Справа № 352/126/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/1648/21
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.
Суддя-доповідач Томин
03 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.
за участю секретаря Максимів Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену суддею Струтинським Р.Р. 14 вересня 2021 року в м. Івано-Франківську у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання по справі №352/126/15-ц,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання по справі №352/126/15-ц.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року задоволено його позов до ОСОБА_1 про виселення з належного йому на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 .
Дане рішення переглядалось в апеляційній та касаційній інстанціях та згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року та постанови Верховного Суду від 02.10.2019 року залишено без змін.
При цьому у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що виконання рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року підлягає поновленню.
На підставі рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року, яке набрало законної сили 08.12.2016 року, заявнику було видано виконавчий лист від 26.01.2017 року. Однак він не встиг пред'явити його до виконання, оскільки у січні 2017 року отримав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 18.01.2017 року про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.
За час перебування цивільної справи на розгляді касаційної інстанції, який тривав майже три роки, заявник втратив оригінал виконавчого листа від 26.01.2017 року і на даний час встановити місце його знаходження неможливо.
Просив видати дублікат вказаного листа по даній справі та поновити строк його звернення до виконання.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 19.02.2020 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання було зупинено до вирішення Тисменицьким районним судом цивільної справи №352/107/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черніївської сільської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 11.05.2021 року провадження у даній справі поновлено.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 14.09.2021 заяву ОСОБА_2 задоволено. Постановлено видати дублікат виконавчого листа Тисменицького районного суду Івано-Франківської області №352/126/15-ц про виселення ОСОБА_1 з належного на праві власності ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 ; поновити строк пред'явлення до виконання даного виконавчого листа.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. подав апеляційну скаргу. Вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що суду не надано жодних даних про рух виконавчого листа після його отримання, не долучено доказів його втрати та того, що в результаті пошуку втраченого виконавчого листа його не було знайдено.
Вважає, що матеріали справи свідчать про те, що оригінал виконавчого листа втрачено фактично через халатність позивача, і таке не може визнаватись поважною причиною пропуску встановленого законом строку на звернення виконавчого листа до виконання.
Крім того вважає, що ОСОБА_2 звернувся до суду із такою заявою з порушенням встановленого для цього строку.
На його думку, судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11.
Просить скасувати ухвалу Тисменицького районного суду від 14.09.2021 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
Заявник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення. Виселено ОСОБА_1 з належного на праві власності ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 48-50).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено, рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року залишено без змін (а.с. 94-97).
На підставі вищевказаного рішення Тисменицьким районним судом за заявою позивача було видано виконавчий лист, який останній отримав 26.01.2017 року, про що свідчить його розписка (а.с. 101).
18.01.2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, зупинено виконання рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року до закінчення касаційного провадження (а.с. 116).
Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року залишено без змін (а.с. 129-133).
Задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що стягував подав дану заяву про видачу дублікату виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документу до виконання, наявні об'єктивні та достатні підстави вважати, що оригінал виконавчого листа втрачено, рішення суду, яке набрало законної сили не виконано, а тому вимога про видачу дублікату виконавчого листа підлягає задоволенню. При цьому строк пред'явлення такого виконавчого листа до виконання минув після звернення позивача із заявою про видачу його дублікату, отже наявні підстави для його поновлення.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, №18357/91, §40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний строк пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Згідно ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Отже підставами видачі дубліката виконавчого листа є встановлення факту його втрати та звернення із заявою про це до закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року в справі №2-1053/10 (провадження №61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист по справі отриманий стягувачем 26.01.2017 року (а.с. 101), до примусового виконання не пред'являвся, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2017 року було відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року і ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року до закінчення касаційного провадження (а.с. 116).
Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року рішення Тисменицького районного суду від 10.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року залишено без змін (а.с. 129-133).
На даний час рішення суду не виконано, про що свідчить наявність даного спору.
Виконавчий лист по справі на виконанні в органах виконавчої служи не перебуває, а також відсутній у стягувача.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує суб'єкта звернення наводити причини втрати такого.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд і в ухвалі від 22 січня 2021року у справі №688/2714/19 (провадження №61-903ск21).
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вищенаведене свідчить про те, що даний виконавчий документ було втрачено.
Судом також вірно встановлено, що строк пред'явлення виконавчого листа №352/126/15 до виконання минув 08.12.2019 року, а ОСОБА_2 із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку до виконання звернувся 02.12.2019 року, тобто до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. А отже посилання представника апелянта на порушення заявником встановленого для цього строку є безпідставними.
При цьому за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Разом з тим, судом враховано тривалість розгляду справи та даної заяви, а тому висловлено правильні висновки про необхідність поновлення строку для пред'явлення даного виконавчого листа до виконання.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять даних про рух виконавчого листа після його отримання та доказів його втрати, то такі спростовуються вищенаведеними фактами про відсутність такого виконавчого листа у стягувача, на виконанні в органах виконавчої служби, а також невиконанням рішення відповідачем з огляду на його оскарження нею в касаційному порядку і оскарження даної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволення заяви та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича залишити без задоволення.
Ухвалу Тисменицького районного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року.