Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/755/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.12.2021 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, безробітний, не одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
визнаний винуватим та засуджений за: ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю два роки; покладено обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим за вчинення: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло.
Кримінальний проступок вчинено при наступних обставинах.
У десятих числах жовтня 2019 року, у денний час, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходив поблизу ставка, розташованого по вул. Шкільній у с. Могутнє, Кропивницького району Кіровоградської області, де шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед «Україна», вартість якого, згідно з висновком експерта № 70 від 29.01.2020 року, складає 385 грн.
З викраденим із місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.
Крім цього, 02 січня 2020 року, у денний час, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник через паркан на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , де, вийнявши скло з віконної рами, проник у кімнату вказаного будинку, звідки таємно викрав касетний відеомагнітофон Fujeta DVR-1181D, вартість якого, згідно із висновком експерта № 69 від 29.01.2020 року, складає 261,67 грн.
З викраденим із місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ОСОБА_9 вважати засудженим за: ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; на підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю покарань, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; на підставі положень ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю два роки; в іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги мотивує наступними доводами.
Станом на час вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, санкція частини статті не передбачала покарання у виді обмеження волі, а тому, при призначенні покарання ОСОБА_9 , судом порушено вимоги ст. 5 КК України.
Вислухавши думку судді-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, думку адвоката, яка не заперечила апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як визначає ч. 1, ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
Учасниками судового провадження не оскаржена доведеність винуватості ОСОБА_9 , правильність кваліфікації його дій, дотримання судом першої інстанції принципів призначення покарання.
Докази у кримінальному провадженні досліджені судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обставини провадження по суті ніким не оскаржені.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не досліджує і не надає оцінки доказам у кримінальному провадженні та вважає доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, а його дії вважає правильно кваліфікованими за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом із тим колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора з приводу неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання.
Як встановлено, ОСОБА_9 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - в десятих числах жовтня 2019 року.
Санкція вказаної частини статті закону України про кримінальну відповідальність станом на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбачала покарання за вчинення даного кримінального правопорушення у виді: штрафу, або громадських робіт, або виправних робіт, або арешту, або позбавлення волі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року внесено зміни до ч. 1 ст. 185 КК України, зокрема, те відносилось до покарань, визначених за вчинення кримінального правопорушення, а саме: щодо розміру штрафу та такого виду покарання як позбавлення волі.
Змінами до санкції ч. 1 ст. 185 КК України визначено замінити у санкції даної норми закону покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді обмеження волі.
Зміни вступили в законну силу з 01 липня 2020 року.
Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння ; часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі; якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Статтею 65 КК України, ч. 1, регламентовано: Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, вироком суду першої інстанції 20 вересня 2021 року ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185 КК України засуджено до покарання у виді обмеження волі.
Вказане суперечить наведеним вище нормам закону України про кримінальну відповідальність: вказаний вид покарання не передбачений санкцією частини статті обвинувачення на час вчинення ОСОБА_9 злочинного діяння, при цьому обраний судом вид покарання є найтяжчим з альтернативних видів покарань санкції частини статті обвинувачення в редакції станом на час ухвалення вироку.
Означеним допущено погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_9 та є порушенням вимог закону, а тому є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.
Відтак, враховуючи зазначене вище, загальні принципи призначення покарання, закріплені у положеннях ст. ст. 50, 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особи обвинуваченого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що достатнім та необхідним покаранням обвинуваченому ОСОБА_9 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, стане покарання у виді громадських робіт.
Тож, зважаючи на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про слушність доводів апеляційної скарги прокурора та необхідність зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_9 - змінити в частині призначення покарання.
ОСОБА_9 вважати засудженим за:
ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин;
ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_9 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю два роки, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 КК України.
В іншій частині вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4