пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 грудня 2021 року Справа № 903/830/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/830/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Славресурс”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вапно 2020”, Волинська область, Рожищенський район, с. Пожарки
про стягнення 109 786,34 грн.
В с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю “Славресурс” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вапно 2020” про стягнення 109 786,34 грн., з них: 105 000,00 грн. - основного боргу, 745,05 грн. - трьох процентів річних, 4 041,29 грн. - пені.
У позовній заяві позивач навів попередній (орієнований) розрахунок суми судових витрат, до яких включив витрати по сплаті судового збору - 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн., на момент подання позову, позивач гонорар Адвокатського бюро ще не оплатив, тому докази його оплати, а також акт про надання правничої допомоги із остаточним розміром гонорару буде надано суду пізніше.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №08/07/01-2021 від 08.07.2021, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами справи в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав:
1) пояснення щодо робіт (наданих послуг) виконання адвокатським бюро та здійснення ним витрат необхідних для надання правничої допомоги за вх№. 01-57/6782/21 від 15.11.2021 в яких просить суд стягнути в розмірі 8000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
2) заяву за вх.№01-68/69/21 від 16.11.2021 про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути 112 202,77 грн. в т.ч.: основний борг в розмірі 105 000 грн., 3% річних - 1107,51 грн., пені - 6095,26 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст. 46 ГПК України щодо строку та форми подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду, у зв'язку із чим нова ціна позову становить 112 202,77 грн. заборгованості, з якої і вирішується спір.
Відповідач ухвалу суду отримав 15.10.2021, що підтверджується відстеженням (трекінг) «Укрпошти», у зв'язку з тим, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2021) №4301040030659 не повернулось на адресу суду.
Строк для подання відзиву відповідачу встановлено по 30.10.2021.
Відзив на позовну заяву відповідач на адресу суду не подав. Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Оскільки, наявні у матеріалах справи документи для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст.240 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Славресурс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вапно 2020” було укладено договір поставки №08/07/01-2021, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вугілля кам'яне (надалі-товар) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти і оплатити товар. (а.с. 15-17).
Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю вимір, загальну кількість товару, ціну за одиницю, терміни поставки та загальну вартість товару. (п.1.2. договору поставки).
Одиниця виміру кількості товару - метрична тонна. (п.2.1. договору поставки).
Ціна одиниці товару попередньо погоджується сторонами у специфікаціях та розуміється урахуванням з доставки, та податків у т.ч. ПДВ 20% визначається та закріплюється сторонами. (п.2.2. договору поставки).
Вартість товару вказується в рахунках-фактурі, окремо на кожну поставку. (п.2.3. договору поставки).
Рахунок-фактура дійсний для сплати протягом 7-х банківських днів. (п.2.3. договору поставки).
Перехід власності на Товар підтверджується видатковою накладною. (п.2.4. договору поставки).
Постачальник забезпечує поставку Товару відповідними партіями до місця Покупця в термін протягом п'яти банківських днів з моменту отримання оплати за товар. (п.3.1. договору поставки).
На поставлену партію товару постачальник зобов'язаний надати наступні документи:
- видаткову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства;
- податкову накладну розраховану за касовим методом, оформлену відповідно до чинного законодавства (ст.45 розділу ХХ, ПКУ);
- товарно-транспортну накладну;
- сертифікат або посвідчення якості на товар. (п.3.2. даного договору).
Згідно п.3.3. договору сторони визначили, що датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.1. договору сторони визначили, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури протягом двох банківських днів на умовах попередньої оплати на замовлену партію товару.
Згідно п.5.2. договору сторони передбачили, що датою оплати товару є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє « 31» грудня 2021 року включно, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.3. договору поставки).
Відповідно до п.10.1. договору сторони домовились, що даний Договір, зміни та доповнення до нього, документи згідно пункту 3.2. цього договору, отримані по факсимільному та/або електронному зв'язку (шляхом обміну повідомленнями через електронну пошту із прикріпленими файлами копій договорів, змін та доповнень до них, документів згідно пункту 3.2. цього догоовру0 мають юридичну силу, якщо вони підписані Сторонами та скріплені їх печатками. Дані копії зберігають юридичну силу до моменту обміну Сторонами оригіналами.
Даний договір поставки №№08/07/01-2021 від 08.07.2021 підписаний уповноваженими сторонами і скріплений печатками юридичних осіб, в судовому порядку не оспорений, а відтак є дійсним та підлягає до виконання його сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору №№08/07/01-2021 від 08.07.2021 на підставі видаткових накладних. (а.с. 15-17).
Як встановлено, на виконання зобов'язань, позивач поставив (передав у власність) відповідачу товар загальною вартістю 282 520,00 грн., та останнім виставлено:
- рахунок на оплату №493 від 08.07.2021 на поставку відповідачеві вугілля АО (25-70) мм у кількості 22,1 т. на загальну суму 125 970,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №543 від 10.07.2021; (а.с. 18-19).
- рахунок на оплату №536 від 22.07.2021 на поставку відповідачеві вугілля ДГ (13-100) мм у кількості 4,12 т. на загальну суму 14 832,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №568 від 22.07.2021. (а.с. 20-21).
- рахунок на оплату №537 від 22.07.2021 на поставку відповідачеві транспортні послуги на суму 7 080,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №569 від 22.07.2021. (а.с. 22-23).
- рахунок на оплату №519 від 19.07.2021 на поставку відповідачеві вугілля АО (25-70) мм у кількості 23,6 т. на загальну суму 134 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №560 від 20.07.2021. (а.с. 24-25).
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Судом встановлено, що відповідач, здійснив часткову оплату за поставлений товар, на загальну суму 177 402,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.07.2021до 01.10.2021 (а.с. 26), а саме:
· 09.07.2021 в сумі 112 000,00 грн. з призначенням: «За вугілля по рах. №493 від 08.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 18 666,67 грн.»;
· 21.07.2021 в сумі 13 970,00 грн. з призначенням: «За вугілля по рах. №493 від 08.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 2 328,33»;
· 23.07.2021 в сумі 14 832,00 грн. з призначенням: «За вугілля по рах. №536 від 22.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 2 472,00 грн.»;
· 23.07.2021 в сумі 7 080,00 грн. з призначенням: «За вугілля по рах. №537 від 22.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 1 180,00 грн.»;
· 14.09.2021 в сумі 14 520,00 грн. з призначенням: «За вугілля по дог. №08/0701-2021 від 08.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 2 420,00 грн.»;
· 17.09.2021 в сумі 15 000,00 грн. з призначенням: «За вугілля по дог. №08/0701-2021 від 08.07.2021 у т.ч. ПДВ 20,00% - 2 500,00 грн» та свідчить про їх визнання.
Разом з тим, з метою забезпечення гарантованого ст. 16 ЦК України права на захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливим до спірних правовідносин застосувати положення ст. 692 ЦК України.
Зокрема, зі змісту ст. 692 ЦК України слідує, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.
Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем товару за кожною з видаткових накладних, а відповідач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження того, що він відмовився від прийняття такого товару, суд вважає, що строк оплати відпущеного позивачем відповідачу товару наступив з моменту прийняття відповідачем товару та підписання кожної окремої видаткової накладної.
Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову в частині стягнення заборгованості в сумі 105 000,00 грн., оскільки сума боргу повністю підтверджується матеріалами справи та у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на підставі п.7.2 договору 6095,26 грн. пені за період з 23.07.2021 по 12.11.2021, та на підставі п.5.2. договору 1107,51 грн. - 3 % річних за період 23.07.2021 по 12.11.2021, суд виходив із такого.
Пунктом 5.2. договору визначено, що остаточний розрахунок за поставлену партію товару покупцем проводиться після приймання товару та підписання видаткових накладних протягом двох банківських днів, період нарахування 3% річних обчислюється з наступного дня після невиконання обов'язку з оплати поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17.
Отже, враховуючи вищевикладене 6095,26 грн. пені за період з 23.07.2021 по 12.11.2021 та 1107,51 грн. - 3 % річних за період 23.07.2021 по 12.11.2021 підставні та підлягають до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають до задоволення.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас згідно з частиною третьою статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При цьому інша сума судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, може бути як більшою за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, так і меншою (частини шоста, сьома статті 129 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" в позовній заяві зазначив попередній розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення щодо робіт (наданих послуг) виконання адвокатським бюро та здійснення ним витрат необхідних для надання правничої допомоги за вх№. 01-57/6782/21 від 15.11.2021 в яких просить суд стягнути в розмірі 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження долучив акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 10.11.2021, рахунок-фактуру №3 від 10.11.2021, платіжне доручення №11154 від 10.11.2021 на суму 8000 грн.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов'язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача в підтвердження понесених витрат на правову допомогу долучив до матеріалів справи:
- договір про надання правничої допомоги;
- додаток до договору про надання правничої допомоги;
- акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 10.11.2021;
-рахунок-фактуру №3 від 10.11.2021;
- платіжне доручення №11154 від 10.11.2021 на суму 8000 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до матеріалів справи представництво позивача у суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Луценко Р.О. на підставі договору про надання послуг правничої №33 від 01.03.2021, додатком до договору про надання правничої допомоги №33 від 01.03.2021 від 27.09.2021, його повноваження підтверджуються ордером серія ВХ №1018075 від 01.10.2021.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у поставові Верховного Суду у справі №910/16803/19 від 19.07.2021.
На думку суду, надані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат з оплати правничої допомоги, а саме: договір про надання правової допомоги за №33 від 01.03.2021, акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 10.11.2021, рахунок-фактуру №3 від 10.11.2021, платіжне доручення №11154 від 10.11.2021 на суму 8000 грн. є належними та допустимими в розумінні ст. 78, 79 ГПК України, а відтак наявні правові підстави для задоволення заяви в повному обсязі в сумі 8000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129,236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вапно 2020” (45140, Волинська обл., Рожищенський район, с. Пожарки, вул. Центральна, 1А, ідентифікаційний код: 43552103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Славресурс” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В, оф. 13, ідентифікаційний код: 37939071) 112 202,77 грн., з них: 105 000,00 грн. - основного боргу, 1107,51 грн. - трьох процентів річних, 6 095,26 грн. - пені, 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 8000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
13.12.2021
Суддя В. М. Дем'як