ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2021Справа № 910/16443/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія
України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Відновлення»
про стягнення 113.213,25 грн
Представники сторін: не викликались
08.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Відновлення» про стягнення 113.213,25 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір про розміщення реклами № 123-32/3-УР від 26.07.2019, на підставі якого між позивачем та відповідачем підписано додаток № 2 від 30.08.2019, за умовами якого позивачем надано, а відповідачем в свою чергу прийнято послуги по розміщенню рекламних матеріалів на «Українське радіо» на період вересня 2019 року, тривалістю до 5640 секунд та визначено ціну за відповідні послуги, а саме 94.188,00 грн. У зв'язку викладеним позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № НТК000000105 від 30.08.2019 на суму 94.188,00 грн. 30.09.2019 позивачем було підписано та направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який відповідачем повернуто не було, а тому за відсутності заперечень в силу положень п. 2.1.6 договору послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником. Оскільки відповідачем кошти за надані послуги не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 113.213,25 грн, з яких 94.188,00 грн основного боргу, 1.878,60 грн пені, 11.510,85 грн інфляційних втрат та 5.635,80 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкрито провадження у справі № 910/16443/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 було 20.10.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105481309006 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 18.10.2021 (номер відправлення 0105481309006) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 26.11.2021 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Відновлення» (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (виконавець, позивач) було укладено договір про розміщення реклами № 123-32/3-УР (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги з розміщення реклами (далі - послуги), а замовник зобов'язується повністю сплачувати вартість послуг згідно умов цього договору та додатків.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 94.188,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 1.878,60 грн пені, 11.510,85 грн інфляційних втрат та 5.635,80 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках.
Додатком № 1 від 26.07.2019 до договору сторони визначили вартість послуг, що мають бути надані у серпні 2019 року у розмірі 60.120,00 грн, а саме розміщення в ефірі «Українське радіо» роліку «ПроОчі» у обсязі 3600 секунд.
Додатком № 2 від 30.08.2019 до договору сторони визначили вартість послуг, що мають бути надані у вересні 2019 року у розмірі 94.188,00 грн, а саме розміщення в ефірі «Українське радіо» роліку «ПроОчі» у обсязі 5.640 секунд.
Відповідно до п. 2.2.1 договору виконавець зобов'язався надавати послуги згідно умов цього договору та додатків до нього.
Згідно з п. 2.2.2 договору виконавець зобов'язаний складати акти в момент надання послуг, або, якщо це неможливо, відразу після закінчення надання послуг у відповідному календарному місяці, але в будь-якому разі не пізніше останнього календарного дня місяця в якому надавались послуги, а якщо це не можливо в першій робочий день місяця наступного за календарним місяцем в, якому були надані послуги.
Пунктом 2.2.3 договору визначено, що виконавець зобов'язаний надавати акти на підпис замовнику на наступний робочій день після їх складання.
Відповідно до п. 2.1.3 договору замовник зобов'язаний підписувати та скріпляти печаткою акти, отримані від виконавця та повертати виконавцю 1 (один) підписаний примірник акту не пізніші п'ятого числа місяця наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.
У випадку наявності обґрунтованих підстав для відмови у підписанні актів (акта), замовник в той же строк направляє виконавцю рекомендованим листом та факсом письмові обґрунтовані пояснення про причини такої відмови (п. 2.1.4 договору).
Згідно з п. 2.1.5 договору претензії замовника щодо належного надання послуг за цим договором можуть бути подані протягом п'яти календарних днів від дати надання послуг. У випадку, якщо у вказаний строк такі претензії не були заявлені, замовник втрачає право на заявлення таких претензій у майбутньому.
Пунктом 2.1.6 договору визначено, що у разі невиконання замовником п. 2.1.3 цього договору та ненадходження від замовника письмових заперечень у строк згідно п. 2.1.4 цього договору послуги вважатимуться наданими виконавцем належним чином та прийнятими замовником. У такому випадку виконавець на дублікаті акта зазначає таке: «Акт надіслано замовнику, однак у строк, вказаний у пункті 2.1.3 договору № 123-32/3-УР від 26.07.2019 не повернуто виконавцю, а також не надано жодних письмових зауважень, як це передбачає п. 2.1.4 вказаного договору».
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2019 сторонами складено акт приймання-передачі послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв відповідно до умов договору послуги по розміщенню рекламних матеріалів під назвою: Ролік «Про очі» на «Українське радіо» за період з 05.08.2019 по 23.08.2019, загальним хронометражем 3600 секунд, вартістю 60.120,00 грн.
Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі послуг від 30.09.2019, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв відповідно до умов договору послуги по розміщенню рекламних матеріалів під назвою: Ролік «Про очі» на «Українське радіо» за період з 02.09.2019 по 30.09.2019, загальним хронометражем 5640 секунд, вартістю 94.18,00 грн. Даний акт підписаний лише з боку позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що підписаний акт приймання-передачі від 30.09.2019 відповідач позивачу не повернув.
При цьому позивачем в якості доказів надіслання зазначеного акту приймання-передачі від 30.09.2019 подано фіскальний чек № 0136276 0123344, накладну № 0411956362997 та опис вкладення у цінний лист, які свідчать, що акт відправлено лише 29.09.2021.
Доказів того, що акт приймання-передачі від 30.09.2019 був вручений для підписання або надісланий відповідачу у строк визначений п. 2.2.3 договору позивачем не подано.
Позивачем взагалі не подано жодних доказів надіслання чи вручення цього акту відповідачу раніше ніж 29.09.2021.
Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0411956362997 вбачається, що відправлення адресату не вручено та 15.10.2021 повернуто поштовим відділенням зв'язку за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Згідно з п. 4.2 договору замовник оплачує послуги за цим договором шляхом внесення попередньої оплати за послуги у розмірі, що узгоджена сторонами у відповідному додатку та згідно якого виконавець здійснює розміщення реклами.
Терміни внесення попередньої оплати послуг визначається сторонами у відповідних додатках (п. 4.3 договору).
Пунктом 2 додатків № 1 від 26.07.2019 та № 2 від 30.08.2019 сторони узгодили наступний порядок розрахунків за договором: замовник сплачує виконавцю вартість послуг шляхом попередньої оплати в сумі вартості послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Відповідно до п. 4.4 договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідних рахунків, що виставляє виконавець.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки на оплату
№ НТК000000191 від 26.07.2019 на суму 60.120,00 грн;
№ НТК000000105 від 30.08.2019 на суму 94.188,00 грн.
Позивач зазначає, що вказані рахунки були вручені відповідачу в день підписання додатків № 1 від 26.07.2019 та № 2 від 30.08.2019, проте позивачем не підтверджено дану обставину жодними належними засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що рахунок № НТК000000105 від 30.08.2019 було надіслано лише 29.09.2021 разом з актом приймання-передачі від 30.09.2019, що підтверджується поданим описом вкладення у цінний лист від 29.09.2021 за № 0411956362997. Як зазначено вище дане відправлення поштовим відділенням зв'язку 15.10.2021 повернуто за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Відповідно до абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
За відсутності документального підтвердження поважності причин неотримання кореспонденції, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від її прийняття, а тому в силу ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України зазначені вище рахунок № НТК000000105 від 30.08.2019 разом з актом приймання-передачі від 30.09.2019 є врученими відповідачу 15.10.2021.
З огляду на викладене та в силу умов п. 2.1.6 договору послуги за актом приймання-передачі від 30.09.2019 вартістю 94.188,00 грн вважаються наданими позивачем належним чином та прийнятими відповідачем.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що умовами договору, додатками до нього та у рахунках на оплату сторонами не визначено строк виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг.
Оскільки строк виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг у договорі не встановлено виконавець вправі вимагати його виконання в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна претензія № 04.1-8.1.2/2247 від 13.08.2021, в якій позивач просив відповідача негайно погасити заборгованість за надані послуги в розмірі 94.188,00 грн, яка надіслана відповідачу 17.08.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 0131301 0121195 та описом вкладення у цінний лист за № 0411956275105.
Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0411956275105 вбачається, що відправлення адресату не вручено та 01.09.2021 повернуто за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Дана претензія не може бути прийнята судом в якості вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вона надіслана відповідачу раніше ніж надіслані відповідачу та отримані останнім рахунок № НТК000000105 від 30.08.2019 та акт приймання-передачі від 30.09.2019.
Разом з цим, у абз. 3 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, а також те, що рахунок вважається отриманим відповідачем 15.10.2021, останній мав виконати зобов'язання по сплаті наданих позивачем у вересні 2019 року послуг у строк до 22.10.2021 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 94.188,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг не подано.
Судом прийнято до уваги ту обставину, що позивачем рахунок № НТК000000105 від 30.08.2019 надіслано відповідачу до звернення позивача з позовом до суду, проте у зв'язку з неотриманням відповідачем кореспонденції рахунок вважається отриманим відповідачем під час розгляду справи, і тому суд вважає за можливе з метою захисту та поновлення прав позивача в межах даного судового провадження без нових звернень до суду задовольнити вимогу позивача про стягнення суми основного боргу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 94.188,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим договором останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від суми невиконаного та/або неналежним чином виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного виконання замовником.
Отже, наведеними нормами та договором передбачено, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за період коли мало місце прострочення виконання зобов'язання.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.878,60 грн пені, 11.510,85 грн інфляційних втрат та 5.635,80 грн 3% річних безпідставні та не підлягають задоволенню, оскільки нараховані за період коли строк виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг у відповідача ще не настав.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Відновлення» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 6, код ЄДРПОУ 43096094) на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 94.188 (дев'яносто чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн 00 коп. основного боргу, 1.888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова