13.12.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 532/1101/21
Провадження № 2/533/136/21
08 грудня 2021 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
представника позивача - Андрейка О.Т. ( у режимі відеоконференції),
представника відповідача та відповідача - ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД», головного лікаря КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» Коломієць Любов Афанасіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У КОБЕЛЯЦЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Айлант ЛТД», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров'ю позивача,
19.05.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача Кобеляцького ПМСД, співвідповідача головного лікаря Кобеляцького ПМСД, третя особа на стороні відповідача: Кобеляцьке відділення Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої здоров'ю позивача.
Розпорядженням голови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.05.2021 № 3 на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України цивільну справу передано Козельщинському районному суду Полтавської області у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи після задоволення відводів (самовідводів).
07.06.2021 справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області та у цей же день у порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено головуючій судді Козир В.П.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області.
У зв'язку з відпусткою головуючої судді з 05.07.2021 по 23.07.2021 справу призначено до розгляду на 03.08.2021.
03 серпня 2021 року ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області відкладено судове засідання на 18 серпня 2021 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача - Андрейка О.Т. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача - ОСОБА_2 про проведення онлайн трансляції судового засідання.
18 серпня 2021 року ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області відкладено судове засідання на 08 вересня 2021 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про виклик свідка.
08 вересня 2021 року протокольною ухвалою суду було оголошено перерву у судовому засіданні на 23 вересня 2021 року у зв'язку з неявкою свідка ОСОБА_4
23 вересня 2021 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 20 жовтня 2021 року. Задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про витребування доказів. Задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача мережу аптек Айлант ЛТД, виклик у якості свідка директора «Айлант ЛТД» ОСОБА_5 та витребування доказів у ПП «Айлант ЛТД». Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Айлант ЛТД». Витребувано у ТОВ «Фірма Айлант ЛТД» копії рецептів № 1345, 1346 від 14.08.2020, виписаних КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» пацієнту ОСОБА_1 . У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про накладення штрафу на свідка та головного лікаря КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» ОСОБА_6
20 жовтня 2021 року судове засідання було відкладено на 03 листопада 2021 року у зв'язку з відсутністю електроенергії в Козельщинському районному суді Полтавської області.
03 листопада 2021 року судове засідання було відкладено на 08 грудня 2021 року у зв'язку з відсутністю технічної можливості у Кобеляцькому районному суді Полтавської області для проведення відеоконференції з Козельщинським районним судом Полтавської області.
У позовній заяві позивач (з урахуванням уточнень - т.с. 1 а.с. 201-203) просив: 1) визнати незаконними та протиправними дії ОСОБА_6 , яка 12.10.2020 відмовилася виписувати йому пільгові рецепти на придбання ліків метилпреднізолон, сорбілакт, реосорбілакт; 2) стягнути з Кобеляцького відділення Державного казначейства України кошти у сумі 627 грн 65 коп. за завдану позивачеві матеріальну шкоду та 17 тисяч гривень за завдану позивачеві моральну шкоду ОСОБА_6 , яка 12.10.2020 не виписала позивачеві пільгові рецепти на придбання ліків. Також просив стягнути 60 гривень за виготовлення ксерокопій додатків до позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він хворіє невиліковною тяжкою хворобою, є інвалідом ІІ групи. Згідно постанови КМУ від 17.08.1998 № 1303 Кобеляцьким ПМСД йому повинні надаватися рецепти на деякі ліки з 50 % знижкою. 12.10.2020 ОСОБА_6 відмовилася виписувати пільгові рецепти матері позивача ОСОБА_8 та батькові позивача ОСОБА_2 . На підтвердження наведеного позивачем надано відеозапис та витяг із газети «Ехо».
Позивач стверджував, що у той день 12.10.2020 у нього відбулося загострення хвороби, й йому потрібно було ставити крапельниці препаратами сорбілакт та реосорбілакт. Відповідач ОСОБА_6 відмовилася виписувати позивачеві рецепти, пояснивши це метою економії бюджетних коштів. Ліки по пільгових рецептах позивач отримував у філії мережі аптеки Айлант ЛТД.
Як наслідок позивач змушений був купувати названі ліки за повну вартість, та ним було за власні кошти придбано сорбілакт, реосорбілакт та метилпреднізолон на загальну суму 627 грн 65 коп, які позивач вважає своїми збитками.
Зазначав також, що внаслідок протиправних та незаконних дій ОСОБА_6 у нього загострилася хвороба, й він не зміг купити інші ліки та продукти харчування. Уважає, що ОСОБА_6 порушила його конституційні права на охорону здоров'я з метою створення позивачеві перешкод в отриманні ефективного лікування, завдання шкоди здоров'ю та якості життя та отримання своєчасної якісної медичної допомоги, внаслідок якого йому було завдано матеріальну шкоду у розмірі 627,65 грн та моральну шкоду, яку позивач оцінив у 17000,00 грн.
При нормативному обґрунтуванні позову посилався на ПКМУ від 17.08.1998 № 1303, ст. 23 та 1167 ЦК України.
Крім того, 08.12.2021 безпосередньо перед судовим засіданням електронною поштою позивач надіслав до суду доповнення до обґрунтування позовних вимог в частині обґрунтування розміру завданої шкоди, посилаючись на методику визначення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_10 та долучення до матеріалів справи копій виписок із медичної карти стаціонарного хворого на підтвердження діагнозу та отриманого стаціонарного лікування, а також рекомендацій для продовження амбулаторного лікування.
У судових засіданнях представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені по тексту позовної заяви. Окрім того, додатково повідомив, що медичні препарати (сорбілакт, реосорбілакт, метилпреднізолон) позивачеві призначила лікар ще три роки тому назад й їх треба приймати періодично на постійній основі, так як хвороба, якою хворіє позивач носить автоімунний характер та є невиліковною. Стверджував, що ліки, зазначені у позовній заяві, мають забезпечуватися на пільговій основі, оскільки зареєстровані в Україні. Відповідачі помилково посилаються на Національний перелік лікарських засобів, оскільки такий стосується тільки безкоштовних ліків. Потреба у забезпеченні позивача саме такими лікарськими засобами підтверджується відповідними виписками, а також тим, що раніше рецепти на такі ліки вже виписувалися сімейним лікарем, та позивач зміг придбати такі ліки у аптечній мережі. На думку представника позивача, якби такі ліки (сорбілакт та реосорбілакт) взагалі не підлягали продажу за пільговими рецептами, як стверджували відповідачі, то в аптеці не здійснили б їх продаж. Відсутність денного стаціонару, як аргумент відповідача, не є підставою для відмови у виписці пільгових рецептів пацієнту, який потребує лікування такими медичними засобами.
Факт звернення саме до головного лікаря, а не до сімейного, відповідаючи на питання головуючої судді, пояснив тим, що сімейний лікар без дозволу головного лікаря жодного рецепту не виписує, усі призначення та пільгові рецепти виписуються виключно з дозволу головного лікаря. Щодо режиму лікування позивача 12.10.2020 - факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні заперечував. Уважав, що відповідач постійно відмовляє позивачеві у виписуванні рецептів на пільгові ліки через конфлікт з головним лікарем ОСОБА_6 та помсту з її боку.
Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Кобеляцький Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кобеляцької міської ради (надалі - відповідач 1) з заявленими до нього позовними вимогами не погодився та 01.07.21 подав відзив на позовну заяву, у якій просив суд відмовити позивачеві у повному обсязі у задоволенні позовної заяви до КНП «Кобеляцький Центр ПМСД» . В обґрунтування відзиву відповідач зазначав, що обсяг видатків, що проводяться з обласних та місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення, визначається відповідними місцевими органами влади при формуванні та затвердженні місцевих бюджетів, тобто забезпечення ліками окремої категорії осіб за рецептами лікарів віднесено до компетенції органів виконавчої влади за місцем проживання таких громадян. Гр. ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, відповідно до наказу МОЗ від 19.03.2018 № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» з 04.02.2020 заключив декларацію з лікарем загальної практики - сімейним лікарем ОСОБА_4 , при зверненні до якої позивачеві виписувалися рецепти на забезпечення пільговими медикаментами для амбулаторного лікування за призначенням обласного проктолога у межах виділених коштів. Факт виписки рецептів на пільгові ліки зафіксовано було у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 та у журналах реєстрації виписки пільгових рецептів. Відповідач стверджував, що за період з 01.09.2020 по 22.12.2020 сума, що підлягає компенсації для пацієнта ОСОБА_1 , склала 6576,19 грн. Щодо відмови виписати рецепти на препарати сорбілакт та реосорбілакт, то відповідач пояснив, що такі препарати застосовують внутрішньовенно струйно або крапельно під контролем показників кислотно-лужного стану та електролітів крові, а також функціонального стану печінки під наглядом лікаря в умовах стаціонару, а відпуск лікарських засобів на пільгових умовах провадиться аптеками за рецептами, виписаними сімейними лікарями, у разі амбулаторного лікування відповідно до ПКМУ від 17.08.1998 № 1303, медикаменти ж для стаціонарного лікування сімейний лікар не виписує.
Отже, оскільки ОСОБА_1 станом на 12.10.2020 був забезпечений ліками по пільговим рецептам, на виконання постанови КМУ від 17.08.1998 № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» відповідно до додатку № 1 до цієї постанови, а медичні препарати, які вимагав позивач, застосовуються в умовах стаціонарного лікування, і ОСОБА_1 у цей час знаходився на стаціонарному лікуванні у проктологічному відділенні м. Полтави, то позовні вимоги, на переконання відповідача, є необґрунтованими та безпідставними, а позовна заява задоволенню не підлягає.
При нормативному обґрунтуванні відзиву відповідач посилався на ПКМУ від 17.08.1998 № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань», п. 3 ст. 32, п. 22 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ПКМУ від 10.03.2017 № 181 «Про затвердження Порядку та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань», ПКМУ від 17.03.2017 № 152, ст. 90, 91 Бюджетного кодексу України, Порядок надання первинної медичної допомоги, затверджений наказом МОЗ України від 19.03.2018 № 504. У поясненнях, що надавалися у судових засіданнях, головний лікар ОСОБА_6 додатково посилалася на ПКМУ від 25.03.2009 № 333, наказ МОЗ України від 13.06.2005 № 271; від 11.02.2016 № 90.
У судових засіданнях представник відповідача КНП «Кобеляцький центр ПМСД» та відповідач - головний лікар КНП «Кобеляцький центр ПМСД» ОСОБА_6 (надалі - відповідач -2) надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві. Додатково зазначила, що усі препарати, які призначаються при захворюванні «неспецифічний виразковий коліт», яким хворіє позивач, визначені у клінічному протоколі, затвердженому наказом від 13.06.2005 № 271. Без призначення вузьких спеціалістів сімейний лікар не має право виписувати пільгові рецепти, а позивач такого призначення не мав. Сімейний лікар має право виписувати рецепти виключно при амбулаторному лікуванні хворого. Денний стаціонар не входить до сімейної медицини. У той день, коли ОСОБА_2 вимагав виписати пільгові рецепти, його син (позивач) перебував на стаціонарному лікуванні у обласній лікарні. Цей факт відомий з медичної інформаційної системи. Амбулаторно у цей час нагляд лікаря не може бути забезпечено. Неможливо одночасно перебувати на лікуванні у двох різних медичних закладах, які фінансуються за різними системами. Стверджувала, що Національний перелік основних лікарських засобів не містить у собі таких препаратів як сорбілакт та реосорбілкат. Метилпреднізолон до Переліку входить, й тому рецепт на нього виписувався позивачеві. Також пояснила, що раніше сорбілакт та реосорбілакт були виписані позивачеві неправомірно сімейним лікарем під тиском батька позивача ОСОБА_2 , який постійно конфліктує з лікарями та їм погрожує. Позивач не надав консультаційне заключення від лікаря-гастроентеролога як цього вимагають галузеві стандарти. Тільки лікар може визначити, які саме ліки потрібні пацієнту, а не він сам. Крім того, пояснила, що за інструкціями «сорбілакту» та «реосорбілакту» захворювання, яким страждає позивач, не входить до переліку захворювань, що показані за інструкціями. 12.10.2020 представник позивача прийшов за рецептами без консультативних заключень вузьких фахівців та безпідставно вимагав виписати рецепти його синові. На думку, відповідача та представника відповідача проблема полягає у тому, що позивач бажає отримувати пільгові рецепти без призначення вузьких спеціалістів (гастроентерологів, проктологів) по старій виписці. Щодо механізму виписки рецептів пояснила, що пільгові рецепти не виписуються, якщо відсутнє фінансування, так як у такому випадку аптека не може здійснити відпуск ліків.
Третя особа Управління Державної казначейської служби України представника у судове засідання не направила, належним чином повідомлена про місце, дату та час судового засідання, з позовними вимогами не погодилася, подала пояснення по справі, у яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області у повному обсязі. В обґрунтування власної позиції третя особа пояснила, що правовідносини сторін виникли з-підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу діями КНП «Кобеляцького центру ПМСД», який є одержувачем бюджетних коштів Кобеляцької міської ради, та якому відкрито рахунок в управлінні казначейства для здійснення видатків, передбачених бюджетною програмою. У зв'язку з цим матеріальну шкоду (у разі її доведення позивачем) необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань КНП «Кобеляцький центр ПМСД». Третя особа зазначала у своїх поясненнях, що позивачем не надано жодного доказу для підтвердження факту заподіювання моральної шкоди, а саме: розміру шкоди, причинний зв'язок цієї шкоди з неправомірними діями заподіювача шкоди, розрахунок щодо суми визначення моральної шкоди, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є обов'язковим у даній категорії справ. Надані докази і фактичні обставини справи, на думку третьої особи, не дають обґрунтованих підстав уважати, що позивачу завдано моральну шкоду, та позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, а також не зазначено, з яких саме міркувань позивач виходить при визначенні розміру шкоди у сумі 17000,00 грн, що суперечить вимогам розумності та справедливості, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
При нормативному обґрунтуванні власної позиції третя особа посилалася на ст. 19 Конституції України, ст. 1173, 1174, 1176, 1167, 1172, 23 ЦК України, п. 4, 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 80, 81, ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Представник третьої особи ТОВ «Фірма Айлант ЛТД» у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Власну правову позицію щодо предмету спору третя особа не висловила, пояснення не надала. На виконання ухвали суду направила копії рецептів від 14.08.2020 № 1345, 1346.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Аналізуючи обставини цього спору, доводи його учасників суд дійшов висновку, що спірними у цьому провадженні є такі ключові питання:
1)чи має право позивач на пільгове забезпечення ліками, зокрема такими медичними препаратами: сорбілакт, реосорбілкат, метилпреднізолон;
2)чи є право позивача на забезпечення такими препаратами порушеним з боку відповідача (1) КНП «Кобеляцький центр ПМСД» та з боку відповідача (2) головного лікаря КНП «Кобеляцький центр ПМСД» Коломієць Любов Афанасіївни;
3)якщо перші дві відповіді на питання ствердні, то: чи підлягає право позивача захисту тими способами, що їх обрав позивач, а саме: 1) шляхом визнання незаконними та протиправними дій відповідача-2, що полягали у відмові виписати позивачеві пільгові рецепти; 2) шляхом стягнення з третьої особи: Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області матеріальної шкоди у розмірі 627,65 грн та моральної шкоди у розмірі 17000,00 грн, завданої позивачу діями відповідача 2.
Вирішуючи зазначені питання, суд встановив таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, що встановлено на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 713713, копія якого міститься у матеріалах справи (т.с. 1 а.с. 4).
Позивачем підписано декларацію з сімейним лікарем КНП «Кобеляцький центр ПМСД» ОСОБА_4 , що підтвердили й позивач у судовому засіданні, й відповідач -1 у відзиві.
Позивач має хронічне автоімунне захворювання (неспецифічний виразковий коліт), яке потребує постійного та систематичного лікування, що не заперечували ані позивач, ані відповідачі.
При зверненні до сімейного лікаря позивачеві періодично виписувалися рецепти на пільгове забезпечення медикаментами для амбулаторного лікування за призначенням обласного проктолога у межах виділених коштів. Факт виписки пільгових рецептів на ліки з оплатою їх вартості 50 %, у тому числі метилпреднізолон (19.10.2020, 29.10.2020, 04.11.2020, 24.11.2020, 15.12.2020, ), реосорбілакт, сорбілакт (14.08.2020) зафіксовано у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 (а.с. 153-154, 157-159) та у журналах реєстрації виписки пільгових рецептів (т.с. 1 а.с. 77-82).
Судом також встановлено, що позивачеві виписувалися рецепти № 1346 та 1345 14.08.2020 на лікарські засоби сорбілакт та реосорбілакт, що підтверджується копією медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 (а.с. 131-133, 157-159), копією сторінки Журналу реєстрації виписки пільгових рецептів (а.с. 153 -154) та копією рецептів від 14.08.2020 № 1345, № 1346 (т.с. 1 а.с. 223-224).
За фактом виписки пільгових рецептів на сорбілакт та реосорбілакт відносно сімейного лікаря ОСОБА_4 проведено службове розслідування (т.с. 1 а.с. 228) та наказом головного лікаря КНП «Кобеляцький ПМСД» від 17.09.2021 № 63А вказано на порушення вимог нормативних документів - ПКМУ від 17.08.1998 № 1303, від 25.03.2009 № 333, наказу МОЗ України від 13.06.2005 № 271 щодо виписки пільгових рецептів на медикаменти з оплатою 50 % хворому ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 228 (на звороті) -229).
Під час службового розслідування встановлено, що хворий ОСОБА_1 , 1997 року народження, хворіє з дитинства, діагноз: неспецифічний виразковий коліт з тотальним ураженням кишківника, щорічно лікується у проктологічному відділенні ПОКЛ. Постійно приймає підтримуючу терапію амбулаторно. Сімейний лікар Кобеляцької АЗПСМ ОСОБА_4 , під наглядом якої перебуває хворий, для амбулаторного лікування виписує хворому пільгові рецепти на медикаменти відповідно до постанови КМУ від 17.08.1998 № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» та постанови КМУ від 25.03.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», керуючись вимогами клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на неспецифічний виразковий коліт, затверджений наказом МОЗ України від 13.06.2005 № 271, за наявності виділених з місцевого бюджету коштів. Лікарем ОСОБА_4 . 14.08.2020 хворому ОСОБА_1 були виписані пільгові рецепти з оплатою 50 % їх вартості для амбулаторного лікування, у тому числі таблетки метилпреднізолон 4 мг № 60, рецепт 1344 на підставі рекомендацій обласного проктолога для продовження курсу постійного амбулаторного лікування, зазначених у виписаному епікризі. Зі слів матері хворого, під час консультації в обласного проктолога на 17.08.2021 була запланована госпіталізація хворого на лікування до проктологічного відділення ПОКЛ у зв'язку з погіршенням стану хворого. У схему лікування планувалося включати лікарські препарати - сорбілакт та реосорбілакт, тому матір хворого звернулася з проханням до сімейного лікаря про виписку пільгових рецептів на дані медикаменти. Згідно пояснень сімейного лікаря ОСОБА_4 нею було виписано 14.08.2020 пільгові рецепти з оплатою 50 % їх вартості на лікарські засоби реосорбілакт 200,0 4 флакони, рецепт № 1345, та сорбілакт 200,00 4 флакони, рецепт № 1346 з метою уникнення скандалу та грубого поводження з боку пацієнта та його рідних, виходячи лише з Національного переліку лікарських засобів, до якого дані лікарські препарати включені, без урахування клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на неспецифічний виразковий коліт, затвердженого наказом МОЗ України від 13.06.2005 № 271, яким не передбачено включення до схеми лікування неспецифічного виразкового коліту лікарських препаратів сорбілакт та реосорбілакт. Як наслідок лікарем ЗП-СЛ Кобеляцької АЗПСМ ОСОБА_4 виписано пільгові медикаменти з оплатою 50 % їх вартості - сорбілакт та реосорбілакт для стаціонарного лікування хворого ОСОБА_1 , що не відповідає вимогам нормативних документів - постанов КМУ від 17.08.1998 № 1303 та від 25.03.2009 № 333 та наказу МОЗ України від 13.06.2005 № 271 (т.с. 1 а.с. 229 (на звороті) - 230).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка працює лікарем загальної практики сімейної медицини (сімейний лікар) підтвердила, що 14.08.2020 до неї звернулася мати її пацієнта ОСОБА_1 й повідомила, що планується госпіталізація її сина, також мати позивача пояснила, що ними було отримано рекомендацію від лікаря обласної лікарні на стаціонарне лікування сорбілактом та реосорбілактом. У цей же день свідком як сімейним лікарем було виписано помилково рецепти на сорбілакт та реосорбілакт, оскільки такі препарати входять до Національного переліку лікарських засобів. Тобто свідок підтвердила факт виписки нею пільгових рецептів на сорбілакт та реосорбілакт, хоча за її поясненнями, вона цього робити не повинна була, а на постанову КМУ № 1303 у рецептах послалася помилково, так як ця постанова регулює забезпечення ліками тільки при амбулаторному лікуванні. Зазначила, що аптека має право на відпуск ліків за пільговими рецептами тільки, якщо такі ліки включені до Національного переліку, затвердженого ПКМУ від 25.03.2009 № 333. Факту звернення до неї як до сімейного лікаря за рецептами позивача чи батька позивача 12.10.2020 пригадати не змогла. Пояснила, що будь-яких змін до плану лікування пацієнта ОСОБА_1 , встановленого проктологом, вона особисто не вносила.
З медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с.157-158) також убачається, що 14.08.2020 хворому ОСОБА_1 було видано направлення на госпіталізацію з діагнозом неспецифічний виразковий коліт.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 23.02.2021№ 2478 (т.с. 2 а.с. 14-15) хворий ОСОБА_1 з 15.02.2021 по 23.02.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у проктологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. з діагнозом неспецифічний виразковий коліт, під час якого була застосована консервативна терапія лікарськими засобами, у тому числі сорбілакт, реосорбілакт. Хворий отримав курс лікування та виписався у задовільному стані для продовження лікування амбулаторно, отримавши рекомендації, у тому числі щодо приймання метилпреднізолону.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 27.08.2020 № 12837 (т.с. 2 а.с. 43-44) хворий ОСОБА_1 з 17.08.2020 по 27.08.2020 перебував на стаціонарному лікуванні у проктологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. з діагнозом неспецифічний виразковий коліт з тотальним ураженням товстого кишківника, безперервно-рецидивуючий тип перебігу, гормонозалежна форма, стадія загострення, ступінь активності ІІІ, під час якого була застосована консервативна терапія лікарськими засобами, у тому числі сорбілакт, реосорбілакт. Хворий отримав курс лікування та виписався у задовільному стані для продовження лікування амбулаторно, отримавши рекомендації, у тому числі щодо приймання метилпреднізолону. Рекомендації проктолога для продовження амбулаторного лікування такими лікарськими засобами як сорбілакт, реосорбілакт не містять.
Відповідачі стверджували, що у день - 12.10.2020, коли батько позивача звернувся до КНП «Кобеляцький центр ПМСД» з вимогою виписати його синові пільгові медикаменти сорбілакт і реосорбаліакт, його син (позивач) перебував на стаціонарному лікуванні у проктологічному відділенні м. Полтави, а не на амбулаторному лікуванні у КНП «Кобеляцький центр ПМСД». Відповідних доказів відповідачі не надали, клопотання про витребування доказів не заявили.
Представник позивача заперечував факт перебування позивача у той день на стаціонарному лікуванні.
Доказів перебування позивача 12.10.2020 на стаціонарному лікуванні під час судового розгляду справи сторонами суду не надано.
Отже, суд виходить з того, що позивач у спірний період не перебував на стаціонарному лікуванні, оскільки такий факт відповідачами не доведено. Батько позивача від імені свого хворого сина звернувся до КНП «Кобеляцький центр ПМСД» з вимогою виписати його синові медичні препарати (сорбілакт та реосорбілакт) та отримав відмову від головного лікаря КНП «Кобеляцький центр ПМСД», що не заперечувалося відповідачами, та підтверджується відеозаписом пояснень головного лікаря КНП «Кобеляцький центр ПМСД» ОСОБА_6, що міститься у матеріалах справи.
У зв'язку з відмовою головного лікаря КНП «Кобеляцький центр ПМСД» виписати пільгові рецепти позивач змушений був придбати лікарські засоби за повну вартість за власний кошт на загальну суму 1233,76 грн, що підтверджується копіями чеків, а саме:
-13.10.2020 - метилпреднізолон - 121,92 грн; реосорбілакт - 125,54 грн; сорбілакт - 148,56 грн (т.с. 1 а.с. 6);
- 18.10.2020 - реосорбілакт - 125,54 грн (т.с. 1 а.с. 6);
-17.10.2020 - сорбілакт - 155,98 грн (т.с. 1 а.с. 6);
-16.10.2020 - реосорбілакт - 125,54 грн (т.с. 1 а.с. 7);
-20.10.2020 - реосорбілакт - 122,25 грн (т.с. 1 а.с. 7);
-19.10.2020 - сорбілакт - 155,98 грн (т.с. 1 а.с. 7);
-21.10.2020 - сорбілакт - 152,45 грн (т.с. 1 а.с. 7).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
?Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
?Згідно ч.1 ст. 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.
?Конституційний Суд України в рішенні від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002 роз'яснив, що положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.
Також Конституційний Суд України зазначав, що безоплатність медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я не виключає можливості солідарної участі населення у додатковому фінансуванні галузі охорони здоров'я через фінансування цієї галузі за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів. Джерелами таких додаткових надходжень на фінансування галузі охорони здоров'я в цілому можуть бути і встановлені законом офіційні прямі платежі населення за медичні послуги другорядного значення.
?Медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами… (ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
?Згідно ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що, зокрема, включає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дії працівників, закладів та органів охорони здоров'я. Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров'я.
?Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом: в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров'я;е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я (ст. 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ).
?Відповідно до ст.8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина на охорону здоров'я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога; паліативна допомога.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.
?Частинами 5-7 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Розроблення галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я, проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
?Відповідно до ст.36 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
?Пункти 1, 6, 7, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» надають право пацієнтам на отримання необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, у надавачів медичних послуг; на оскарження рішень, дій чи бездіяльності надавачів медичних послуг або Уповноваженого органу та його територіальних органів в установленому законом порядку; на судовий захист своїх прав; інші права, передбачені законодавством.
?За частиною 1, 2, 5, 6, 8 ст. 9 Закону України «Про державні гарантії медичного обслуговування населення» У разі потреби у медичних послугах та лікарських засобах за програмою медичних гарантій пацієнт (його законний представник) звертається до надавача медичних послуг у порядку, встановленому законодавством.
Пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Надавачам медичних послуг забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.
Надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, пов'язаних з вторинною (спеціалізованою), третинною (високоспеціалізованою), паліативною медичною допомогою та медичною реабілітацією, здійснюється за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.
При наданні медичної допомоги в амбулаторних умовах лікарські засоби за програмою медичних гарантій надаються пацієнту на підставі рецепта лікаря суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами та уклав договір про реімбурсацію з Уповноваженим органом.
Надавач медичних послуг зобов'язаний поінформувати пацієнта про медичні послуги та лікарські засоби, які пацієнт може отримати в цього надавача за програмою медичних гарантій.
?Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
?Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про лікарські засоби» реалізація (відпуск) лікарських засобів громадянам здійснюється за рецептами та без рецептів лікарів. Реалізація (відпуск) громадянам лікарських засобів за рецептом лікаря здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
?Постановою Кабінету Міністрів України "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" від 17 серпня 1998 року N 1303 (надалі по тексту рішення - ПКМУ № 1303) (у редакції станом на 12.10.2020) передбачено, що безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я, крім лікарських засобів, що включені до переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2016 р. N 863 "Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів" (Офіційний вісник України, 2016 p., N 95, ст. 3103; 2018 р., N 26, ст. 933), та до Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, що затверджується Міністерством охорони здоров'я.
Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.
Витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров'я.
?Відповідно до п. 2 Переліку груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах, (Додаток N 1 до Постанови КМУ N 1303 від 17 серпня 1998 року), до груп населення, в разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості, входять особи з інвалідністю I і II груп відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Отже, позивач як особа з інвалідністю другої групи має право на отримання лікарських засобів, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я, на пільгових умовах з оплатою 50 % вартості таких лікарських засобів. Тягар проведення витрат, пов'язаних з відпуском лікарських засобів на пільгових умовах, покладається на державний та місцевий бюджети.
?Згідно п. 1, 2, 3, 4, 6 8 Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених Наказом МОЗ України 19.07.2005 N 360 (у редакціїї, чинній станом на 12.10.2020) (дія яких поширюється на всі заклади охорони здоров'я незалежно від їх форм власності і підпорядкування та суб'єктів господарської діяльності, що займаються медичною практикою, оптовою та роздрібною торгівлею лікарськими засобами, відпуском лікарських засобів і виробів медичного призначення лікувально-профілактичним закладам, підприємствам, установам, організаціям), рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - Рецепти) виписуються лікарями суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики (далі - суб'єкт господарювання), згідно із лікарськими спеціальностями, за якими провадиться медична практика відповідно до отриманої ліцензії, та відповідно до лікарських посад (далі - медичні працівники). Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах, безоплатно чи з доплатою або вартість яких підлягає державному відшкодуванню (повністю або частково), крім рецептів на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, що виписуються через електронну систему охорони здоров'я лікарями, які надають первинну медичну допомогу, згідно із законодавством України, дозволяється виписувати медичним працівникам суб'єктів господарювання, які провадять медичну практику, за узгодженням зі структурними підрозділами охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.
У разі якщо Рецепт був виписаний з порушенням цих Правил, керівник закладу охорони здоров'я або фізична особа - підприємець (далі - ФОП), що провадить господарську діяльність з медичної практики, зобов'язані забезпечити своєчасне виписування нового Рецепта для хворого.
Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов'язковим записом про призначення лікарських засобів чи медичних виробів в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого).
Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Рецепти обов'язково виписуються на: рецептурні лікарські засоби; безрецептурні лікарські засоби, медичні вироби у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах.
Рецепти на лікарські засоби, що відпускаються на пільгових умовах, з доплатою чи безоплатно, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів, виписуються у 2 примірниках на рецептурному бланку форми N 1 (ф-1) (крім електронних рецептів).
У разі необхідності відповідно до дозового режиму дозволяється виписувати Рецепт на лікарський засіб в кількості, необхідній для продовження чи повторення курсу лікування, шляхом зазначення кратності видачі ліків, за винятком лікарських засобів, що відпускаються згідно з нормами відпуску рецептурних лікарських засобів (далі - норми відпуску) (додаток 3).
?У п. 16 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 025/о "Медична карта амбулаторного хворого N_», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за N 669/20982, у розділі VIII "Щоденник" фіксується кожне звернення пацієнта за амбулаторно-поліклінічною допомогою (захворювання, проведення профілактичних оглядів, консультації спеціалістів, закриття листка непрацездатності тощо). Кожний запис датується, проставляється підпис лікаря, до якого пацієнт звернувся. У разі звернення пацієнта з приводу захворювання лікуючий лікар у "Щоденнику" зазначає дані щодо скарг хворого, вказує його об'єктивні дані, перебіг хвороби, вписує діагноз, призначення, проставляє дату запису та засвідчує підписом.
?Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» затверджено Національний перелік основних лікарських засобів (надалі - Перелік)та визначено, що з 1 вересня 2017 р. лікарські засоби, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та Включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого цією постановою, підлягають закупівлі закладами і установами охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Обсяги потреби в закупівлі лікарських засобів визначаються за видами медичної допомоги в порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я. За наявності бюджетних асигнувань, що залишаються після визначення повного обсягу потреби в лікарських засобах, включених до Національного переліку основних лікарських засобів, замовники можуть також здійснювати закупівлі лікарських засобів, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та не включені до зазначеного Національного переліку. При цьому закупівля лікарських засобів здійснюється за принципом максимальної економії та ефективності із застосуванням галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.
Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений ПКМУ від 25.09.2009 № 333 (у чинній редакції та у редакції, що була чинною станом на 12.10.2020), містить лікарський засіб - метилпреднізолон (Methylprednisolone)* у формі ін'єкцій та таблетках. Лікарських засобів з міжнародною непатентованою назвою (МНН) українською: реосорбілакт та сорбілкат Національний перелік основних лікарських засобів не містить.
?Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України,відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
?Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, підсумовуючи вищенаведене та відповідаючи на питання, які постали перед судом, суд дійшов таких висновків:
Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи має право на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні.
Таке право позивача реалізується через механізм звернення до сімейного лікаря, з яким підписано декларацію, шляхом отримання відповідного призначення та виписування пільгового рецепта у відповідності до призначень сімейного лікаря.
У свою чергу, у сімейного лікаря виникає обов'язок виписати пільговий рецепт пацієнту за умови, якщо: 1) таке призначення, зроблене саме цим лікарем, або за рекомендацією вузького спеціаліста-лікаря (лікарів згідно із лікарськими спеціальностями), 2) таке призначення відповідає клінічному протоколу, діагнозу пацієнта та 3) призначений лікарський засіб зареєстрований в Україні (наявний в Державному реєстрі лікарських засобів).
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю другою групи та має діагноз неспецифічний виразковий коліт, що не заперечувалося сторонами.
12.10.2020 батько позивача звернувся до сімейного лікаря з вимогою виписати пільгові рецепти лікарські засоби: сорбілакт та реосорбілакт. Сімейним лікарем ПМД ОСОБА_4 та головним лікарем, тобто лікарями - працівниками КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» було відмовлено батькові позивача у видачі рецептів з тих підстав, що ліки не виписуються сімейним лікарем для стаціонарного лікування, та сімейний лікар не має права відповідно до ПКМУ № 1303 виписувати пільгові рецепти на такі ліки. Факт відмови підтверджується наданим позивачем відеозаписом пояснень головного лікаря КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» та не заперечувався відповідачами.
Суд зауважує, що така підстава для відмови у видачі рецепту як перебування позивача на стаціонарному лікуванні, не була доведена відповідачем, а тому судом не береться до уваги.
Разом з тим, лікарські засоби сорбілакт та реосорбілакт зареєстровані в Державному реєстрі лікарських засобів, що перевірено судом за офіційним вебпосиланням: http://www.drlz.com.ua/ibp/ddsite.nsf/all/shlist?opendocument&query=%F1%EE%F0%E1%B3%EB%E0%EA%F2.
Той факт, що наведені лікарські засоби (сорбілакт та реосорбілакт) не входять по Національного переліку основних лікарських засобів (Перелік), не має правового значення для правильного вирішення справи, оскільки ПКМУ № 1303 не вимагає включення лікарських засобів до відповідного Переліку, достатньою підставою є реєстрація таких лікарських засобів в установленому порядку в Україні та включення їх до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я. Тому суд не застосовує при прийнятті свого рішення ПКМУ від 26.09.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», на яку посилалися відповідачі, оскільки у даній справі розглядається спір не про порушення порядку закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, який врегульовано цією постановою, а про порушення права особи на отримання рецепту на пільгових умовах.
Помилковим є також посилання відповідачів на Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань, затверджений ПКМУ від 10.03.2017 № 181, оскільки такий Порядок спірні у цій справі питання не регулює.
Суд відхиляє також посилання відповідача, наведене в обґрунтування своїх дій (відмові у виписці пільгового рецепту), на Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на неспецифічний виразковий коліт (НВК), затверджений наказом МОЗ України від 13.06.2005 № 271, оскільки цей клінічний протокол було виключено з переліку протоколів згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.02.2016 № 90.
Єдина комплексна та ефективна системи надання медичної допомоги пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника станом на 12.10.2020 (дату звернення батька позивача до відповідачів за отриманням рецептів) була унормована Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Запальні захворювання кишечника (хвороба крона, виразковий коліт), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.02.2016 № 90.
За цим протоколом лікування пацієнтам з ХЗЗК призначається лікарем гастроентерологом у ЗОЗ, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу. Обґрунтування: завдання лікаря загальної практики-сімейної медицини - запідозрити ХЗЗК (хронічні запальні захворювання кишечника) та направити пацієнта до лікаря гастроентеролога. Диференційна діагностика, призначення відповідних обстежень, підтвердження остаточного діагнозу та призначення лікування даних захворювань проводиться лікарем гастроентерологом. Необхідні дії лікаря обов'язкові: 3.1. Під час обстеження та лікування сприяти виконанню пацієнтом усіх рекомендацій гастроентеролога та інших спеціалістів, у т. ч. щодо моніторингу побічних дій ГКС та імуносупресантів. 3.2. Надавати інформацію щодо методів лікування ХЗЗК на основі даних адаптованих клінічних настанов "Хвороба Крона" та "Виразковий коліт" та пам'ятки для пацієнта з ХЗЗК. Пацієнт, після досягнення ремісії або мінімальної активності захворювання, перебуває на обліку у лікаря загальної практики, який веде необхідну медичну документацію та сприяє виконанню пацієнтом рекомендацій спеціалістів, а також не рідше одного разу на рік консультується лікарем-гастроентерологом або частіше, за необхідності. Обґрунтування: Існують докази, що регулярна оцінка активності захворювання дозволяє своєчасно коригувати схему лікування та ефективно контролювати активність захворювання, через що пацієнт потребує постійного нагляду лікаря загальної практики - сімейного лікаря/дільничного терапевта. Необхідні дії лікаря обов'язкові: 1. Забезпечити записи в Медичній карті амбулаторного хворого (форма N 025/о) та контроль дотримання Плану обстежень, що виконуються під час лікування пацієнтів з ХЗЗК (див. розділ 3.2). 2. Надавати рекомендації щодо способу життя та режиму харчування. 3. У разі підвищення активності захворювання (за клінічними чи лабораторними показниками) або виникнення серйозних побічних ефектів терапії негайно скеровувати пацієнта до лікаря-гастроентеролога. 4. Пацієнтів із задовільно контрольованим ХЗЗК не рідше одного разу на рік скеровувати на консультацію до лікаря-гастроентеролога для контролю перебігу хвороби, ефективності та безпеки лікування.
Щодо виписки рекомендаціями після госпіталізації, протокол містить такі положення:
При виписуванні, пацієнту надається виписка з медичної карти стаціонарного хворого встановленої форми, що містить інформацію щодо отриманого лікування, особливості перебігу захворювання, рекомендації щодо подальшого лікування та спостереження. Обґрунтування: Виписка пацієнта планується відповідно до критеріїв:
4.1. пацієнт з ЗЗК, госпіталізований вперше, має бути виписаний із стаціонару після остаточної верифікації діагнозу та підбору адекватної терапії; 4.2. у разі госпіталізації для проведення лікування з використанням БП пацієнт може бути виписаний зі стаціонару після введення препарату та моніторингу в повному обсязі можливих побічних реакцій (в т. ч. інфузійних); 4.3. при госпіталізації з приводу загострення ЗЗК пацієнт може бути виписаний за умови позитивної клініко-лабораторної динаміки захворювання; 4.4. інші критерії для виписки: відсутність потреби в парентеральному введенні лікарських засобів; якщо подальше лікування може здійснюватись амбулаторно.
Необхідні дії лікаря обов'язкові: - оформити Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма N 027/о); надати пацієнту інформацію щодо можливих віддалених побічних наслідків лікування, необхідності неухильного дотримання плану подальшого лікування, проведення періодичних обстежень відповідно до плану диспансеризації; надати рекомендації щодо способу життя та режиму харчування.
Первинна медична допомога надається лікарями загальної практики - сімейної медицини. Мета - первинна діагностика ХЗЗК та супутніх захворювань, коректне направлення пацієнтів до профільних спеціалістів, спостереження та рекомендації щодо дотримання лікувального режиму, інформація і навчання пацієнтів та їх близьких.
Завдання лікаря первинної ланки - запідозрити ХЗЗК та направити пацієнта до лікаря-гастроентеролога. Диференційна діагностика, призначення відповідних обстежень, підтвердження остаточного діагнозу та призначення лікування даних захворювань проводиться лікарем гастроентерологом.
Лікарські засоби для лікування ЗЗК (запальні захворювання кишечника): аміносаліцилати, інгібітори фактору некрозу пухлин (ФНП) та інші також приймаються лише за призначенням лікаря.
Ресурсне забезпечення виконання протоколу визначене у розділі V цього ж протоколу, а саме: на момент затвердження цього уніфікованого клінічного протоколу, засоби матеріально-технічного забезпечення дозволені до застосування в Україні. При розробці та застосуванні локальних клінічних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) [далі - ЛПМД (КМП)] необхідно перевірити реєстрацію в Україні засобів матеріально-технічного забезпечення, що включаються до ЛПМД (КМП), та відповідність призначення лікарських засобів Інструкції для медичного застосування лікарського засобу, затвердженій Міністерством охорони здоров'я України. Державний реєстр лікарських засобів України знаходиться за електронною адресою http://www.drlz.kiev.ua/.
Отже, включення лікарських засобів до Переліку не є обов'язковою умовою для отримання пацієнтом пільгового рецепту, як помилково вважають відповідачі.
Разом з тим, з дослідженого судом Уніфікованого клінічного протоколу вбачається, що обов'язковою умовою для отримання відповідного призначення лікаря загальної практики-сімейної медицини є рекомендації та призначення лікаря-гастроентеролога.
Позивач доказів отримання ним відповідних призначень чи рекомендацій у спірний період (12.10.2020) від лікаря загальної практики-сімейної медицини або лікаря гастроентеролога не надав.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що саме позивач повинен був довести обставини призначення йому лікарем КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» препаратів сорбілакт та реосорбілакт а також обставини необґрунтованої відмови у наданні рецептів на пільгове отримання таких лікарських засобів.
Суд не бере до уваги виписку із медичної карти стаціонарного хворого (т.с. 2 а.с. 14, 41-42), надану позивачем, оскільки вона стосується іншого періоду (15.02.2021 - 23.02.2021). Разом з тим, суд уважає за потрібне звернути увагу на той факт, що такі лікарські засоби як сорбілакт та реосорбілакт призначалися позивачеві та були застосовані саме в умовах стаціонару за призначенням лікаря-проктолога. Рекомендації для продовження амбулаторного лікування такими препаратами позивач не отримав.
Що стосується виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 за період перебування у стаціонарі з 17.08.2020 по 27.08.2020 (т.с. 2 а.с. 43-44), то з неї також вбачається, що такі лікарські засоби як сорбілакт та реосорбілакт призначалися позивачеві та були застосовані саме в умовах стаціонару за призначенням лікаря-проктолога. Рекомендації для продовження амбулаторного лікування такими препаратами позивач не отримав. Отже, така виписка не є належним та достатнім доказом факту отримання позивачем призначення лікаря на приймання лікарських засобів сорбілакт та реосорбілакт під час амбулаторного лікування, що дозволило б сімейному лікареві у подальшому здійснити виписку рецепту на пільгових умовах.
Таким чином, у відповідачів був відсутній обов'язок виписувати позивачеві лікарські засоби, які лікарем КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» або лікарем-проктологом чи лікарем-гастроентерологом не призначалися позивачеві для амбулаторного лікування. Факт призначенні аналогічних лікарських засобів позивачеві раніше та пізніше спірної дати не може бути підставою для визнання незаконними та протиправними дій медичного закладу та його працівників, що полягала у відмові виписати рецепти на сорбілакт та реосорбілакт 12.10.2020, оскільки медичний працівник не має позитивного обов'язку робити призначення ліків без огляду пацієнта чи наявності відповідних рекомендації вузьких фахівців.
Окрім того, позовна вимога позивача по суті спрямована до головного лікаря КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД», з якою позивач декларацію не укладав, принаймні матеріали справи таких доказів не містять, та сторони таку обставину не визнавали. Таким чином, головний лікар КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» ОСОБА_6 не мала обов'язку виписувати позивачеві рецепт, а так само забороняти його виписувати чи дозволяти його виписувати сімейному лікареві, який має у своїй діяльності керуватися виключно нормами закону та нести за це відповідальність.
Разом з тим, вирішального значення для правильного вирішення спору ця обставина не має, зважаючи на недоведення позивачем факту призначення йому лікарських засобів, на які 12.10.2020 вимагав рецепт батько позивача, саме сімейним лікарем чи головним лікарем КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД».
Доводи відповідача про перебування позивача у спірний період на стаціонарному лікуванні суд відхиляє як недоведений відповідачем належними та достатніми доказами.
Доводи відповідачів про недостатність бюджетного фінансування як на підставу для відмови у виписці пільгових рецептів також не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутність коштів не може виправдовувати порушення з боку відповідачів права позивача на охорону здоров'я та належне медичне забезпечення у обсязі, що взяла на себе держава шляхом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Отже, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання пільгових рецептів на лікарські засобі «сорбілакт» та «реосорбілакт» з боку відповідачів не було порушеним з огляду на недоведення позивачем наявності у нього відповідного призначення.
Що стосується лікарського засобу «метилпреднізолон», то позивач не стверджував, що звертався 12.10.2020 ще й за рецептом на цей медичний препарат. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач рецепти на такий лікарський засіб отримував. Отже, право позивача на отримання пільгового рецепту на лікарський засіб «Метилпреднізолон» також не було порушено відповідачами.
Суд, розуміючи важливість даного спору для позивача, який безумовно потребує постійного та вартісного лікування, у той же час уважає, що процедура та порядок отримання пільгових рецептів вимагає від обох учасників (лікаря та пацієнта) дотримання певних правил, що встановлені нормами законодавства та наведені судом у рішенні. Недотримання таких правил одним учасником (пацієнтом) виключає відповідальність іншого (лікаря чи медичної установи).
Ураховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання незаконними та протиправними дії ОСОБА_6 - задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище судом. Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від першої, тому також до задоволення не підлягають. Крім того, слушними є доводи управління Державної Казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області, що стягнення моральної та матеріальної шкоди (у разі наявності на не підстав) має відбуватися саме з відповідачів, а не з третьої особи, як просив позивач.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок держави.
Керуючись статтями 259, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД», головного лікаря КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» Коломієць Любов Афанасіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У КОБЕЛЯЦЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Айлант ЛТД», про визнання незаконними та протиправними дії Коломієць Л. та стягнення з Кобеляцького відділення Державного казначейства України коштів у сумі 627 грн 65 коп. за завдану позивачеві матеріальну шкоду та 17000,00 гривень за завдану позивачеві моральну шкоду ОСОБА_6 - відмовити повністю.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач: КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» (місцезнаходження: вулиця Шевченка, буд. 78/109, місто Кобеляки, Полтавська область, 39200; ідентифікаційний код 38540960).
Відповідач: головний лікар КНП «КОБЕЛЯЦЬКИЙ ЦЕНТР ПМСД» Коломієць Любов Афанасіївна (адреса: вулиця Шевченка, буд. 78/109, місто Кобеляки, Полтавська область, 39200; податковий номер судом не встановлено).
Третя особа: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У КОБЕЛЯЦЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (місцезнаходження: вулиця Мільйонна, буд. 17, місто Кобеляки, Полтавська область, 39200; ідентифікаційний код 38012473).
Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Айлант ЛТД» (місцезнаходження: вулиця Європейська, 28Н, місто Полтава, Полтавська область, 36039; ідентифікаційний код 13936542).
Повне рішення складено 13.12.2021.
Суддя В.П. Козир