Провадження № 22-ц/803/8295/21 Справа № 206/129/21 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
09 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Усик А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" (далі - ТОВ "Вердикт капітал"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом.
Позовна заява, мотивована тим, що 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 16897 про стягнення з нього на користь ТОВ "Вердикт капітал" заборгованості за кредитним договором № 0988/01555-PR, укладеним між ним та АТ "Укрсоцбанк" в розмірі 28 430,22 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 855,91 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 14 956,65 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 8 617,66 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенею - 0,00 грн.; та 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2019 року по 11 березня 2020 року.
На думку позивача, даний виконавчий напис повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки третьою особою (приватним нотаріусом) було порушено вимоги статей 47, 87-91 Закону України "Про нотаріат", напис було вчинено з недотриманням умов вчинення такого, оскільки для його вчинення не було надано нотаріально посвідчений договір. Крім того, не було встановлено безспірність заборгованості.
Також позивач вказував, що про наявність заборгованості по кредиту не знав, як і про існування договору про відступлення права вимоги.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати виконавчий напис № 16897, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт капітал" заборгованості за кредитним договором № 0988/01555-PR, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги від 28 січня 2019 року є ТОВ "Вердикт капітал" в розмірі 28 430,22 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 8 838,20 грн. як такі, що безпідставно набуті.
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано виконавчий напис від 14 серпня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 16897 та вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт капітал" заборгованості за кредитним договором № 0988/01555-PR, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк", таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ "Вердикт капітал" на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 908,00 грн. та 9 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 8 838,20 грн. та в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове, яким стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти в розмірі 8 838,20 грн., судовий збір в розмірі 1 681,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що заочне рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню сторонами не оскаржується, а тому перегляду судом апеляційної інстанції не підлягає.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції установлено, що 30 липня 2012 року ОСОБА_1 подав ПАТ "Укрсоцбанк" анкету № 098800005356 клієнта про приєднання до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів -фізичних осіб в ПАТ "Укрсоцбанк" а також подано заяву про відкриття банківського поточного (карткового рахунку), відповідно до умов якої банком відкрито поточний картковий рахунок та встановлено кредитну лінію не більше 50 000,00 грн. строком на рік з можливістю автоматичного продовження. Сторони домовились (а.с.11), що цей договір є новою редакцією Договору про відкриття банківського (карткового) поточного рахунку та обслуговування платіжної картки № 0988\00005356 від 12 липня 2012 року, укладеного між сторонами і подальше обслуговування клієнта здійснюється на умовах цього Договору.
14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 16897 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт апітал" заборгованості за кредитним договором № 0988/01555-PR, укладеним між ним та АТ "Укрсоцбанк" в розмірі 28 430,22 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 855,91 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 14 956,65 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 8 617,66 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенею - 0,00 грн.; та 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2019 року по 11 березня 2020 року. Загальна сума, що підлягає стягненню - 29 080,22 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2020 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 16897, виданого 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт капітал" заборгованості в розмірі 29 080,22 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 8 838,20 грн., суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що позивачем не надано доказів заявленої позовної вимоги.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів в сумі 8 838,20 грн., що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти в сумі 8 838,20 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
На підтвердження стягнення з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса грошових коштів в сумі 8 838,20 грн., в матеріалах справи міститься лист приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. від 10 грудня 2019 року № 97682, в якому зазначено, що станом на момент надання відповіді в межах виконавчого провадження № 62984467 стягнуто грошові кошти в сумі 10 563,55 грн., з яких: сума основної винагороди приватного виконавця - 1 056,35 грн.; сума витрат виконавчого провадження - 669,00 грн.; сума боргу за виконавчим документом - 8 838,20 грн. (а.с.15).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не заперечував отримання коштів в сумі 8 838,20 грн.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів стягнення з нього коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса, є помилковим, а тому факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.
При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
В оскаржуваній частині судового рішення суд першої інстанції не врахував висновків про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з прийняттям нового рішення про стягнення спірних грошових коштів.
Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з підготовкою позовної заяви, до суду надано договір про надання професійної правничої допомоги № 61/20-1 від 09 грудня 2020 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Легарт" в особі керуючого партнера Москаленка Є.А. та ОСОБА_1 (а.с. 94-95), квитанції про оплату ОСОБА_1 витрат за послуги за цим договором на загальну суму 18 000,00 грн. (а.с.92,93,94), детальний розрахунок із зазначенням вартості робіт та витрачених годин (а.с.89-90). Також на підтвердження витрат, понесених позивачем у зв'язку з підготовкою апеляційної скарги, надано ордер про надання правової допомоги серії АЕ № 1084102, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2020 року № 61/20-1, акт про надані послуги (а.с.95-96).
Також, колегія суддів враховує, що до суду першої інстанції представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому зазначено, що позивачем не додано доказів понесення таких витрат позивачем та що розмір є завищеним та неспіврозмірним з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ТОВ "Вердикт капітал" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, проте у зменшеному до 8 838,20 грн. розмірі, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 204,01 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнення судових витрат скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" на користь ОСОБА_1 8 838,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 838,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 204,01 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко