вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.12.2021м. ДніпроСправа № 904/4386/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", м. Сміла Черкаської області
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс", м. Дніпро
відповідача-2: Закритого акціонерного товариства "Назаровское", п. Степовий Назарівський район Краснодарського краю Російська Федерація
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро", м. Красноярськ Російська Федерація
про солідарне стягнення заборгованості в сумі 2 094 148, 46 російських рублів, що еквівалентно 750 606 грн. 63 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: Толмачева А.А., довіреність від 23.06.2021, представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.04.2021, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованість у розмірі 2 094 148, 46 російських рублів, що еквівалентно 750 606 грн. 63 коп. за курсом НБУ на 03.04.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору відступлення прав вимоги (цесії) від 24.12.2020 № 5 в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за товар, переданий по товарних накладних на загальну суму 2 094 148,46 російських рублів:
№ 150 від 03.05.2018 в сумі 273 776,92 російських рублів,
№ 151 від 03.05.2018 в сумі 263 799,16 російських рублів,
№ 154 від 03.05.2018 в сумі 187 979,43 російських рублів,
№ 155 від 03.05.2018 в сумі 26 195,54 російських рублів,
№ 156 від 03.05.2018 в сумі 282 825,00 російських рублів,
№ 165 від 22.05.2018 в сумі 219 931,25 російських рублів,
№ 167 від 22.05.2018 в сумі 248 179,93 російських рублів,
№ 169 від 22.05.2018 в сумі 313 101,60 російських рублів,
№ 174 від 22.05.2018 в сумі 278 359,63 російських рублів.
Ухвалою господарського суду від 30.04.2021 позовну заяву залишено без руху, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду: належні докази на підтвердження сплати судового збору в сумі 11 466 грн. 72 коп.; позовну заяву від 16.04.2021, з якою позивач звернувся до суду, складену українською мовою.
12.05.2021 позивачем до суду надана заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 03.08.2021 об 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті № 3-303 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1; з метою виконання судового доручення ухвалено направити на адресу Арбітражного суду Красноярського краю (660049, Росія, Красноярський край, м. Красноярськ, вул. Ленина, 1) нотаріально засвідчений переклад російською мовою наступних документів: ухвали про відкриття провадження у справі, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа, виклик (повідомлення) про день судового засідання; провадження у справі № 904/4386/21 зупинене.
26.07.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (660131, Російська Федерація, м. Красноярськ, вул. Ястинська, б. 18, кв. 150). В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що товариство є постачальником продукції на адресу ЗАТ "Назаровское" та цедентом за договором відступлення прав вимоги (цесії) №5 від 24.12.2020. Відтак, рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права і обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро".
03.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів з додатковими поясненнями від 23.07.2021, відповідно до яких просив суд долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , товарно-транспортні накладні, подорожні листи, авансові звіти, копію трудової книжки особи, що отримала товар, листи ТОВ "Трак-Агро" на адресу ЗАТ "Назаровское" про сплату заборгованості тощо.
Також позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача-2 від 29.07.2021, в якому на спростування заперечень зазначив, що:
- щодо доводів відповідача-2 про непідсудність даного спору Господарському суду Дніпропетровської області вказує, що ТОВ «Укрстор-Інвест» як юридична особа України, заявила вимоги до двох юридичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованим в Україні та Російській Федерації. При цьому позивач обрав місцем судового розгляду Господарський суд Дніпропетровської області, розгляд такої справи останнім відповідає вимогам Угоди від 20.03.1992;
- доводи відповідача-2 про те, що ТОВ "Трак- Агро" не надсилало на його адресу договору поручительства, що спричинило відсутність можливості висловити своє ставлення, спростовується тим, що зазначений договір поруки направлений відповідачу-2 в додатку до позовної заяви і направлений разом з позовом 21.04.2021, описом вкладення (№ поштової квитанції VA180097365UА);
- доводи відповідача-2 про відсутність повноважень у особи яка підписала спірні товарні накладні з посиланням на рішення Назарівського міського суду та на висновок службової перевірки №494/2 не є належним і допустимим доказом по даній справі, оскільки відповідач-2 підміняє фактичні обставини власними висновками. Ні позивач, ні треті особи, не брали участь в проведенні перевірки, і, відповідно, вплинути якимось чином на її результати також не могли;
- щодо посилання відповідача-2 на пояснювальні записки комірника ОСОБА_2 в кількості 2 штук, зазначає, що вони не долучені до відзиву, в результаті чого, неможливо в цілому встановити їх зміст. Новожилова здійснювала приймання поставленого товару, оформляла його отримання від імені відповідача, розписуючись у товарних накладних. Зазначені дії відбувалися відповідно до умов укладеного трудового договору, посадової інструкції та наказу. Той факт, що Новожилова на момент приймання товару була працівником відповідача, останнім не заперечується, а навпаки підтверджується. Отже, є всі підстави для застосування статті 1172 Цивільного кодексу України, ст.402 Цивільного кодексу РФ.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро"; підготовче засідання відкладено на 02.11.2021; провадження у справі зупинене.
29.09.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідач-2 на позовну заяву від 15.07.2021 № 1793, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що розгляд пред'явленого позову не відноситься до підсудності Господарського суду Дніпропетровської області. ЗАТ "Назаровское" не укладало угод з позивачем про підсудність спору суду України. Випадки виключної підсудності також відсутні. ЗАТ "Назаровское" не є стороною договору № 5 відступлення прав вимоги від 24.12.2020. Відповідач-2 заперечує факт отримання від ТОВ "Трак-Агро" товару, на підтвердження чого надає висновок про результати службової перевірки за фактом фінансових порушень комірника ОСОБА_3 , рішення Назарівського міського суду Красноярського краю від 06.04.2021 тощо. Відповідач-2 стверджує, що довіреність на отримання запасних частин від ТОВ "Трак-Агро" ЗАТ "Назаровское" не видавало, запчастини фактично не отримувало, а тому товарні накладні та рахунки-фактури не можуть бути допущені до бухгалтерського обліку і не є доказом виконання зобов'язання щодо поставки товару.
01.10.2021 на адресу господарського суду надійшли документи з Арбітражного суду Красноярського Краю, які підтверджують виконання доручення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021 та вручення 13.07.2021 представнику Закритого акціонерного товариства "Назаровское" - Шаланковій С.І. ухвали суду від 14.05.2021 та виклику (повідомлення) про день судового засідання, про що міститься відмітка в підтвердженні про вручення документа.
25.10.2021 на адресу суду надійшли заперечення третьої особи на відзив відповідача-2 від 19.10.2021, в яких, зокрема, зазначає, що відповідно до бухгалтерського балансу за 2018 рік, товарно-транспортні накладні про постачання на адресу відповідача-2 товару відображені в бухгалтерському обліку постачальника ТОВ "Трак Агро". Позивачем надано до матеріалів справи передавальні документи з підписом ОСОБА_3 з її розшифруванням підпису та зазначенням посади, що є доказом факту поставки товару. Тобто, після отримання від ТОВ "Трак Агро" товару по товарно-транспортним накладним у відповідача-2 виник обов'язок по його сплаті. Третя особа зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача-2 з проханням повернути товар, а за неможливості сплати коштів за поставлений товар, підписати договір поставки, вислати належні оформлені екземпляри на адресу третьої особи. Однак, дані листи були проігноровані відповідачем-2 та відповіді не було надано.
27.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Укрстор-Інвест".
Ухвалою господарського суду від 02.11.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 02.12.2021.
У судове засідання 02.12.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили про причини неявки суд не повідомили.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
Господарський суд зазначає, що відповідачі явку повноважних представників у жодне призначене судом засідання не забезпечили, відповідач -1 витребувані судом документи не надав.
На адресу суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися на адресу відповідача-1, з відмітками відділення поштового зв'язку: «Повертається за закінченням треміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Водночас, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення відповідача-2 про час та місце проведення засідання у справі (матеріали виконання судового доручення Арбітражним судом Красноярського Краю). Отже, ЗАТ «Назарівське» було обізнане про розгляд Господарським судом Дніпропетровської області даної справи, проте не скористалось правом на участь повноважного представника у призначених судових засіданнях.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
У судовому засіданні 02.12.2021 представник третьої особи підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях третьої особи від 19.10.2021.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (постачальник, первісний кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Назаровское" (покупець, боржник) у травні 2018 року досягнута згода про поставку товару. На виконання домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" здійснено поставку запасних частин на загальну суму 2 094 148,46 російських рублів, що підтверджується товарними накладними:
№ 150 від 03.05.2018 в сумі 273 776,92 російських рублів,
№ 151 від 03.05.2018 в сумі 263 799,16 російських рублів,
№ 154 від 03.05.2018 в сумі 187 979,43 російських рублів,
№ 155 від 03.05.2018 в сумі 26 195,54 російських рублів,
№ 156 від 03.05.2018 в сумі 282 825,00 російських рублів,
№ 165 від 22.05.2018 в сумі 219 931,25 російських рублів,
№ 167 від 22.05.2018 в сумі 248 179,93 російських рублів,
№ 169 від 22.05.2018 в сумі 313 101,60 російських рублів,
№ 174 від 22.05.2018 в сумі 278 359,63 російських рублів (т.1, а.с. 35-43).
Зазначена продукція поставлена на склад покупця, прийнята матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - ОСОБА_3 .
Довіреність від відповідача-2 на отримання товару не вимагалась, оскільки товар доставлений безпосередньо на склад підприємства вантажоодержувача (Красноярський край. Назаровський район, вул. Шкільна д. 15), про що свідчать товарно - транспортні накладні № № ТТН-0150, ТТН-0151, ТТН-0154, ТТН-0155, ТТН-0156 від 03.05.2018, № № ТТН-0165, ТТН-0167, ТТН-0169, ТТН-0174 від 22.05.2018 (т.2, а.с. 24-54), шляховий лист ПЛ № 0092 від 03.05.2018, шляховий лист № ПЛ № 0098 від 22.05.2018 та касові чеки на ПММ (т. 2, 55-63). Вищевказані товарно-транспортні накладні свідчать про фактичний рух товару зі складу постачальника до складу покупця.
До матеріалів справи позивачем додана копія трудової книжки ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 обіймає посаду комірника ЗАТ "Назаровское" з 21.03.2006. Оскільки ОСОБА_3 виконує роботу на посаді комірника, в силу своїх трудових обов'язків відповідає за товарно-матеріальні цінності при їх надходженні на склад і подальший рух, отже, є уповноваженою особою па прийом товарно-матеріальних цінностей безпосередньо від постачальників.
Поставка товару ЗАТ "Назаровское" також підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 , від 09.07.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стебліною С.В. (зареєстрована в реєстрі №№1183,1184) (т.2, а.с. 6-11). Водій ОСОБА_1 пояснив, що здійснює ЗАТ "Назаровское" доставку товару і його розвантаження близько 17 років. У період з 2018 по 2019 роки ОСОБА_1 здійснював доставку товару на автомобілі ГАЗ-3302 держ. номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на адресу ЗАТ "Назаровское" від фірми ТОВ "Трак-Агро". Зі сформованої практики, в'їзд на територію центрального складу і ремонтних майстерень без розпорядження зав. РТМ ОСОБА_5 є неможливим. ОСОБА_6 або відповідальні працівники разом з комірником брали участь в розвантаженні товару, проводили його огляд за якістю і ремонтопридатністю переданих запасних частин. Комірник ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 після розвантаження запчастин здійснювала додаткову перевірку фактично завантажених запчастин за каталожними номерами, найменуваннями і кількісним складом. Після передачі товару ОСОБА_1 передавав ОСОБА_3 товарно-транспортні накладні, УПД.
Оплата за поставлений товар ЗАТ "Назаровское" проведена не була.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" неодноразово зверталося до ЗАТ "Назаровское" (відповідача-2) з проханням здійснити оплату за поставлений товар або повернути товар, відповідно до товарних накладних протягом 10 днів з моменту отримання листа (листи вих. №12/25, 12/26, 12/27, 12/28, 12/28, 12/29, 12/45, 12/46, 12/47, 12/48 від 02.11.2020 отримані відповідачем-2 22.12.202 (т.1, а.с. 44-70).
Відповіді на зазначені звернення ТОВ "Трак-Агро" не отримало, оплата поставленої продукції відповідачем-2 не здійснена.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" наполягає, що поставлений товар відповідачем-2 прийнято та в подальшому використано у своїй господарській діяльності.
24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (позивач/цесіонарій) укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) № 3 (надалі - договір цесії), відповідно до умов п.1.1., 1.2. якого цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе у повному обсязі право вимоги зі сплати заборгованості за поставлений на адресу боржника ЗАТ "Назаровское" (ІПН 2427000415) товар, що є його покупцем, але не сплачений ним. Право вимоги цедента до боржника складає заборгованість у розмірі 2 094 148,46 російських рублів - вартість переданого і неоплаченого товару згідно вище переліченим товарним накладним, а також суми відсотків, неустойки, штрафів, передбачених законодавством.
Зазначений вище розмір заборгованості підтверджується наступними товарними накладними, підписаними повноважними представниками цедента та боржника:
№ 150 від 03.05.2018 в сумі 273 776,92 російських рублів,
№ 151 від 03.05.2018 в сумі 263 799,16 російських рублів,
№ 154 від 03.05.2018 в сумі 187 979,43 російських рублів,
№ 155 від 03.05.2018 в сумі 26 195,54 російських рублів,
№ 156 від 03.05.2018 в сумі 282 825,00 російських рублів,
№ 165 від 22.05.2018 в сумі 219 931,25 російських рублів,
№ 167 від 22.05.2018 в сумі 248 179,93 російських рублів,
№ 169 від 22.05.2018 в сумі 313 101,60 російських рублів,
№ 174 від 22.05.2018 в сумі 278 359,63 російських рублів
Право вимоги переходить від цедента до цесіонарія з моменту підписання акту прийому-передачі документів (п.3.5. договору).
На виконання умов договору цесії 28.12.2020 цедент передав цесіонарію (позивачу) всі документи, шо засвідчують право вимоги цедента до боржника за товарними накладними № № 150, 151, 154, 155, 156, 165, 167, 169, 174, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі документів від 28.12.2020 (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги (цесії)).
Отже, підписавши цей договір і акт прийому - передачі документів від 28.12.2020, сторони узгодили перехід до позивача прав кредитора, пов'язаних із зобов'язанням боржника здійснити оплату за товар, поставлений відповідно до товарних накладних № № 150, 151, 154, 155, 156, 165, 167, 169, 174, а також суми відсотків, неустойки, штрафів.
06.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (цедент/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" (поручитель, відповідач-1) укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач -1 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-2 (ЗАТ "Назаровское") своїх обов'язків зі сплати боргу в сумі 2 094 148,46 російських рублів.
Згідно з п. 1.3. договору поруки у разі порушення боржником обов'язку по оплаті відповідно до договору цесії, боржник (відповідач-2) і поручитель (відповідач-1) відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Пунктом 6.3. договору поруки передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених у ст. 559 Цивільного кодексу України.
29.12.2020 ТОВ "Трак-Агро" направило на адресу ЗАТ "Назаровское" лист 12/145, яким повідомило про те, що відбулося відступлення права вимоги та просило сплатити заборгованість протягом 7 днів з моменту отримання цього повідомлення. Факт належного повідомлення відповідача-2 підтверджується поштовим касовим чеком та поштовим повідомленням № 66251854066261 з додатком опису вкладення. (т.1, а.с. 12-14).
20.01.2021 позивач направив відповідачу-1 лист вих. № 37-21 20.01.2021 з вимогою (претензією) погасити заборгованість перед позивачем Вказаний лист отримано нарочно представником ТОВ «Фармако Плюс» 22.01.2021 (т.1, а.с. 17).
08.02.2021 позивач направив на адресу відповідача-2 лист вих. № 30-21 від 08.02.2021 з вимогою (претензією) погасити заборгованість перед позивачем (т.1, а.с. 18-19). Відповіді ЗАТ «Назаровское» на вказане звернення матеріали справи не містять.
Так, згідно з договором відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", як новий кредитор, набуло права вимоги щодо оплати боржником (ЗАТ "Назаровское") прийнятого і неоплаченого товару.
Позивач стверджує, що відповідач-2 не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, та не сплатив спірну заборгованість на вимогу цедента, а відповідач-1 не виконав свої зобов'язання за договором поруки на вимогу кредитора, у зв'язку з чим просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованість у розмірі 2 094 148, 46 російських рублів, що і є предметом спору.
На час розгляду справи доказів оплати відповідачами заборгованості в сумі 2 094 148, 46 російських рублів, що еквівалентно 750 606 грн. 63 коп., сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що поставка відповідачу-2 товару відбулась на підставі товарних накладних № № 150, 151, 154, 155, 156 від 03.05.2018, № № 165, 167, 169, 174 від 22.05.2018 на загальну суму 2 094 148, 46 російських рублів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 671 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом, відповідач-2 не скористався своїм правом передбаченим ч.1 ст.672 Цивільного кодексу України, повідомлення про відмову від товару чи про його заміну на адресу покупця не направив.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлений строк виконання покупцем обов'язку з оплати товару, у тому разі, якщо такий строк самостійно не визначений сторонами.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Тому, враховуючи поставку позивачем відповідачу-2 товару, прийняття товару відповідачем-2, суд дійшов висновку про укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб. Судом встановлено факт поставки позивачем товару, відповідач-2 отримав цей товар у третьої особи, однак докази проведення оплати вартості отриманого товару відповідачем-2 на рахунок позивача відсутні.
Відтак обов'язок відповідача-2 оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття. Обов'язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття також визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 906/232/19.
З огляду на те, що договори поставки укладались сторонами у спрощений спосіб, з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання за кожною видатковою накладною, починався з моменту прийняття відповідачам товару або товаророзпорядчих документів на товар.
Таким чином, враховуючи, що товарними накладними № № 150, 151, 154, 155, 156 від 03.05.2018, № № 165, 167, 169, 174 від 22.05.2018 строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов'язок оплатити товар в день його прийняття, тобто 03.05.2018 та 22.05.2018 відповідно, а у третьої особи виникло право вимагати такої оплати.
При цьому, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинними документами є документи, які фіксують господарську операцію та містять всі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зокрема, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що товарні накладні № № 150, 151, 154, 155, 156 від 03.05.2018, № № 165, 167, 169, 174 від 22.05.2018 та товарно-транспортні накладні № № ТТН-0150, ТТН-0151, ТТН-0154, ТТН-0155, ТТН-0156 від 03.05.2018, № № ТТН-0165, ТТН-0167, ТТН-0169, ТТН-0174 від 22.05.2018 містять всі необхідні реквізити, є належними доказами поставки товару.
Щодо заперечень відповідача-2 з приводу підсудності даного спору Господарському суду Дніпропетровської області суд зазначає таке.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ст. ст. 365 і 366 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховного Радою України.
Згідно зі ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених в статті 76 цього Закону.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Таким чином, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Україна с учасницею Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХП "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі - Угода).
Згідно зі статтею 1 Угоди дана угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно - правових відносин між господарюючими суб'єктами, з відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень по ним.
Статтею 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно - правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця відповідно до законодавства, яке діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, і їх об'єднання.
За змістом ст. 13 Угоди ця Угода відкрита для підписання державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав і мас бути ратифікована. Як випливає з довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур за документами, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 15.01.2008). Угода набула чинності для Білорусі, Вірменії, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистан, Киргизької Республіки, Російської Федерації та України.
У зв'язку з тим, що однією зі сторін є резидент Російської Федерації, отже, угода від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності поширюється і підлягає застосуванню при вирішенні питання про підсудність даного спору.
В силу ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, будучи частиною національного законодавства України, має пріоритет в його застосуванні перед нормами національного законодавства, в тому числі і чинних законів.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Угоди цією Угодою регулюються питання, пов'язані з вирішенням будь-яких цивільно - правових спорів учасниками яких є суб'єкти права учасників Угоди, в тому числі суб'єкти Україна і Російської Федерації, якими є обидва відповідача.
Згідно літери "а" ч. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред'явлення позову. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав-учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.
Таким чином, в силу імперативної норми міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір цивільно-правового характеру, в якому відповідачі знаходяться на території як України, так і Російської Федерації, може розглядатися компетентним судом України, в разі якщо цей суд обрав позивач на власний розсуд.
За викладеного, позивач правомірно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із цим позовом.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідачів по 5 733 грн 36 коп. з кожного на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" (49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 61, кв. 10, ідентифікаційний код 38115392), Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, Російська Федерація, Красноярський край, Назаровський район, п. Степовий, вул. Шкільна, буд. 15, ідентифікаційний код 2427000415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Україна, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89, ідентифікаційний код 43453016) заборгованість за договором цесії № 5 від 24.12.2020 у розмірі 2 094 148, 46 російських рублів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" (49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 61, кв. 10, ідентифікаційний код 38115392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Україна, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89, ідентифікаційний код 43453016) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 733 грн 36 коп.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, Російська Федерація, Красноярський край, Назаровський район, п. Степовий, вул. Шкільна, буд. 15, ідентифікаційний код 2427000415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Україна, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89, ідентифікаційний код 43453016) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 733 грн 36 коп.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.12.2021
Суддя І.А. Рудь