Справа № 727/3712/20
Провадження № 1-кп/727/120/21
13 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
за участю захисника ОСОБА_5
за участю представника потерпілого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці, громадянина України, що зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, -
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Так, 08.04.2017 року, приблизно о 22 годині 54 хвилини, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Transporter 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Н.Сотні в м. Чернівці, зі сторони Проспекту Незалежності в напрямку вул.Щербанюка, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку №17 вищевказаної вулиці та позначений інформаційно-вказівним знаком 5.35.1 (2) «Пішохідний перехід» та горизонтальною розміткою 1.14.1 «Зебра», - проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, маючи об'єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину дорогу по пішохідному переходу з ліва направо відносно напрямку руху керованого ОСОБА_4 транспортного засобу, не надав перевагу у русі пішоходу та не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до висновку комісійної судово-медичної експертизи №019 від 26.04.2019 спричинено наступні тілесні ушкодження: синці ділянок обох орбітальних западин; забійна рана чола; перелом тім'яної та скроневої кісток справа в межах склепіння та основи черепа, орбітальної частини лобної кістки, епідуральна гематома справа в скроневій ділянці; розрив барабанної перетинки правого вуха з розвитком правобічного перфоративного післятравматичного отиту; контузія правого ока важкого ступеня, розрив сітківки правого ока, епідуральна гематома в проекції правої тім'яної частки головного мозку; забій головного мозку важкого ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б) та 18.1 встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 року та ведених в дію з 01.01.2002 року, які вимагають від водія: згідно з п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; згідно з п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; згідно з п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, хоча не заперечив факт наїзду автомобіля під його керуванням на потерпілого. Ствердив, що здійснив це неумисно. Зокрема, пояснив, що в квітні 2017 року керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter 4» та їхав в напрямку від Формаркету до вул. Щербанюка в м. Чернівці. В автомобілі перебував його товариш ОСОБА_8 . Автомобіль був повністю загружений маргарином. Дорожнє освітлення на вул. Стасюка було погане, тільки після ДТП в тому місці встановили «гірлянду» і світло стало краще. Дорожнє покриття було сухе, видимість становила десь близько 100 метрів. Праворуч по напряму руху стояли припарковані автомобілі, які закривали оглядовість тротуару. Він їхав зі швидкістю 60 км/год. Наближаючись до пішохідного переходу обвинувачений помітив як із-за передньої частини припаркованого на відстані біля 6-7 метрів за пішохідним переходом автомобіля марки Опель Астра вийшов пішохід, який рухався йому назустріч дещо під кутом в напрямку до центру дороги. Потім пішохід різко змінив рух і почав іти назад. Тоді ОСОБА_4 почав гальмувати, змінивши траєкторію руху праворуч, однак допустив зіткнення. Спочатку вдарив автомобіль, а потім і самого пішохода, який від удару впав. Після зіткнення ОСОБА_4 зупинився, вийшов із авто та разом із перехожими намагався надати потерпілому медичну допомогу. Потерпілий був без свідомості. Після цього він зателефонував батьку. На місці події було багато людей, тому він не пам'ятає, чи був серед них свідок ОСОБА_9 . Він розписувався в схемі місця ДТП. Його ніхто ні до чого не примушував. Крім цього, обвинувачений не визнав вимоги цивільного позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та доведена повністю; зокрема, показами потерпілого, свідків по справі, відеозаписом, а також рядом письмових доказів по справі.
Так, потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні вказав суду, що він в квітні 2017 року перебував в м. Чернівці. Близько 23 години ввечері він йшов по вул. Небесної Сотні в напрямку Проспекту Незалежності та дійшовши до пішохідного переходу навпроти піцерії «Челєнтано» вирішив перейти дорогу. Переходив дорогу зліва направо. Дорога освітлювалась вуличними фонарями. Коли він виходив на пішохідний перехід, то більше на ньому нікого не було. Будь-яких транспортних засобів, які б заважали оглядовості не було. Коли він знаходився на узбіччі дороги, то дивився в різні сторони щоб пересвідчитись у безпечності переходу дороги. Пройшовши близько 7-8 метрів, перебуваючи вже за розділовою смугою, раптово зі сторони Проспекту Незалежності на відстані вже ближче, ніж 100 метрів він бачив фари автомобіля, який рухався в його сторону, після чого відчув удав та втратив свідомість. Місце на тілі, з яким перший раз контактував транспортний засіб вказати не може. Також потерпілий не зміг назвати швидкість автомобіля, однак був впевнений, що якщо б швидкість транспортного засобу була «помірною», він встиг би перейти дорогу. Зазначив, що в той вечір алкоголь не вживав. Після отриманих травм від ДТП до тями ОСОБА_7 прийшов в лікарні десь через 2 тижні. Тривалий час перебував в реанімації. Більше місяця перебував на стаціонарному лікуванні. В голові була велика гематома. Взагалі загальний строк лікування в нього зайняв більше 4 місяців. Був прооперований та лікувався в м.Чернівцях та в м.Одесі. Також проходив лікування в м.Тернополі. Через пошкодження голови отримав групу інвалідності, зараз має проблеми з правим оком, часто болить голова, п'є таблетки. Обвинуваченим йому було відшкодовано 60 тисяч гривень. Вважає, що ця сума є вкрай недостатньою, враховуючи ті моральні страждання, які він переніс. Підтримав заявлений ним цивільний позов та просив його задовольнити. Зазначив, що під час слідства за його участі проводили слідчий експеримент, на якому він вказав деталі наїзду на нього, які на той час він краще пам'ятав. Слідчий проводив відповідні заміри, однак повідомив суду, що на час надання показань в суді всі деталі вже точно не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Міру покарання обвинуваченому залишає на розсуд суду.
Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 підтримав поданий до суду цивільний позов з викладеними в ньому обгрунтуваннями та заперечував щодо тверджень представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» - ОСОБА_10 , відповідно до яких останній просив суд відмовити у задоволенні вимог цивільного позову щодо стягнення відшкодування з страхової компанії.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» - ОСОБА_10 заявлені до страхової компанії позовні вимоги не визнав. Підтримав спрямований до суду відзив на позовну заяву. Вважав, що строк звернення до страхової компанії припиняється. Вважав, що шкода завдана потерпілому ОСОБА_7 повинна відшкодовуватись на загальних підставах - винною особою. Також, зазначив, що не вбачає причинного зв'язку між групою інвалідності ОСОБА_7 та вказаною в обвинувальному акті дорожньо-транспортною пригодою. Просив відмовити в задоволенні позову до страхової компанії.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказав, що восени 2017 року його брат ОСОБА_7 приїхав до нього в гості. В той вечір коли відбулась вказана дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_7 пішов до своєї дівчини. Приблизно о 00:00 год. йому зателефонувала дівчина брата та сказала, що брата збила машина. Вказав, що після цього він поїхав у лікарню на вул. Фастівську. Зазначає, що ОСОБА_7 по приїзду в лікарню був без свідомості, впав у кому та був у реанімаційному відділенні. Дівчина брата казала, що по приїзду ОСОБА_7 лежав на каталці, був синій та в нього були судороги. Зазначив, що аж на 9-й день відкрив очі, на 15-й день прийшов до тями. Загалом ОСОБА_7 перебував в лікарні більше місяця. На той час в лікарню приїхав нерідний тато обвинуваченого - ОСОБА_12 з адвокатом, які заплатили всього 60 тис. грн. Потім його брат ОСОБА_13 поїхав в м. Одеса, оскільки після цього ДТП у нього почались проблеми з очима. Зазначив, що ОСОБА_7 зробили ряд операцій. Потім йому поставили в череп пластину. Вказав, що це був дуже важкий період для потерпілого та для їхньої сім'ї. Зазначив, що зараз ОСОБА_7 бачить на одне око на 30 процентів та постійно жаліється на головні болі. Вказав, що в результаті зазначених подій його сім'я понесла витрати на лікування та реабілітацію ОСОБА_7 на суму приблизно 500 тис. грн. Також зазначив, що у зв'язку з цими подіями їх батьки були вимушені залишити сімейний бізнес - городництво, з якого вони жили.
Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказав суду, що обвинувачений ОСОБА_4 є його прийомним сином. Про обставини ДТП йому стало відомо зі слів ОСОБА_4 . Останній йому зателефонував і сказав, що збив чоловіка. Відразу після дзвінка ОСОБА_4 свідок приїхав на місце події. Потерпілого на той час на місці вже не було. ОСОБА_4 сам розповів, що він здійснив наїзд на потерпілого, який вийшов на дорогу. А також, ОСОБА_15 говорив, що в тій чи іншій мірі він звичайно винний. Свідок бачив сліди гальмування на дорозі та вм'ятину на капоті автомобіля, яким керував ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_14 освітлення на дорозі було погане, дорога була сухою. З часом освітлення там змінилось, поклали гірлянду. На наступний день після ДТП до свідка зателефонував невідомий чоловік і сказав, що його машину в ДТП зачепив ОСОБА_15 та під час зустрічі з ним останній повідомив, що в одного із таксистів, який був припарковий біля місця ДТП є відеозапис події. В подальшому даний відеозапис вилучили та надали слідчому. Також свідок повідомив, що неодноразово спілкувався із батьками потерпілого, які повідомили, що в останнього черепно-мозгова травма. Відшкодував потерпілому близько 50-ти тисяч гривень.
Допитаний свідок ОСОБА_16 повідомив, що він в квітні 2017 року, близько 23 години, повертався на автомобілі з колегою з роботи. Приїхавши на вул.Стасюка, колега зупинився навпроти магазину «День і ніч», дещо далі за пішохідним переходом в напрямку Проспекту Незалежності, та ОСОБА_16 вийшов з автомобіля та попрямував назад до пішохідного переходу щоб перейти вулицю. В подальшому, свідок вийшов на проїздну частину дороги та рухався по пішохідному переходу на протилежний бік дороги. Потім, пройшовши пішохідний перехід, він подолав ще біля 5-7 метрів та почув скрежет коліс та стук, внаслідок чого повернувся та побачив як падає людина від удару об автомобіль та бус зупиняється. Зокрема, він бачив, як тіло відскакує від автомобіля. Це було в районі пішохідного переходу. Потерпілого відкинуло на 5-6 метрів від пішохідного переходу.
Перед цим, йдучи по тротуару, він помітив навпроти себе іншого пішохода, який також йшов в напрямку до пішохідного переходу. Інших людей на вулиці не було. Видимість була хороша. Тому він зрозумів, що в ДТП попав саме цей чоловік. При цьому, він встиг розгледіти фігуру потерпілого.
Автомобіль обвинуваченого їхав зі сторони Проспекту Незалежності, це був бус Фольксваген. При цьому, оглядовості автомобіля ОСОБА_4 нічого не заважало.
Відразу після ДТП, ОСОБА_16 підбіг до потерпілого, який вже лежав на землі біля бардюру, та впізнав в ньому саме ту особу, яка прямувала до пішохідного переходу на протилежній стороні дороги, оскільки добре запам'ятав чорну грубу шапку, яку бачив на пішоходові до наїзду, а після ДТП підкладав її під готову збитого. Інших осіб, які б намагалися перейти дорогу, в тому числі, і тих хто б йшов йому назустріч, в той час не було. Також свідок повідомив суду що дорожнє покриття було сухе, дорогу освітлювали вуличні фонарі. Саме зіткнення, відбулося на пішохідному переході - ближче до кінця, після чого автомобіль ще продовжував рухатись по інерції. Крім того, ОСОБА_16 повідомив, що в ході слідства за його участі проводився слідчий експеримент, під час якого він на місці ДТП показав обставини наїзду на потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 пояснив, що він проводив судову автотехнічну експертизу з приводу визначення відповідності дій водія Правилам дорожнього руху. В ході проведення експертного дослідження було встановлено, що при заданих вихідних даних водій мав змогу зупинитись та уникнути наїзд на пішохода, а тому в його діях вбачається невідповідність вимогам Правилам дорожнього руху.
До вказаного висновку експерт дійшов шляхом поступового віддалення пішохода та транспортного засобу від місця наїзду з врахуванням швидкості руху кожного учасника події до моменту настання ДТП. Під час проведення дослідження було враховано і темп руху пасажира, а також використовувались сталі числові значення. Брались до уваги і навантаження транспортного засобу, і погодні показники. Крім того, експерт повідомив, що наданих вихідних даних було достатньо для складання відповідного висновку. У висновку є посилання на видимість проїжджої частини.
Також експерт пояснив, що відеозапис, який він переглянув в судовому засіданні не впливає на його експертне дослідження; тому навіть якщо б цей відеозапис досліджувався під час проведення експертизи, то він би жодним чином не вплинув на висновок.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 повідомив про те, що він був доповідачем по справі під час проведення комісійної судово-медичної експертизи відносно потерпілого ОСОБА_11 .
Експертиза проводилась на підставі медичних документів, яких в даному випадку було достатньо. Сам потерпілий не оглядався, але цього і не було потрібно, оскільки на момент проведення експертизи пройшов тривалий термін. За результатами вивчення всієї медичної документації комісія експертів прийшла до висновку про наявність описаних у висновку тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що небезпечні для життя в момент заподіяння. Крім того, даючи відповідь на поставлене запитання комісія експертів зазначила, що потерпілий в момент первинного контактування з виступаючими частинами транспортного засобу перебував правою стороною тіла до наїжджаючого автомобіля. Зазначив, що вислів «Виступаюча частина транспортного засобу» це фраза «шаблон». Виходячи з локалізації тілесних ушкоджень, допускає, що удар був не прямий, а дотичний.
Також експерт пояснив, що у висновку експерта не зазначено про тілесні ушкодження нижніх кінцівок через те, що вони не були описані лікарями у первинній медичний документації. Ці обставини експерт ОСОБА_18 пояснив тим, що з врахуванням усталеної практики лікарі під час первинного огляду потерпілого в основному звертають увагу та описують найбільш складні тілесні ушкодження, часто ігноруючи похідні. В даному випадку могли бути і інші синці на тілі потерпілого, і скоріше всього вони і були. Але синці, які не критичні, лікарі не описували. Експерт зазначив, що з врахуванням характеристик транспортного засобу і описаних лікарями тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , йому точно було спричинено і інші тілесні ушкодження, які як некритичні не описали. Згідно медичної документації з приймального відділення - у потерпілого був ушкоджений мозок.
Крім показів потерпілого, ряду свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, також підтверджується дослідженими та проаналізованими судом в судовому засіданні рядом письмових доказів кримінального провадження.
Зокрема:
Протоколом прийняття заяви про скоєне кримінальне правопорушення від 09.04.2017 року, відповідно до якого брат потерпілого - свідок ОСОБА_11 просить прийняти міри до невідомої йому особи, яка 08.04.2017 року по вул. Н.Сотні здійснила наїзд на його брата - ОСОБА_7 , чим спричинила тілесні ушкодження. Крім того, в цій же заяві ОСОБА_11 повідомив про те, що як йому було відомо, свідком події була особа на ім'я ОСОБА_19 (як в подальшому стало відомо, що це свідок сторони обвинувачення - ОСОБА_16 ) (т.3 а.с.3);
Протоколом огляду місця події від 08.04.2017, фототаблицею до нього та план-схемою ДТП, на яких зафіксовано місце зупинки транспортного засобу, Фольцваген Транспортер Т4 н.з. НОМЕР_1 після зіткнення та проведено відповідні заміри (т.3 а.с.4-8);
Висновком автотехнічної експертизи (дослідження технічного стану транспортного засобу) №291-А від 28.04.2017, відповідно до якого робоча гальмова система, рульове керування, ходова частина та зовнішні світлові прилади автомобіля Volkswagen-TransporterT4 н.з. НОМЕР_1 на момент огляду знаходяться в працездатному стані; несправностей, які б могли спричинити ДТП не виявлено (т.3 а.с.13-18);
Постановою слідчого від 09.04.2017 про визнання транспортного засобу Volkswagen-TransporterT4 н.з. НОМЕР_1 речовим доказом (т.3 а.с.19);
Диском з відеозаписом події, яка мала місце 08.04.2017, на якому зафіксовано частину дороги по вул. Н.Сотні в м. Чернівці з відеореєстратора припаркованого автомобіля; відповідно до відеозапису на ньому видно як на тротуарі з протилежної сторони з'являється силует людини, який рухається ліворуч по відношенню до ракурсу відеореєстратора, тобто в сторону Проспекту Незалежності; в подальшому видно як на дорожньому покритті з'являється світло від фар автомобіля, який рухається від Проспекту Незалежності та невдовзі появляється тінь, яка спочатку закриває світло від лівої фари автомобіля, а потім від правої фари; після чого чутно сильний стук та в полі огляду відео реєстратора з'являється Volkswagen-TransporterT4 червоного кольору, від якого відлітає силует; проїхавши ще пару метрів автомобіль допускає зіткнення із задньою частиною припаркованого праворуч транспортного засобу та зупиняється (т.3 а.с.59);
Протоколом огляду даного відеозапису від 11.03.2020 року (т.3 а.с.60-64);
Постановою слідчого від 11.03.2020 року про визнання даного диску з відеозаписом речовим доказом (т.3 а.с.65);
Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 09.08.2018., відповідно до якого потерпілий відтворив на місці обставини скоєного на нього наїду, зокрема показав місце, де на нього було скоєно наїзд, швидкість свого руху, встановлено об'єктивну видимість пішохода з місця сидіння водія автомобіля Volkswagen-Transporter T4 (т.3 а.с.52-55);
Планом-схемою до даного протоколу слідчого експерименту (т.3 а.с.56);
Фототаблицею до протоколу (т.3 а.с.57-58);
Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 від 11.09.2018., відповідно до якого свідок відтворив на місці відомі йому обставини скоєного на потерпілого наїду, зокрема: показав як він переходив дорогу по пішохідному переходу; вказав на місце, де він помітив світло від фар автомобіля, який рухався зі сторони Проспекту Незалежності: відстань, яку він подолав до моменту коли почув гальмування та звук удару; час, за який подолав цю відстань; те, як потерпілий рухався в тому ж напрямку що і він, (т.3 а.с.46-48);
Планом-схемою до даного протоколу слідчого експерименту (т.3 а.с.49);
Фототаблицею до протоколу (т.3 а.с.50-51);
Висновком автотехнічної експертизи №312-А від 20.08.2019 щодо визначення відповідності дій водія ОСОБА_4 . Правилам дорожнього руху в дорожній ситуації, яка склалась 08.04.2017, та можливість уникнення наїзду на потерпілого, відповідно до якого в діях водія автомобіля Volkswagen-TransporterT4 н.з. НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимог пункту 18.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 (т.3 а.с.71-73);
Висновком судово-медичного експерта №586 мд від 23.05.2017, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: синці в обох орбітальних ділянках; забійні рани голови; лінійний перелом лобно-тім'яної кістки справа з переходом на основу черепа (перелом пірамідки справа); правобічний посттравматичний перфоративний отит; післятравматичний розрив сітківки правого ока; епідуральна гематома в проекції правої тім'яної частки головного мозку; забій головного мозку важкого ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя (т.3 а.с.23-15);
Висновком комісійної судово-медичної експертизи №019 від 26.04.2019, відповідно до якої потерпілому ОСОБА_7 спричинено наступні тілесні ушкодження у вигляді: синці ділянок обох орбітальних западин; забійна рана чола; перелом тім'яної та скроневої кісток справа в межах склепіння та основи черепа, орбітальної частини лобної кістки, епідуральна гематома справа в скроневій ділянці; розрив барабанної перетинки правого вуха з розвитком правобічного перфоративного післятравматичного отиту; контузія правого ока важкого ступеня, розрив сітківки правого ока. Зазначені тілесні ушкодження виникли внаслідок травмуючої дії твердих тупих предметів чи співударянні з такими, цілком могли виникнути при травмуванні підекспертного в умовах дорожньо-транспортної пригоди - ударі виступаючими частинами рухаючогося механічного транспортного засобу та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпечні для життя». Приймаючи до уваги локалізацію виявлених на тілі ОСОБА_7 ушкоджень, їх характеристики та особливості, комісія експертів прийшла до висновку, що в момент первинного контакту з виступаючими частинами рухаючогося транспортного засобу ОСОБА_7 перебував у вертикальному положенні (навстоячки) і був обернений до наїжджаючого транспортного засобу правою бічною поверхнею тіла (т.3 а.с.27-37).
Враховуючи вищенаведене, суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 та розцінює їх як обрану ним лінію захисту, оскільки досліджені в судовому засіданні докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та суперечать механізму розвитку ДТП, про який зазначає обвинувачений.
При цьому, під час проведення судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання ряду доказів сторони обвинувачення недопустимими доказами, у зв'язку з чим суд вважає за можливе зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В той же час, відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
За таких обставин, постанова слідчого про визнання та прилучення до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 09.04.2017., а саме транспортного засобу Volkswagen-TransporterT4 н.з. НОМЕР_1 червоного кольору - є процесуальним рішення слідчого, а не доказом в розумінні вимог КПК України.
Зазначене унеможливлює визнання процесуального рішення недопустимим доказом, а тому клопотання захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
Також судом встановлено, що слідчим під час проведення огляду місця події, проведеного в період часу з 23 год. 20 хв. 08.04.2017 по 00 год. 15 хв. 09.04.2017 автомобіль марки Volkswagen-TransporterT4 н.з. НОМЕР_1 червоного кольору був вилучений.
В подальшому слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.04.2017 клопотання слідчого задоволено та надано тимчасовий доступ до транспортного засобу, який на момент розгляду клопотання знаходився на території Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області по вул.Білоусова, 19 в м. Чернівці, з можливістю його вилучення на період проведення необхідних експертиз.
Також суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано суду доказів про звернення ОСОБА_4 чи його захисника до органу досудового слідства, прокуратури чи суду з заявами та скаргами на бездіяльність працівників поліції щодо повернення транспортного засобу. Разом з тим, в матеріалах провадження наявна розписка ОСОБА_4 про отримання автомобіля (Т.1 а.с.21).
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог законодавства під час визнання слідчим автомобіля речовим доказом.
Враховуючи наведене та відсутність порушень доктрини «плодів отруєного дерева» суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання недопустимим доказом висновок експерта №291-а від 28.04.2017 за результатами проведення автотехнічної експертизи (технічного стану транспортного засобу).
Також, під час проведення судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано суду як докази сторони захисту ряд документів, які були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України.
Серед наданих доказів захисником обвинуваченого подано Висновок експертного автотехнічного дослідження №18, складений 13.09.2017 року судовим експертом ОСОБА_20 , щодо якого стороною обвинувачення подано клопотання про визнанняйого недопустимим доказом.
Згідно ст. 7 КПК України однієї із засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно змісту Висновку експертного автотехнічного дослідження №18 підставою для проведення відповідного дослідження стала заява від ОСОБА_4 , яка надійшла експерту ОСОБА_20 05.09.2017.
Станом на день надходження заяви експерту та на день складання відповідного висновку ОСОБА_4 у кримінальному провадженні перебував у статусі свідка (письмове повідомлення про підозру йому вручено 10.04.2020), тобто не належав відповідно до положень п. 19 ст. 3 КПК України до сторін кримінального провадження.
Згідно із правами свідка, передбаченими ст. 66 КПК України, особа із таким процесуальним статусом не наділена правами самостійно збирати та подавати органу досудового розслідування, прокурору чи суду які-небудь докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином було порушено порядок отримання доказу, оскільки експертизу призначено та проведено з порушенням вимог КПК України.
За таких обставин судом не може бути визнаний поданий стороною захисту висновок експертного автотехнічного дослідження №18 як допустимий доказ.
Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 102 КПК України у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Натомість, наданий захисником документ не містить таких відомостей, що знову ж таки свідчить про недопустимість такого доказу.
Крім цього, приймаючи рішення про недопустимість цього доказу, суд звертає увагу і на вихідні дані, що стали основою для відповідного експертного дослідження. Зокрема, подані експерту вихідні дані є показаннями ОСОБА_4 , більшість із яких суперечить іншим матеріалам кримінального провадження та дослідженим судом доказам, які надані стороною обвинувачення. Про неможливість такого розвитку подій, які зазначені в показаннях ОСОБА_4 та є вихідними даними для експертного дослідження, свідчить також досліджений судом відеозапис події, яка мала місце 08.04.2017.
На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за даною статтею КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно, оскільки останній своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, згідно вимог ст.ст. 66, 67 КК України - судом не встановлено.
Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин належить до категорії тяжких злочинів.
Стосовно характеристики особи обвинуваченого, останній є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно (Т.1 а.с. 112), на обліку у лікаря психіатра (Т.1 а.с.104) та лікаря нарколога (Т.1 а.с. 105) не перебуває.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
За наведених обставин, враховуючи те, що вчинений обвинуваченим злочин характеризується необережною виною, обвинувачений є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково відшкодував спричинену потерпілому шкоду, враховуючи також позицію представника потерпілого в судових дебатах, який просив реально не позбавляти волі обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого вимоги ст.ст.75, 76 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном на один рік.
Разом з тим, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом терміном на один рік, враховуючи факт спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а також враховуючи те, що обвинувачений в період часу з 2018 року по 2019 рік, тобто після дорожньо-транспортної пригоди, вісім разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
В частині заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_21 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого в розмірі 57 547, 67 гривень та матеріальної шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим в розмір 57 600 гривень суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.04.2017 року о 22 годині 54 хвилини на вул. Небесної сотні в місті Чернівці у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновків судово-медичної експертизи № 586 МД від 23.05.2017 року та комісійної судово-медичної експертизи №019 від 26.04.2019 року було виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою «небезпечні для життя» під час утворення та подальшого клінічного перебігу, при цьому інші хвороби, які б могли вплинути на характер травматичних змін та на визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, - у потерпілого відсутні.
Згідно виписки з історії хвороби та медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №4704/435 реанімаційного відділення ЛШМД м. Чернівці, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 08.04.2017 року по 16.05.2017 року - 39 ліжко-днів;
Згідно виписки з історії хвороби та медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №627768 Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 18.05.2017 року по 29.05.2017 року - 12 ліжко-днів;
Згідно виписки з історії хвороби та медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №7776 нейрохірургічного відділення ЛШМД м. Чернівці, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 12.06.2017 року по 21.06.2017 року - 10 ліжко-днів;
З медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 №627768 Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова, м.Одесса, вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 03.07.2017 року по 11.07.2017 року - 9 ліжко-днів.
З медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №07998/1121 Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні м.Тернопіль, останній перебував на стаціонарному лікуванні в 1-му неврологічному відділенні з 23.08.2017 року по 01.09.2017 року - 10 ліжко-днів;
З медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №636079 Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова м.Одесса, він перебував на стаціонарному лікуванні з 27.11.2017 року по 06.12.2017 року - 10 ліжко-днів.
Відповідно до наданих суду квитанцій, чеків, рахунків та проїзних документів на оплату діагностування, лікування та витратами на проїзд транспортом загального користування до медичних лікувальних закладів загальна вартість понесених потерпілим та документально підтверджених матеріальних витрат складає 56197,67 гривень.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого автомобіля марки «Volkswagen Transporter 4» державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» за полісом № АК 5599973, чинного на момент ДТП на 08.04.2017 року.
До суду подано відзив Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС», зі змісту якого вбачається, що 23.12.2016 року між вказаним страховиком та страхувальником ОСОБА_22 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5599973, забезпечений транспортний засіб - Volkswagen Transporter, д/н НОМЕР_1 . Вважає заявлений позов передчасним, оскільки потерпілим не дотримано обов'язкову процедуру досудового врегулювання питання, пов'язаного із отриманням страхового відшкодування за полісами ОСЦПВВНТЗ, зобов'язання з виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_7 не виникло і не могло бути порушеним, оскільки він не виконав дій зазначених Законом для здійснення свого права та не звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. Вважає залучення ПрАТ СК «АРКС» до участі у справі в якості відповідача, та заявлений позов не підлягає розгляду в кримінальній справі так як він не випливає із пред'явленого обвинувачення і є передчасним.
Вказані доводи відповідача ПрАт СК «АРКС» про недотримання обов'язкового досудового порядку врегулювання питань стягнення страхового відшкодування суд відхиляє, виходячи з правової позиції встановленої у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15, за якою попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Помилкове твердження страховика щодо безпідставності залучення його в якості відповідача та неможливості розгляду цивільного позову в даному кримінальному провадженні спростовується вимогами ст.ст. 127, 128,129, 374 КПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За частинами 1 та 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, якій розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, твердження представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «АРКС»- ОСОБА_10 про те, що потерпілий ОСОБА_7 звернувся до страхової компанії передчасно, оскільки рішення у кримінальному провадженні судом ще не ухвалено, то суд вказане твердження також не бере до уваги, оскільки страхова компанія виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити до неї цивільний позов.
Залучення страхової компанії як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільний позов може бути пред'явлено в межах даного кримінального провадження до ПрАТ «Страхової компанії «АРКС» як до цивільного відповідача, оскільки його зобов'язання витікають із положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19).
У відповідності до положень ч. 1 ст.129 та ст.374 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що обов'язково зазначає у вироку.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір таких збитків згідно вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України визначається відповідно до реальної вартості витрат по виконанню робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно вимог ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У відповідності до вимог ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент ДТП, - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ч. 23.1. ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Розширене тлумачення шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілого наводиться в ч. 24.1 ст. 24 даного Закону, за якою у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Разом з тим, підлягають виключенню з заявленої суми цивільного позови витрати, вказані на наданих представником позивача квитанціях з написом «благодійні внески» (Т.1 а.с.100, 102, 106), оскільки останні, на думку суду, не є належними доказами на підтвердження витрат на лікування потерпілого.
За наведеного обґрунтування, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 до ПрАТ СК «АРКС» про стягнення з останнього страхової виплати у відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого в розмірі документально підтверджених понесених витрат, пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, - в розмірі 56197, 67 грн.
Крім цього, судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 31.01.2018 року на ім'я потерпілого ОСОБА_7 , останній є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням.
У відповідності до ч. 26.2 ст. 26 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент ДТП, - мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 гривень.
Зважаючи на вимоги ч. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент ДТП та виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 3200 гривен, за відсутності інших доказів, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, судом встановлено мінімальний розмір такої шкоди, якій складає 57600 гривень.
Таким чином вимоги цивільного позову потерпілого до страховика ПрАТ СК «АРКС» в частині стягнення страхової виплати у відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, інвалідом ІІ групи, в розмірі 57600 гривень - підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд враховує, що внаслідок отриманих потерпілим тілесних ушкоджень пов'язаних із даною ДТП; того, що потерпілий проходив стаціонарне лікування протягом 90 днів; після ДТП відчував сильний фізичний біль та порушення функцій органів, що продовжувалось протягом шести місяців, в зв'язку з чим потерпілий неодноразово звертався до різних медичних лікувальних закладів. За наслідками отриманих травм потерпілому ОСОБА_7 було встановлено ІІ-у групу інвалідності. В судовому засіданні потерпілий скаржився, що після ДТП в нього періодично з'являються сильні головні болі, шум в голові, слабкість, порушення функцій органу зору, внаслідок чого він змушений до даного часу періодично звертатись за медичною допомогою.
Потерпілий в своєму позові вказує на основний суспільно-небезпечний наслідок від протиправних дій обвинуваченого, це ушкодження свого здоров'я, пов'язане з прямим і грубим порушенням вимог ст. 3 Конституції України та інших нормативно-правових актів, оскільки людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд оцінюючи обсяги фізичних, психічних та душевних страждань потерпілого, які виразились в значному та тривалому невідновному ушкодженні його здоров'я, сильному та тривалому фізичному болі, які викликали порушення нормальних життєвих зв'язків, перебування протягом 90 днів на стаціонарному лікуванні та тривалий час лікування вдома; зважаючи на вимушені зміни в житті потерпілого, пов'язані із обмеженою можливістю виконання роботи в тяжких не пристосованих для інваліда умовах, та моральні переживання потерпілого з приводу відновлення свого здоров'я та звичайного способу життя, виходячи з вимог розумності та справедливості, вважає, що слід задовольнити цивільний позов ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_21 частково і стягнути з останнього на користь потерпілого моральну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням в розмірі 150 000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги частково, судом також враховується часткове відшкодування ОСОБА_21 спричиненої потерпілому шкоди в сумі 60 000 грн.
Суд рахує, що саме такий розмір моральної шкоди є співмірним із характером та обсягом фізичних, душевних та психічних страждань, які зазнав потерпілий внаслідок порушення його прав, характером немайнових втрат, тяжкості безпосередньо пов'язаних із кримінальним правопорушенням наслідків спричинення шкоди здоров'ю потерпілого.
В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню і доля речових доказів.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст.124 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання за даною статтею КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки, зокрема: буде періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації, не виїжджатиме за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_7 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 56197, 67 грн. та матеріальну шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 57 600 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 150 000 гривень спричиненої моральної шкоди.
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль марки «Volkswagen Transporter 4», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно постанови слідчого від 09.04.2017 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню (т.1 а.с.19) та згідно розписки ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 21) отриманий останнім на зберігання - залишити ОСОБА_4 за належністю.
Речовий доказ по кримінальному провадженню: DVD-R диск «КАКTUZ» 4,7 GB, який згідно постанови слідчого від 11.03.2020 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 кошти в сумі 1634,15 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) гривні (п'ятнадцять) копійок на користь держави, в рахунок відшкодування витрат на проведення в ході досудового розслідування судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1