Справа № 751/9056/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/522/21
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
10 грудня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2021 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, громадянину України, не працюючому, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованому по АДРЕСА_1 , фактичному проживаючому в цьому АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимому, в межах строку досудового розслідування продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 грудня 2021 року включно.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозр у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, доведеність та наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшилися та не зникли, а виходячи з наданих суду відомостей про неможливість завершення досудового розслідування, за відсутності даних про можливість обрання ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, прийшов до висновку про обґрунтованість поданого клопотання та продовжив строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або нічного домашнього арешту за місцем проживання з покладенням відповідних обов'язків, що забезпечить виконання його підзахисним усіх процесуальних обов'язків.
Аргументує тим, що на порушення вимог ст. ст. 2, 7- 9, 17, 20, 21, 176-178, ч. ч. 1, 2 ст. 194, 199 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, слідчий суддя розглянувши клопотання слідчого та приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував ряд обставин, які суттєво впливають на зміст постановленого рішення.
Поза увагою суду залишився факт необґрунтованої підозри. Так, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був повернутий прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, при цьому, під час апеляційного розгляду, колегія суддів зазначила про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за фактом учинення таємного викрадення майна потерпілих, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в тому числі і щодо ОСОБА_6 в цій частині є неконкретним, оскільки не містить відомостей про повну адресу місця вчинення кримінального правопорушення та точного часу вчинення злочину. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч. 1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, позбавляє обвинувачених можливості захищатись від пред'явленого обвинувачення та порушує їх право на захист.
Наступного дня, під час звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , перелічені апеляційним судом недоліки, сторона обвинувачення не усунула, що на думку захисника, дає підстави стверджувати, що і пред'явлена ОСОБА_6 підозра у даному провадженні не відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Під час вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою та судового розгляду, було порушене право на захист ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому участь захисника відповідно до ст. 52 КПК України, у даному провадженні є обов'язковою.
Орган досудового розслідування був обізнаний про те, що захист ОСОБА_6 здійснюється адвокатом ОСОБА_7 , оскільки дані про його повноваження наявні в матеріалах кримінального провадження. Однак, 03 грудня 2021 року клопотання про продовження строку тримання під вартою було вручено ОСОБА_6 за відсутності його захисника, якого навіть не було повідомлено про дану слідчу дію.
Також, у передбачений спосіб, передбачений ст. 135 КПК України, захисника не було повідомлено і про судовий розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою. Порушуючи право на захист підозрюваного ОСОБА_6 , слідчим у порядку ст. 53 КПК України, безпідставно був залучений захисник для проведення окремої процесуальної дії під час перебування зазначеного клопотання у провадженні слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 53 КПК України, залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, можливо виключно у невідкладних випадках та за підстав, що належним чином повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії . За вказаних обставин, виключно слідчим суддею міг бути залучений захисник для проведення окремої процесуальної дії після з'ясування питання завчасного та належного повідомлення захисника за договором про час та місце судового розгляду. При цьому, слідчий суддя залишив поза увагою клопотання ОСОБА_6 про те, що його захисник за договором не був належним чином повідомлений про час судового розгляду і учать іншого захисника у судовому засіданні неможлива. ОСОБА_6 тримається під вартою з 06 квітня 2021 року, тобто 8 місяців.
Згідно з вимогами ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує саме прокурор.
06 жовтня 2021 року прокурору стало відомо про причини та підстави повернення обвинувального акту через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, однак, з цього часу прокурором не вжито заходів для усунення вказаних судом недоліків. Натомість, прокурор подав апеляційну скаргу, внаслідок чого ОСОБА_6 два місяці перебував під вартою без будь-якої процесуальної необхідності, через помилки органу досудового розслідування та прокурора, що свідчить про відсутність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування та відсутність ризиків, які б виправдовували подальше тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідача, захисника адвоката, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту, вказуючи на наявність формальних підстав для повернення обвинувального акту, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів судового провадження, в кінці лютого 2021 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, який полягав у заволодінні грошовими коштами та майном громадян, усвідомлюючи реальну можливість незаконного заробітку, шляхом таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, добровільно вступив до організованої групи,яку створив та очолив ОСОБА_9 , до складу якої залучив ОСОБА_10 .
У період часу з березня 2021 року по квітень 2021 року організованою групою, до складу якої окрім інших входи і ОСОБА_6 , було скоєно чотири епізоди таємного викрадення чужого майна громадян на території м. Чернігова, м. Прилуки та м. Ічня Чернігівської області.
Слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270340000359 від 09 лютого 2021 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень,передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України.
06 квітня 2021 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_6 , а 12 квітня 2021 року йому було вручене письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України. 25 серпня 2021 року було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 3 ст. 185 КК України. 22 вересня 2021 року було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 185 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 був застосований на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2021 року та у подальшому продовжувався ухвалами слідчих суддів, суду в межах строку досудового розслідування.
06 жовтня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадження, внесеному до ЄРДР за № 12021270340000359 від 09 лютого 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 та ч.5 ст. 185 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, був повернутий прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України.
Цією ж ухвалою судом був продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 04 грудня 2021 року з подальшим триманням в Чернігівському слідчому ізоляторі.
Після апеляційного розгляду обвинувальний акт з додатками повернувся до Чернігівської обласної прокуратури та 03 грудня 2021 року прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 було винесено постанову про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021270340000359 від 09 лютого 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Строк досудового розслідування уданому кримінальному провадженні продовжений до 19 грудня 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, що підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернутий прокурору через формальні недоліки, що не може вважатись підставою для визнання необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та його можливої причетності до їх вчинення, як намагається переконати сторона захисту.
Такі процесуальні підстави жодним чином не спростовують викладених у клопотанні слідчого доводів щодо наявності об'єктивних та обґрунтованих даних підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за якими йому повідомлено про підозру.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Слідчий суддя вірно встановив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, може ухилитися від явки до слідчого та суду.
Крім того, ОСОБА_6 зареєстрований та проживає в іншій області, яка розташована на значній відстані від Чернігівської та обласного центру, що ускладнить контроль за виконанням підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, при тому, що стороною захисту не надано даних, які б об'єктивно свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який маючи родину та неповнолітніх дітей, не працює та не має стабільного джерела прибутку, своє матеріальне становище намагався покращити шляхом вчинення кримінальних правопорушень проти власності інших осіб, що свідчить про підвищену небезпеку ОСОБА_6 для суспільства у разі перебування його на волі.
Обставини справи, характер злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , особливості розслідування такої категорії справ, репутація підозрюваного, необхідність усунення недоліків при складанні обвинувального акту, на які вказав суд, та здійснення інших процесуальних дій, вказують на те, що при більш м'якому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваного, а заявлені ризики є реальними, на час розгляду клопотання не зменшились та не зникли, і слідчий суддя вірно вказав на це у своєму рішенні та продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення (підозра) у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника на те, що після ухвалення судового рішення 06 жовтня 2021 року про повернення обвинувального акту, прокурор не вчинив жодних дій для усунення недоліків, на які вказав суд у своїй ухвалі та звернувся з апеляційною скаргою, що призвело до безпідставного тримання ОСОБА_6 під вартою, не приймаються до уваги колегією суддів.
Право на оскарження ухвали суду гарантоване кримінальним процесуальним законодавством не тільки стороні захисту, а й стороні обвинувачення, в тому числі і прокурору, тому адвокат ОСОБА_7 безпідставно звинувачує прокурора у реалізації права звернення з апеляційною скаргою на судове рішення, з яким не погоджувався, намагаючись довести свою позицію.
Сторони у кримінальному провадженні рівні в реалізації своїх прав з метою доведення своєї позиції. Так, правом на оскарження судового рішення наділені не тільки обвинувачений та його захисник, а і прокурор та потерпілий.
Усунення недоліків, на які вказав суд при поверненні обвинувального акту прокурору до того, як відбувся апеляційний розгляд було неможливим і адвокат, як кваліфікований юрист, про це достеменно обізнаний,оскільки для того, щоб здійснювати будь-які слідчі чи процесуальні дії необхідно було отримати обвинувальний акт з додатками у своє провадження, відновити досудове розслідування та лише після цього вживати заходів для виправлення тих неточностей, на які звернув увагу суд першої інстанції.
Отже, у даному випадку, сторона обвинувачення діяла в межах вимог кримінального процесуального законодавства і не може нести відповідальність за тривалість апеляційного перегляду справи, як помилково вважає сторона захисту.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що саме захисник намагався затягнути судовий розгляд клопотання слідчого про вирішення питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Будучи обізнаним про день закінчення попередньої ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, який спливав 04 грудня 2021 року, адвокат ОСОБА_11 не відповідав на телефонні дзвінки слідчого, що і викликало необхідність призначити підозрюваному іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії, яка у даному випадку, була невідкладною.
Відповідно до ст. 53 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані залучити захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 КПК, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Законодавцем визначено, що правом на залучення захисника наділений не тільки слідчий суддя, як стверджує захисник, а і слідчий, прокурор. У даному провадженні на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 від 03 грудня 2021 року підозрюваному ОСОБА_6 був призначений адвокат для захисту його інтересів під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Новозаводському районному суді м. Чернігова.
З матеріалів убачається, що захисник ОСОБА_7 не виходив на зв'язок та не відповідав на телефонні дзвінки. Крім того, отримавши матеріали та маючи інформацію про призначення іншого захисника, суд все ж таки вжив заходів для того, щоб повідомити адвоката ОСОБА_7 про час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Повідомлення захисника про час та місце розгляду клопотання відбувалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 135 КПК України, на яку посилається і сам адвокат в своїй апеляційній скарзі, та якою передбачено можливість здійснення виклику особи до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду по телефону. Саме таким видом виклику скористався і суд, з урахуванням того, що строк дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_6 під вартою закінчувався і розгляд клопотання про його продовження вірно був визнаний невідкладною процесуальною дією.
Таким чином, узявши до уваги процесуальну поведінку учасників провадження, зокрема сторони захисту, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення права ОСОБА_6 на захист, оскільки він був забезпечений захисником, який здійснював свої повноваження відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та його позиція не суперечила позиції підозрюваного.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15