08 грудня 2021 року м. Харків Справа № 5023/10192/11 (922/1105/21)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
при секретарі судового засідання: Романенко С.А.
за участю представників:
від позивача:Смирний О.С., ордер серія АЕ №1098089 від 20.10.2021р.
арбітражний керуючий:Віскунов О.В., свідоцтво №115 від 07.02.2013р.
від відповідача:Семененко Д.В., свідоцтво серії ХМ №000351 від 10.02.2021р., ордер серії ВХ №1017630 від 28.09.2021р.
від кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест»: Філіпович О.Є., свідоцтво серії ХВ №002459 від 19.08.2020р., довіреність б/н від 18.12.2020р.
від кредитора ТОВ "Сегура-Капітал": Бєлінський О.В., свідоцтво серії КС №6724/10 від 14.06.2018р., довіреність б/н від 11.01.2021р.
інші учасники у справі про банкрутство: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", м.Харків (вх.№2295Х/3 від 27.07.2021р.)
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р. у м.Харкові)
у справі №5023/10192/11(922/1105/21) (суддя Прохоров С.А.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Калашника Володимира Олександровича, смт.Вільшани Харківської області, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", смт.Вільшани Харківської області
про визнання недійсним договору
яка розглядається у справі про банкрутство
У провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №5023/10192/11 за заявою Фізичної особи-підприємця Калашника Володимира Олександровича, смт.Вільшани Харківської області, про визнання його банкрутом.
Постановою господарського суду Харківської області від 20.12.2011р. Фізичну особу-підприємця Калашника В.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
31.03.2021р. до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Калашника Володимира Олександровича в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова О.В., м.Київ, у межах справи про банкрутство до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", смт.Вільшани Харківської області, про визнання недійсним з моменту його укладення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 13,9671га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, укладеного 23.02.2012р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010», відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація речового права (оренди), номер запису про інше речове право: 33358481 від 18.09.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48826522 від 24.09.2019р. 11:14:52, державним реєстратором Пономарьовою І.В. Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір оренди укладено боржником самостійно поза процедурою банкрутства, що є порушенням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній на момент укладання договору. На переконання ліквідатора, укладення спірного договору призвело до суттєвого зменшення активів боржника, які б можна було спрямувати на погашення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р.) у справі №5023/10192/11(922/1105/21) у задоволенні позовних вимог відмовлено. В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", м.Харків, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. у справі №5023/10192/11 (922/1105/21) скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На переконання апелянта, судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права та, як наслідок, підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:
- оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час розгляду позовної заяви підлягають застосуванню норми названого Закону у відповідній редакції (зокрема, ст.20);
- відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) саме до повноважень ліквідатора належить розпорядження майном банкрута, а проведення боржником самостійно будь-яких реєстраційних дій та укладання будь-яких договорів щодо розпорядження або відчуження майна у період проведення ліквідаційної процедури є незаконним та носить загрозливий характер для його кредиторів;
- правочин, вчинений боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом, підлягав визнанню недійсним, як фраудаторний договір, на підставі ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки направлений на уникнення відповідальності перед кредиторами, що, у свою чергу, призвело до суттєвого зменшення активів боржника, які можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів. Боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредиторів, оскільки передача в оренду належного йому майна відбулася з метою отримання прихованого доходу та уникнення продажу цього майна з метою погашення вимог кредиторів у справі;
- безпідставним є посилання місцевого господарського суду на неможливість включення земель сільськогосподарського призначення до складу ліквідаційної маси та обґрунтування дій боржника у межах наданих йому цивільних прав і не заподіяння шкоди правам інших осіб. Так, позовні вимоги не стосуються питання включення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута та його реалізації вцілому;
- посилання господарського суду Харківської області на мораторій є необґрунтованим, оскільки дія мораторію на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення сільськогосподарського виробництва, скасована саме з 01.07.2021р. і суду першої інстанції при прийняття оскаржуваного рішення про це було відомо.
На підтвердження викладеної в апеляційній скарзі позиції Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц, постанови Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17 та від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16.
Для розгляду апеляційної скарги згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.07.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021р. вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Після отримання на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" клопотання, на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2021р., ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.08.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р.) у справі №5023/10192/11 (922/1105/21). Названою ухвалою, разом з іншим, зобов'язано учасників справи у строк до 25.08.2021р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.
18.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" отримано відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), згідно резолютивної частини якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. - без змін. Крім того заявник просить, у разі визнання судом обґрунтованості позовних вимог, застосувати строки позовної давності. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
- договір оренди не передбачає відчуження земельної ділянки чи створення будь-яких перешкод для можливості її реалізації в межах ліквідаційної процедури. Ні в позовній заяві, на в апеляційній скарзі не зазначено, на якій саме підставі з перелічених у ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним. При цьому жодна з підстав, зазначених у названій статті, не мала місця при укладанні оспорюваного правочину;
- порівняльний аналіз приписів ст.42 КУзПБ та ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить, що відповідні статті містять аналогічні за цільовою спрямованістю норми, направлені унеможливити вчинення боржником фраудаторних дій у «підозрілий період». Відмінності приписів цих норм не зачіпають суті підстав визнання правочинів боржника недійсними (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16);
- не направлення отриманих коштів за рахунок орендної плати на погашення вимог кредиторів не є підставою для визнання договору оренди недійсним. Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не обґрунтовано, чим саме укладення договору оренди порушує права кредиторів. Жодних доказів, які б свідчили про заниження розміру орендної плати, яка підлягає сплаті за оспорюваним договором оренди, кредиторами не надано. Крім того, земельна ділянка належить фізичній особі ОСОБА_1 , оспорюваний правочин укладено фізичною особою ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 як суб'єктом підприємницької діяльності;
- факт укладення договору оренди не створює перешкод для можливості продажу земельної ділянки в межах процедури банкротства у разі включення останньої до ліквідаційної маси;
- ліквідатором не зазначено, які наслідки визнання договору недійсним повинен застосувати суд, оскільки інформація щодо включення спірної земельної ділянки до складу ліквідаційної маси відсутня. У свою чергу, відсутній спосіб відновлення порушених прав, який підлягав би застосуванню у разі визнання правочину недійсним;
- враховуючи незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано положення, що стосуються мораторію на продаж сільськогосподарської землі, які діяли на момент ухвалення рішення;
- оскільки земельна ділянка не могла бути включена до ліквідаційної маси, за рахунок неї не може бути погашено частину боргу, відповідно будь-які правочини з вказаним майном не впливають на права кредиторів та розмір активів боржника, які можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів;
- оспорюваний договір укладено 23.02.2012р., тобто задовго до відкриття ринку землі, що унеможливлює наявність намірів на уникнення продажу цього майна задля погашення вимог кредиторів у справі;
- судові рішення, на які посилається апелянт, стосуються неподібних правовідносин і, як наслідок, викладені у них висновки не підлягають застосуванню у розглядуваній справі.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Гребенюк Н.В. та Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.08.2021р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
З метою своєчасного повідомлення учасників справи, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2021р. призначив справу №5023/10192/11 (922/1105/21) до розгляду на 29.09.2021р.
На електронну адресу суду апеляційної інстанції 22.09.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу (з порушенням визначеного судом строку).
Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 ст.119 ГПК України передбачає можливість суду за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У свою чергу, арбітражним керуючим Віскуновим Олександром Віталійовичем заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву не надано. Зазначене у сукупності є підставою для залишення відзиву ліквідатора без розгляду.
Інші учасники справи своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не надали.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Радіонової О.О. та Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021р. задоволено отримане на електронну поштову адресу суду клопотання ліквідатора Фізичної особи-підприємця Калашника В.О., арбітражного керуючого Віскунова О.В., про проведення судового засідання, призначеного на 29.09.2021р., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та системи "EаsyCon".
У судовому засіданні 29.09.2021р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», та ліквідатор, арбітражний керуючий Віскунов О.В. підтримали вищезазначену апеляційну скаргу. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Інші учасники у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись приписами ч.2 ст.216 ГПК України, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, враховуючи зміну складу судової колегії 28.09.2021р., судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 20.10.2021р.
Через канцелярію суду апеляційної інстанції 13.10.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" надійшло клопотання про долучення доказів, яких не існувало станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення - протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-09-16-000059-1 від 04.10.2021р., виписки за рахунком від 06.10.2021р., акту про придбання майна на аукціоні від 07.10.2021р. На переконання відповідача, вказані докази є визначальними у вирішенні питання стосовного того, чи порушував договір оренди права кредиторів.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.10.2021р. відмовлено у задоволенні отриманого на електронну адресу суду клопотання ліквідатора Фізичної особи-підприємця Калашника В.О., арбітражного керуючого Віскунова О.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з викладених в ухвалі підстав.
У судовому засіданні 20.10.2021р. представник апелянта, який одночасно є представником кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача та представник боржника заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги. Інші учасники справи про банкрутство у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2021р.
На електронну поштову адресу суду апеляційної інстанції 26.10.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" надійшли пояснення до апеляційної скарги. За коротким змістом пояснень заявник зазначає, що укладення договору після визнання Фізичної особи-підприємця Калашника В.О. банкрутом є недодержанням саме боржником у момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним згідно з положеннями ст.215 ЦК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання ліквідатора Фізичної особи-підприємця Калашника В.О., арбітражного керуючого Віскунова О.В., про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 10.11.2021р. арбітражний керуючий, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» надали пояснення по справі. Інші учасники справи про банкрутство у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 08.12.2021р.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.12.2021р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання ліквідатора Фізичної особи-підприємця Калашника В.О., арбітражного керуючого Віскунова О.В., про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 08.12.2021р. представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» та арбітражний керуючий наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги. Представники відповідача та боржника проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін. Представники інших учасників справи про банкрутство у судове засідання не з'явилися. Однак, враховуючи належне та своєчасне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, визнання явки учасників справи у судове засідання необов'язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників інших учасників справи за наявними матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
У судовому засіданні 08.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, письмові пояснення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з наявних матеріалів справи, ліквідатором під час проведення ліквідаційних заходів виявлено відомості щодо проведення боржником самостійно, поза процедури банкрутства у період 2019-2020р.р. державної реєстрації права власності на земельні ділянки: кадастровий номер 6322080904:05:000:0023, площею 1,36га (реєстраційний номер 2087328163220) та кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, площею 13,9671га (реєстраційний номер 1921117863220), а також щодо зареєстрованого права оренди на земельну ділянку загальною площею 13,9671га за договором оренди б/н, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» 23.02.2012р.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер: 6322056200:00:000:0427, площею 13,9671га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації 18.09.2019р. Підстава для державної реєстрації: Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІV-XP №079956, виданий 12.12.2002р. Дергачівською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів.
На праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 також земельна ділянка кадастровий номер: 6322080904:05:000:0023, загальною площею 1,36га. Дата державної реєстрації 21.05.2020р. Підстава для державної реєстрації: Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: Р2 №763657, виданий 01.04.2003р. Дергачівською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів.
23.02.2012р. між ОСОБА_1 (далі -орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі - договір), за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту і перебуває у власності орендодавця згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ХР №079956, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів 12.12.2002р. за №13, кадастровий номер земельної ділянки 6322056200:00:000:0427.
Відповідно до п.п.5, 9, 10 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 254.319,40грн. Орендна плата нараховується орендарем у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7.629,58грн. на рік та виплачується у грошовій або в натуральній формі (за заявою орендодавця) - за собівартістю продукції, але не більше державних закупівельних цін. Розмір орендної плати щорічно індексується станом на 1 число звітного року на коефіцієнт, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України.
Згідно з п.8 договір укладено строком на 15 років.
За умовами пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Право оренди не буде відчужене, передане в заставу, спадщину, внесене до статутного фонду.
Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010», актом визначення та погодження меж земельної ділянки, викопіюванням з проекту організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель ПФ «Росток» на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області.
Договір оренди земельної ділянки б/н від 23.02.2012р. зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.04.2012р. №632205624000409, що вбачається з копії названого договору.
Згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» розрахунком (вих.№3 від 14.04.2021р.), сплачена останнім орендна плата на користь ОСОБА_1 за період з 2012р. по 2020р. дії договору становить 132.019,81грн., яка складається з орендної плати за: 2012р. - 6.485,14грн., 2013р. - 6.485,14грн., 2014р. - 6.485,14грн., 2015р. - 10.609,34грн., 2016р. - 15.932,96грн., 2017р. - 18.422,09грн., 2018р. - 21.600,00грн., 2019р. - 22.000,00грн., 2020р. - 24.000,00грн. Факт отримання орендної плати за договором ОСОБА_1 підтверджується його підписами у платіжних відомостях та відомостях про виплату грошей, які долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву.
Укладення договору оренди боржником самостійно поза процедурою банкрутства стало підставою звернення ліквідатора з розглядуваним позовом до суду.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.
У контексті приписів ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2011р. порушено провадження у справі №5023/10192/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Калашника О.В. відповідно до положень ст.ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013р.
Постановою господарського суду Харківської області від 20.12.2011р. у справі №5023/10192/11 визнано Фізичну особу-підприємця Калашника Володимира Олександровича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013р.
19.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень), яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.
21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018р. Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
З огляду на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з 21.10.2019р. з набранням чинності КУзПБ, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що КУзПБ розповсюджує свою дію на процесуальний розгляд справи (сукупність процесуальних дій суду, спрямованих на вирішення справи) про банкрутство.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законами України.
У контексті приписів ст.42 КУзПБ арбітражний керуючий наділений правом звернутись до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство.
Предметом даного судового розгляду є заявлені в межах справи про банкрутство вимоги ліквідатора Фізичної особи-підприємця Калашника В.О., арбітражного керуючого Віскунова О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав ст.42 КУзПБ та ч.ч.1, 5 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Розглядаючи позовну заяву місцевий господарський суд посилається на положення ст.42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсним правочину боржника.
У свою чергу, відповідні посилання, за висновками Східного апеляційного господарського суду, є хибними. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019р., підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину. Зазначені висновки зроблені судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Оспорюваний договір укладено сторонами 23.02.2012р., тобто у період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ урегульовано лише фактично подальший розгляд справ про банкрутство, відповідні приписи за своєю галузевою приналежністю є нормою процесуального права, яка не стосується жодним чином норм матеріального права, що містяться у цьому нормативно-правовому акті.
Що ж до застосування у часі приписів ст.42 КУзПБ як такої, що містить норми матеріального права, пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ не визначає правил дії в часі цієї норми та не встановлює темпоральних критеріїв її застосування.
Тому при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі, суть якого полягає в тому, що новий закон регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Тобто, до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
Норми статті 42 КУзПБ, з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовуються до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ у дію КУзПБ 21.10.2019р. може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022р. Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16.
Отже, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2020р. у справі №522/25151/14-ц, від 07.10.2020р. у справі №626/1063/17, від 25.11.2020р. у справі №162/471/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №904/3938/18, від 09.07.2020р. у справі №910/9641/19 тощо.
Тобто, підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.
Отже, оскільки провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Калашника В.О. та вчинення спірного правочину від 23.02.2012р. мали місце (провадження було порушено, а правочин вчинено боржником) до введення в дію КУзПБ, господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у розглядуваній справі положень статті 42 КУзПБ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.
Фраудаторні правочини в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема: у банкрутстві; при неплатоспроможності банків; у виконавчому провадженні.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, оскільки відповідні норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів та на підставі оцінки обставин справи, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 23.02.2012р., передбачені спеціальними нормами законодавства (Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
У свою чергу, зазначене не виключає можливості застосування до розглядуваних правовідносин норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав визнання недійсними правочинів за участі боржника.
За висновками господарського суду Харківської області оспорюваний договір оренди земельної ділянки б/н, укладений між Калашником Володимиром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" 23.02.2012р., повністю відповідає вимогам Розділу ІІ ЦК України та вимогам ст.203 ЦК України, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для визнання його недійсним на підставі ст.215 ЦК України. На переконання судової колегії, названі висновку суду першої інстанції є хибними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.5); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Пунктом 6 ч.2 ст.114 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника.
Частиною 1 ст.61 КУзПБ передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
Тобто, нормами діючого КУзПБ, які узгоджуються з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній станом на дату укладення оспорюваного правочину, передбачено, що саме до повноважень ліквідатора належить управління та розпорядження майном боржника.
Дії ОСОБА_1 з надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» земельної ділянки, загальною площею 13,9671га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, вчинені за відсутності можливості боржника самостійно розпоряджатися активами, тобто за відсутності правомочності розпорядження майном.
Провадження у справі про банкрутство має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Як убачається з матеріалів справи, у період ліквідаційної процедури Калашником О.В. в якості орендної плати за договором від 23.02.2012р. отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» за період з 2012р. по 2020р. суму 132.019,81грн. Отримані боржником грошові кошти за договором оренди не були направлені на погашення кредиторських вимог, чим грубо порушені права та законні інтереси кредиторів у справі. Тобто, дії боржника з укладення договору оренди землі вчинені з наміром унеможливити задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність визначених ЦК України підстав для визнання договору оренди землі б/н від 23.02.2012р. недійсним.
При цьому зазначені висновки суду апеляційної інстанції не спростовує посилання господарського суду Харківської області на те, що, оскільки земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності Калашнику В.О., має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а станом на дату винесення рішення діяла пряма заборона на купівлю-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок з таким цільовим призначенням, тоді як формування ліквідаційної маси передбачає здійснення реалізації активів банкрута, включених до її складу з метою задоволення вимог кредиторів, відповідно до реєстру вимог кредиторів, до набрання чинності Законом України №552-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов земель сільськогосподарського призначення» (01.07.2021р.), вказана земельна ділянка виключена з обороту та станом на дату винесення рішення не може бути здійснено її продаж за для задоволення вимог кредиторів.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» та боржником, Фізичною особою-підприємцем Калашником В.О. заявлено про застосування строків позовної давності. За змістом відзиву на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" також просить у разі визнання судом обґрунтованості позовних вимог, застосувати строки позовної давності. З приводу названих заяв Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.1 ст.256, ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
При цьому, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2017р. у справі №5023/10192/11 призначено новим ліквідатором Фізичної особи-підприємця Калашника В.О. арбітражного керуючого Віскунова О.В. Для належного подальшого проведення ліквідаційного процедури арбітражним керуючим Віскуновим О.В. від попереднього арбітражного керуючого отримана документація по справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Калашник В.О., у якій була відсутня інформація про наявність у боржника земельних ділянок.
19.09.2017р. арбітражним керуючим з метою виявлення майнових активів банкрута та формування ліквідаційної маси були направлені відповідні запити до реєстраційних облікових організацій.
З огляду на відмову у наданні відповідної інформації через необхідність її отримання через систему державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ліквідатором отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Згідно з довідкою за боржником, Фізичною особою-підприємцем Калашник В.О., об'єкти нерухомого майна, у тому числі спірна земельна ділянка, зареєстровані не були.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №234106339 від 26.11.2020р. убачається, що Калашнику В.О. на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер: 6322056200:00:000:0427, площею 13,9671га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації 18.09.2019р.
Відомості про оспорюваний договір оренди земельної ділянки, загальною площею 13,9671га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речового права (оренди), номер запису про інше речове право: 33358481 від 18.09.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48826522 від 24.09.2019р. 11:14:52, державним реєстратором Пономарьовою І.В. Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.
Отже, за висновками судової колегії, про зареєстроване за боржником право власності на спірну земельну ділянку та про наявність зареєстрованого права оренди за договором від 23.02.2012р. ліквідатор міг дізнатись лише з 18.09.2019р. після внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У період з дати призначення (22.08.2017р.) до внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (18.09.2019р.) ліквідатор не мав можливості звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Боржником у справі не надано доказів надання ліквідатору інформації щодо перебування у його власності земельної ділянки, загальною площею 13,9671га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427 та укладення договору оренди земельної ділянки від 23.02.2012р. раніше зазначеної дати (18.09.2019р.), як і відповідачем не надано доказів обізнаності ліквідатора про існування оспорюваного договору оренди землі раніше названої дати.
Судова колегія Східного апеляційного господарського суду, разом з іншим, зауважує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було здійснене.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, обґрунтованими є твердження ліквідатора про те, що строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 23.02.2012р. не сплив, що, у свою чергу, підтверджує відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції, беручи до уваги, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права, рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р.) у справі №5023/10192/11(922/1105/21) підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, що, у свою чергу, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги. Такий результат апеляційного перегляду у контексті приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р.) у справі №5023/10192/11(922/1105/21) - задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2021р. (повний текст складено та підписано 30.06.2021р.) у справі №5023/10192/11(922/1105/21) - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Калашника Володимира Олександровича, смт.Вільшани Харківської області, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича, м.Київ, - задовольнити.
Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, загальною площею 13,9671га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, укладений 23.02.2012р. між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» (Україна, 62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт.Вільшани, вул.Казакевича, буд.50-А; код ЄДРПОУ 36613827), відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація речового права (оренди), номер запису про інше речове право: 33358481 від 18.09.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48826522 від 24.09.2019р. 11:14:52, державним реєстратором Пономарьовою І.В. Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" (Україна, 62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт.Вільшани, вул.Казакевича, буд.50-А; код ЄДРПОУ 36613827) на користь Фізичної особи-підприємця Калашника Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (03022, м.Київ, а/с 64) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2.270,00грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" (Україна, 62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт.Вільшани, вул.Казакевича, буд.50-А; код ЄДРПОУ 36613827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" (Україна, 04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, оф.139/1; код ЄДРПОУ 39306471) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3.405,00грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 08.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2021р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова