Дата документу 10.12.2021 Справа № 554/6754/16-к
Провадження №1-кс/554/15506/2021
Іменем України
10 грудня 2021 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим, в порядку ст.303 КПК України,-
Заявник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим, в порядку ст.303 КПК України, в якій просить скасувати постанову прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 29.10.2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України; зобов'язати прокурора повторно розглянути подану 20.10.2021 року ОСОБА_4 заяву про залучення до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України.
В обґрунтування вимог заявник вказав, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42016000000001802, внесеного до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України.
20.10.2021 року ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42016000000001802 подано до процесуального прокурора клопотання в порядку ст.220 КПК України про залучення до провадження як потерпілого.
29.10.2021 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України, прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 винесено постанову у вказаному кримінальному провадженню про відмову у визнанні потерпілим.
З постановою заявник не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню. Так, права і обов'язки потерпілого виникли у ОСОБА_4 з моменту подання заяви в кримінальне провадження. Вважає, що висновок прокурора про те, що ОСОБА_4 не було спричинено будь-якої шкоди є передчасним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, без належного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала скаргу, просила її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор до суду повторно не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого та прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а слідчий суддя обмежений щодо строку розгляду скарги, на підставі чого суд розглядає скаргу за їх відсутності.
Суд, вислухавши адвоката, дослідивши документи та оцінивши докази за скаргою, приходить до наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Законодавець в ч. 1 ст. 2 КПК України передбачив, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження №42016000000001802, внесене до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України.
Постановою прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 29.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 20.10.2021 року у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР 13.07.2016 року за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.375, ч.1 ст.384, ч.2 ст.382 КК України, про визнання потерпілим у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 3-6 - постанова).
Зокрема, згідно постанови: доводи заявника ОСОБА_4 щодо завдання моральної шкоди зводяться виключно до того, що його засуджено до довічного позбавлення волі по кримінальній справі №04580007 та внаслідок чого порушені його права, в свою чергу доводи, а також докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 завдана моральна шкода внаслідок його засудження до довічного позбавлення волі, в заявах відсутні. З огляду на те, що у кримінальному провадженні, де на думку заявника були порушені його права, прийнято остаточне рішення про його винуватість, неможливо стверджувати на цій стадії про наявність у нього будь-якої шкоди та відповідно про наявність підстав для визнання його потерпілим.
Із змісту ч.5 ст.55 КПК України випливає, що у разі відмови особі у визнанні її потерпілою, слідчий або прокурор виносить мотивовану постанову, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно вимог ст. 303 КПК України рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, можуть бути оскаржені тільки під час досудового розслідування.
У відповідності до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмова у задоволенні скарги.
Частиною першою ст.55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Разом з тим ч.5 даної статті визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 110 КПК України, в постанові слідчого обов'язково повинні бути зазначені зміст обставин, які є підставою для прийняття постанови, мотиви прийняття рішення, їх обґрунтування.
Відповідно до ст. 223 КПК України слідчі(розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до ст.93 ч.3 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку ,передбаченому ст. 220 цього Кодексу.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав або відмовити, про що виноситься вмотивована постанова.
Суд вважає, що прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.220 КПК України вирішено клопотання ОСОБА_4 про визнання потерпілим, прийнята постанова від 29.10.2021 року містить обґрунтування відмови у задоволенні вимог заявника.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Із змісту абз. 2 п. 12 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 вбачається, що, якщо підстави для задоволення скарги відсутні, слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги, яка не підлягає оскарженню.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Суд вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, прокурором було переконливо доведено відсутність необхідності в задоволенні клопотання ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.
Суд приходить до висновку, що аналіз викладених обставин справи і діючого законодавства свідчить про відсутність підстав для задоволення скарги.
Частиною 3 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим, в порядку ст.303 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1