ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2021Справа № 910/11033/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1
до Антимонопольного комітету України
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Атаманюк Г.В.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд: скасувати рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 11.05.2021 №130-26.13/01-7165 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» (реєстрац. номер заяви в Комітеті №14-01/121-АМ від 14.04.2021) та зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 позовну заяву залишено без руху.
21.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 ГПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.09.2021.
17.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
19.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
14.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
14.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 14.09.2021 прибув представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 14.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.10.2021.
05.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 05.10.2021 прибув представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 05.10.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021.
03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тими обставинами, що представник позивача перебуває на лікарняному через коронавірусну інфекцію COVID-19, докази чого позивачем додано до клопотання.
У судове засідання 09.11.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в судове засідання не прибули.
За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом задоволено зазначене клопотання та оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2021.
22.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тими обставинами, що представник позивача не зможе бути присутнім у судовому засіданні 30.11.2021, оскільки, буде брати участь у судовому засіданні по справі № 910/7231/21, яке ухвалою Північного апеляційного господарського суду було призначено раніше, ніж засідання в даній справі.
У судове засідання 30.11.2021 прибув представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог. Представники позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин та не надано на їх підтвердження належних доказів, наявність яких в силу приписів Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення судового засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 30.11.2021, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 30.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Положеннями ст. 7 та ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Законом України «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.
Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, суд приходить до висновку, що відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Антимонопольного комітету України із Заявою про порушення провідними медіагрупами України - « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Заява), у якій просив: прийняти до розгляду заяву про порушення Медіагрупами законодавства про захист економічної конкуренції, про що повідомити заявника; прийняти розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення Медіагрупами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання колективним монопольним (домінуючим) становищем на ринку телевізійного мовлення; за результатами розгляду справи прийняти рішення, яким визнати вчинення Медіагрупами порушення законодавства та накласти на Медіагрупи штрафи у розмірі до 10 (десяти) відсотків доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) за фінансовий рік, що передує накладенню штрафу.
Листом Антимонопольного комітету України від 11.05.2021 № 130-26.13/01-7165 «Про розгляд заяви» вищевказану заяву залишено без розгляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що прийняття Комітетом рішення про залишення без розгляду Заяви у формі листа від 11.05.2021 № 130-26.13/01-7165 суперечить чинному порядку розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є незаконним та порушує право заявника як споживача на захист прав та інтересів в Антомонопольному комітеті України, відтак, просить суд скасувати рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 11.05.2021 №130-26.13/01-7165 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» (реєстрац. номер заяви в Комітеті №14-01/121-АМ від 14.04.2021) та зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що за результатом аналізу матеріалів Заяви Комітетом встановлено, що заявник не є конкурентом, постачальником чи покупцем послуг Медіагрупи, тобто, позивач не є належним заявником у розумінні законодавства про захист економічної конкуренції, а відтак, Рішення про залишення Заяви без розгляду є законним; позовна вимога щодо зобов'язання Комітету прийняти до розгляду Заяву є неефективним способом захисту, оскільки така вимога спрямована примусити суб'єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що відповідно до положень чинного законодавства є недопустимим.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. N 5 ( z0090-94 ) ( В редакції Розпорядження Антимонопольного комітету N 169-р ( z0471-98 ) від 29.06.98 ) встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
Відповідно до пункту 19 Правил розгляду справ заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.
Згідно з ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Абзацом третім пункту 17 Правил розгляду справ встановлено, що особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) або частини першої статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР), є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил.
Заяви осіб, які не мають права їх подавати згідно з абзацом третім цього пункту, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві (абзац 4 пункту 17 Правил розгляду справ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до Комітету із Заявою про порушення провідними медіагрупами України - « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, зазначив, що йому, як споживачу (абоненту) телекомунікаційної послуги провайдера програмної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» стало відомо, що протягом березня Товариство отримувало листи від Медіагруп про розірвання з травня 2021 року ліцензійних договорів, внаслідок чого канали Медіагруп будуть виключені з пакетів каналів Товариства та не будуть транслюватись глядачам. За інформацією зі ЗМІ причинами надсилання таких листів стало невдоволення проведенням Товариством у лютому 2021 року акції, за якою споживачі могли переглядати пакет каналів за 33 грн, тоді як за вимогами Медіагруп мінімальна ціна для споживачів мала би становити 99 грн. Така вимога, на переконання заявника є антиконкурентною, та є неправомірним втручанням в господарську діяльність провайдера, який, як самостійний суб'єкт господарювання самостійно визначає цінову та інші політики своєї діяльності. Крім того, «диктат» Медіагрупами ціни, яку мають пропонувати провайдери своїм абонентам впливає і на заявника, як кінцевого споживча послуги, оскільки його витрати для оплати послуг провайдера зростуть.
За наслідками розгляду Заяви, Комітетом було встановлено, що заявником не підтверджено, що дії відповідачів - Медіагруп, які, на думку заявника, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на його права. Так, у заяві описані відносини, які виникають між провайдерами програмних послуг, зокрема ТОВ «Мережа Ланет» та Медіагрупами. Заявник зазначає, що йому стало відомо зі ЗМІ про отримання ТОВ «Мережа Ланет» листів від Медіагруп про розірвання з травня 2021 року ліцензійних договорів. При цьому, за результатами аналізу матеріалів заяви встановлено, що заявник не є конкурентом, постачальником чи покупцем послуг Медіагруп. Заявник не має жодних договірних чи будь-яких інших правовідносин з Медіагрупами - відповідачами у заяві. Заявник є абонентом провайдера програмної послуги ТОВ «Мережа Ланет» і сплачує такому провайдеру плату. Організації мовлення здійснюють розповсюдження своїх програм, зокрема, шляхом надання дозволу (права) провайдерам програмної послуги на ретрансляцію своїх програм, що здійснюється на умовах укладених з такими провайдерами договорів. Провайдери програмної послуги, у свою чергу, на підставі укладених договорів сплачують кошти за надання права на ретрансляцію відповідних програм (роялті).
З огляду на встановлені обставини, Комітет прийшов до висновку, що заявник не є належним заявником у розумінні законодавства про захист економічної конкуренції у даній заяві.
При цьому, у Рішенні, що оформлене листом від 11.05.2021 № 130-26.13/01-7165, Комітет, також, зазначив, що ним з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі пункту 5 частини третьої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», надано ТОВ « 1+1 Інтернет», ТОВ «Медіа Група України», ТОВ «Старлайт Діджитал» та ТОВ «Національний контент центр» обов'язкові для розгляду від 29.04.2021 № 15-рк щодо утримання від вчинення дій з одночасного/синхронного безпідставного припинення договірних відносин з провайдерами програмної послуги, що можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розповсюдження програмної послуги.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
Приписами статті 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом. Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався. Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Тобто, провайдери програмної послуги отримують від організацій мовлення дозвіл на ретрансляцію їх програм шляхом укладання відповідного договору на умовах, визначених за згодою сторін.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами Комітету про те, що описані у Заяві обставини (розірвання договорів на ретрансляцію телеканалів, укладених ТОВ «Мережа Ланет» з Медіагрупами), це відносини, що виникли безпосередньо між ТОВ «Мережа Ланет» та Медіагрупами і пов'язані з порядком надання дозволу на використання прав інтелектуальної власності, зокрема, зі строком дії дозволу на таке використання.
При цьому, як було встановлено Комітетом та безпосередньо зазначено в Заяві позивачем, ОСОБА_1 не є конкурентом, постачальником чи покупцем послуг Медіагрупи, він є споживачем (абонентом) телекомунікаційної послуги провайдера програмної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет».
У свою чергу запропоновані споживачам провайдерами програмних послуг пакети програм, які формуються з телеканалів різних організацій мовлень (зокрема, і FOX, Viasat Ukraine, Discovery) є іншими послугами, аніж ті, що провардери купують безпосередньо в організації мовлення, оскільки, саме провайдери формують кінцеві пропозиції для своїх абонентів та вартість їх послуг.
Більше того, споживачі (абоненти) можуть отримати послугу з доступу до телеканалів не лише шляхом укладання договору з провайдером програмної послуги (кабельне, супутникове телебачення, IPTV), але й шляхом придбання пристрою, який підтримує стандарт Національної мережі ефірного цифрового телебачення (Т2) і надає можливість отримати безкоштовний доступ до 32 телеканалів, у тому числі телеканалів Медіагруп та через мережу Інтернет, уклавши договір із інтернет-провайдером про надання послуги доступу до Інтернету.
Відтак, після припинення договірних відносин між ТОВ «Мережа Ланет» та Медіагрупами, абоненти ТОВ «Мережа Ланет» не є обмеженими у доступі до телеканалів Медіагруп.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ОСОБА_1 при зверненні до Комітету не було підтверджено, що дії відповідачів (Медіагруп) можуть безпосередньо та негативно вплинути на його права.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що у прийнятті рішення, яке оформлене листом від 11.05.2021 № 130-26.13/01-7165 Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про скасування рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 11.05.2021 №130-26.13/01-7165 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» (реєстрац. номер заяви в Комітеті №14-01/121-АМ від 14.04.2021) та відповідно похідної позовної вимоги про зобов'язання розглянути вказану заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5, відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.12.2021
Суддя Ю.В. Картавцева