ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.12.2021Справа № 910/14893/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент"
про стягнення 39 264,31 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Мон Інвестмент» про стягнення 39 264,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №15 по проспекту Гагаріна в м. Києві за період з лютого 2020 по квітень 2021 на суму 37 024,82 грн, з огляду на що просить стягнути з відповідача 37 024,82 грн основного боргу, 1 628,48 грн інфляційних втрат та 611,01 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху.
27.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/14893/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зважаючи на наявне в позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
З 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дніпровського району міста Києва, зокрема, в будинку № 15 по проспекту Гагаріна в місті Києві, що підтверджується переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежилі приміщення (літ. А), загальною площею 306,2 кв. м за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 15, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Мон Інвестмент» (код ЄДРПОУ 33638016).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» (в редакції, що діяла на момент виникнення боргу) суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Судом встановлено, що 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
17.08.2018 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа № ДЕЗ-1787 від 14.08.2018.
Проте, як зазначає позивач, обов'язку щодо укладення договору відповідачем виконано не було. При цьому, з лютого 2020 року по квітень 2021 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 37 024,82 грн. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати коштів за надані послуги з централізованого опалення у визначений період, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 37 024,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 628,48 грн та 3% річних у розмірі 611,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч.1. ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).
Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
З 29.12.2015 року облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по проспекту Гагаріна, 15 приладом комерційного обліку СВТУ 11Т (копія акту постановки приладу комерційного обліку приладів теплової енергії споживача наявний в матеріалах справи), готовим до опалювального сезону згідно акту №1104 про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалюваного сезону 2020-2021.
Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду у будинку № 15 по проспекту Гагаріна в місті Києві підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: № 10257 від 16.10.2020 підключення та № 3342/1 від 05.04.2021 відключення
Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.
Згідно довідки про дані будинку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (балансоутримувача будинку) опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача складає 306,20 м2.
З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за особовим рахунком №420160/3юр вбачається, що за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року відповідачем було спожито послуги з централізованого опалення на загальну суму 37 024,82 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відтак, строк виконання зобов'язань щодо сплати вартості наданих позивачем відповідачу послуг з централізованого опалення за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 37 024,82 грн, є таким, що настав.
При цьому, жодних доказів на підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення за спірний період матеріали даної справи не містять.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, а тому позовні вимоги про стягнення 37 024,82 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 628,48 грн та 3% річних у розмірі 611,01 грн у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості наданих послуг.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (Додаток до позовної заяви № 2 розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних) суд прийшов до висновку, що визначені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних (з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом по 01.08.2021) є обґрунтованими, однак, розрахунок 3% річних є арифметично неправильним, відтак зробивши перерахунок, суд зазначає, що обґрунтованою сумою 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача є 610,65 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Поряд з цим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1628,48 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; ідентифікаційний код: 33638016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код: 37739041) основний борг у розмірі 37 024 (тридцять сім тисяч двадцять чотири) грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 610 (шістсот десять) грн. 65 коп., та судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева