Справа № 622/511/20 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/605/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Крадіжка
16 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 25 червня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Світличне Золочівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 19.11.2008 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.02.2012 року невідбута частина покарання замінена на обмеження волі, 15.07.2013 року звільнений відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2013 року у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання 01 рік 11 місяців 22 дні на 240 годин громадських робіт; 10.03.2017 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі; 22.06.2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.297, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 04.10.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Згідно вироку, 27.03.2020 року близько 21 год. 30 хв., точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись на неогородженій території Приватного сільськогосподарського підприємства «Горизонт», розташованого за адресою: Харківська область, Золочівський район, с.Олександрівка, 19, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, повторно, впевнившись, що його злочинні дії ніким помічені не будуть, шляхом вільного доступу, за допомогою раніше взятою із собою драбини, виліз на залізобетонні опори лінії електропередач №4-8, де розбив керамічні чашечки кріплення дротів, чим від'єднав від опор повітряної лінії електропередач належних АТ «Харківобленерго» 127 метрів проводу марки А-25, ПЛ-0,4 Кв, вартістю 4 грн. 11 коп. за 1 метр, а всього на суму 521 грн. 97 коп.. Після чого ОСОБА_7 разом із викраденим майном зник з місця злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши АТ «Харківобленерго» матеріальну шкоду в розмірі 521 грн. 97 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що визнав себе винним та щиро покаявся у скоєному, багато разів пожалкував про вчинення кримінального правопорушення.
Також вказує, що реальне відбуття покарання негативно вплине на його стан здоров'я, враховуючи наявність у нього ряду захворювань.
Про необхідність призначення менш суворого покарання на думку автора апеляційної скарги також свідчить наявність у нього міцних соціальних зв'язків, а саме проживання з родиною.
Таким чином з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин автор апеляційної скарги вважає, що достатнім було б покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Вперше апеляційний розгляд кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 було призначено на 21 січня 2021 року.
Харківський апеляційний суд направляв обвинуваченому ОСОБА_7 всі прийняті процесуальні документи та повідомлення про дату та час судового розгляду, проте в судове засідання обвинувачений не з'явився.
Судовий розгляд було відкладено на іншу дату, обвинуваченого було повідомлено про час та місце судового розгляду його апеляційної скарги належним чином, проте він знову не з'явився в судове засідання, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Як свідчить стала практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. ( справа«Golder проти Сполученого Королівства» )
Колегія суддів наголошує, що апеляційне провадження було відкрито саме за апеляційною скаргою обвинуваченого.
З огляду на те, що судовий розгляд неодноразово відкладався, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду його апеляційної скарги, знову не з'явився в судове засідання, та враховуючи вимоги апеляційної скарги, в якій не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, згідно з положеннями ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Названі вимоги судом першої інстанції дотримані.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд у відповідності до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до злочину середньої тяжкості, досліджено дані про особу обвинуваченого та встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, має дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується негативно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнав рецидив злочинів.
Крім того суд врахував висновки досудової доповіді Золочівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно яких ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення є високою, ризик небезпеки для суспільства чи окремих осіб є дуже високим. Виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у томі числі окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
За таких обставин висновок суду щодо необхідності ізоляції ОСОБА_7 від суспільства та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі є обґрунтованим.
Суд першої інстанції врахував усі обставини на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі щодо призначення йому менш суворого покарання.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на необхідність врахування у якості обставин, які пом'якшують покарання, його готовність у добровільному порядку відшкодувати завданого збитку або заподіяної шкоди потерпілому, вчинення даного кримінального правопорушення внаслідок збігу особистих та сімейних обставин, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки матеріали провадження не свідчать про наявність інших обставин, що пом'якшують покарання, окрім тих, що визнав суд (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину).
Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду.
З урахуванням вище наведеного, на думку колегії суддів, покарання, призначене судом першої інстанції, є співрозмірним протиправному діянню ОСОБА_7 , необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважитися явно несправедливим внаслідок суворості, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Таким чином вирок суду є законним та обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 25 червня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді: