Справ №367/2656/20
Провадження № 2-о/367/366/2021
25 листопада 2021 Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді Мерзлого Л.В.,
за участі помічника судді Кузнєцовій П.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті,-
встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла зазначена заява, згідно якої зазначено про те, що ОСОБА_1 (надалі Заявник) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2010 р. по 14.04.2014 р.
Заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14.04.2014 р. по справі №499/133/14-ц шлюб між Заявником та ОСОБА_3 було розірвано.
Від шлюбу в них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Заявнику достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 проживав на території Турецької Республіки Північного Кіпру та помер в північній частині м. Нікосія ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується реєстраційними відомостями про смерть, зокрема довідкою про причину смерті. Також він похований на території Північного Кіпру. Дані документи перекладені з турецької мови на українську мову, 12.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О., засвідчено здійснений переклад документів щодо смерті ОСОБА_3 , що зареєстровано в реєстрі за №88003.
З метою отримання документального підтвердження факту реєстрації смерті гр. України ОСОБА_3 в інтересах його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем померлого ОСОБА_3 було надіслано адвокатські запити до Посольства України у Турецькій Республіці та до Посольства України в Республіці Кіпр.
Так, зазначає про те, що Посольством України в Республіці Кіпр у відповідь на адвокатський запит №09/04/20 від 03.04.2020 року щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 на окупованій території громадянина України ОСОБА_3 , було повідомлено про те, що
зважаючи на відсутність документів, необхідних для реєстрації смерті, зазначена консульська дія не може бути вчинена Посольством України в Республіці Кіпр, а тому, заявнику було рекомендовано звернутися до Посольства України в Турецькій Республіці на предмет можливого звернення Посольства до компетентних органів Турецької Республіки, які визнають документи, видані Турецькою Республікою Північного Кіпру з метою підтвердження факту смерті громадянина України ОСОБА_3 на території Турецької Республіки Північного Кіпру, оформлення документів про смерть.
Також було скеровано відповідний запит з аналогічним питанням до Посольства з України у Турецькій Республіці, однак, відповіді на такий адвокатський запит від вказаної установи отримано не було.
У зв'язку з чим, у заявника відсутня можливість зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 - батька спільної доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримати відповідне свідоцтво про смерть згідно вимог чинного законодавства України.
Для отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника заявникові, в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно одержати свідоцтво смерть колишнього чоловіка ОСОБА_3 , однак органи реєстрації актів цивільного відмовляються реєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, оскільки, не визнає цієї території. Крім того, Турецька Республіка Північного Кіпру засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною.
Таким чином, встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати права, які виникли після його смерті.
Крім того, на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним находилась сама заявниця та її малолітня донька, бачила його мертвим, і приймала участь його похованні.
Просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на окупованій території Кіпру, а саме на території Турецької Республіки Північного Кіпру в північній частині м. Нікосія.
Заявник та її представник в судовому засіданні просили вимоги заяви задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання свого представника не направили, про місце, дату та час судового розгляду повідомлені.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2010 р. по 14.04.2014 р.
Заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14.04.2014 р. по справі №499/133/14-ц шлюб між Заявником та ОСОБА_3 було розірвано.
Від шлюбу народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 проживав на території Турецької Республіки Північного Кіпру та помер в північній частині м. Нікосія ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується реєстраційними відомостями про смерть, зокрема довідкою про причину смерті. Також він похований на території Північного Кіпру. Дані документи перекладені з турецької мови на українську мову, 12.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О., засвідчено здійснений переклад документів щодо смерті ОСОБА_3 , що зареєстровано в реєстрі за №88003.
З метою отримання документального підтвердження факту реєстрації смерті гр. України ОСОБА_3 в інтересах його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем померлого ОСОБА_3 було надіслано адвокатські запити до Посольства України у Турецькій Республіці та до Посольства України в Республіці Кіпр.
Посольством України в Республіці Кіпр у відповідь на адвокатський запит №09/04/20 від 03.04.2020 року щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 на окупованій території громадянина України ОСОБА_3 , було повідомлено наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 № 32/5/101 (у редакції наказу Мін'юсту України, МЗС України 25.08.2004 № 90/5/191 (г1066-04), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 473/5664. реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.
Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, довідки про смерть, виданої компетентними органами, держави перебування.
Іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом апостиль та перекладу на українську мову.
Так звана "Турецька Республіка Північного Кіпру" була засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною. За винятком Туреччини, жодна держава або міжнародна організація не визнає цю територію.
Невизнання цієї території світовим співтовариством, і Україною, зокрема, унеможливлює захист громадян України з боку дипломатичних установ України, усі документи, видані на цій території, не визнаються Україною. Легалізація документів (проставлення штампу апостиль) компетентними органами Кіпру є неможливою.
Таким чином, зважаючи на відсутність документів, необхідних для реєстрації смерті, зазначена консульська дія не може бути вчинена Посольством України в Республіці Кіпр, а тому, заявнику було рекомендовано звернутися до Посольства України в Турецькій Республіці на предмет можливого звернення Посольства до компетентних органів Турецької Республіки, які визнають документи, видані ТРПІК. з метою підтвердження факту смерті громадянина України ОСОБА_3 на території ТРПК, оформлення документів про смерть.
Також було скеровано відповідний запит з аналогічним питанням до Посольства з України у Турецькій Республіці, однак, відповіді на такий адвокатський запит від вказаної установи отримано не було.
У зв'язку з чим, у заявника відсутня можливість зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 - батька спільної доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримати відповідне свідоцтво про смерть згідно вимог чинного законодавства України.
Для отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника заявникові, в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно одержати свідоцтво смерть колишнього чоловіка ОСОБА_3 , однак органи реєстрації актів цивільного відмовляються реєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, оскільки, не визнає цієї території. Крім того, Турецька Республіка Північного Кіпру засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною.
Таким чином, встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати права, які виникли після його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).
За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Звертаючись з даною заявою до суду, заявник посилається на те, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого колишнього чоловіка, оскільки, факт його смерті відбувся на території Турецької Республіки Північного Кіпру, яка не визнається світовим співтовариством та на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Таким чином, виходячи із встановлених судом обставин, існують підстави для встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на окупованій території Кіпру, а саме на території Турецької Республіки Північного Кіпру в північній частині м. Нікосія.
Враховуючи те, що встановлення фактусмерті має для заявника важливе юридичне значення, а також те, що цей факт ніким не оспорюється, суд вважає можливим задовольнити заявлені вимоги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 247, 258, 265, 293, 316, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на окупованій території Кіпру, а саме на території Турецької Республіки Північного Кіпру в північній частині м. Нікосія.
Повний текст судового рішення складено 26.11.2021.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Мерзлий