справа № 2-689/04
провадження № 4-с/631/10/21
07 грудня 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі :
головуючого судді Трояновської Т. М.
за участю секретаря судового засідання М'ячиної Ю. В.,
скаржника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Замлєлої Ю. О.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни в рамках виконавчого провадження № 42219007, стягувач ОСОБА_2 ,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій оскаржуються дії головного держаного виконавця Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни, та скаржник просить поновити строк на оскарження дій головного державного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни, скасувати постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами в рамках виконавчого провадження № 42219007 через невідповідність приписам пункту 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування даної скарги скаржник вказав, що в провадженні Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 42219007 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області по справі № 2/631/689/04 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття. Наприкінці червня 2021 року скаржнику стало відомо, що державним виконавцем винесено постанову, якою його обмежено у праві керування транспортними засобами на підставі статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Копія постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами на його адресу не надсилалась та отримана не була. Про існування вищевказаних обмежень скаржнику стало відомо 03 серпня 2021 року під час розгляду у суді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Наступного дня ОСОБА_1 подав до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) скаргу, в якій повідомив, що з 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та основним видом його підприємницької діяльності є вантажні перевезення, на підтвердження чого надав копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та просив скасувати постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами в рамках виконавчого провадження № 42219007. У державній виконавчій службі в усній формі йому порекомендували звернутися з цього питання до суду. Наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, позбавляють скаржника можливості заробляти на життя враховуючи, що вантажні перевезення є його єдиним джерелом доходу, у зв'язку з чим, посилаючись на приписи частини 1 статті 74, пункт 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» просив поновити строк на оскарження дій державного виконавця та скасувати постанову від 18 лютого 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 42219007.
При цьому, скаржник звернув увагу суду, що на сьогоднішній день, його син є повнолітнім, а отже його обов'язок по утриманню сина припинився, тим паче, що у останнього вже є власна родина.
У поданих держаним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) О. Білоус запереченнях на скаргу ОСОБА_1 зазначено, що боржник, ОСОБА_1 , був повідомлений та обізнаний про існування виконавчого листа № 2-689/04, виданого 06 серпня 2007 року Нововодолазьким районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 19 липня 2004 року до його повноліття, оскільки він був безпосереднім учасником судового процесу. Крім того, боржнику неодноразово направлялись виклики державного виконавця, які були проігноровані останнім. Посилаючись на приписи пункту 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року) та приписи пункту 4 статті 19 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» державний виконавцем зазначила, що ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв про повну або часткову сплату заборгованості по аліментах, а також про те, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності - вантажні перевезення. Також державний виконавець звернула увагу на те, що постанова про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами була винесена 18 лютого 2019 року, тоді як згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як підприємець, зареєстрований 22 серпня 2019 року, а тому дії державного виконавця були правомірними. На сьогоднішній день, заборгованість по сплаті аліментів не погашена, а тому просила суд в задоволенні скарги на дії та бездіяльність головного державного виконавця Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити з підстав наведених у скарзі. Не оспорюючи наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів, просив скасувати постанову про тимчасове обмеження його у праві керування транспортними засобами, оскільки основним джерелом його доходу на сьогодні є кошти, які він отримує від підприємницької діяльності, а саме надання послуг з вантажних перевезень, на підтвердження чого надав довідки з податкового органу та з банківської установи про рух коштів.
Представник Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Замлєла Ю. О. у судовому засідання з заявленими у скарзі ОСОБА_1 вимогами не погодилась з підстав злісного ухилення боржника від сплати аліментів та наявності боргу по аліментах по виконавчому провадженню № 42219007, тому просила суд у задоволенні скарги відмовити.
Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування постанови від 18 лютого 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, мотивуючи тим, що боржник свого обов'язку по сплаті аліментів не виконував та не бажає сплачувати борг по аліментах навіть частково.
Суд, вислухавши пояснення та доводи скаржника, уповноваженого представника Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), заінтересованої особи - стягувача, дослідивши та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, проаналізувавши фактичні обставини, при вирішенні порушених у скарзі питань виходить з наступного.
У відповідності до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, рішення суду про стягнення аліментів є обов'язковим до виконання, невиконання рішення призводить до відповідальності, встановленої законом.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» також роз'яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Положеннями статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічні приписи містяться й у частині 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 липня 2004 року, ухваленого у справі № 2-689/04 задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів та заробітку щомісячно, починаючи з 19 липня 2004 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевказаного рішення було видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області (нині - Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків)).
14 листопада 2007 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-689, виданого 29 липня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів та заробітку щомісячно, починаючи з 19 липня 2004 року до досягнення дитиною повноліття.
В результаті примусового виконання виконавчого документу, постановою головного державного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Білоус О. А. від 18 лютого 2019 року було встановлено тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 42219007 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Крім того визначено, що розмір заборгованості по аліментах з 19 липня 2004 року по 18 лютого 2019 року становить 82970 гривень 62 копійки.
Як було встановлено з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 22 серпня 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом підприємницької діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджено копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі 22 серпня 2019 року, № 24670000000003316.
З копії Витягу з реєстру платників єдиного податку Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27 серпня 2019 року № 1920203400196 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, податкова адреса суб'єкта господарювання: АДРЕСА_1 , дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 22 серпня 2019 року, група та ставка платника єдиного податку - 3 група без реєстрації ПДВ, перелік видів господарської діяльності згідно з КВЕД: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2020 року вбачається, що доходи платника єдиного податку третьої групи складають 11768 гривень 00 копійок.
Аналогічні відомості щодо отриманого доходу ОСОБА_1 відображені у Декларації про доходи та майно божника фізичної особи (додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень), що була подана останнім до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків). Зазначений факт у судовому засіданні також підтвердив уповноважений представник державної виконавчої служби.
Як встановлено з матеріалів справи та не оспорювалось учасниками процесу, у серпні 2021 року мало місце звернення ОСОБА_1 до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) зі скаргою на постанову про застосування заходів тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами по виконавчому провадженню № 42219007.
За підписом виконуючого обов'язки начальника Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) І. Великородною Курсі О. О. листом від 28 серпня 2021 року за № 17181 була надана відповідь по суті порушуваних питань, а саме було повідомлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів та заробітку щомісячно, починаючи з 19 липня 2004 року до досягнення дитиною повноліття. Станом на 28 серпня 2019 року заборгованість по аліментах складає 66 412 гривень 17 копійок. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вжити, передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду. Скаржнику, у зв'язку з несплатою заборгованості по аліментах, було запропоновано надати до відділу держаної виконавчої служби декларацію про доходи та майно, копії квитанцій про сплату заборгованості по аліментах, пояснення стосовно тривалого невиконання судового рішення.
Як вже зазначалося, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою визначено у статті 447 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, приписами частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
У частинах 1 та 2 статті 449 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У свою чергу, як було встановлено судом, про існування встановлених обмежень ОСОБА_1 дізнався у серпні 2021 року, після чого звернувся до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) зі скаргою дій та бездіяльність головного державного виконавця.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій конвертів, які були надані державним виконавцем в підтвердження направлення постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами, вбачається, що вищевказані листи були повернуті на адресу відділу державної виконавчої служби з відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання», отже ОСОБА_1 вищевказана постанова отримана не була.
Згідно листа за підписом виконуючого обов'язки начальника Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) І. Великородної від 06 вересня 2021 року за вихідним № 20411, адресованого ОСОБА_1 та заступнику начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) С. Розумному вбачається, що 29 червня 2021 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами. 28 липня 2021 року на вищевказану заяву на адресу боржника було направлено відповідь, в якій було повідомлено, що згідно пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно, яким володіє. 05 серпня 2021 року на адресу відділу надійшла декларація боржника за 2020 рік у розмірі 11768 гривень 00 копійок. За весь період перебування виконавчого документу на виконанні боржником були сплачені аліменти значно в меншому розмірі ніж визначено виконавчим документом. Станом на 28 липня 2019 року заборгованість по аліментах складає 92513 гривень 05 копійок, яка боржником не сплачена, жодної сплати в рахунок погашення заборгованості за останні два роки не надходило.
Таким чином, строк на оскарження дій державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 46610393 пропущений з поважних причин, а тому може бути поновлений судом.
Що стосується дій державного виконавця при винесенні оскаржуємої постанови, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Згідно із частиною 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків зі сплати аліментів на утримання дитини, про що свідчить наявна заборгованість по аліментах в рамках виконавчого провадження № 42219007, яка станом на 28 липня 2019 року становить 92513 гривень 05 копійок. При вказаних обставинах, скаржником жодних заперечень щодо її існування, неправильності підрахунку, помилки при обчисленні державним виконавцем - не наведено.
Відтак, суд вважає, що державним виконавцем дотримано вимог закону щодо встановлення факту ухилення боржника від виконання свого обов'язку та факту наявності заборгованості, що перевищує суму платежів за 6 місяців.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно роз'яснень Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у пункті 3 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок стягнення аліментів, підстави для притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності боржника з аліментів, а також підстави певних обмежень, що застосовуються до боржника по аліментам до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Як уже зазначалось вище за наявності у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, у тому числі про встановлення тимчасового обмеження боржника у керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до встановлених обставин справи, обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами було встановлено постановою державного виконавця від 18 лютого 2019 року, а обставини, що зумовлюють імперативну заборону їх накладення виникли 22 серпня 2019 року (день реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця).
При встановлених вище обставинах, зокрема щодо наявності неспростовної інформації про наявність значної заборгованості, що як за періодом її утворення так і за сумою значно перевищувала заборгованість за шість місяців, державний виконавець мав право вживати даний обмежувальний захід, керуючись частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, судом встановлено, що дії щодо виконання рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 липня 2004 року у справі № 2-689/04 вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, а оскаржувана постанова від 18 лютого 2019 року про встановлення тимчасових обмежень боржника у праві користування транспортними засобами на момент її прийняття відповідала вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Разом з тим, державний виконавець повинен враховувати положення частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка мовить про те, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що боржник, ОСОБА_1 , з 22 серпня 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та основним видом його підприємницької діяльності є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі 22 серпня 2019 року, № 24670000000003316.
Також у судовому засіданні були дослідженні Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з ІІІ кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2021 року, з яких вбачається, що за вказаний період боржником було отримано дохід лише від підприємницькою діяльністю та соціальні виплати від Харківського обласного центру зайнятості.
Аналогічні відомості відображені у виписці по банківському рахунку ОСОБА_1 щодо руху коштів за період з 01 вересня 2019 року по 02 грудня 2021 року, надані Територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10020/0372 філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Отже, враховуючи, що скаржник надав суду підтвердження про його основний вид діяльності - надання послуг з вантажного автомобільного транспорту (перевезення), де право керування транспортним засобом є обов'язковим, і з іншої сторони не встановлено, що вказана робота не є єдиним основним законним джерелом засобів існування боржника (принаймні дане ствердження скаржника не спростоване), то суд погоджується зі скаржником, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами суттєво обмежує його у роботі, фактично позбавляє єдиного і основного на даний час джерела існування.
Крім того, суд відмічає, що статтею 43 Конституції України кожному гарантоване право на пацю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частинами 1 та 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, суд вважає, що виконуючим обов'язки начальника Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) при відмові у скасуванні тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами не було враховано усіх обставин виконавчого провадження, в тому числі того, що боржник з 22 серпня 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом підприємницької діяльності - вантажний автомобільний транспорт (надання послуг з перевезення), що передбачає наявність водійського посвідчення та необхідністю керування транспортним засобом.
Винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 18 лютого 2019 ролу позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, та в свою чергу, можливості погашення заборгованості по аліментах.
Окрім іншого, суд бере до уваги, що у божника на утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язок щодо матеріального забезпечення яких у відповідності до статті 180 Сімейного кодексу України також покладається на скаржника.
Відносно твердження державного виконавця щодо можливості боржника, ОСОБА_1 , працевлаштуватися за іншим місцем роботи не пов'язаним з керуванням транспортними засобами, суд відхиляє з огляду на приписи статті 43 Конституції України, яка встановлює свободу праці та передбачає можливість особи вільно її обирати.
Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, частинами 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, тим більше, при захисті одного з основних прав дитини права на утримання.
Оскільки встановлено наявність підстави, передбаченої в пункті 1 частини 10 статті Закону України «Про виконавче провадження», що перешкоджає застосуванню даного виду обмеження боржника (у керуванні транспортними засобами), державний виконавець зобов'язаний був розглянути заяву боржника про зняття тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та вчинити відповідні дії.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, наразі ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (надання послуг з перевезення), від якого боржником отримується дохід, відображений на його банківських рахунках, що в свою чергу, робить можливим провести стягнення виниклої заборгованості по аліментах з отриманого доходу боржника.
Відповідно до вимог частини 1 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Крім того, державний виконавцем не позбавлений можливості повторно винести постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами за умови відсутності підстав, визначених у частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених вимог, надані докази, норми цивільного права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, враховуючи, що наразі існує обмеження права боржника на працю відповідно до приписів статті 43 Конституції України, яка є основним джерелом доходу останнього, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись стаття 12, 13, 81, 82, 128, 259,260, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 4 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354, статтями 447, 449 - 452 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни - задовольнити.
Поновити строк на оскарження дій головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни.
Скасувати постанову від 18 лютого 2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві користування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 42219007.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Повний тест ухвали складений та підписаний 13 грудня 2021 року.
Суддя: Т. М. Трояновська