«06» грудня 2021 року
м. Харків
справа № 638/16291/17
провадження № 22ц/818/4872/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представниця відповідача - ОСОБА_6
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року в складі судді Аркатової К.В.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгенівна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільним сумісним майном, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання недійсним договору дарування, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що у 2004 році вона познайомилась з ОСОБА_3 . Починаючи з 2005 року вони почали проживати однією сім'єю, як чоловік та жінка, вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не планували, тому що довіряли один одному та в цьому не було нагальної потреби. У період з 2005 року по жовтень 2016 року вони проживали спільно з батьками відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначила, що у 2013 році вона разом з ОСОБА_3 за спільні грошові кошти придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєструвалися та стали проживати в ній. Договір купівлі - продажу спірної квартири від 06 липня 2013 року оформлений на ім'я ОСОБА_3 .
Вказала, що в день оформлення права власності на квартиру ОСОБА_3 видав довіреність на її ім'я для ведення питань, що пов'язані з цією квартирою.
Посилалася на те, що за спільні кошти ними здійснено ремонт, придбано меблі, електронна техніка. Ремонт в цій квартирі робив її батько ОСОБА_8 . Комунальні послуги за спільну квартиру оплачувались ними також спільно.
Зазначила, що з жовтня 2016 року сімейні відносини між нею та ОСОБА_3 розірвані. 15 жовтня 2016 року він змінив замки у вхідних дверей, тому вона не могла потрапити до спільного помешкання. Відповідач не надав доступу до її речей, у зв'язку з чим вона зверталася до органів поліції.
В подальшому вона дізналася, що ОСОБА_3 за договором дарування передав право власності на спірну квартиру своєму батькові ОСОБА_5 .
Посилалася на те, що за своїм місцем реєстрації вона зверталась до медичних закладів.
Просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в період часу з лютого 2005 року по жовтень 2016 року; визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений 15 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зареєстрованим в реєстрі за № 2642 - визнати недійсним; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з лютого 2005 року по жовтень 2016 року; визнано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , спільним сумісним майном ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ; визнано за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений 15 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. зареєстрований в реєстрі за № 2642; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 суму сплаченого судового збору в розмірі 6876,25 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивачки судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував справу № 638/1086/17 про визнання позивачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка є преюдиційною для даної справи, оскільки в ній зазначено, що позивачка не мешкала з ним в спірній квартирі з 2013 року. Це судове рішення набрало законної сили. Вважав, що факт перебування у фактичних шлюбних стосунках не було доведено належними та допустимими доказами. Жодних доказів спільного побуту, їхнього спільного мешкання позивачкою не надано. Жоден свідок не був допитаний. Вважав, що суд визнав право власності на Ѕ частину квартири за сторонньою особою на підставі 4-х документів, кожен з яких навіть не існував на момент укладення ним договору купівлі-продажу квартири.
30 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що його повністю проігноровано в оскаржуваному рішенні, як сторони у справі. Інші доводи є аналогічним доводам апеляційної скарги ОСОБА_3
03 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. Зазначила, що у стані розчарування та зради ОСОБА_3 , з котрим вони прожили 12 років, вона зустріла свого майбутнього чоловіка та не роздумуючи надала згоду на вступ до шлюбу. Інші доводи є аналогічним доводам позовної заяви.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела свої вимоги належними та допустимими доказами, які встановлені судом та свідчать про існування у сторін в спірний період прав і обов'язків подружжя та придбання спірної квартири за спільні кошти сторін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 серпня 2016 року за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є., реєстровий № 2642, ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_3 своєму батькові ОСОБА_5 .
З вказаного договору вбачається, що спірна квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Манерко Л.М. 06 липня 2013 року за реєстровим номером 779.
Також, пунктом 2 цього договору передбачено, що цей дарунок сторони оцінюють в сумі 150 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 цього договору, дарувальник свідчить, що на момент підписання цього договору щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб, а також відсутні будь-які обставини, які обмежують чи забороняють дарувальнику здійснити її вільне дарування, зокрема, що ця квартира раніше не відчужена, не знаходиться у цивільно-правовій чи податковій заставі, не передана в оренду чи найм, не передана як внесок до статутного фонду юридичної особи, не обтяжена будь-якими іншими зобов'язаннями або речовими правами третіх осіб, щодо неї або прав на неї не існує судового чи іншого спору, під забороною (арештом) вона не перебуває (а.с.74-75).
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 склав на ім'я ОСОБА_1 довіреність на час укладення спірної квартири для ведення питань, що пов'язані з нею.
З копії паспортів ОСОБА_1 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 вона зареєстрована з 28 серпня 2013 року (а.с.6,7).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07 червня 2016 року (а.с.22).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2017 року у справі № 638/1086/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позов ОСОБА_5 - задоволено, усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_5 права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_3 ; визнано ОСОБА_10 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 (а.с.35-38).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2017 року повернуто, як подану передчасно (а.с.39-40).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року заяву ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявниці.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 позивачкою надано копії квитанцій про сплату ОСОБА_10 комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , що датовані липнем, вереснем 2016 року; туристичні ваучери та договір страхування на ОСОБА_3 та ОСОБА_11 про подорож на відпочинок до Єгипту у період з 15 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року, підтвердження про бронювання номеру у готелі двомісного з одним ліжком; видаткова накладна від 28 грудня 2014 року про придбання пральної машинки на ім'я ОСОБА_12 з доставкою за адресою: АДРЕСА_2 та іншої побутової техніки (а.с.9-16).
З довідок про доходи та податки вбачається, що ОСОБА_1 працює в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова та за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року їй нараховано заробітної плати в розмірі 2093,57 грн; за період з січня 2012 року по грудень 2012 року - 21057,60 грн; за період з січня 2013 року по грудень 2013 року - 11756,92 грн; за період з червня 2013 року по листопад 2013 року - 10528,80 грн; за пеірод з червня 2013 року по листопад 2013 року - 7597,17 грн; за період з січня 2014 року по грудень 2014 року - 27823,35 грн (а.с.89-94).
Як вбачається з довідок про доходи ОСОБА_10 також працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Фактор» та за жовтень і листопад 2010 року їй нараховано заробітної плати в розмірі 3509,60 грн, а за період з 01 січня 2012 року по 29 липня 2012 року - 10053,45 грн (а.с.88,96).
04 жовтня 2016 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зареєстрували шлюб (а.с.95).
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 надав довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з 2005 року по 2013 рік, з якої вбачається, що йому за вказаний період нараховано заробітну плату в розмірі 452 618,01 грн (а.с.189-191).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частинах першій та другій статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц).
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).
Розгляд справи, в якій викладена самостійна позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, потребує надання сторонами належних та допустимих доказів обставин, зазначених у позовній заяві, та дослідження їх судом, адже нормами цивільного процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору (постанова Верховного Суду від 06 серпня 2021 року у справі № 202/4464/17).
Частиною першої статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу вони не містять.
Навпаки, із заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2017 року, яке є чинним вбачається, що до спірної квартири ОСОБА_1 з'являлася періодично. Останній раз була в ній у червні 2016 року. В спірній квартирі відсутні її речі. Комунальні платежі ОСОБА_5 сплачував і за ОСОБА_1 .
В суді апеляційної інстанції відповідачі та їхні представники підтвердили, що судове рішення є чинним. Воно виконано, виселено ОСОБА_1 з спірної квартири. Будь - яких її речей в спірній квартирі немає.
В суді апеляційної інстанції позивачка не спростувала того, що в спірній квартирі вона не проживала з 2013 року. Також, пояснила, що 04 жовтня 2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_13 , завагітніла, тому судове рішення не оскаржувала. Зі своїм теперішнім чоловіком вона зустрічалася під час відносин з ОСОБА_3 . З грудня 2016 року вона та її теперішній чоловік орендують житло. Вказала, що іншого житла крім спірної квартири ані вона, ані її теперішній чоловік не мають, тому її позов підлягає задоволенню.
Посилання позивачки та її представника на те, що придбання нерухомого майна, побутової техніки, спільний відпочинок сторін у справі свідчать про спільне ведення господарства, наявність взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю є необґрунтованими. Копії туристичних ваучерів на 8 днів до Єгипту у 2014 році, видаткова накладна від 28 грудня 2014 року про придбання пральної машинки та інших дрібних побутових предметів без квитанцій не можуть слугувати доказом проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2005 року по жовтень 2016 року. В наданих копіях документів не вказано замовника. Зустрічі позивачки з іншим чоловіком, укладення шлюбу з ним та народження дитини від нього не підтверджують усталених відносин сторін. При цьому не можна не брати до уваги заочне рішення суду, яким позивачку визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою, яке є чинним та вважається належним доказом, що підтверджує не тільки факт її не проживання в спірній квартирі, а й факт відсутності відносин між сторонами як чоловіка та жінки, притаманних подружжю. Копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , що датовані липнем, вереснем 2016 року не свідчать про те, що вони сплачені за кошти позивачки. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що із наданих копій документів не вбачається, що перелічені предмети придбавалися сторонами за їхні сумісні кошти під час спільного проживання.
Інші її пояснення не підтверджені належними доказами.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком ОСОБА_3 та власником спірної квартири. Його син проживає разом з ним в спірній квартирі. Позивачка з ними не проживала. Вона знята з реєстрації за судовим рішенням, яке є чинним.
Таким чином, факт ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю з 2005 року по жовтень 2016 року не свідчать про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом цього періоду усталені відносини, які притаманні подружжю, що не суперечить правовому висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року (справа №552/6659/16-ц), 19 березня 2020 року (справа № 303/2865/17, 11 лютого 2021 року (справа №158/431/19).
Посилання позивачки та її представника на дозвіл на її реєстрацію в спірній квартирі, тимчасове проживання брата та його дівчини в ній не свідчать про усталені стосунки між сторонами, а свідчать про людське ставлення відповідача до осіб, які переїхали з тимчасово окупованого Криму, про що вказувала сама позивачка в своїй позовній заяві. Крім того, ОСОБА_3 в цій квартирі фактично не проживав, оскільки з 01 жовтня 2009 року по 14 листопада 2016 року працював на посаді начальника промсантехнічного відділу у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» та за характером своєї роботи неодноразово направлявся у відрядження як в межах України, так і закордон, що підтверджується довідками підприємства, які надані представником ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції та долучені до матеріалів справи за згодою сторін.
Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що позивачка не довела факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 з 2005 року по жовтень 2016 року. Зовсім відсутні докази за період з 2005 року по 2014 рік, а надані копії документів, які належним чином не завірені та про які згадувалося вище, не свідчать про реальність сімейних відносин, а свідчать про їхню тимчасовість, яку не можна віднести до поняття «усталені стосунки». За наданими копіями вони не є довготривалими та такими, що притаманні подружжю. Надані копії документів не свідчать про ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету. Спільний відпочинок на 8 днів - це не єдина підстава, за якою встановлюється факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Доказів спільного бюджету позивачка не навела. Її проживання у гуртожитку, в тимчасово окупованому Криму, з її слів з батьками ОСОБА_3 , які проти цього заперечували та цей факт не доведено жодними доказами, а також її проживання в спірній в квартирі за довіреністю ОСОБА_3 разом з братом та його дівчиною не свідчить про проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на відсутність доказів, які б підтверджували довготривалі відносини між сторонами.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що неповне з'ясування обставин справи є підставою для скасування судового рішення.
У зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання квартири спільним сумісним майном, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання недійсним договору дарування, які є похідними від встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу - залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 314,40 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгенівна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільним сумісним майном, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання недійсним договору дарування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 314, 40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 10 грудня 2021 року.