ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2021Справа № 910/5337/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Окуджаві Г. Л., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий"
про визнання недостовірною інформацію, зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Ковтун А. М.
від відповідача: Дорошенко А. О.
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" (далі - ТОВ "ТК "Прямий", відповідач) про визнання недостовірною інформацію, зобов'язання вчинити певні дії.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.03.2021 року о 21:10 у мережі інтернет на веб-сайті відповідача за посиланням: htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros було розміщено статтю під назвою: "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос" наступного змісту:
"На сьогодні головною годівницею для Офісу президента є державне підприємство "Енергоатом". Про це в ефірі "Прямого" заявив народний депутат Гео Лерос.
"Головною годівницею, на сьогодні, Офісу президента є "Енергоатом". Це головна годівниця. Тому що два віцепрезиденти "Енергоатому" поставлені туди. Один - пан Якоб Хартмут - це ставленик Єрмака туди віцепрезидентом. А інший - Герман Галущенко - він був юристом у Деркача. Щоб ви розуміли, як це працює. За внутрішню безпеку там відповідає пан Россоха. Він працював в адвокатській фірмі пана Татарова. Всі свої" - сказав Лерос.
"Він зауважив, що ці люди не просто так зібралися - вони "зайшли в "Енергоатом" під час публікації "плівок Деркача".
"Це була плата за цю публікацію. Після того, як ці люди зайшли туди, пан Якоб Хартмут разом з Германом Галущенком завдали збитку державі на 2,4 мільярда гривень, продавши електроенергію по заниженій ціні компанії, афілійованій з Коломойським, "Юнайтед Енерджі". Після того, як я випустив сюжет, розклав це все по поличках, на наступний день НАБУ провело обшуки в "Енергоатомі". Відкрито на сьогодні п'ять кримінальних справ стосовно цього", - додав Лерос".
На думку позивача, вказана інформація є недостовірною та упередженою, такою, що містить ознаки дискредитації ДП "НАЕК "Енергоатом", а її поширення ганьбить ділову репутацію позивача.
У позові ДП "НАЕК "Енергоатом" просить:
- визнати недостовірною інформацію, розміщену на веб-сайті ТОВ "Телеканал "Прямий" за посиланням: htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros у вигляді наступних тверджень: "головною годівницею, на сьогодні, Офісу президента є державне підприємство "Енергоатом". Це головна годівниця. Тому що два віцепрезиденти "Енергоатому" поставлені туди. Один - пан Якоб Хартмут - це ставленик Єрмака туди віцепрезидентом. А інший - Герман Галущенко - він був юристом у Деркача. Щоб ви розуміли, як це працює. За внутрішню безпеку там відповідає пан Россоха. Він працював в адвокатській фірмі пана Татарова. Всі свої", - сказав Лерос. "Це була плата за цю публікацію. Після того, як ці люди зайшли туди, пан Якоб Хартмут разом з Германом Галущенком завдали збитку державі на 2,4 мільярда гривень, продавши електроенергію по заниженій ціні компанії, афільованій з Коломойським, "Юнайтед Енерджі". Після того, як я випустив сюжет, розклав це все по поличках, на наступний день НАБУ провело обшуки в "Енергоатомі". Відкрито на сьогодні п'ять кримінальних справ стосовно цього";
- зобов'язати ТОВ "ТК "Прямий" спростувати недостовірну інформацію про ДП "НАЕК "Енергоатом" та віце-президентів ДП "НАЕК "Енергоатом" шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого у цій справі судового рішення на веб-сайті відповідача в мережі інтернет за адресою: htps://www.prm.com не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти позову заперечив, зазначив, що у мережі інтернет за посиланням htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros відсутня стаття із заголовком: "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос", веб-сторінку за вказаною адресою не знайдено, а тому позивачем не підтверджено факту поширення відповідачем оскаржуваної інформації. Також вказав, що позивачем не доведено, що ТОВ "ТК "Прямий" є власником вказаного веб-сайту, а поширена інформація є недостовірною та призвела до порушення особистих немайнових прав позивача, при цьому відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" відповідач, як засіб масової інформації (телерадіорганізація), не несе відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих), зокрема, народних депутатів. Крім того, зазначив, що зазначені у спірній публікації вислови народного депутата України Гео Лероса є його оціночними судженнями, а не твердженнями відповідача про вчинення позивачем якихось конкретних діянь. Отже, на думку відповідача, заявником не доведено належними та допустимими доказами сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, що може бути підставою для спростування недостовірної інформації.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував заявлені ним позовні вимоги, просив їх задовольнити. Також зазначив про безпідставність доводів відповідача про недоведеність позивачем обставин, що він є власником веб-сайту, на якому було розміщено оскаржувану інформацію.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, вважав, що позов задоволенню не підлягає.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Установлено, що 23.03.2021 року о 21:10 у мережі інтернет на веб-сайті за посиланням: htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros було розміщено статтю під назвою: "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос".
Указана стаття була розміщена на веб-сайті ТОВ "ТК "Прямий", який є засобом масової інформації - загальнонаціональним телеканалом, що веде інформаційне мовлення у межах ефірного часу створюючи і поширюючи інформацію шляхом виробництва і розповсюдження програм і передач та у інші способи, що не суперечать законодавству України.
Позивач вважає поширену відповідачем у такий спосіб інформацію недостовірною наступного змісту: "Головною годівницею, на сьогодні, Офісу президента є державне підприємство "Енергоатом". Це головна годівниця. Тому що два віцепрезиденти "Енергоатому" поставлені туди. Один - пан Якоб Хартмут - це ставленик Єрмака туди віцепрезидентом. А інший - Герман Галущенко - він був юристом у Деркача. Щоб ви розуміли, як це працює. За внутрішню безпеку там відповідає пан Россоха. Він працював в адвокатській фірмі пана Татарова. Всі свої", - сказав Лерос. "Це була плата за цю публікацію. Після того, як ці люди зайшли туди, пан Якоб Хартмут разом з Германом Галущенком завдали збитку державі на 2,4 мільярда гривень, продавши електроенергію по заниженій ціні компанії, афілійованій з Коломойським, "Юнайтед Енерджі". Після того, як я випустив сюжет, розклав це все по поличках, на наступний день НАБУ провело обшуки в "Енергоатомі". Відкрито на сьогодні п'ять кримінальних справ стосовно цього".
Відповідно до положень ст. 200 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" визначено, що суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тобто, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року у п. 12 постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник вебсайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Відповідно до п. 1 розділу V "Опублікування інформації про структуру власності суб'єктів інформаційної діяльності" Порядку подання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги інформації про структуру власності, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2 від 21.01.2016 р. (далі - Порядок), суб'єкт інформаційної діяльності зобов'язаний розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію про свою структуру власності у складі документів, передбачених пунктом 1 (для телерадіоорганізацій) або пунктом 2 (для провайдерів програмної послуги) розділу II цього Порядку, з урахуванням особливостей, установлених цим розділом.
Пунктом 4 цього розділу Порядку передбачено, що інформація про структуру власності або пряме гіперпосилання на інформацію про структуру власності повинні бути розміщені на початковій (стартовій) сторінці офіційного веб-сайту суб'єкта інформаційної діяльності.
Як вбачається з інформаційного наповнення веб-сайту www.prm.ua, він позиціонує себе як сайт ТОВ "Телеканал "Прямий". Зокрема, зазначений веб-сайт у розділі "Структура власності" містить інформацію про структуру власників саме щодо ТОВ "Телеканал "Прямий". Інформація щодо структури власників ТОВ "Телеканал "Прямий" безпосередньо опублікована на веб-сайті за адресою: www.prm.ua/wp-content/uploads/2021/03/zvit-5.pdf.
Отже, суд вважає, що ТОВ "Телеканал "Прямий" є фактичним власником веб-сайту www.prm.ua, на якому було розміщено оспорюваний позивачем інформаційний матеріал, а тому ТОВ "Телеканал "Прямий" є належним відповідачем за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" про визнання недостовірною інформації.
Розглянувши обґрунтування позовних вимог в частині змісту процитованої у позові статті, яка на думку ДП "НАЕК "Енергоатом" містить недостовірну інформацію, що стосується позивача як юридичної особи та його віце-президентів - Якоба Хартмута і Германа Галущенка , що "завдали збитку державі на 2,4 мільярда гривень, продавши електроенергію но заниженій ціні компанії, афільованій з Коломойським, "Юнайтед Енерджі", суд зазначає наступне.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За змістом ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивачів;
3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як вже встановлено судом, 23.03.2021 року о 21:10 у мережі інтернет на веб-сайті відповідача за посиланням: htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros була розміщена стаття під назвою: "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос". Копія роздруківки вказаної статті у паперовому вигляді була долучена позивачем до матеріалів справи.
Отже, суд приймає до уваги факт поширення відповідачем інформації, що міститься у вказаній статті, шляхом опублікування її на своєму сайті за посиланням: htps://prm.ua/holovnoiu-hodivnytseiu-ofisu-prezydenta-ie-enerhoatom-leros.
При цьому та обставина, що за вказаним посиланням на час розгляду справи відсутня вказана позивачем веб-сторінка та будь-яка інформація на цій сторінці, не спростовує факту опублікування її відповідачем на своєму веб-сайті та підтверджується наявною у справі копією роздруківки статті "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос" з цього веб-сайту.
Щодо стосунку поширеної інформації до інтересів позивача, то суд встановив наступне.
Так, в обґрунтування вказаної обставини, позивач зазначає, що поширена у статті інформація стосується ДП "НАЕК "Енергоатом", оскільки у її тексті згадано найменування підприємства, а також прізвище та ім'я керівництва (віце-президентів) підприємства, на підтвердження чого позивач надав розпорядження Кабінету Міністрів України № 494-р та № 493-р від 06.05.2020 р. про призначення віце-президентами ДП "НАЕК "Енергоатом" Якоба Хартмута та Галущенка Г. В .
Однак, як вбачається зі змісту спірної статті, інформацію в якій позивач вважає недостовірною, у ній не вказувалось чітких відомостей (найменування, організаційно-правової форми, тощо) підприємтсва, яка стосується саме позивача - ДП "НАЕК "Енергоатом", стаття містить лише вислови, що стосуються "Енергоатому" та "Юнайтед Енерджі", а також ряду фізичних осіб ( Якоба Хартмута , Єрмака, Германа Галущенка , Деркача, Россохи , Татарова, Коломойського).
При цьому щодо Якоба Хартмута та Германа Галущенка у оспорюваній статті не зазначено конкретної інформації, що вони є віце-президентами ДП "НАЕК "Енергоатом". Лише зазначено, що Якуб Хартмут "поставлений віцепрезидентом туди", однак того, що дане судження стосується саме ДП "НАЕК "Енергоатом", такої інформації оспорювана стаття не містить, а Герман Галущенко зазначений у контексті того, що "він був юристом Деркача".
Крім того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про державну реєстрацію більше 15 юридичних осіб, у яких в назві міститься абревіатура "Енергоатом", зокрема: Дочірнє підприємство "Енергоатом-Дніпровське" ВАТ "Енергетична компанія "Енергоатом" (23796102), Южноукраїнський первинний осередок організації ветеранів війни, праці та збройних сил відокремленого підрозділу Южно-Української атомної електростанції Дочірнього підприємства Національно-атомно-енергетичної компанії "Енергоатом" (34597180), Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (24584661), Приватне підприємство "Енергоатом Електро Проект" (32444465), Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" (31844758), Закрите акціонерне товариство "Енергоатом" (25219871).
Отже, однозначно стверджувати, що спірна інформація, що була поширена 23.03.2021 відповідачем у статті, де йшлось про "Енергоатом", стосувалась саме позивача - ДП "НАЕК "Енергоатом" (ідентифікаційний код: 24584661), неможливо.
Щодо недостовірності поширеної інформації суд зазначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Статтею 277 Цивільного кодексу України визначено порядок спростування неправдивої інформації та, зокрема, передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Отже, за змістом статті 277 ЦК України у спорі про захист честі, гідності та ділової репутації, про спростування недостовірної інформації саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, її недостовірність, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права саме відповідачем, а не будь-якими іншими особами.
У той же час, позовна заява, крім тверджень позивача про те, що інформація є недостовірною, не містить належного обґрунтування, у чому саме полягає недостовірність оскаржуваної інформації, також позов не містить відповідних доказів на підтвердження того, що поширена відповідачем інформація є недостовірною.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з п. 19 вказаної постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним.
Судом встановлено, що наведена у спірній статті інформація є дослівним цитуванням народного депутата Гео Лероса, що була заявлена в ефірі телеканалу "Прямого". При цьому відповідач (телеканал «Прямий») є засобом масової інформації - телерадіоорганізацією, що здійснює мовлення на підставі ліцензії на мовлення, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у встановленому Законом України «Про телебачення і радіомовлення» порядку.
Як роз'яснив Верховний Суд України в абз. 4 пункту 12 постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009, у разі якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Отже, оскільки відповідач є засобом масової інформації (телерадіоорганізацією), то при розгляді даної справи слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації, а саме - Законом України «Про телебачення і радіомовлення».
Водночас, ст. 67 Закон України "Про телебачення і радіомовлення" визначає випадки, коли телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, зокрема, у разі: якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів.
За таких обставин, зважаючи на положення ч. 1 ст. 67 Закон України "Про телебачення і радіомовлення" та враховуючи, що викладена у спірній статті інформація є цитуванням народного депутата, висловлена на телебаченні під час прямого ефіру, відповідач звільняється від відповідальності за поширення такої інформації.
Щодо доводів позивача про те, що поширена відповідачем інформація спричинила порушення прав ДП "НАЕК "Енергоатом", то суд виходить з положень ч. 2 ст. 34 ГК України, за змістом яких дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 вказано, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.
У даному випадку, позивачем не наведено обставин та не подано доказів того, яким чином зміст поширеної відповідачем 23.03.2021 інформації вплинув на ділову репутацію ДП "НАЕК "Енергоатом" та які негативні наслідки (підтверджені відповідними доказами) для ділової репутації позивача спричинила викладена у статті інформація.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд, розглянувши основні доводи сторін та оцінивши надані ними докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами того, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, а також того, що вказана інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права,
Стосовно інших доводів учасників справи суд враховує усталену практику Європейського Суду, відповідно до якої у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України").
У справах "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010 р.), "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 277 ЦК України, а тому у позові ДП "НАЕК "Енергоатом" про визнання недостовірною інформації, слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "ТК "Прямий" спростувати недостовірну інформацію, поширену 23.03.2021 відповідачем у статті під назвою: "Головною "годівницею" Офісу президента є "Енергоатом" - Лерос", шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого у цій справі судового рішення на веб-сайті відповідача в мережі інтернет за адресою: htps://www.prm.com, суд вважає, що указана вимога також задоволенню не підлягає, виходячи з того, що вона є похідною від вимоги про визнання недостовірною поширеної інформації, у якій судом було відмовлено.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у позові ДП "НАЕК "Енергоатом" слід відмовити у повному обсязі.
Одночасно суд звертає увагу позивача на п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009, згідно з яким якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися відповідним законодавчо встановленим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову втрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" про визнання недостовірною інформації, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представників сторін 30 листопада 2021 року.
Повний текст рішення складений 10 грудня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.