ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 грудня 2021 року Справа № 924/358/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21, ухвалене суддею Димбовським В.В., повний текст рішення складено 01.09.2021 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна", м. Свалява
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів", м. Хмельницький
про стягнення 132 175,00 грн. заборгованості за поставлений товар
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" 132 175,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар за договором поставки від 28.07.2020р. №29/07, а також за видатковою накладною №323 від 29.07.2020р., видатковою накладною №433 від 14.09.2020р., №481 від 05.10.2020р. Відповідач оплатив позивачеві за поставлений товар 151 136,00 грн., тобто сума заборгованості складає 132 175,00 грн. (283 311,00 - 151 136,00 = 132 175,00).
26.08.2021р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Хмельницький КБМ" на користь ТОВ "Доронік-Україна" 20000,00 грн., до заяви долучено платіжне доручення №1231 від 25.08.2021р., за яким ТОВ "Хмельницький КБМ" сплачено ТОВ "Доронік-Україна" 20 000,00 грн. з призначенням платежу" згідно рах. 311 від 05.10.2020р.".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" 112 175,00 грн. заборгованості, 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 серпня 202 і року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доронік-Україна» 112 175,00 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 в порядку письмового провадження, зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" у строк до 26.11.2021 р. у справі №924/358/21 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідача. Роз'яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи в строк передбачений ч.1 ст.273 ГПК України.
23.11.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" надійшла заява про поновлення строку для подання доказів. В заяві позивач просить визнати поважною причину пропуску позивачем строку на подання доказів у справі та поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів: Договору поставки №29/07 від 28.07.2020 року з підписом та печаткою відповідача, а також платіжні доручення про перерахуванням відповідачем грошових коштів на рахунок позивача: №1255 від 30.08.2021 року № 1305 від 15.09.2021 року; №1338 від 20.09.2021 року; №1370 від 28.09.2021 року; №1440 від 19.10.2021 року; №145 від 20.10.2021року; № 1479 від 21.10.2021 року; №1537 від 03.11.2021 року; №1569 від 09.11.2021 року; №1589 від 11.11.2021 року; №1615 від 15.11.2021 року; №1636 від 18.11.2021 року.
А також, позивачем окремо подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №924/358/21 як належні докази, а саме: Договір поставки №29/07 від 28.07.2020 року, а також платіжні доручення: № 1255 від 30.08.2021 року № 1305 від 15.09.2021 року, № 1338 від 20.09.2021 року; № 1370 від 28.09.2021 року; № 1440 від 19.10.2021 року; № 145 від 20.10.2021року; № 1479 від 21.10.2021 року; №1537 від 03.11.2021 року; № 1569 від 09.11.2021 року; № 1589 від 11.11.2021 року; №1615 від 15.11.2021 року; № 1636 від 18.11.2021 року.
Щодо заяви про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що позивач просить долучити до матеріалів справи документи, які датовані як після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, так і до його прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК України).
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст.269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.
Отже, судовою колегія не приймаються документи, які датовані до ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції.
Подані позивачем додаткові докази, датовані після ухвалення судом першої інстанції рішення, фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не можуть прийматися до уваги апеляційним судом, та їм не може надаватись юридична оцінка.
У зв'язку з вище викладеним суд апеляційної інстанції заявлені клопотання відхиляє.
Крім того, позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу апелянта без задоволення.
Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги про стягнення 132 175,00 грн. заборгованості за поставлений товар. Зокрема, Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що відповідач за товар, який поставлено за договором поставки №29/07 від 28.07.2020р. не вчасно та не повному обсязі розрахувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. В подальшому, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №1231 від 25.08.2021р. з призначенням платежу "згідно рах. 311 від 05.10.2020р.". Таким чином, станом на час розгляду справи сума основної заборгованості зменшилась з 132 175,00 грн. до 112 175,00 грн., а із заявлених 132 175,00 грн. частина основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. відсутня внаслідок її сплати.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" мотивована тим, що при розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що договір поставки №29/07 від 28.07.2020р. не підписаний апелянтом. Тобто, згідно чинного законодавства даний договір є неукладений. Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що серед позовних вимог відсутня вимога про визнання договору укладеним. Однак, в порушення принципу диспозитивності господарського судочинства, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив, що договір поставки 29/07 від 28.07.2020р. є укладеним. Крім цього, суд самостійно змінив підставу позову.
Відтак, при вирішенні даного спору суд першої інстанції не врахував, що у справі відсутній підписаний договір поставки і тому у справі відсутній правовий документ, який встановлював умови даної поставки, а саме, вид товару та строків оплати за поставку, тощо. Суд, в порушення процесуального законодавства в мотивувальній частині встановив, що договір є укладений та вважав порушення умов даного договору як підставу позову (в позовній заяві вказана інша підстава позову). При цьому, суд при винесенні рішення повинен був встановити порушення умов договору щодо строку оплати за поставку товару. Однак, суд в рішенні не вказав, який пункт договору був порушений апелянтом, в наслідок чого виникла заборгованість, що є предметом позову.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що в п.3.1.непідписаного договору поставки №29/07 від 28.07.2020р., на який посилається суд першої інстанції як на допустимий доказ у справі, зазначено, що «оплата повинна буди здійснена Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту погодженого замовлення». Однак, жодного доказу наявності «погодженого замовлення» у справі не має. Тобто, на день винесення оскаржуваного рішення дата сплати апелянтом по договору поставки №29/07 від 28.07.2020р. ще не настала і жодної умови даного договору апелянт не порушував.
Скаржник в апеляційній скарзі не заперечує, що позивач поставив хімічну продукцію на суму 283 311,00 грн. Так, як письмово договір не укладався і сторони не домовлялися про строки сплати за поставлену продукцію. Позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості в розмірі 132 175,00 грн. Однак, апелянт не замовляв хімічної продукції на 283 311,00 грн. і не вся продукція позивача підходить до технологічних можливостей апелянта. Тому, для врегулювання даної ситуації апелянт 24 березня 2021 року надіслав позивачу лист про погашення даної заборгованості шляхом повернення позивачу його продукції на суму 132 175,00 грн. Проте, жодної відповіді на даний лист апелянт не отримав. Так, як сторони не домовились про кількість товару, виду товару, строків та форми оплати тому відсутні підстави для задоволення даного позову.
Мотивуючи заперечення на апеляційну скаргу позивач акцентує увагу на тому, що у липні 2020 між позивачем і відповідачем досягнуто домовленості про поставку хімічної продукції та укладено Договір поставки №29/07 від 28.07.2020 року. На виконання умов зазначеного Договору, вже 29.07.2020 року позивач за видатковою накладною №323 здійснив поставку відповідачеві добавки готової до цементів, будівельних розчинів або бетонів «Пластифікатор PLASTIDOR 54-L» рідкий (надалі Товар) в кількості 1,12 тони на загальну суму 31 136,00 грн. з ПДВ та надав покупцеві рахунок на оплату №205 від 27.07.2020 року на вказану суму. Відповідач отримав поставлений товар, без будь-яких претензій та зауважень і здійснив оплату за нього по рахунку № 205 від 27.07.2020 року в сумі 31 136,00 грн. відповідно до платіжного доручення №285 від 14.09.2020 року тим самим схваливши і підтвердивши досягнуті між позивачем і відповідачем домовленості. Більше того, підписаний зі сторони позивача Договір було надіслано поштою на адресу відповідача (відправлення ПН 0209508139469) та отримано підписаний ним екземпляр.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення суду першої інстанції не визнаючи заборгованості, однак в супереч своїй позиції, чи це позиція лише представника відповідача, продовжує сплачувати заборгованість за поставлений товар вже після ухвалення рішення суду.
Тобто не визнаючи у апеляційні скарзі укладення Договору з позивачем, відповідач вживає заходів до його виконання.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" товар за видатковою накладною №323 від 29.07.2020р. (добавка готова до цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 54-L" рідкий) в кількості 1,12 тони за ціною 27800,00 грн., а всього на загальну суму 31 136,00 грн. з ПДВ та надав покупцеві рахунок на оплату №205 від 27.07.2020 року на вказану суму; за видатковою накладною №433 від 14.09.2020р. (добавки готової для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 51-N" рідкий) в кількості 1,11 тони за ціною 26 500,00 грн. на загальну суму 29 416,00 грн. з ПДВ та надав покупцеві рахунок на оплату №282 від 14.09.2020р. на вказану суму; №481 від 05.10.2020р. позивач здійснив поставку відповідачеві добавки готової для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 51-N" рідкий в кількості 4,48 тони за ціною 24500,00 грн. за тону на загальну суму 109760,00 грн. з ПДВ та добавку готової для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 54-W" рідкий в кількості 4,52 тони за ціною 25000,00 грн. за тону на загальну суму 113000,00 грн. з ПДВ, а всього на суму 222760,00 грн. з ПДВ та надав покупцеві рахунок на оплату №311 від 05.10.2020 року на вказану суму.
В видаткових накладних вказано договір поставки від 28.07.2020р. №29/07.
Позивачем до позову також долучено товарно-транспортна накладна №2907 від 29.07.2020 року про тримання відповідачем товару; товарно-транспортна накладна №1409-2 від 14.09.2020 року про тримання відповідачем товару; товарно-транспортна накладна №0510-3 від 05.10.2020 року про тримання відповідачем товару; податкова накладна №348 від 29.07.2020 року та Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; податкова накладна №463 від 14.09.2020 року та Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; податкова накладна №513 від 05.10.2020 року та Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
В матеріалах справи наявний примірник договору поставки від 28.07.2020р. №29/07, за яким ТОВ "Доронік-Україна" (Продавець) зобов'язався продати ТОВ "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" (Покупець) хімічну продукцію, згідно з узгодженим сторонами замовленням та зазначену в накладних, а Покупець зобов'язується своєчасно здійснювати її оплату згідно з умовами цього Договору. Загальна сума цього Договору складається з суми вказаних в накладних кожної партії товару. Кількість товару визначається згідно видаткових накладних. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 4.2 договору).
Договір підписаний зі сторони позивача та не підписаний зі сторони відповідача.
Позивач виставив відповідачеві рахунок №205 від 27.07.2020 року на оплату товару на суму 31 136,00 грн.
Відповідач здійснив оплату за отриманий товар по рахунку №205 від 27.07.2020 року в сумі 31 136,00 грн. відповідно до платіжного доручення №285 від 14.09.2020 року.
Згідно рахунку позивача №282 від 14.09.2020 року на суму 29415,00 грн. відповідач здійснив часткову оплату на суму 20 000,00 грн. відповідно платіжного доручення №341 від 06.10.2020 року.
Згідно рахунку позивача №311 від 05.10.2020 року за поставлений товар на суму 222760,00 грн., відповідач здійснив часткову оплату в сумі 50 000,00 грн. відповідно платіжного доручення №410 від 06.11.2020р.; 40 000,00 грн. відповідно платіжного доручення №430 від 13.11.2020 року та 10 000,00 грн. відповідно платіжного доручення №477 від 03.12.2020 року.
12.03.2021р. позивач направив на адресу відповідача лист щодо сплати заборгованості за поставлений товар з вимогою сплати заборгованість. Докази направлення - рекомендоване повідомлення про вручення, опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек від 12.03.2021р.
Згідно платіжного доручення №1231 від 25.08.2021р. ТОВ "Хмельницький КБМ" сплачено ТОВ "Доронік-Україна" 20000,00 грн. з призначенням платежу "згідно рах 311 від 05.10.2020р.".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" 112 175,00 грн. заборгованості, 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №29/07, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 283 311,00 грн. підтверджується видатковою накладною №323 від 29.07.2020р. (добавка готова до цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 54-L" рідкий) в кількості 1,12 тони за ціною 27 800,00 грн., а всього на загальну суму 31 136,00 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №205 від 27.07.2020 року на вказану суму; за видатковою накладною №433 від 14.09.2020р. (добавки готової для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 51-N" рідкий) в кількості 1,11 тони за ціною 26500,00 грн. на загальну суму 29416,00 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №282 від 14.09.2020р. на вказану суму; №481 від 05.10.2020р. (добавка готова для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 51-N" рідкий в кількості 4,48 тони) за ціною 24500,00 грн. за тону на загальну суму 109760,00 грн. з ПДВ та добавку готової для цементів, будівельних розчинів або бетонів "Пластифікатор PLASTIDOR 54-W" рідкий в кількості 4,52 тони за ціною 25000,00 грн. за тону на загальну суму 113000,00 грн. з ПДВ, а всього на суму 222760,00 грн. з ПДВ та надав покупцеві рахунок на оплату №311 від 05.10.2020 року на вказану суму. В видаткових накладних вказано договір поставки від 28.07.2020р. №29/07.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Доронік-Україна" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" (покупець) мали намір укласти договір поставки №29/07.
У договорі в пункті 1.1 зазначено, найменування товару: хімічна продукція (будівельні пластифікатори для бетонів) власного виробництва, або імпортована от спеціалізованих виробників.
Як вже зазначалось, договір поставки від 28.07.2020 р. №29/07 підписаний зі сторони позивача та не підписаний зі сторони відповідача.
Однак, видаткові та товарно-транспортні накладні на суму 283 311,00 грн. підписані обома сторонами та містять посилання на договір поставки від 28.07.2020р. №29/07, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що між позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 283 311,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач розрахувався не вчасно та не в повному обсязі, сплативши за договором поставки №29/07 від 28.07.2020р. 151 136,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Згідно ст.ст.526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України, визначає як порушення зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача станом на дату подачі позову виникла заборгованість за договором поставки №29/07 від 28.07.2020р. в розмірі 132 175,00 грн. (283 311,00 - 151 136,00 = 132 175,00), доказів сплати якої відповідач не надав.
В подальшому, після відкриття провадження у справі у суді першої інстанції відповідач сплатив 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1231 від 25.08.2021р. з призначенням платежу "згідно рах. 311 від 05.10.2020р.".
При цьому, судами враховується, що саме за рахунком №311 від 05.10.2020р. позивачем заявлено до стягнення 132 175,00 грн. заборгованості.
Таким чином, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції сума основної заборгованості зменшилась з 132 175,00 грн. до 112 175,00 грн., а із заявлених 132 175,00 грн. частина основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. відсутня внаслідок її сплати.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі №924/358/21 в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК, оскільки в даному випадку предмет спору в цій частині припинив існування.
Окрім того, на спростування доводів апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідне наголосити на наступному.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Основним доводом апеляційної скарги є посилання відповідача на те, що договір поставки №29/07 від 28.07.2020 р. не підписувався апелянтом, а відтак, письмовий договір не укладався, а сторони не домовлялися про строки сплати за поставлену продукцію.
Надаючи правову оцінку відносин між сторонами спору, апеляційний суд вважає, що письмового договору про поставку сторонами укладено не було. Такий висновок вбачається, зокрема з наступного.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Оскільки договір укладався між юридичними особами, додатковим елементом ідентифікації слугує печатка юридичної особи. Така позиція фіксується зокрема у постанові КГС ВС від 23.07.2019 у справі №918/780/18.
З огляду на наведене, виходячи з наявних у справі доказів, апеляційний суд вважає недоведеною обставину укладення між сторонами договору поставки у письмовій формі ні шляхом складання єдиного документа, ні іншим передбаченим законом способом.
Натомість, апеляційний суд, врахувавши зустрічні дії сторін, вчинені з метою виконання певної домовленості, яку можна кваліфікувати як укладення договору у спрощений спосіб, вважає, що між сторонами виникли взаємні зобов'язання, які мають правовий характер купівлі-продажу.
Отже, сторони своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердили факт обізнаності зі всіма умовами договору поставки №29/07 від 28.07.2020 р., надали згоду на його укладення наведеним вище способом, а також підтвердили факт його реального виконання, що спростовує тезу про можливість оцінки його як неукладеного за наведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" підстав.
Таким чином, оцінюючи правильність кваліфікації правової природи відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень ст.ст.174, 181 Господарського кодексу України та ст.ст.202, 205, 626, 627, 638, 639 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки.
Оплата товару, яка теж не оспорюється сторонами, свідчить про схвалення поставки товару, а отже і його замовлення.
Отримання товару позивачем і накладні, надані на підтвердження свідчать про те що господарська операція поставки між сторонами відбулася.
Натомість, апеляційний суд вважає, що апелянтом не спростовано, що сторонами договору були вчинені зустрічні дії з метою виконання договору поставки, що підтверджено поданими доказами, зокрема і доказами на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар, яка не заперечується і самим апелянтом, що на думку апеляційного суду спростовує твердження про відсутність реальних (дійсних) господарських відносин.
За встановлених обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність заборгованості відповідача за позовом перед позивачем за договорами поставки.
На думку колегії суддів, наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у визначеній частині правильно встановлена судом першої інстанції, відтак рішення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 р. у справі №924/358/21 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу №924/358/21 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "13" грудня 2021 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.