ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2021Справа № 910/11949/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" про розподіл судових витрат у справі №910/11949/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 4647721,84 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Григор'єва К.Є.;
від відповідача: Левицький С.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 4647721,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №53-129-01-20-02041 від 10.01.2020, оплату отриманого товару здійснив з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 792592,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 3855129,21 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» інфляційні втрати у розмірі 3855129,21 грн, 3% річних у розмірі 792592,63 грн та судовий збір у розмірі 69716,00 грн.
При цьому, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» у відповідності до приписів пункту 9 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9600,00 грн, а в судовому засіданні 12.11.2021 представником позивача заявлено усне клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення.
В судовому засіданні 12.11.2021 суд, у відповідності до приписів частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про призначення судового засідання для розподілу судових витрат на правничу допомогу на 30.11.2021.
У встановлений строк через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» надійшла заява про розподіл судових витрат, з доказами їх понесення.
В судовому засіданні 30.11.2021 позивач просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в повному обсязі, відповідач заперечив проти задоволення заяви, просив зменшити розмір витрат, з підстав їх не співмірності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з поданої заяви, позивач просить стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" понесені судові витрати у розмірі 9600,00 грн на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №201001 від 01.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" та адвокатом Григор'євою Катериною Євгенівною, копію додатку №10 від 01.07.2021 до договору про надання правової допомоги №201001 від 01.10.2020 «Опис завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг», копію акту №6 приймання-передачі послуг від 01.10.2021, копію довідки з банківського рахунку Григор'євої К.Є. про надходження 13.10.2021 оплати за послуги професійної правничої допомоги від ТОВ "НВП "Омега-Київ" у розмірі 9600,00 грн; ордер серії ВІ №1050506 від 19.07.2021 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2189.
Згідно пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №201001 від 01.10.2020 (далі - договір), адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі.
Умовами пункту 1.2 договору передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, в органах прокуратури, МВС та СБУ, Національної поліції, державної виконавчої служби, державної фіскальної/податкової служби, державними та приватними виконавцями, на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема, у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарження дій чи бездіяльності службових та посадових осіб; представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди, на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов та ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання, з правом підписувати та подавати документи; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.
Відповідно до пункту 4.2 договору, за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, клієнт оплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
01.07.2021 між клієнтом та адвокатом Григор'євою К.Є. підписано додаток №10 до договору про надання правової допомоги №201001 від 01.10.2020 «Опис завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг» (далі - додаток №10), в якому визначено зміст послуг адвоката, необхідних для надання правничої допомоги для захисту порушеного права клієнта в межах укладеного з відповідачем договору поставки №53-129-01-20-02041, а саме: підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви, відслідковування призначення до розгляду вартістю 3700,00 грн; виправлення недоліків позовної заяви (у разі необхідності), надання відповіді на відзив відповідача вартістю 1400,00 грн; представництво інтересів у трьох судових засіданнях вартістю 4500,00 грн.
При цьому, в пункті 2 додатку №10 сторони погодили, що гонорар адвоката визначається у фіксованому розмірі та становить 9600,00 грн.
В акті №6 приймання-передачі послуг від 01.10.2021 сторони підтвердили виконання (надання) вищевказаних послуг на загальну суму 9600,00 грн належним чином, жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін не має.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не співмірними до часу, витраченого адвокатом на підготовку і супровід справи в суді. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що представник позивача здійснював представництво свого клієнта в інших аналогічних справах, зокрема, у справі про стягнення основного боргу за тим же договором, що є предметом даного судового спору, а тому витрачений ним час на підготовку позовної заяви є завищеним, тим більш, що представником позивача не виконувалися усі роботи, вказані в переліку наданих послуг, зокрема, виправлення недоліків позовної заяви. Разом з цим, відповідачем ставиться під сумнів необхідність представництва позивача саме адвокатом, з підстав того, що позивач має у своєму штаті юрисконсультів, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).
При цьому, судом також враховано, що в додатку №10 від 01.07.2021 до договору про надання правової допомоги №201001 від 01.10.2020 «Опис завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг» та акті №6 приймання-передачі послуг від 01.10.2021 вказано про надання адвокатом послуги «виправлення недоліків позовної заяви (у разі необхідності), надання відповіді на відзив відповідача» вартістю 1400,00 грн, в той час як матеріалами справи №910/11949/21 підтверджується подання позивачем 20.09.2021 лише відповіді на відзив відповідача, а надання послуги з усунення недоліків позовної заяви представником позивача не здійснювалося у даній справі.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 7500,00 грн, що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеним.
Водночас, суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності у позивача необхідності використовувати послуги адвоката з огляду на наявність у нього штатних юрисконсультів, оскільки право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 23-рп/2009). Можливість ефективної реалізації конституційного права на професійну правничу допомогу, встановленого статтями 59 та 131-2 Конституції України, не може обмежується такими чинниками як наявність у позивача знань у сфері юриспруденції чи трудових відносин із особами, обізнаними у сфері права.
Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, 31, ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Омега-Київ» (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд.3, офіс 174; ідентифікаційний код 39035203) витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
2. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021.
Суддя Т.В. Васильченко