пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 грудня 2021 року Справа № 903/616/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/616/21
за позовом Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради”, м. Луцьк
третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Волинської обласної ради
до Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій”, м. Луцьк
про усунення перешкод шляхом виселення та стягнення 22 587,96 грн.,
за участю представників:
від позивача: Волчук Ю.О. - юрисконсульт (наказ №139 від 05.12.2017),
від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жилінська О.А. - заступник відділу з питань юридичного забезпечення діяльності ради (дов. №623/21/2-21 від 06.04.2021),
від відповідача: Чайка А.П. - керівник,
27.07.2021 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №333/1 від 06.07.2021 Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради”, в якій позивач просить:
- усунути перешкоди в користуванні Комунальною установою “Управління будинком Волинської обласної ради” нерухомим майном, що розміщене за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, на 1 поверсі, площею 17,9 кв.м. шляхом виселення Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій”;
- видати судовий наказ про стягнення з Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій” на користь Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” заборгованості в розмірі 22 587,96 грн. та судового збору в розмірі 4540 грн.
Ухвалою від 02.08.2021 суд залишив позовну заяву Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” без руху; встановив Комунальній установі “Управління будинком Волинської обласної ради” строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали розрахунку суми заборгованості в розмірі 2 800,96 грн.
09.08.2021 на адресу суду від Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” надійшла заява №385 від 09.08.2021 про усунення недоліків позовної заяви, до якого додано оригінал позовної заяви №386 від 09.08.2021, розрахунок суми боргу та опис вкладення у цінний лист.
Суд прийняв розрахунок суми боргу, поданий до заяви №385 від 09.08.2021, але не прийняв нову редакцію позовної заяви Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” №386 від 09.08.2021, оскільки усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі нової редакції позовної заяви не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою суду від 13.08.2021 було прийнято позовну заяву №333/1 від 06.07.2021 до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.09.2021; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 13.09.2021 року.
08.09.2021 відповідач подав відзив №12 від 07.09.2021 на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача повідомив про те, що відзиву на позов відповідача не отримував, а тому просив відкласти судове засідання та надати можливість ознайомитися з відзивом та подати відповідь на відзив.
Також представник позивача в судовому засіданні подав заяву № 433 від 14.09.2021 про уточнення позовних вимог, в якій просив п. 2 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: “Стягнути з Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій” на користь Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” заборгованість в розмірі 22 587,96 грн. та судовий збір в розмірі 4540 грн.”.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Судом встановлено, що заява Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради” № 433 від 14.09.2021 про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмета позову. А тому вказану заяву було прийнято судом як таку, що не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 15.09.2021 підготовче засідання було відкладено на 29.09.2021, запропоновано позивачу подати суду у строк до 27.09.2021 року відповідь на відзив на позов.
24.09.2021 відповідач подав до суду клопотання №15 від 22.09.2021, в якому просить залучити третьою особою орендодавця за договором від 01.12.2012 №88 - Волинську обласну раду.
В судовому засіданні 29.09.2021 представник відповідача підтримав клопотання про залучення Волинської обласної ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Також в судовому засіданні представник відповідача звернувся з клопотанням про витребування Положення Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради”.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У відповідності до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відзив подано відповідачем 08.09.2021.
З огляду на викладене, клопотання про витребування доказів заявлено відповідачем з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 80, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд залишив його без задоволення.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою суду від 29.09.2021 задоволено клопотання відповідача та залучено Волинську обласну раду третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки Волинська обласна рада є орендодавцем за договором оренди №88 від 01.12.2012 індивідуально визначеного нерухомого майна, рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Волинської обласної ради.
У зв'язку із залученням до участі у розгляді справи третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підготовче засідання відкладено на 13.10.2021.
В судовому засіданні 13.10.2021 було оголошено перерву до 21.10.2021 для ознайомлення представником відповідача із письмовими поясненнями позивача №348 від 29.09.2021; підготовки третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, письмових пояснень на заявлений позов.
18.10.2021 Волинська обласна рада подала до суду пояснення на позовну заяву №1875/48/2-21 від 18.10.2021 у яких просить задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 21.10.2021 було оголошено перерву до 28.10.2021 для ознайомлення представником відповідача із письмовими поясненнями Волинської обласної ради №1875/48/2-21 від 18.10.2021.
26.10.2021 відповідач подав до суду заперечення на пояснення на позовну заяву.
Станом на 28.10.2021 інших заяв та клопотань від представників сторін до суду не надходило.
Ухвалою суду від 28.10.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.11.2021.
В судовому засіданні 17.11.2021 було оголошено перерву до 01.12.2021.
В судовому засіданні 01.12.2021 було оголошено перерву до 08.12.2021.
08.12.2021 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 08.12.2021 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору просила задовольнити позов у повному обсязі.
08.12.2021 в судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
01.12.2012 між Волинською обласною радою в особі голови обласної ради, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в подальшому - орендодавець) з однієї сторони, Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації в особі начальника головного управління, що діє на підставі Положення про головне управління, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації №340 від 06.09.2007 (в подальшому - балансоутримувач) з другої сторони та ГО «Волинською обласною організацією інвалідів війни та збройних сил» в особі голови Президії, що діє на підставі статуту (в подальшому - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області № 88 (в подальшому - договір).
Згідно із п. 1.2. договору балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, області (далі - майно), що розміщене за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 14 на І поверсі площею 17,9 кв.м, що знаходиться на балансі Головного управління агропромислового розвитку (надалі балансоутримувач).
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку і порядку орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - Методика), затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 №4/45 зі змінами, внесеними рішенням від 04.05.2012 №11/46 , становить 1 грн. в рік та зазначається в розрахунку орендної плати.
Строк дії договору оренди складає: два роки та одинадцять місяців - з 01.12.2012 по 01.10.2015 включно (п. 7.1. договору).
Відповідно до п. 7.6. чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем.
Пунктом 7.10. договору передбачено , що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом п'яти робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Якщо орендар затримав повернення майна він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
02.10.2015 було укладено додаткову угоду до договору оренди №88 від 01грудня 2012 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області про продовження строку дії договору до 02 жовтня 2016 року включно.
01.09.2016 додатковою угодою до договору оренди №88 від 01 грудня 2012 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області було змінено балансоутримувача, а саме: Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації на Комунальну установу “Управління будинком Волинської обласної ради”.
В подальшому між сторонами були укладенні додаткові угоди до договору оренди №88 від 01.12.2012 про продовження дії договору: від 03.10.2016, від 07.05.2019, від 01.01.2020.
Додатковою угодою до договору оренди №88 від 01 грудня 2012 року від 07.05.2019 було змінено п. 3.1. договору оренди та викладено в такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі чинної методики розрахунку плати за користування майном спільної власної територіальних громад сіл, міст області (надалі Методики) затвердженої рішенням обласної ради від 20.12.2018 №22/19, та на дату підписання договору становить 166,58 грн. (без ПДВ) (Розрахунок орендної плати додається).
Місячна орендна плата підлягає в подальшому індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Зазначена величина орендної плати не включає податок на додану вартість ПДВ).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.»
Останньою додатковою угодою від 01.01.2020 до договору оренди №88 від 01грудня 2012 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області, було встановлено строк дії договору до 31.12.2020.
03.02.2021 за №79 на адресу відповідача направлено лист, в якому позивач просив до 12.02.2021 перерахувати суму заборгованості та звільнити займані приміщення, підписавши угоду про припинення договору оренди та акт приймання- передачі нерухомого майна, що повертається з користування відповідно до умов п. 2.3. договору оренди в п'ятиденний термін. (а.с.22-23).
18.03.2021 позивач повторно направив лист №135 від 18.03.2021., в якому вказав, що дія договору оренди припинилася, а тому повторно просив до 22.03.2021 перерахувати суму заборгованості та звільнити займані приміщення, підписавши угоду про припинення договору оренди та акт приймання- передачі нерухомого майна (а.с.24-25).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань Комунальна установа “Управління будинком Волинської обласної ради” звернулась до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини оренди на підставі договору оренди №88 від 01.12.2012 та додаткових угод до нього від 02.10.2015, від 01.09.2016, від 09.10.2016, від 07.05.2019, від 01.01.2020.
Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами не було внесено зміни до додаткових угод у порядку, встановленому ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому суд не приймає до уваги дописане рукою в тексті угод після розділу 5 «Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін» «Угода враховує виконання Закону Укр. №3551 від 22.10.93р.».
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII (чинного на дату укладення договору оренди від 01.12.2012) було передбачено , що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Враховуючи укладення додаткової угоди від 01.01.2020, договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна діяв до 31.12.2020.
Договором оренди від 01.12.2012 не було визначено конкретного строку внесення плати за користування нежитловим приміщенням.
Проте, позивач листом №79 від 03.02.2021 (а.с.22-23) звернувся до відповідача, вимагаючи до 12.02.2021 перерахувати суму заборгованості та звільнити займане приміщення.
Отримання листа відповідачем підтверджується написом на листі.
З розрахунку заборгованості (а.с.49-50) вбачається, що позивач нарахував відповідачу плату за оренду за період з січня 2018 року по червень 2021 року включно і 27.07.2021 звернувся з позовом до суду.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19 та підтримана Верховним Судом у постановах від 22 червня 2021 року у справі №904/4512/20, від 08 червня 2021 року у справі №906/564/20, від 07 липня 2021 року у справі № 904/5303/19.
Відповідно до ч.4 ст.136 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З розрахунку позивача (а.с. 49-50) вбачається, що заборгованість відповідача за користування приміщенням станом на 01.07.2021 становила 6349,10 грн.
Враховуючи наведені правові висновки, нарахування позивачем орендної плати після припинення дії договору - з 01.01.2021 по червень 2021 року включно є неправомірним, а тому у задоволенні позову про стягнення 1350,93 грн. заборгованості слід відмовити.
Правомірним є нарахування орендної плати за період з січня 2018 року по грудень 2020 року включно, а тому підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 4998,17 грн. ( 0,30 грн. + 2466,03 + 2531,84).
У відзиві на позов відповідач зазначає, що він є ветеранською організацією і на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо звільнення від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), що передбачено ч. 2 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.
Таким чином, відповідна норма надає пільги ветеранським організаціям, яким згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є громадські організації та інші об'єднання ветеранів війни, які в межах своїх повноважень сприяють розробленню рішень органами законодавчої і виконавчої влади, представляють і захищають законні інтереси своїх членів у державних органах і громадських організаціях, здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України про об'єднання громадян.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Угодою на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю від 01.10.2017, укладеною між сторонами у справі, відповідач взяв зобов?язання вносити плату за утримання у належному стані приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування інженерних мереж і комунікацій, вивезення побутових відходів, дератизацію, дезінфекцію, за користування земельною ділянкою тощо, комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання) у тому числі відшкодування витрат по приміщеннях і території загального користування (п.п.2.2.3. п.2.2.).
Згідно з п.1.1. цієї угоди балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 43005, м.Луцьк, пр. Перемоги, 14, загальною площею 2561,9 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання взятих пропорційно до орендованої ним площі приміщень в цій будівлі, площею 17,9 кв.м., якщо інше не випливає з характеру послуг , наданих балансоутримувачем за цією угодою.
Підпунктом 2.2.3 п. 2.2. угоди визначено, що орендар зобов'язується не пізніше10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за утримання у належному санітарному і протипожежному стані внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування інженерних мереж і комунікацій, вивезення побутових відходів, дератизацію і дезінфекцію, за користування земельною ділянкою тощо, комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання) і в тому числі відшкодування витрат по приміщенні і території загального користування.
При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Угода на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю від 01.10.2017 є додатком №3 до договору оренди.
За таких обставин угода на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю від 01.10.2017 є підставою виникнення у відповідача зобов?язання з відшкодування витрат позивачу на утримання будівлі, у якій відповідач орендував приміщення, пропорційно до орендованої площі.
Статтею 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на яку посилався відповідач як на правову підставу звільнення від плати за комунальні послуги, передбачено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), у приміщеннях та будинках, які вони займають.
Постановою Кабінету Міністрів України N94 від 16.02.1994 (надалі - постанова КМУ N94 від 16.02.1994) визначений порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки пільга - це повне або часткове звільнення від оплати за отримані послуги, то звільнення ветеранської організації від плати за користування комунальними послугами слід вважати пільгою.
Пунктом 7 постанови КМУ N94 від 16.02.1994 передбачено, що пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щодо оплати комунальних послуг надаються з дня звернення пільговика до організації, яка надає такі послуги.
Згідно з і ст. 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг.
Як передбачено ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово - комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах між учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг та укладаються між виконавцем відповідної послуги та споживачем.
Отже, норма ч.3 ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовується у тому випадку, коли громадська організація на підставі договору про надання комунальних послуг є безпосереднім споживачем послуг.
Оскільки у спірних правовідносинах Громадська організація «Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій» не є безпосереднім споживачем комунальних послуг в розумінні ст.ст.5, 6, 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», на неї не поширюється дія цієї норми.
Безпосереднім споживачем комунальних послуг на підставі відповідних договорів є Комунальна установа «Управління будинком Волинської обласної ради».
Зміст ч. 3 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дозволяє дійти висновку про те, що громадські організації ветеранів війни звільняються від плати за користування комунальними послугами якщо вони є безпосередніми замовниками і споживачами відповідних послуг, а не у випадку відшкодування їх вартості балансоутримувачу майна.
Таким чином, стаття 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняє від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання громадські організації ветеранів війни за рахунок фінансової підтримки та коштів відповідних бюджетів місцевих органів державної виконавчої влади і самоврядування, а не за рахунок коштів суб'єкта господарювання, на балансі якого знаходиться орендоване майно.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).
У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву до суду позивач подав до суду 27.07.2021.
Враховуючи приписи ст.257 ЦК України та дату, коли позивач подав позовну заяву до суду - 27.07.2021, заборгованість за період з січня 2018 року по червень 2018 року нарахована позивачем поза межами строку позовної давності.
Проте, позовна давність судом не застосовується, оскільки відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності.
У зв?язку з невиконанням відповідачем зобов?язання щодо відшкодування позивачу як балансоутримувачу витрат на утримання будівлі і прибудинкової території пропорційно до займаної ним площі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 16238,86 грн. заборгованості за цими витратами за період з січня 2018 року по червень 2021 року включно.
Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Обов'язок орендаря повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди протягом 3-ох робочих днів з дати припинення договору передбачено й ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.
Згідно з п.п. «е» п.5.2. договору оренди у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору орендар зобов?язується здати балансоутримувачу орендоване майно по акту прийому - передачі у справному стані з урахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших платежах за весь час оренди.
Відповідач після закінчення строку дії договору оренди орендоване ним нежитлове приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі позивачу не повернув.
Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити вимогу про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі.
У зв?язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не звільнив та не повернув нежитлове приміщення площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр. Перемоги, 14, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій” (пр. Перемоги, 14, м. Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 26209004) на користь Комунальної установи “Управління будинком Волинської обласної ради”(Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 20124750)
- 4998 грн. 17 коп. заборгованості за оренду нежитлового приміщення;
- 16238 грн. 86 коп. заборгованості з відшкодування витрат на утримання будівлі і прибудинкової території.
3. У задоволенні позову про стягнення 1350 грн. 93 коп. заборгованості за оренду нежитлового приміщення відмовити.
4. Усунути перешкоди у користуванні Комунальною установою “Управління будинком Волинської обласної ради” нерухомим майном, що розміщене за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, на 1 поверсі, площею 17,9 кв.м., шляхом виселення Громадської організації “Волинська обласна організація інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій”.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.12.2021.
Суддя І. О. Якушева