ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2021Справа № 910/17640/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали
господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 40 862, 05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 40 862, 05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі положень статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача виник обов'язок відшкодувати збитки понесені в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/17640/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.12.2021 представник відповідача подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Керуючи автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Гагаріна в місті Вовчанську Харківської області, ОСОБА_1 30.01.2015 здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на праві власності ОСОБА_3 .
Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 19.02.2015 у справі № 617/196/15-п ОСОБА_1 визнано винним у здійсненні ДТП.
Згідно з звітом про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ № 93 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням фізичного зносу становить 60 700, 54 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» згідно полісу № АІ/4141618.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна», останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
ОСОБА_3 та Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. 22.01.2016 уклали договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 передала Фізичній особі-підприємцю Шияну Д.С. усі права вимоги, що виникли у зв'язку з настанням ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги від 22.01.2016 передбачено, що Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. займає місце кредитора в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_3, від винної особи, страхової компанії або від відповідача, в передбачених Законом випадках.
Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається, складає 49 500, 00 грн.
Позивач та Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. 31.01.2016 уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-01/2016, за яким Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. передає позивачу усі права вимоги виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору.
Позивач набуває право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до додатку № 1 до договору № 5/31-01/2016 від 31.01.2016 позивач набув права вимоги виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» згідно полісу № АІ/4141618 за завдану ОСОБА_1 у ДТП шкоду.
За твердженням позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», порушуючи умови полісу № АІ/4141618 не здійснило виплату страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та із уточненням до заяви про грошові вимоги, в тому числі і за договором № 5/31-01/2016 від 31.01.2016 та страховим полісом № АІ/4141618 на суму 90 362, 05 грн. з яких: 49 500, 00 грн. - розмір завданого збитку, 4 003, 40 грн. - 3 % річних, 24 483, 65 грн. - інфляційні втрати, 12 375, 00 грн. - пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів, в тому числі за договором № 5/31-01/2016 від 31.01.2016 та страховим полісом № АІ/4141618.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
У зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату заборгованості, в тому числі за страховим полісом № АІ/4141618 на суму 90 362, 05 грн. з яких: 49 500, 00 грн. - розмір завданого збитку, 4 003, 40 грн. - 3 % річних, 24 483, 65 грн. - інфляційні втрати, 12 375, 00 грн. - пеня.
Відповідач виплатив позивачу 49 500, 00 грн. відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 30.01.2015 за участю транспортного засобу «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За твердженням позивача, відповідач лише частково виконав зобов'язання за полісом № АІ/4141618 та не виконав зобов'язання перед позивачем зі сплати 4 003, 40 грн. - 3 % річних, 24 483, 65 грн. - інфляційних втрат та 12 375, 00 грн. - пені, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що сплата 3 % річних, інфляційних втрат та пені не є обов'язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи.
Пунктом 20.3 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Тобто, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено обов'язкові умови для проведення відповідачем регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом або ліквідований, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом або його ліквідації; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання цих зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.17.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» - банкрута із грошовими вимогами, в тому числі за полісом № АІ/4141618 на суму 90 362, 05 грн. з яких: 49 500, 00 грн. - розмір завданого збитку, 4 003, 40 грн. - 3 % річних, 24 483, 65 грн. - інфляційні втрати, 12 375, 00 грн. - пеня.
Отже, в даному випадку, на підставі пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов'язків до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування.
Згідно пункту 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що нарахування здійснено вірно.
Відповідач у відзиві заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися у сторін на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
З огляду на наведене, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає відповідач.
Враховуючи, що страховика ліквідовано (ухвала Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18) у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, трьохрічний строк позовної давності для стягнення 3 % річних і інфляційних втрат та дату подання позову (27.10.2021), суд встановив, що звернення з позовними вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат здійснене у межах строку позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 003, 40 грн. - 3 % річних та 24 483, 65 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на річний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення неустойки, позивач міг скористатись своїм правом на звернення до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у розмірі 12 375, 00 грн. до 17.07.2020.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення пені 27.10.2021, тобто з порушенням річного строку позовної давності.
Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 12 375, 00 грн. - пені., у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Позивач та адвокат Терзі О.С. 26.10.2020 уклали договір про надання професійної правничої допомоги № 11/2020, за яким адвокат зобов'язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплачувати надані послуги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано додаткову угоду № 1 до договору № 11/2020 від 26.10.2020, акт надання послуг від 19.10.2021 на суму 5 000, 00 грн. та детальний опис робіт.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правової допомоги, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, бульвар Русанівський, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) 4 003 (чотири тисячі три) грн. 40 коп. - 3 % річних, 24 483 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 65 коп. - інфляційних втрат, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 1 582 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) грн. 53 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк