2021 (останній день оплати 06.06.2021) слід здійснювати з 08.06.2021.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 6.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку прострочення строку (терміну) оплати за отриманий товар, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання від загальної вартості поставленого товару.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що сума пені становить 6947,23 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Враховуючи зазначене, нарахування позивачем за травень 2021 року інфляційних втрат на заборгованість за видатковою накладною № 384 від 13.05.2021, строк оплати за якою настав 28.05.2021, є помилковим.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 693,68 грн та 3% річних - 1503,46 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА ЯКІСТЬ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ТРАНС БУД" (01011, місто Київ, вул. Рибальська, будинок 13, ПРИМІЩЕННЯ 4, ідентифікаційний код 43932571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА ЯКІСТЬ" (02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 59, ідентифікаційний код 40259205) заборгованість у сумі 347112,93 грн, пеню у сумі 6947,23 грн, 3% річних у сумі 1503,46 грн, інфляційні втрати у сумі 693,68 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 5343,86 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.12.2021.
Суддя С. О. Турчин