Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/5419/21
Провадження № 2/552/2089/21
10.12.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Жарін П.М.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сергієнко Олег Юрійович,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд»,
третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,
третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Окленд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві зазначив, що 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис №11426, в якому запропоновано звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Окленд» заборгованість у розмірі 24905,00 грн.
Зазначив, що вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону, за договором, який не посвідчений нотаріально. Нотаріусу не були подані документи, передбачені законодавством. Розмір заборгованості не є безспірним. Крім того, на час вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.
Тому позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №11426, вчинений 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, яким стягнуто з громадянина України ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» заборгованість у розмірі 24905,00 грн.
Судові витрати просив покласти на відповідача.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 05 жовтня 2021 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 33).
Також ухвалою від 05 жовтня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. У порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом №11426 від 15 березня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» заборгованості у розмірі 24905,00 грн. - до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цивільної справи № 552/5419/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи судом, з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертався. Відзиву на позов не надав.
Треті особи письмових пояснень по суті справи суду не надали.
Інші пояснення, заяви та клопотання від учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, не надходили.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису №11426 від 15 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, нотаріус пропонує звернути стягнення:
з громадянина України, яким є ОСОБА_2 , який є Боржником за Кредитним договором №004-16525-091012 від 09 жовтня 2012 року (надалі - Кредитний договір), укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги від якого перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №193/К від 09 лютого 2018 року. 09 лютого 2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №09/02/2018, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відступила права вимоги до ТОВ «Росвен Інвест Україна». В подальшому ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «УНО Капітал» було укладено Договір факторингу №1-30/12 від 30 грудня 2020 року , на підставі якого ТОВ «ФК «УНО Капітал» набуло право нового кредитора. 27 січня 2021 року між ТОВ «ФК «УНО Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2-27/01, за яким ТОВ «ФК «Окленд» набуло право нового кредитора до боржника за Кредитним договором.
Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 червня 2019 року по 27 січня 2021 року.
Сума заборгованості становить 24755,00 грн., що складається з:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14855,00 грн.;
прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 9450,00 грн.;
строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 450,00 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 150,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 9).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в такій частині:
«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Питання застосування вказаних норм вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка за результатами розгляду сформувала свою правову позицію.
Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, не містить умов щодо збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов'язань, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки кредитний договір №004-16525-091012 від 09 жовтня 2012 року не було посвідчено нотаріально, він не є не договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, що підтверджували б наявність у нього права вимоги до позивача, в тому числі за кредитним договором №004-16525-091012 від 09 жовтня 2012 року.
Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Окленд» стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з 29 червня 2019 року по 27 січня 2021 року. І за вказаний період згідно оскаржуваного виконавчого напису сума заборгованості складає: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14855,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 9450,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 450,00 грн.
В той же час, як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, кредитний договір №004-16525-091012 укладений ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» 09 жовтня 2012 року.
Сторони суду копії вказаного кредитного договору не надали, але враховуючи строк укладення кредитного договору, наявні підстави вважати, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса трирічний строк з дня виникнення у стягувача права вимоги до позивача, вже минув.
за період з 29 червня 2019 року по 27 січня 2021 року
Крім того, враховуючи строк укладення кредитного договору, позивачем не доведено правомірність нарахування позивачу відсотків за період з 29 червня 2019 року по 27 січня 2021 року.
Як зазначила Велика палата Верховного суду у Постанові від 15 січня 2020 року, ухваленій в цивільній справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557 цс 19, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Судом встановлено, що заборгованість позивача за договором не є безспірною, оскільки зазначені у виконавчому написі розміри заборгованості за кредитом, процентами, а також період нарахування заборгованості не відповідають умовам кредитного договору.
Таким чином, вирішуючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріусом вчинено за договором, який не посвідчено нотаріально, за вимогами, які не є безспірними, та за вимогами, за якими з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
На підставі викладеного позов необхідно задовольнити, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Позивач на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з позовом судовий збір не сплатив. Тому судовий збір з відповідача необхідно стягнути на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, від 15 березня 2021 року за №11426 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» заборгованості за кредитним договором №004-16525-091012 від 09 жовтня 2012 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд» на користь держави судовий збір у розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні нуль копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Окленд», місцезнаходження: м.Київ, вул. Ризька, 73-Г, оф. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 44048193;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: м.Київ, вул.. Тарасівська, 18, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено;
третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса: Полтавська обл.., м.Кременчук, вул. Троїцька, 89-А, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.
Повне судове рішення виготовлено 10 грудня 2021 року.
Головуючий О.А.Самсонова